✙CONFLICT CAPITAL✙
26.04.202516:31
👥Шукаєте надійні джерела оперативного аналізу геополітики, бойових дій та міжнародних процесів?
➡️Ця добірка Telegram-каналів пропонує глибокі експертні оцінки, прогнози та пояснення складних ситуацій у зрозумілому форматі.
🛑Conflict Capital — розбираємо війну та світові інтриги, віримо, що Україна сама вирішує свою долю, і копаємо глибше, ніж просто заголовки.
🛑Юрій Богданов — Прагматична аналітика, щира публіцистика і трохи оптимізму, щоб вберегти здоровий глузд у наші важкі часи.
🛑Тарас Григорович повідомляє □ — Спочатку ви не захочете до нас заходити, а потім ви не захочете від нас йти.
🛑PEKHNO - блог журналіста Василя Пехньо. Простими словами про війну та все, що навколо неї.
🛑In Factum — мілітарно-інформаційний портал з авторським прогресивно-іронічним стилем ведення.
Ретельно відбираємо. Фільтруємо. Пояснюємо.
🛑політ технолога — канал про політику фахово, не так як у медіа, з долею іронії і розумінням речей, які не видимі для кожного пересічного.
🛑Пхеньянська правда — Канал про міжнародну геополітику з ноткою постіронії
🛑Олександр Нотевський — політичний оглядач Медіа «ҐРУНТ». Політика без зради і копіума.
🛑Кулуари Забєліної — кулуари української та американської політики. Головні інсайди країни
Підпишіться, щоб бути на крок попереду й краще розуміти, як розгортаються події у світі.
➡️Ця добірка Telegram-каналів пропонує глибокі експертні оцінки, прогнози та пояснення складних ситуацій у зрозумілому форматі.
🛑Conflict Capital — розбираємо війну та світові інтриги, віримо, що Україна сама вирішує свою долю, і копаємо глибше, ніж просто заголовки.
🛑Юрій Богданов — Прагматична аналітика, щира публіцистика і трохи оптимізму, щоб вберегти здоровий глузд у наші важкі часи.
🛑Тарас Григорович повідомляє □ — Спочатку ви не захочете до нас заходити, а потім ви не захочете від нас йти.
🛑PEKHNO - блог журналіста Василя Пехньо. Простими словами про війну та все, що навколо неї.
🛑In Factum — мілітарно-інформаційний портал з авторським прогресивно-іронічним стилем ведення.
Ретельно відбираємо. Фільтруємо. Пояснюємо.
🛑політ технолога — канал про політику фахово, не так як у медіа, з долею іронії і розумінням речей, які не видимі для кожного пересічного.
🛑Пхеньянська правда — Канал про міжнародну геополітику з ноткою постіронії
🛑Олександр Нотевський — політичний оглядач Медіа «ҐРУНТ». Політика без зради і копіума.
🛑Кулуари Забєліної — кулуари української та американської політики. Головні інсайди країни
Підпишіться, щоб бути на крок попереду й краще розуміти, як розгортаються події у світі.
23.04.202512:04
🇺🇸Трамп знову змінив вектор. Мирного плану вже немає.
🗂У понеділок ми почули інтригуючу заяву від Трампа: "Я представлю мирний план за три дні." Однак нинішні події ще раз підтверджують мій висновок після зустрічі в Парижі.
➡️У Парижі Штати передали «драфт» мирної угоди — односторінковий документ, який подали як остаточну пропозицію Трампа. Однією з умов була передача Криму РФ.
➡️Зеленський публічно заявив про відмову української сторони від цього варіанту. Більше того, з’явилася стаття від Axios про те, що Україна планувала обговорювати 30-денне перемир’я, а не «мирний план» Трампа.
➡️Далі Штати починають «вередувати», і Рубіо відмовляється їхати до Лондона, понижуючи рівень зустрічі (залишається лише Келлог). Опісля європейський топ-естеблішмент також скасовує зустріч.
💬Фактично те, що ми зараз бачимо, — це відсутність «мирного» плану. Вашингтон наразі бачить лише один варіант просування мирного врегулювання — інтереси Москви, які постійно нашіптував Віткофф та його команда. І щойно ці умови не прийняли, США відмовляються розглядати будь-який інший сценарій, що враховує повноцінні інтереси України.
Як наслідок, зараз ми маємо не найкращий розклад:⤵️
🛑Обговорення з Келлогом матиме виключно технічний характер (з європейської сторони будуть лише радники), що не вплине на хід переговорів (ніякої угоди).
🛑Віткофф їде до Москви та, скоріш за все, отримає типовий російський зустрічний меседж: "Ми ж казали — українська сторона не хоче миру. Але ми хочемо... ми готові." І тут залишається відкритим питання: якими будуть реальні кроки США після візиту Віткоффа — вихід із переговорного треку, зняття санкцій або ж чергове припинення допомоги Україні?
👤Одне можна сказати точно: Трамп знову не отримав «перемоги», а винними знову будуть Європа, Україна, але не Дональд.
🛑Для нас це відкритий сигнал, що потрібно триматися Європи та не відмовлятися від нашої переговорної позиції. Припускаю, що наша делегація, окрім обговорення в Лондоні на рівні Келлога, також зустрінеться з лідерами Європи для подальшого узгодження дій після виходок адміністрації Трампа. До речі, сьогодні ми приїхали з візитом до глави МЗС та міністра оборони Великої Британії.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🗂У понеділок ми почули інтригуючу заяву від Трампа: "Я представлю мирний план за три дні." Однак нинішні події ще раз підтверджують мій висновок після зустрічі в Парижі.
➡️У Парижі Штати передали «драфт» мирної угоди — односторінковий документ, який подали як остаточну пропозицію Трампа. Однією з умов була передача Криму РФ.
➡️Зеленський публічно заявив про відмову української сторони від цього варіанту. Більше того, з’явилася стаття від Axios про те, що Україна планувала обговорювати 30-денне перемир’я, а не «мирний план» Трампа.
➡️Далі Штати починають «вередувати», і Рубіо відмовляється їхати до Лондона, понижуючи рівень зустрічі (залишається лише Келлог). Опісля європейський топ-естеблішмент також скасовує зустріч.
💬Фактично те, що ми зараз бачимо, — це відсутність «мирного» плану. Вашингтон наразі бачить лише один варіант просування мирного врегулювання — інтереси Москви, які постійно нашіптував Віткофф та його команда. І щойно ці умови не прийняли, США відмовляються розглядати будь-який інший сценарій, що враховує повноцінні інтереси України.
Як наслідок, зараз ми маємо не найкращий розклад:⤵️
🛑Обговорення з Келлогом матиме виключно технічний характер (з європейської сторони будуть лише радники), що не вплине на хід переговорів (ніякої угоди).
🛑Віткофф їде до Москви та, скоріш за все, отримає типовий російський зустрічний меседж: "Ми ж казали — українська сторона не хоче миру. Але ми хочемо... ми готові." І тут залишається відкритим питання: якими будуть реальні кроки США після візиту Віткоффа — вихід із переговорного треку, зняття санкцій або ж чергове припинення допомоги Україні?
👤Одне можна сказати точно: Трамп знову не отримав «перемоги», а винними знову будуть Європа, Україна, але не Дональд.
🛑Для нас це відкритий сигнал, що потрібно триматися Європи та не відмовлятися від нашої переговорної позиції. Припускаю, що наша делегація, окрім обговорення в Лондоні на рівні Келлога, також зустрінеться з лідерами Європи для подальшого узгодження дій після виходок адміністрації Трампа. До речі, сьогодні ми приїхали з візитом до глави МЗС та міністра оборони Великої Британії.
🗞Conflict Capital |Підтримати
19.04.202518:31
🖋На доповнення до свого дослідження можливих тенденцій у Литві публікую коментар литовця, який працює в економічній сфері й спілкувався з політиками країни.
У своїй роботі я описував ситуацію, коли держава може послабити своє ставлення до Білорусі через власних політиків‑соцдемів, що мають бізнес і прагнуть отримувати вигоду від маршруту експорту Китай — Білорусь — Литва.⤵️
📍Коментар особи під псевдонімом Darci:
Цікава стаття, але не все так ясно і просто, як написано. По‑перше, так: до влади прийшли соціал‑демократи. Партія, яка здобула значну кількість мандатів у коаліції, відкрито виступає за добрі відносини з Росією та Білоруссю. Більшість литовців вважає їх "клоунами", але вони зараз при владі.
Хто голосував за соціал‑демократів? Пенсіонери! Хто підтримав партію "клоуна" Жемайтайтіса («Zaria Nemana» — праворадикальна сила з елементами націоналізму та популізму; сам Жемайтайтіс виступає проти ратифікації Стамбульської конвенції й підтримує ідею відновлення смертної кари)? Жителі сіл і фермери. Жемайтайтіса публічно критикують і президент, і притомні політики, відкрито знущаються з нього.
➡️Палуцкас, голова соціал‑демократів, — «нерозумний», він не мав виграти вибори, але його підтримали й просували старі соціал‑демократичні діячі, яким пенсіонери та інші неактивні громадяни довіряли протягом 30 років.
➡️Партія Габріеліуса Ландсберґіса (TS‑LKD — провідна правоцентристська сила) програла, бо не вміє спілкуватися з виборцями: її представники завжди поводилися нахабно й не витримали більше одного терміну.
🇷🇺А як щодо відносин із Китаєм?... Ще до виборів соцдеми заявляли про необхідність їх поліпшення. За це їх критикували публічно, але вони, як завжди, обіцяли підвищити пенсії й торочили інші байки.
Створення представництва Тайваню у Вільнюсі дозволили консерватори (Ландсберґіс), яких підтримали США, хоча в ЄС це не схвалили. Нині, коли Трамп знову при владі, його оточення не спілкується з Литвою, тож литовці почуваються зрадженими. Наші політики й мають підтримку сенаторів‑республіканців, але, мабуть, цього замало. ЄС також прагне кращих відносин із Китаєм, тому, якщо США не підтримає Литву, нам доведеться дотримуватися політики ЄС. Усе дуже складно.
🚫Сьогодні Сейм Литви розглядав питання посилення санкцій проти Росії та Білорусі. Більшість проголосувала *проти*, тобто залишила чинні обмеження й не посилила їх щодо Білорусі. У нас великі проблеми з Білоруссю та її громадянами, особливо в сфері безпеки…
Отже, при владі люди, які відкрито підтримують білорусів, тому вони проти повного закриття кордону. Наші спецслужби не раз попереджали про ризики, але частину політиків, очевидно, підтримують бізнесмени, що торгують із Білоруссю (товарами, не забороненими ЄС).
🔄Нещодавно литовська преса оприлюднила скандальну статтю про українську бізнес‑леді, якій влада видала дозвіл на торгівлю медичним обладнанням і ліками з Білоруссю. Цю справу вже розслідує прокуратура; чим вона закінчиться — невідомо.
Литва офіційно не заявляла про відновлення відносин із Китаєм чи Білоруссю — це лише риторика окремих політиків, яких у нас називають «ватниками». Утім описана тенденція можлива. Сподіваюся, здоровий глузд переможе.
👍Завжди приємно отримувати коментарі: автор розуміє, що не марить і не живе в уявній політичній бульбашці, бо фізичного доступу до простору дослідження, на жаль, немає. Тому продовжуйте в тому ж дусі; ми формуємо справді просунуту спільноту. Дякую всім. Гарних свят і відпочинку від новин!🐣
🗞Conflict Capital |Підтримати
У своїй роботі я описував ситуацію, коли держава може послабити своє ставлення до Білорусі через власних політиків‑соцдемів, що мають бізнес і прагнуть отримувати вигоду від маршруту експорту Китай — Білорусь — Литва.⤵️
📍Коментар особи під псевдонімом Darci:
Цікава стаття, але не все так ясно і просто, як написано. По‑перше, так: до влади прийшли соціал‑демократи. Партія, яка здобула значну кількість мандатів у коаліції, відкрито виступає за добрі відносини з Росією та Білоруссю. Більшість литовців вважає їх "клоунами", але вони зараз при владі.
Хто голосував за соціал‑демократів? Пенсіонери! Хто підтримав партію "клоуна" Жемайтайтіса («Zaria Nemana» — праворадикальна сила з елементами націоналізму та популізму; сам Жемайтайтіс виступає проти ратифікації Стамбульської конвенції й підтримує ідею відновлення смертної кари)? Жителі сіл і фермери. Жемайтайтіса публічно критикують і президент, і притомні політики, відкрито знущаються з нього.
➡️Палуцкас, голова соціал‑демократів, — «нерозумний», він не мав виграти вибори, але його підтримали й просували старі соціал‑демократичні діячі, яким пенсіонери та інші неактивні громадяни довіряли протягом 30 років.
➡️Партія Габріеліуса Ландсберґіса (TS‑LKD — провідна правоцентристська сила) програла, бо не вміє спілкуватися з виборцями: її представники завжди поводилися нахабно й не витримали більше одного терміну.
🇷🇺А як щодо відносин із Китаєм?... Ще до виборів соцдеми заявляли про необхідність їх поліпшення. За це їх критикували публічно, але вони, як завжди, обіцяли підвищити пенсії й торочили інші байки.
Створення представництва Тайваню у Вільнюсі дозволили консерватори (Ландсберґіс), яких підтримали США, хоча в ЄС це не схвалили. Нині, коли Трамп знову при владі, його оточення не спілкується з Литвою, тож литовці почуваються зрадженими. Наші політики й мають підтримку сенаторів‑республіканців, але, мабуть, цього замало. ЄС також прагне кращих відносин із Китаєм, тому, якщо США не підтримає Литву, нам доведеться дотримуватися політики ЄС. Усе дуже складно.
🚫Сьогодні Сейм Литви розглядав питання посилення санкцій проти Росії та Білорусі. Більшість проголосувала *проти*, тобто залишила чинні обмеження й не посилила їх щодо Білорусі. У нас великі проблеми з Білоруссю та її громадянами, особливо в сфері безпеки…
Отже, при владі люди, які відкрито підтримують білорусів, тому вони проти повного закриття кордону. Наші спецслужби не раз попереджали про ризики, але частину політиків, очевидно, підтримують бізнесмени, що торгують із Білоруссю (товарами, не забороненими ЄС).
🔄Нещодавно литовська преса оприлюднила скандальну статтю про українську бізнес‑леді, якій влада видала дозвіл на торгівлю медичним обладнанням і ліками з Білоруссю. Цю справу вже розслідує прокуратура; чим вона закінчиться — невідомо.
Литва офіційно не заявляла про відновлення відносин із Китаєм чи Білоруссю — це лише риторика окремих політиків, яких у нас називають «ватниками». Утім описана тенденція можлива. Сподіваюся, здоровий глузд переможе.
👍Завжди приємно отримувати коментарі: автор розуміє, що не марить і не живе в уявній політичній бульбашці, бо фізичного доступу до простору дослідження, на жаль, немає. Тому продовжуйте в тому ж дусі; ми формуємо справді просунуту спільноту. Дякую всім. Гарних свят і відпочинку від новин!🐣
🗞Conflict Capital |Підтримати
15.04.202509:02
🇪🇺🔫Боєприпасна ініціатива Каї Каллас
🛑19 березня Європейська комісія презентувала «Білу книгу» щодо модернізації оборонно‑промислового сектору ЄС. Утім, нам цікава саме заява Верховної представниці ЄС із зовнішньополітичних питань Каї Каллас:
*Нагадаю, спершу Каллас намагалася проштовхнути пакет допомоги обсягом 40 млрд євро, але його не затвердили (неготовність Іспанії та Італії, формування уряду в Німеччині, вето Угорщини).*
🛑Уже 20 березня Каллас винесла на розгляд Ради ЄС оновлений пакет на 5 млрд євро для фінансування нарощування виробництва, проте Італія й Франція тоді його заблокували.
🛑Попри це, прозвучала обіцянка повернутися до теми, і справді: 2–3 квітня на неформальній зустрічі міністрів оборони під егідою Каллас країни‑учасниці погодилися закрити до половини необхідного обсягу за рахунок національних внесків.
🛑9 квітня після засідання Ради асоціації Україна – ЄС Каллас уточнила, що Єврокомісія вже бачить можливість довести замовлення до двох мільйонів снарядів щороку.
🛑Учора ж вона заявила: із потрібних двох мільйонів уже акумульовано дві третини — приблизно 1,3 млн боєприпасів.
💬Що це означає? Очевидно, що процес набирав такої швидкість без формального колективного рішення (від ЄС не було прямих заяв про погодженість між усіма країнами. Тому механізм надходження кошті на ініціативу з боєприпасами виглядає наступним чином:
➡️Країни‑члени роблять прямі внески. Показовий приклад — заява міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок: Берлін бере на себе 25 % усієї програми, тобто поставить близько 500 тисяч боєприпасів. + Це корелюється із оголошеним пакетом допомоги від Німеччини на 3 млрд євро (тобто можливо припустити, що з пакету 1,25 млрд пішли саме на фінансування боєприпасів).
➡️Крім того, Чехія готова щомісяця постачати боєприпаси Україні щонайменше до вересня; для цього вже зарезервовано кошти в межах «чеської ініціативи», започаткованої у 2023 році. До цього уже доєдналися Норвегія з 400 млн пакетом допомоги.
⚙️Виробничий потенціал провідних європейських концернів підтверджує, що цей план дійсно здійсненний. Минулого тижня Rheinmetall придбав компанію Hagedorn‑NC, яка спеціалізується на промисловій нітроцелюлозі, й тепер переорієнтовує її для військових потреб.⤵️
До 2027 року концерн щороку випускатиме майже 1,1 мільйона 155‑мм боєприпасів. Паралельно французька Nexter та іспанська Expal у межах програми ASAP нарощують свої виробничі лінії, забезпечуючи додатково близько 400 тисяч снарядів на рік.
📈Отже, загальноєвропейська планка у два мільйони боєприпасів на рік є цілком реалістичною. Формально на 2025 рік для України передбачено 3,6 мільйона снарядів (ініціатива Каллас + чеська), за умови вирішення питань щодо вибухових речовин та довгострокових контрактів.
🇺🇦Для України це означатиме орієнтовно 9800 пострілів на добу — необхідний мінімум, аби не поступатися російській артилерії. Навіть уже підтверджені обсяги у розмірі двох третин від запланованого, тобто близько 3 700 снарядів щоденно, істотно зменшують нинішній дефіцит.
З політичної точки зору ініціатива доводить, що один енергійний лідер здатен запустити масштабні процеси всередині ЄС. Каллас задає прецедент «спершу боєприпаси — потім бюрократія», а національні уряди підхоплюють цю ідею.
🗂Утім, помітне й певне незадоволення в Євросоюзі через активні кроки Каллас проти РФ та Трампа: на початку березня деякі держави‑члени висловлювали зауваження, що вона ініціювала свій багатомільярдний план допомоги Україні без попередніх узгоджень. Невідомо, чи має тут місце вплив Росії, адже критики не розкривають свого імені, проте це свідчить про можливу тенденцію.
👤Наразі лишається ще третина обсягів, слід подолати блокування з боку Рима та проконтролювати, аби виробничі темпи не зменшилися. Проте вже зараз зрозуміло: Європа переходить від обіцянок до системного забезпечення артилерії, і саме ініціатива Каї Каллас стала каталізатором цих змін.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🛑19 березня Європейська комісія презентувала «Білу книгу» щодо модернізації оборонно‑промислового сектору ЄС. Утім, нам цікава саме заява Верховної представниці ЄС із зовнішньополітичних питань Каї Каллас:
Брюссель вважає реальним щороку передавати Україні щонайменше два мільйони артилерійських боєприпасів.
*Нагадаю, спершу Каллас намагалася проштовхнути пакет допомоги обсягом 40 млрд євро, але його не затвердили (неготовність Іспанії та Італії, формування уряду в Німеччині, вето Угорщини).*
🛑Уже 20 березня Каллас винесла на розгляд Ради ЄС оновлений пакет на 5 млрд євро для фінансування нарощування виробництва, проте Італія й Франція тоді його заблокували.
🛑Попри це, прозвучала обіцянка повернутися до теми, і справді: 2–3 квітня на неформальній зустрічі міністрів оборони під егідою Каллас країни‑учасниці погодилися закрити до половини необхідного обсягу за рахунок національних внесків.
🛑9 квітня після засідання Ради асоціації Україна – ЄС Каллас уточнила, що Єврокомісія вже бачить можливість довести замовлення до двох мільйонів снарядів щороку.
🛑Учора ж вона заявила: із потрібних двох мільйонів уже акумульовано дві третини — приблизно 1,3 млн боєприпасів.
💬Що це означає? Очевидно, що процес набирав такої швидкість без формального колективного рішення (від ЄС не було прямих заяв про погодженість між усіма країнами. Тому механізм надходження кошті на ініціативу з боєприпасами виглядає наступним чином:
➡️Країни‑члени роблять прямі внески. Показовий приклад — заява міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок: Берлін бере на себе 25 % усієї програми, тобто поставить близько 500 тисяч боєприпасів. + Це корелюється із оголошеним пакетом допомоги від Німеччини на 3 млрд євро (тобто можливо припустити, що з пакету 1,25 млрд пішли саме на фінансування боєприпасів).
➡️Крім того, Чехія готова щомісяця постачати боєприпаси Україні щонайменше до вересня; для цього вже зарезервовано кошти в межах «чеської ініціативи», започаткованої у 2023 році. До цього уже доєдналися Норвегія з 400 млн пакетом допомоги.
⚙️Виробничий потенціал провідних європейських концернів підтверджує, що цей план дійсно здійсненний. Минулого тижня Rheinmetall придбав компанію Hagedorn‑NC, яка спеціалізується на промисловій нітроцелюлозі, й тепер переорієнтовує її для військових потреб.⤵️
До 2027 року концерн щороку випускатиме майже 1,1 мільйона 155‑мм боєприпасів. Паралельно французька Nexter та іспанська Expal у межах програми ASAP нарощують свої виробничі лінії, забезпечуючи додатково близько 400 тисяч снарядів на рік.
📈Отже, загальноєвропейська планка у два мільйони боєприпасів на рік є цілком реалістичною. Формально на 2025 рік для України передбачено 3,6 мільйона снарядів (ініціатива Каллас + чеська), за умови вирішення питань щодо вибухових речовин та довгострокових контрактів.
🇺🇦Для України це означатиме орієнтовно 9800 пострілів на добу — необхідний мінімум, аби не поступатися російській артилерії. Навіть уже підтверджені обсяги у розмірі двох третин від запланованого, тобто близько 3 700 снарядів щоденно, істотно зменшують нинішній дефіцит.
З політичної точки зору ініціатива доводить, що один енергійний лідер здатен запустити масштабні процеси всередині ЄС. Каллас задає прецедент «спершу боєприпаси — потім бюрократія», а національні уряди підхоплюють цю ідею.
🗂Утім, помітне й певне незадоволення в Євросоюзі через активні кроки Каллас проти РФ та Трампа: на початку березня деякі держави‑члени висловлювали зауваження, що вона ініціювала свій багатомільярдний план допомоги Україні без попередніх узгоджень. Невідомо, чи має тут місце вплив Росії, адже критики не розкривають свого імені, проте це свідчить про можливу тенденцію.
👤Наразі лишається ще третина обсягів, слід подолати блокування з боку Рима та проконтролювати, аби виробничі темпи не зменшилися. Проте вже зараз зрозуміло: Європа переходить від обіцянок до системного забезпечення артилерії, і саме ініціатива Каї Каллас стала каталізатором цих змін.
🗞Conflict Capital |Підтримати
12.04.202517:03
👥Шукаєте надійні джерела оперативного аналізу геополітики, бойових дій та міжнародних процесів?
➡️Ця добірка Telegram-каналів пропонує глибокі експертні оцінки, прогнози та пояснення складних ситуацій у зрозумілому форматі.
🛑Conflict Capital — розбираємо війну та світові інтриги, віримо, що Україна сама вирішує свою долю, і копаємо глибше, ніж просто заголовки.
🛑Юрій Богданов — Прагматична аналітика, щира публіцистика і трохи оптимізму, щоб вберегти здоровий глузд у наші важкі часи.
🛑Тарас Григорович повідомляє □ — Спочатку ви не захочете до нас заходити, а потім ви не захочете від нас йти.
🛑PEKHNO - блог журналіста Василя Пехньо. Простими словами про війну та все, що навколо неї.
🛑In Factum — мілітарно-інформаційний портал з авторським прогресивно-іронічним стилем ведення.
Ретельно відбираємо. Фільтруємо. Пояснюємо.
🛑Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩ — Розвідка на основі відкритих джерел та геопросторова розвідка.
🛑політ технолога — канал про політику фахово, не так як у медіа, з долею іронії і розумінням речей, які не видимі для кожного пересічного.
🛑Пхеньянська правда — Канал про міжнародну геополітику з ноткою постіронії
🛑Чорнило — пресофіцер бригади Гвардії Наступу та найкращий друг піхотинця.
На цьому каналі війна без зайвих барв, а інколи й огляд на іноземні ЗМІ.
Підпишіться, щоб бути на крок попереду й краще розуміти, як розгортаються події у світі.
➡️Ця добірка Telegram-каналів пропонує глибокі експертні оцінки, прогнози та пояснення складних ситуацій у зрозумілому форматі.
🛑Conflict Capital — розбираємо війну та світові інтриги, віримо, що Україна сама вирішує свою долю, і копаємо глибше, ніж просто заголовки.
🛑Юрій Богданов — Прагматична аналітика, щира публіцистика і трохи оптимізму, щоб вберегти здоровий глузд у наші важкі часи.
🛑Тарас Григорович повідомляє □ — Спочатку ви не захочете до нас заходити, а потім ви не захочете від нас йти.
🛑PEKHNO - блог журналіста Василя Пехньо. Простими словами про війну та все, що навколо неї.
🛑In Factum — мілітарно-інформаційний портал з авторським прогресивно-іронічним стилем ведення.
Ретельно відбираємо. Фільтруємо. Пояснюємо.
🛑Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩ — Розвідка на основі відкритих джерел та геопросторова розвідка.
🛑політ технолога — канал про політику фахово, не так як у медіа, з долею іронії і розумінням речей, які не видимі для кожного пересічного.
🛑Пхеньянська правда — Канал про міжнародну геополітику з ноткою постіронії
🛑Чорнило — пресофіцер бригади Гвардії Наступу та найкращий друг піхотинця.
На цьому каналі війна без зайвих барв, а інколи й огляд на іноземні ЗМІ.
Підпишіться, щоб бути на крок попереду й краще розуміти, як розгортаються події у світі.
09.04.202517:44
📼Північний фронт: думки стосовно "нового" наступу на Сумщині.
💬Сьогодні головнокомандувач Сирський заявив про початок російського наступу на Сумщині, і більшість почали сприймати це як новий наступ:
Однак після втрати контролю на нашому основному плацдармі у Курській області, підрозділи противника продовжують просування задля повного відступу СОУ з Курської області з подальшими амбіціями продовження наступу на Сумську область.⤵️
Головна їхня мета — взяти під вогневий контроль трасу H-07 Суджа–Юнаківка, єдину зручну артерію, що живить український "курський виступ" і веде далі на Суми. Тому наступальні дії противника зараз виглядають наступним чином:
➡️Малі тактичні групи до взводу (15–30 бійців) прориваються через кордон, закріплюються в лісосмугах біля Басівки, Локні та Гуєво і чекають підкріплення, щоб остаточно закріпитися. Так вони тестують українську оборону без великих ризиків, адже ці населені пункти знаходяться у низовині, що полегшує проведення штурмових дій.
➡️Попри гучні заяви Москви про "взяття Басівки", наразі бої точаться в сірій зоні, а реальний російський прогрес обмежився кількома кілометрами вглиб. Однак повторюється російський сценарій "зрівняти усе з землею, а далі заходити", тому ведення оборони дуже ускладнене.
🔄Щодо варіанту повноцінного наступу на Сумську область, то головна перевага на нашому боці — місцевість та висоти: Суми лежать на висотах, а підступи з боку Басівки проходять крізь заболочені балки, тож будь-який штурм перетворюється на рух угору під прицілом української артилерії та ПТРК. Тому імовірність, а тим паче швидкість російського наступу на Сумщину, залишаються доволі низькими при підготовленій обороні на рубежах.
🇺🇦Окремої уваги заслуговує українська відповідь — рейд у Бєлгородській області. 18 березня штурмові групи ЗСУ прорвали кордон між Попівкою, Демидівкою та Графівкою й станом на зараз утримують близько 19 км² території.
Фактично наша тактика тут не дуже відрізняється від російської: невеликі піхотні підрозділи, мінімум бронетехніки, масове застосування дронів для дистанційного мінування та ударів по російській логістиці.
📈Головна мета — стягування нових резервів/сил та засобів, які частково "звільнились" з Курського напрямку (вже помічено передислокацію підрозділів 6-ї, 20-ї та 3-ї армій, а також 155-у бригаду морської піхоти, що у свою чергу зменшує натиск під Сумами).
Якщо нам вдасться продовжити успіх та просунутися ще на 17 км, під загрозою опиниться головна залізниця Курськ–Білгород, без якої російське угруповання "Північ" втратить стійке постачання (залишу посилання на пост про важливість для РФ залізниці на Півночі). Проте потрібно розуміти, що для повноцінного прориву потрібні два надважливих елементи: ураження на землі (артилерія) та у повітрі (системи ППО на ЛБЗ), котрі важко виокремити в умовах постійного тиску з Покровського, Торецького та інших напрямків.
👤Отож, кожен бік уже відчув межі своїх можливостей. Росіянам бракує сил для швидкого ривка на висоти довкола Сум, а нам — ППО та далекобійної артилерії, щоб безпечно розширити Демидівський плацдарм. У підсумку обидві армії переходять до "гри на виснаження": дрони-камікадзе, контрбатарейна боротьба та постійні рейди невеликими групами.
❗️Пані та панове, останній пост не дуже зайшов. Чекаю фідбек у коментарях
🗞Conflict Capital |Підтримати
💬Сьогодні головнокомандувач Сирський заявив про початок російського наступу на Сумщині, і більшість почали сприймати це як новий наступ:
Однак після втрати контролю на нашому основному плацдармі у Курській області, підрозділи противника продовжують просування задля повного відступу СОУ з Курської області з подальшими амбіціями продовження наступу на Сумську область.⤵️
Головна їхня мета — взяти під вогневий контроль трасу H-07 Суджа–Юнаківка, єдину зручну артерію, що живить український "курський виступ" і веде далі на Суми. Тому наступальні дії противника зараз виглядають наступним чином:
➡️Малі тактичні групи до взводу (15–30 бійців) прориваються через кордон, закріплюються в лісосмугах біля Басівки, Локні та Гуєво і чекають підкріплення, щоб остаточно закріпитися. Так вони тестують українську оборону без великих ризиків, адже ці населені пункти знаходяться у низовині, що полегшує проведення штурмових дій.
➡️Попри гучні заяви Москви про "взяття Басівки", наразі бої точаться в сірій зоні, а реальний російський прогрес обмежився кількома кілометрами вглиб. Однак повторюється російський сценарій "зрівняти усе з землею, а далі заходити", тому ведення оборони дуже ускладнене.
🔄Щодо варіанту повноцінного наступу на Сумську область, то головна перевага на нашому боці — місцевість та висоти: Суми лежать на висотах, а підступи з боку Басівки проходять крізь заболочені балки, тож будь-який штурм перетворюється на рух угору під прицілом української артилерії та ПТРК. Тому імовірність, а тим паче швидкість російського наступу на Сумщину, залишаються доволі низькими при підготовленій обороні на рубежах.
🇺🇦Окремої уваги заслуговує українська відповідь — рейд у Бєлгородській області. 18 березня штурмові групи ЗСУ прорвали кордон між Попівкою, Демидівкою та Графівкою й станом на зараз утримують близько 19 км² території.
Фактично наша тактика тут не дуже відрізняється від російської: невеликі піхотні підрозділи, мінімум бронетехніки, масове застосування дронів для дистанційного мінування та ударів по російській логістиці.
📈Головна мета — стягування нових резервів/сил та засобів, які частково "звільнились" з Курського напрямку (вже помічено передислокацію підрозділів 6-ї, 20-ї та 3-ї армій, а також 155-у бригаду морської піхоти, що у свою чергу зменшує натиск під Сумами).
Якщо нам вдасться продовжити успіх та просунутися ще на 17 км, під загрозою опиниться головна залізниця Курськ–Білгород, без якої російське угруповання "Північ" втратить стійке постачання (залишу посилання на пост про важливість для РФ залізниці на Півночі). Проте потрібно розуміти, що для повноцінного прориву потрібні два надважливих елементи: ураження на землі (артилерія) та у повітрі (системи ППО на ЛБЗ), котрі важко виокремити в умовах постійного тиску з Покровського, Торецького та інших напрямків.
👤Отож, кожен бік уже відчув межі своїх можливостей. Росіянам бракує сил для швидкого ривка на висоти довкола Сум, а нам — ППО та далекобійної артилерії, щоб безпечно розширити Демидівський плацдарм. У підсумку обидві армії переходять до "гри на виснаження": дрони-камікадзе, контрбатарейна боротьба та постійні рейди невеликими групами.
❗️Пані та панове, останній пост не дуже зайшов. Чекаю фідбек у коментарях
🗞Conflict Capital |Підтримати
25.04.202510:32
🇮🇳🇵🇰Роздуми про новий спалах Кашмірського конфлікту
➡️22 квітня озброєні люди відкрили вогонь по екскурсантах у гірському районі Пахалгам у Кашмірі, що перебуває під управлінням Індії.
🔫Відповідальність на себе взяло терористичне угруповання «Фронт опору» (The Resistance Front, TRF), яке звинувачують у підтримці з боку Пакистану. Для кращого розуміння ця організація на постійній основі здійснювала теракти з 2019 року.
➡️Індія у свою чергу закрила важливий прикордонний перехід, обмежила візовий режим і вислала із Нью-Делі пакистанських військових радників. Також Індія призупинила участь в Індському водному договорі 1960 року — важливій угоді про розподіл вод річки Інд, що важливою для обох країн.
➡️У відповідь Ісламабад, столиця Пакистану, оголосила про припинення торгівлі, закриття повітряного простору та вислання індійських дипломатів.
Тепер конфлікт загострюється: від артилерійських обстрілів із боку Пакистану (плюс стягнення техніки до кордону) — до індійських ударів по будинках місцевих бойовиків, які брали участь у нападі на Пахалгам, і активної роботи індійської транспортної авіації (Ан-32, Іл-76) у прикордонних регіонах, ймовірно для перекидання техніки та боєприпасів.
❗️Утім, поширювати «тривожні дзвіночки» про можливу ядерну війну не варто: нинішній сценарій навряд чи переросте у велику війну. Найімовірніша модель, на мою думку, — повторення 2019 року, коли Делі й Ісламабад обмежилися взаємними авіаударами.
🇨🇳Ключовий стримувальний чинник для Пакистану — відсутність реальної підтримки з боку Китаю. Піднебесна — один із головних партнерів Ісламабада (економічний і військовий) і має власні інтереси в регіоні Кашміру.
Проте Пекін нині заглиблений у власну торговельну війну зі США й не горить бажанням навіть «гібридно» втручатися у кашмірське загострення (поки що таких маркерів не спостерігається). Посол Китаю в Індії Сюй Фейхун заявив, що шокований нападом у Пахалгамі.⤵️
Без китайської «парасольки» Ісламабад може опинитися сам на сам з індійською армією, тому надмірна ескалація для нього політично й військово невигідна.
На практиці це означає, що протягом найближчих тижнів сторони, найімовірніше, повернуться до звичного «керованого напруження»: локальні обміни вогнем уздовж Лінії контролю, гучні заяви в ООН, але без масштабного вторгнення чи проривних мирних ініціатив.
🇮🇱Підтвердженням цієї логіки слугує і рішення Ізраїлю оперативно передати Делі високоточні боєприпаси — жест підтримки, покликаний зміцнити стримувальний баланс і водночас заохотити Індію обмежитися «контртерористичними» акціями.
🇺🇦Для України ця ескалація не несе прямих наслідків: Київ не може відкрито стати на чийсь бік.
🛑З одного боку, Індія підтримує стратегічні економічні відносини з Росією (передусім нафтогазові закупівлі), що допомагає Москві фінансувати війну проти України; першим візитом Нарендри Моді після переобрання навіть став Санкт-Петербург у день ракетного удару по «Охматдиту». З іншого — Делі засуджує агресію РФ, надсилає українцям гуманітарну допомогу, а Моді публічно демонструє Путіну незгоду з його діями.
🛑Пакистан також лавірує: офіційно нейтральний, але з 2022 року через треті країни постачає Україні артилерійські снаряди й інше озброєння. Водночас Ісламабад намагається вибудувати енергетичні та інфраструктурні зв’язки з Росією й залишається союзником КНР.
👤Отож, для нас головний ризик — інформаційний: навіть короткочасна кашмірська криза відволікає медійну й дипломатичну увагу від російсько-української війни.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️22 квітня озброєні люди відкрили вогонь по екскурсантах у гірському районі Пахалгам у Кашмірі, що перебуває під управлінням Індії.
🔫Відповідальність на себе взяло терористичне угруповання «Фронт опору» (The Resistance Front, TRF), яке звинувачують у підтримці з боку Пакистану. Для кращого розуміння ця організація на постійній основі здійснювала теракти з 2019 року.
➡️Індія у свою чергу закрила важливий прикордонний перехід, обмежила візовий режим і вислала із Нью-Делі пакистанських військових радників. Також Індія призупинила участь в Індському водному договорі 1960 року — важливій угоді про розподіл вод річки Інд, що важливою для обох країн.
➡️У відповідь Ісламабад, столиця Пакистану, оголосила про припинення торгівлі, закриття повітряного простору та вислання індійських дипломатів.
Тепер конфлікт загострюється: від артилерійських обстрілів із боку Пакистану (плюс стягнення техніки до кордону) — до індійських ударів по будинках місцевих бойовиків, які брали участь у нападі на Пахалгам, і активної роботи індійської транспортної авіації (Ан-32, Іл-76) у прикордонних регіонах, ймовірно для перекидання техніки та боєприпасів.
❗️Утім, поширювати «тривожні дзвіночки» про можливу ядерну війну не варто: нинішній сценарій навряд чи переросте у велику війну. Найімовірніша модель, на мою думку, — повторення 2019 року, коли Делі й Ісламабад обмежилися взаємними авіаударами.
🇨🇳Ключовий стримувальний чинник для Пакистану — відсутність реальної підтримки з боку Китаю. Піднебесна — один із головних партнерів Ісламабада (економічний і військовий) і має власні інтереси в регіоні Кашміру.
Проте Пекін нині заглиблений у власну торговельну війну зі США й не горить бажанням навіть «гібридно» втручатися у кашмірське загострення (поки що таких маркерів не спостерігається). Посол Китаю в Індії Сюй Фейхун заявив, що шокований нападом у Пахалгамі.⤵️
Без китайської «парасольки» Ісламабад може опинитися сам на сам з індійською армією, тому надмірна ескалація для нього політично й військово невигідна.
На практиці це означає, що протягом найближчих тижнів сторони, найімовірніше, повернуться до звичного «керованого напруження»: локальні обміни вогнем уздовж Лінії контролю, гучні заяви в ООН, але без масштабного вторгнення чи проривних мирних ініціатив.
🇮🇱Підтвердженням цієї логіки слугує і рішення Ізраїлю оперативно передати Делі високоточні боєприпаси — жест підтримки, покликаний зміцнити стримувальний баланс і водночас заохотити Індію обмежитися «контртерористичними» акціями.
🇺🇦Для України ця ескалація не несе прямих наслідків: Київ не може відкрито стати на чийсь бік.
🛑З одного боку, Індія підтримує стратегічні економічні відносини з Росією (передусім нафтогазові закупівлі), що допомагає Москві фінансувати війну проти України; першим візитом Нарендри Моді після переобрання навіть став Санкт-Петербург у день ракетного удару по «Охматдиту». З іншого — Делі засуджує агресію РФ, надсилає українцям гуманітарну допомогу, а Моді публічно демонструє Путіну незгоду з його діями.
🛑Пакистан також лавірує: офіційно нейтральний, але з 2022 року через треті країни постачає Україні артилерійські снаряди й інше озброєння. Водночас Ісламабад намагається вибудувати енергетичні та інфраструктурні зв’язки з Росією й залишається союзником КНР.
👤Отож, для нас головний ризик — інформаційний: навіть короткочасна кашмірська криза відволікає медійну й дипломатичну увагу від російсько-української війни.
🗞Conflict Capital |Підтримати
22.04.202513:58
🇪🇺🚀Снарядний прорив. Математика європейських боєприпасів
🔗Минулого року я проводив невелике дослідження щодо артилерійських спроможностей України й темпів, у яких Захід нарощує постачання. На початку 2024‑го картина була невтішна:
➡️Європа вкрай тяжко запускає свої виробничі потужності;
➡️Відсутність достатніх виробничих потужностей в Україні;
➡️Масштабне постачання КНДР для Москви (понад 1 млн.).
Сьогодні, наприкінці першого кварталу 2025 року, ситуація виглядає інакше:
➡️Від США залишилася лише вже законтрактована допомога попередньої адміністрації, а нові пакети поки що й не обговорюються.
➡️Головним донором стала Європа. Учора з’явилася цікава новина, котра тільки підтверджує тенденцію. Британська BAE Systems запускає нову лінію у Глоскоед, завдяки якій випуск збільшиться у 16 разів порівняно з доковідним рівнем; перші великі партії підуть на фронт уже восени.
➡️До цього додаються подібні заяви від німецького "гіганта" Rheinmetall (розширення виробництва) та данського Nammo, котрий також буде посилюватися (перезапуск закритого заводу на півночі Данії з виробництва боєприпасів малого та великого калібру).
Чеська STV Group у кооперації з Rheinmetall уже сьогодні здатна видавати приблизно мільйон снарядів на рік, іще 360 тисяч додає Nammo. У середньостроковій перспективі Європа опинилася в незрівнянно кращому становищі, ніж торік, хоча до переломного моменту у співвідношенні попиту й пропозиції ще далеко.
⬇️Якщо проєкціювати поточні інвестиційні плани на 2026‑й, то маємо такі цифри:
🛑BAE Systems (ВБ) розраховує вийти на 500 тис 155‑мм снарядів щороку;
🛑Rheinmetall (Німеччина)— на 750 тисяч (із перспективою 1,1 млн до 2027‑го);
🛑Nexter‑KNDS (Франція) планує не менше 100 тисяч, причому Forges de Tarbes паралельно відливає до 96 тисяч корпусів, які потім можуть іти на лінії Nexter;
🛑PGZ (Польща) збирається наростити потужність до 150 тисяч;
🛑STV (Чехія) стабілізується на рівні 150 тисяч.
📊У сумі це близько двох мільйонів пострілів на рік. Якби всі вони пішли в Україну, щоденний вогневий пакет (тільки те, що постачала б Європа) сягнув би 5 ‑ 5,5 тисячі пострілів, з урахуванням власного українського виробництва 152‑мм боєприпасів.
🇷🇺Це наблизило би нас до нинішнього російського темпу (12 тисяч). Зауважу, що темп противника впав, адже "російська машина" не може забезпечити постійні цифри у 2 млн на рік. Станом на зараз шість заводів у Північній Кореї зараз постачають Москві боєприпаси, що становить близько 45% російських потреб.
Повертаємось до Європи. Зрушення стало можливим завдяки програм Act in Support of Ammunition Production, у межах якої Єврокомісія взялася гарантувати багаторічні оффтейк‑контракти й співфінансувати закупівлю важких гідропресів, печей. Однак нині головними «технологічними перепонами» лишаються вибухові речовини (TNT, RDX, IMX‑104) та нитроцелюлоза для порохів.⤵️
Rheinmetall Nitrochemie вже запустила третю нитраційну лінію в Ашау, BAE розгортає контейнеризовані міні‑заводи для RDX (гексоген) у Великій Британії та на американському Holston AAP, а французько‑бельгійська Eurenco‑PB Clermont подвоює випуск.
Сукупно це дозволить підняти «артилерійську стелю» до 2,4 млн снарядів на рік, але повна віддача очікується лише з 2026‑го. До того часу доведеться жити в умовах перерозподілу кожної партії вибухівки між заводами.
🇺🇦Україна також входить у виробничу кооперацію. З серпня 2024‑го працює ліцензійна 155‑мм лінія Ukroboronprom‑Rheinmetall, яка до кінця року має видати перші 80‑100 тисяч пострілів. Державний «Артем» і кілька приватних компаній тим часом нарощують випуск радянських калібрів 152 та 122 мм.
📈За три роки Європа зробила колосальний ривок: від «майже ручного» складання снарядів у 2022‑му до темпів, які вже можна порівняти з масовим виробництвом у Китаї. Кількість випущених 155‑міліметрових снарядів може зрости з 250–300 тисяч на рік до 2 мільйонів у 2026‑му.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🔗Минулого року я проводив невелике дослідження щодо артилерійських спроможностей України й темпів, у яких Захід нарощує постачання. На початку 2024‑го картина була невтішна:
➡️Припинення поставок від США, які з початку війни надали нам у 2 рази більше, ніж ЄС (2 млн. проти +- 1 млн.);
➡️Європа вкрай тяжко запускає свої виробничі потужності;
➡️Відсутність достатніх виробничих потужностей в Україні;
➡️Масштабне постачання КНДР для Москви (понад 1 млн.).
Сьогодні, наприкінці першого кварталу 2025 року, ситуація виглядає інакше:
➡️Від США залишилася лише вже законтрактована допомога попередньої адміністрації, а нові пакети поки що й не обговорюються.
➡️Головним донором стала Європа. Учора з’явилася цікава новина, котра тільки підтверджує тенденцію. Британська BAE Systems запускає нову лінію у Глоскоед, завдяки якій випуск збільшиться у 16 разів порівняно з доковідним рівнем; перші великі партії підуть на фронт уже восени.
➡️До цього додаються подібні заяви від німецького "гіганта" Rheinmetall (розширення виробництва) та данського Nammo, котрий також буде посилюватися (перезапуск закритого заводу на півночі Данії з виробництва боєприпасів малого та великого калібру).
Чеська STV Group у кооперації з Rheinmetall уже сьогодні здатна видавати приблизно мільйон снарядів на рік, іще 360 тисяч додає Nammo. У середньостроковій перспективі Європа опинилася в незрівнянно кращому становищі, ніж торік, хоча до переломного моменту у співвідношенні попиту й пропозиції ще далеко.
⬇️Якщо проєкціювати поточні інвестиційні плани на 2026‑й, то маємо такі цифри:
🛑BAE Systems (ВБ) розраховує вийти на 500 тис 155‑мм снарядів щороку;
🛑Rheinmetall (Німеччина)— на 750 тисяч (із перспективою 1,1 млн до 2027‑го);
🛑Nexter‑KNDS (Франція) планує не менше 100 тисяч, причому Forges de Tarbes паралельно відливає до 96 тисяч корпусів, які потім можуть іти на лінії Nexter;
🛑PGZ (Польща) збирається наростити потужність до 150 тисяч;
🛑STV (Чехія) стабілізується на рівні 150 тисяч.
📊У сумі це близько двох мільйонів пострілів на рік. Якби всі вони пішли в Україну, щоденний вогневий пакет (тільки те, що постачала б Європа) сягнув би 5 ‑ 5,5 тисячі пострілів, з урахуванням власного українського виробництва 152‑мм боєприпасів.
🇷🇺Це наблизило би нас до нинішнього російського темпу (12 тисяч). Зауважу, що темп противника впав, адже "російська машина" не може забезпечити постійні цифри у 2 млн на рік. Станом на зараз шість заводів у Північній Кореї зараз постачають Москві боєприпаси, що становить близько 45% російських потреб.
Повертаємось до Європи. Зрушення стало можливим завдяки програм Act in Support of Ammunition Production, у межах якої Єврокомісія взялася гарантувати багаторічні оффтейк‑контракти й співфінансувати закупівлю важких гідропресів, печей. Однак нині головними «технологічними перепонами» лишаються вибухові речовини (TNT, RDX, IMX‑104) та нитроцелюлоза для порохів.⤵️
Rheinmetall Nitrochemie вже запустила третю нитраційну лінію в Ашау, BAE розгортає контейнеризовані міні‑заводи для RDX (гексоген) у Великій Британії та на американському Holston AAP, а французько‑бельгійська Eurenco‑PB Clermont подвоює випуск.
Сукупно це дозволить підняти «артилерійську стелю» до 2,4 млн снарядів на рік, але повна віддача очікується лише з 2026‑го. До того часу доведеться жити в умовах перерозподілу кожної партії вибухівки між заводами.
🇺🇦Україна також входить у виробничу кооперацію. З серпня 2024‑го працює ліцензійна 155‑мм лінія Ukroboronprom‑Rheinmetall, яка до кінця року має видати перші 80‑100 тисяч пострілів. Державний «Артем» і кілька приватних компаній тим часом нарощують випуск радянських калібрів 152 та 122 мм.
📈За три роки Європа зробила колосальний ривок: від «майже ручного» складання снарядів у 2022‑му до темпів, які вже можна порівняти з масовим виробництвом у Китаї. Кількість випущених 155‑міліметрових снарядів може зрости з 250–300 тисяч на рік до 2 мільйонів у 2026‑му.
🗞Conflict Capital |Підтримати
18.04.202520:37
🔊 Друзі, прохання, не вимикайте сповіщення. Увімкніть. Бо тоді ж моя робота немає сенсу, ви її просто не будете бачити… Дякую за розуміння.
➡️Вітаю нових підписників й прошу ознайомлюватися з моїми аналізами!
➡️Вітаю нових підписників й прошу ознайомлюватися з моїми аналізами!
14.04.202511:39
⛳️Так чи буде удар?...
Іран на демонтаж ядерки не погодиться, тому або буде обмежена угода, яка Трампа не влаштує, бо йому потрібна повна перемога, бо головна ціль цього всього - перемога й показати що він може, або буде удар. Трамп реально може це зробити, як то було в 2020 році.⤵️
Тільки й це матиме частковий ефект, бо частина з потужностей вже під землею (удар або нічого не дасть, або відкине Іран на рік назад), а система ПРО Тегерану вже розвинулась, хоча велику к-сть ракет вона не витримає, як то було 26 жовтня, коли Ізраїль бив по Тегерану.
🔄Тобто все залежить від того, чи готовий Іран отримати збитки в інфраструктурі для того, щоб зберегти ядерний аргумент свого геополітичного впливу. По моїм міркам Іран вже має готуватися до удару:
➡️Іран розгортає наземні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) у Перській затоці та Ормузькій протоці, націлюючись на американські літаки-розвідники та навігаційні системи;
➡️На південний схід від Тегерана зосереджена одна з найщільніших систем протиповітряної оборони в Ірані. Її завдання — прикриття двох стратегічно важливих об’єктів: ракетного комплексу Ходжір, який є основним центром розробки балістичних ракет, і ядерного майданчика Парчін, який відіграє ключову роль у військовому ядерному проєкті Тегерана. Там відбувається додаткове розгортання систем. Обидві бази стали об'єктами повітряного удару 26 жовтня 2024 року, але постраждали незначно.
➡️Техніка переводиться під землю, як було показано на відео менше місяця тому. Але підземні сховища Ірану вразливі противобункерних бомб.
➡️Останні пів року активно публікуються напрацювання в сфері ПРО.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Іран на демонтаж ядерки не погодиться, тому або буде обмежена угода, яка Трампа не влаштує, бо йому потрібна повна перемога, бо головна ціль цього всього - перемога й показати що він може, або буде удар. Трамп реально може це зробити, як то було в 2020 році.⤵️
Тільки й це матиме частковий ефект, бо частина з потужностей вже під землею (удар або нічого не дасть, або відкине Іран на рік назад), а система ПРО Тегерану вже розвинулась, хоча велику к-сть ракет вона не витримає, як то було 26 жовтня, коли Ізраїль бив по Тегерану.
🔄Тобто все залежить від того, чи готовий Іран отримати збитки в інфраструктурі для того, щоб зберегти ядерний аргумент свого геополітичного впливу. По моїм міркам Іран вже має готуватися до удару:
➡️Іран розгортає наземні системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) у Перській затоці та Ормузькій протоці, націлюючись на американські літаки-розвідники та навігаційні системи;
➡️На південний схід від Тегерана зосереджена одна з найщільніших систем протиповітряної оборони в Ірані. Її завдання — прикриття двох стратегічно важливих об’єктів: ракетного комплексу Ходжір, який є основним центром розробки балістичних ракет, і ядерного майданчика Парчін, який відіграє ключову роль у військовому ядерному проєкті Тегерана. Там відбувається додаткове розгортання систем. Обидві бази стали об'єктами повітряного удару 26 жовтня 2024 року, але постраждали незначно.
➡️Техніка переводиться під землю, як було показано на відео менше місяця тому. Але підземні сховища Ірану вразливі противобункерних бомб.
➡️Останні пів року активно публікуються напрацювання в сфері ПРО.
🗞Conflict Capital |Підтримати
11.04.202517:07
🔔Спільното,
Щиро дякую за Вашу активність і залученість цього місяця! Цього місяця наша спільнота поповнилась новими читачами, ідеями та думками.
Нагадуй за чат каналу, де Ви можете дискутувати, висловлювати ваші думки та писати про теми, котрі хотіли ли б дізнатися та отримати аналіз.
➡️Енергійно рухаємось у дослідженнях. Найближчим часом опублікую новий research про російський ВПК. На черзі залишаються розслідування, однак все згодом, ми працюємо на цим.
Вас прошу підтримати нас фінансово, та, якщо є можливість, оформити щомісячну підписку на Patreon та BuyMeaCoffee, вона стартує від 2$. Це даватиме можливість започаткувати бюджет спільноти на саморозвиток авторів та доступу до ресурсів.
👍Якщо контент корисний для Вас і ви маєте можливість підтримати проєкт – буду вдячний за будь-яку допомогу (сума не важлива). Це дозволить фокусуватися на створенні ще кращого контенту, а не на пошуку додаткових джерел доходу.
🍪☕️Подякув за підтримку запасом кави та солодкого)
Особливо вдячний за підтримку на щомісячній основі на Patreon та BuyMeaCoffee.
🍩Patreon: patreon.com/user?u=100268319
🍩BuyMeACoffee: buymeacoffee.com/ConflictCapital
🏦Monobank: send.monobank.ua/jar/2EEqFNtE2K
💰PayPal: imak47742@gmail.com
👍Дякую, що ви зі мною. Йдемо разом до якісної української аналітики!
Щиро дякую за Вашу активність і залученість цього місяця! Цього місяця наша спільнота поповнилась новими читачами, ідеями та думками.
Нагадуй за чат каналу, де Ви можете дискутувати, висловлювати ваші думки та писати про теми, котрі хотіли ли б дізнатися та отримати аналіз.
➡️Енергійно рухаємось у дослідженнях. Найближчим часом опублікую новий research про російський ВПК. На черзі залишаються розслідування, однак все згодом, ми працюємо на цим.
Вас прошу підтримати нас фінансово, та, якщо є можливість, оформити щомісячну підписку на Patreon та BuyMeaCoffee, вона стартує від 2$. Це даватиме можливість започаткувати бюджет спільноти на саморозвиток авторів та доступу до ресурсів.
👍Якщо контент корисний для Вас і ви маєте можливість підтримати проєкт – буду вдячний за будь-яку допомогу (сума не важлива). Це дозволить фокусуватися на створенні ще кращого контенту, а не на пошуку додаткових джерел доходу.
🍪☕️Подякув за підтримку запасом кави та солодкого)
Особливо вдячний за підтримку на щомісячній основі на Patreon та BuyMeaCoffee.
🍩Patreon: patreon.com/user?u=100268319
🍩BuyMeACoffee: buymeacoffee.com/ConflictCapital
🏦Monobank: send.monobank.ua/jar/2EEqFNtE2K
💰PayPal: imak47742@gmail.com
👍Дякую, що ви зі мною. Йдемо разом до якісної української аналітики!
08.04.202509:06
🇷🇴🔗Ключові моменти румунських президентських перегонів
Продовжую свої роздуми про румунські президентські перегони. Останні доводи — за посиланням.
Так от, з прогнозом щодо майбутніх кандидатів сталося не так, як гадалося. Тепер ситуація виглядає наступним чином:
➡️Рішення щодо арешту Джорджеску та недопущення його до виборчого процесу, хоч і було правильним (та доволі очікуваним), однак уряду Румунії таке рішення рішучих наслідків не дало, адже інформаційної кампанії щодо стримування ультраправих кандидатів та залучення електорату, котрий не визначився, не було як такої. ЦВК дозволило Сіміону балотуватися, де факто надавши можливість перехопити "ще теплий" електорат.
➡️Згідно з новими екзитполами, Сіміон лідирує, займаючи 28%. За ним майже нога в ногу йдуть кандидат від уряду Антонеску (26%) та мер Бухаресту Дан (23%) + на арену виходить нова-стара "темна конячка" Понта (9%).
🔄Перший тур планується на 4 травня, та нагадую, що виборча процесія передбачає два тури виборів, що є не менш важливим, адже залишається два сценарії розвитку подій:
🛑Позитивний: у другий тур виходять Сіміон та Дан/Антонеску. У цьому випадку кількість електорату буде за проукраїнськими кандидатами з центристськими позиціями, адже виборці Сіміона — це в основному жителі сільської місцевості (58%) та з низьким доходом (50%), в той час як за Дана/Антонеску стоять помірковані виборці з міст та середнім/високим рівнем доходів. Та у результаті Дан або ж Антонеску можуть зняти свою кандидатуру та підтримати іншого.
У ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що Дан припустив, що він може відмовитися від президентської гонки, якщо лідер USR (Renew) Олена Ласконі або Крін Антонеску, кандидат, якого підтримує правляча коаліція PSD, PNL і UDMR, покажуть кращі результати опитувань.
🛑Негативний: вихід у другий тур Сіміона та екс-прем'єра Понти. Де факто шило на мило. Тут шанси на перемогу також не на стороні першого через аналогічну ситуацію з електоратом (у Понти "електоральне ядро" переважно міські виборці, із середніми доходами (56%) і середньою освітою (42%), котрі орієнтуються на нього як на досвідченого кандидата).
❓Тоді постає логічне питання, чому останній сценарій "негативний". Пояснюю: хоч Понта залишається більш поміркованим кандидатом (у багатьох випадках підтримував Україну), але його риторика стосовно нас часто містить прагматичні застереження, котрі говорять про бажання не цілеспрямованої підтримки, а ситуативного партнерства:
Сьогодні екс-прем'єр-міністр заявив про намір зупинити експорт українського зерна через чорноморські порти країни, аби захистити місцевих фермерів.
Тому для себе визначив наступні метрики, за якими потрібно слідкувати:
💬Заяви Дана та Антонеску. Готовність кандидатів підтримати одне одного буде вирішальною після виходу у другий тур.
📈Підтримка виборчої кампанії Понти, котрий може стати палкою у колесах для мера Бухаресту та кандидата від уряду. Можливим варіантом зменшення його впливу може стати нагадування про його корупційні скандали у 2015 році (саме через це він покинув пост прем'єр-міністра).
👍Друзі, бачу Вам не дуже "залетів" пост. Хочу почути фідбек.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Продовжую свої роздуми про румунські президентські перегони. Останні доводи — за посиланням.
Так от, з прогнозом щодо майбутніх кандидатів сталося не так, як гадалося. Тепер ситуація виглядає наступним чином:
➡️Рішення щодо арешту Джорджеску та недопущення його до виборчого процесу, хоч і було правильним (та доволі очікуваним), однак уряду Румунії таке рішення рішучих наслідків не дало, адже інформаційної кампанії щодо стримування ультраправих кандидатів та залучення електорату, котрий не визначився, не було як такої. ЦВК дозволило Сіміону балотуватися, де факто надавши можливість перехопити "ще теплий" електорат.
➡️Згідно з новими екзитполами, Сіміон лідирує, займаючи 28%. За ним майже нога в ногу йдуть кандидат від уряду Антонеску (26%) та мер Бухаресту Дан (23%) + на арену виходить нова-стара "темна конячка" Понта (9%).
🔄Перший тур планується на 4 травня, та нагадую, що виборча процесія передбачає два тури виборів, що є не менш важливим, адже залишається два сценарії розвитку подій:
🛑Позитивний: у другий тур виходять Сіміон та Дан/Антонеску. У цьому випадку кількість електорату буде за проукраїнськими кандидатами з центристськими позиціями, адже виборці Сіміона — це в основному жителі сільської місцевості (58%) та з низьким доходом (50%), в той час як за Дана/Антонеску стоять помірковані виборці з міст та середнім/високим рівнем доходів. Та у результаті Дан або ж Антонеску можуть зняти свою кандидатуру та підтримати іншого.
У ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що Дан припустив, що він може відмовитися від президентської гонки, якщо лідер USR (Renew) Олена Ласконі або Крін Антонеску, кандидат, якого підтримує правляча коаліція PSD, PNL і UDMR, покажуть кращі результати опитувань.
🛑Негативний: вихід у другий тур Сіміона та екс-прем'єра Понти. Де факто шило на мило. Тут шанси на перемогу також не на стороні першого через аналогічну ситуацію з електоратом (у Понти "електоральне ядро" переважно міські виборці, із середніми доходами (56%) і середньою освітою (42%), котрі орієнтуються на нього як на досвідченого кандидата).
❓Тоді постає логічне питання, чому останній сценарій "негативний". Пояснюю: хоч Понта залишається більш поміркованим кандидатом (у багатьох випадках підтримував Україну), але його риторика стосовно нас часто містить прагматичні застереження, котрі говорять про бажання не цілеспрямованої підтримки, а ситуативного партнерства:
Сьогодні екс-прем'єр-міністр заявив про намір зупинити експорт українського зерна через чорноморські порти країни, аби захистити місцевих фермерів.
Тому для себе визначив наступні метрики, за якими потрібно слідкувати:
💬Заяви Дана та Антонеску. Готовність кандидатів підтримати одне одного буде вирішальною після виходу у другий тур.
📈Підтримка виборчої кампанії Понти, котрий може стати палкою у колесах для мера Бухаресту та кандидата від уряду. Можливим варіантом зменшення його впливу може стати нагадування про його корупційні скандали у 2015 році (саме через це він покинув пост прем'єр-міністра).
👍Друзі, бачу Вам не дуже "залетів" пост. Хочу почути фідбек.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Reposted from:
Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩
24.04.202517:18
‼️ Результати вибухів на 51-у арсеналі ГРАУ. Нові, більш якісні знімки супутника Sentinel-L2A
Знімки показують майже те саме що і попередні, лише у кращій якості. Тепер точно видно які будівлі здетонували
Знищено більше половини складу
🅰️Dnipro Osint | Чат
Знімки показують майже те саме що і попередні, лише у кращій якості. Тепер точно видно які будівлі здетонували
Знищено більше половини складу
🅰️Dnipro Osint | Чат
21.04.202516:04
🇮🇹📶Як Мелоні будує міст між ЄС і США?
➡️З минулих дописів почала формуватися думка, що прем’єр-міністр Італії в багатьох європейських процесах створювала проблеми. Згадаємо про боєприпасну ініціативу Каллас чи відсутність спільної позиції щодо тарифів США.
Однак зараз хотілося б відзначити декілька позитивних тенденцій у діях Мелоні:
➡️17 квітня прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні їде до Трампа у Вашингтон. Ця поїздка — не що інше, як спроба домовитися з останнім про європейські мита на тлі 90-денної паузи.
Як уже говорив раніше: італійська прем’єрка знаходиться між ЄС та Штатами. Вона не їхала зраджувати Європу й ставати центром тяжіння; попри колективні дії ЄС, Італія цілком вправно балансує. І це зараз грає на руку Союзу, адже її потенційно можна розглядати як лінію зв’язку між Трампом та європейськими країнами, оскільки Мелоні фактично веде переговори за посередництва Урсули фон дер Ляєн (візит до Трампа, перш за все, був погоджений із президенткою Єврокомісії).
💬Висловлю припущення, що ідею зі збільшенням експорту американського сланцевого газу до ЄС Мелоні висунула після телефонної розмови з Урсулою (тим паче, такі ідеї вже давно циркулювали у європейському просторі — з метою зменшити залежність від постачання російського газу). До того ж, президент Європейської Ради Антоніу Кошта 18 квітня заявив, що поступова відмова від російського СПГ звільняє місце для поставок із США:
Для Трампа така пропозиція також є ласим шматочком, особливо на тлі тарифної війни з КНР і припинення постачання СПГ. Хоча фактично США втрачають не так багато (станом на 2024 рік — лише 6 %), залишаються 13 довгострокових договорів (деякі з них діятимуть до 2049 року). Тому для адміністрації США це може бути доволі вигідна пропозиція, яка дозволить закрити «дірку» з Піднебесною.
➡️Уже 18 квітня Джорджа Мелоні приймала віце-президента Венса. Як відомо, обидва зустрічалися ще у Вашингтоні днем раніше, і Венс обіцяв розповісти «деякі цікаві речі» щодо переговорів між Україною та РФ. Однак, як на мене, основна роль Джей Ді полягала в тому, щоб ще раз узгодити позиції (ймовірно, після візиту до Вашингтона Мелоні контактувала з Урсулою) та згладити гострі кути в питанні мит — що можна пов’язати із вищезгаданими заявами Кошти.
🔄Що ж до «посвячення» Мелоні в переговорний процес, то тут виникає певний дисонанс. За кілька годин до зустрічі в Римі держсекретар США Марко Рубіо заявив, що президент США Дональд Трамп може відмовитися від посередництва у мирних переговорах між Росією та Україною. Проте Венс говорив протилежне:
Це наштовхує на такі висновки:⤵️
🛑Венс виступив у ролі посланця, аби погодити тарифи та, не виключено, донести до ЄС американський варіант мирних переговорів. Поки Віткофф намагався зробити це в Парижі, Венс діяв у Римі (Мелоні може передати його послання напряму Урсулі). Тобто друга група вирішила не відставати.
🛑Мелоні в подальшому, ймовірно, виступатиме як медіатор між Штатами та ЄС (Трамп на зустрічі це відкрито показав, зважаючи на «теплий прийом» і готовність до «діалогу пропозицій»). Тим паче, що після їхньої зустрічі Дональд заявив про готовність відвідати Рим та зустрітися з представниками ЄС.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️З минулих дописів почала формуватися думка, що прем’єр-міністр Італії в багатьох європейських процесах створювала проблеми. Згадаємо про боєприпасну ініціативу Каллас чи відсутність спільної позиції щодо тарифів США.
Однак зараз хотілося б відзначити декілька позитивних тенденцій у діях Мелоні:
➡️17 квітня прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні їде до Трампа у Вашингтон. Ця поїздка — не що інше, як спроба домовитися з останнім про європейські мита на тлі 90-денної паузи.
Як уже говорив раніше: італійська прем’єрка знаходиться між ЄС та Штатами. Вона не їхала зраджувати Європу й ставати центром тяжіння; попри колективні дії ЄС, Італія цілком вправно балансує. І це зараз грає на руку Союзу, адже її потенційно можна розглядати як лінію зв’язку між Трампом та європейськими країнами, оскільки Мелоні фактично веде переговори за посередництва Урсули фон дер Ляєн (візит до Трампа, перш за все, був погоджений із президенткою Єврокомісії).
💬Висловлю припущення, що ідею зі збільшенням експорту американського сланцевого газу до ЄС Мелоні висунула після телефонної розмови з Урсулою (тим паче, такі ідеї вже давно циркулювали у європейському просторі — з метою зменшити залежність від постачання російського газу). До того ж, президент Європейської Ради Антоніу Кошта 18 квітня заявив, що поступова відмова від російського СПГ звільняє місце для поставок із США:
«Це створює простір на ринку для імпорту від інших постачальників, що означає нові можливості для Сполучених Штатів».
Для Трампа така пропозиція також є ласим шматочком, особливо на тлі тарифної війни з КНР і припинення постачання СПГ. Хоча фактично США втрачають не так багато (станом на 2024 рік — лише 6 %), залишаються 13 довгострокових договорів (деякі з них діятимуть до 2049 року). Тому для адміністрації США це може бути доволі вигідна пропозиція, яка дозволить закрити «дірку» з Піднебесною.
➡️Уже 18 квітня Джорджа Мелоні приймала віце-президента Венса. Як відомо, обидва зустрічалися ще у Вашингтоні днем раніше, і Венс обіцяв розповісти «деякі цікаві речі» щодо переговорів між Україною та РФ. Однак, як на мене, основна роль Джей Ді полягала в тому, щоб ще раз узгодити позиції (ймовірно, після візиту до Вашингтона Мелоні контактувала з Урсулою) та згладити гострі кути в питанні мит — що можна пов’язати із вищезгаданими заявами Кошти.
🔄Що ж до «посвячення» Мелоні в переговорний процес, то тут виникає певний дисонанс. За кілька годин до зустрічі в Римі держсекретар США Марко Рубіо заявив, що президент США Дональд Трамп може відмовитися від посередництва у мирних переговорах між Росією та Україною. Проте Венс говорив протилежне:
«Ми оптимістично налаштовані, сподіваючись, що можемо завершити цю війну, цю дуже жорстоку війну».
Це наштовхує на такі висновки:⤵️
🛑Венс виступив у ролі посланця, аби погодити тарифи та, не виключено, донести до ЄС американський варіант мирних переговорів. Поки Віткофф намагався зробити це в Парижі, Венс діяв у Римі (Мелоні може передати його послання напряму Урсулі). Тобто друга група вирішила не відставати.
🛑Мелоні в подальшому, ймовірно, виступатиме як медіатор між Штатами та ЄС (Трамп на зустрічі це відкрито показав, зважаючи на «теплий прийом» і готовність до «діалогу пропозицій»). Тим паче, що після їхньої зустрічі Дональд заявив про готовність відвідати Рим та зустрітися з представниками ЄС.
🗞Conflict Capital |Підтримати
18.04.202517:07
🇫🇷📷Грандіозна дипломатія в Парижі. Віткофф дає в штангу, а Рубіо перехоплює ініціативу
Рубіо та Віткофф приїхали до Парижа, де провели зустріч із представниками Франції, Німеччини, Британії та України. До зустрічей також доєднався Келлог, а в цей час Венс перебував в Італії, де спілкувався з Мелоні. Ймовірно, вся ця подія в Парижі була спланована, адже, як відомо, Віткофф, Рубіо та Келлог зустрілися з нашою делегацією та поспілкувалися з нами.
🗂Ситуація для мене наступна: Рубіо та Келлог змогли донести Трампу, що альтернативна перемовна лінія (проти Віткоффа із Кушнером) можлива лише за умови залучення Європи. Оскільки зараз усе одно нічого не виходить — слід спробувати.⤵️
На мою думку, Віткофф поїхав до Європи, щоб просувати власну переговорну лінію — передати європейцям позицію Путіна, яка, на його думку, могла б зацікавити їх. Дуже обережна ідея. Просто якщо Віткофф справді працює з Росією, то їхати до Європи йому немає сенсу, окрім як спробувати вплинути на європейців, щоб ті вплинули на нас.
🔄Для цього там був Рубіо — він мав його представити Віткоффа, щоб його вислухали.
А чому він мав щось пропонувати Європі? Тому що він вкотре відвідав РФ, а тепер неочікувано з’являється в Європі, яка його недолюблює. До того ж в інтерв’ю Такеру Карлсону він уже транслював наративи РФ — ніхто не планує захоплювати Європу.
Проте Віткофф опинився у слабшій позиції, адже до Рубіо — який виступає противагою Віткоффу в команді Трампа — приєднався Келлог, якого європейці сприймають позитивно + самі європейці + відсутність згадок у ЗМІ про слова Віткоффа = його план провалився. Й сама зустріч переросла в залучення Європи до переговорного процесу.
➡️Саме тому Віткоффа на зустрічі було "нейтралізовано", а Рубіо разом із європейцями, за участю України, почали проговорювати альтернативний план перемовин. Згодом з’являється заява Рубіо, де він говорить, що США можуть вийти з перемовного процесу, якщо жодна зі сторін не зацікавлена в ньому.
➡️Але, як мені здається, ця заява адресована Росії — щоб дати їм зрозуміти: водити Америку за ніс не варто. Для підсилення ефекту Рубіо телефонує Лаврову й передає це особисто. РФ сприйняла цю погрозу серйозно — невдовзі виступає Пєсков із заявою: "прогрес є, просто й проблем багато. Росія по енергетиці не б’є, як і домовлялися, по цивільних — так, але цього ж не забороняли..."
💬Паралельно з цим виходить стаття Bloomberg, яка суперечить словам Рубіо й стверджує, що США готові зняти з Росії певні санкції в обмін на перемир’я. Тому слід чітко усвідомити: у США зараз існують дві групи впливу — група Віткоффа та група Рубіо, які між собою не надто дружать і ведуть різні лінії. Якщо раніше домінувала стратегія першої групи, то через пробуксовування Росії друга починає посилювати свої позиції.
⭐️На підтримку активізації другої групи: Рубіо щойно звільнив Піта Марокко — MAGA-республіканця, якого було призначено очільником USAID. Він мав виявити, куди йшли кошти, і загалом ліквідувати те, що ще не ліквідовано. А поставила його на цю посаду саме група впливу Венса й Маска. На Рубіо вже починаються активні напади в ЗМІ — тож тепер варто слідкувати за реакцією Трампа.
Паралельно з подіями в Парижі, до України з неоголошеним візитом приїздить Фіцпатрік — сенатор-республіканець США, який історично завжди підтримував нас. Його візит, в контексті коливань у Сенаті щодо дій Трампа, втрати впливу Віткоффа та зміцнення Рубіо, може нести неочікувані перспективи для України, які наразі ще не розкриваються.
👤Також я припущу, що позиції Віткоффа виявилися слабкими проти європейців й його покинув Венс (просто не прибув). Як людина, яка потенційно має замінити Трампа, він просто спілкувався з Мелоні. Проте це лише роздуми вголос, і я можу помилятися.
❗️При цьому всьому застерігаю від надмірного оптимізму, адже заява Рубіо про вихід США з перемовин реально може мати місце. Якщо ви не помітили, то Трамп вже місяць медійно знімає з себе звинувачення, що він не зміг завершити війну. Винен Путін, Зеленський та Байден, не він. Й Рубіо не є супер-фанатом України, це теж потрібно пам‘ятати.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Рубіо та Віткофф приїхали до Парижа, де провели зустріч із представниками Франції, Німеччини, Британії та України. До зустрічей також доєднався Келлог, а в цей час Венс перебував в Італії, де спілкувався з Мелоні. Ймовірно, вся ця подія в Парижі була спланована, адже, як відомо, Віткофф, Рубіо та Келлог зустрілися з нашою делегацією та поспілкувалися з нами.
🗂Ситуація для мене наступна: Рубіо та Келлог змогли донести Трампу, що альтернативна перемовна лінія (проти Віткоффа із Кушнером) можлива лише за умови залучення Європи. Оскільки зараз усе одно нічого не виходить — слід спробувати.⤵️
На мою думку, Віткофф поїхав до Європи, щоб просувати власну переговорну лінію — передати європейцям позицію Путіна, яка, на його думку, могла б зацікавити їх. Дуже обережна ідея. Просто якщо Віткофф справді працює з Росією, то їхати до Європи йому немає сенсу, окрім як спробувати вплинути на європейців, щоб ті вплинули на нас.
🔄Для цього там був Рубіо — він мав його представити Віткоффа, щоб його вислухали.
А чому він мав щось пропонувати Європі? Тому що він вкотре відвідав РФ, а тепер неочікувано з’являється в Європі, яка його недолюблює. До того ж в інтерв’ю Такеру Карлсону він уже транслював наративи РФ — ніхто не планує захоплювати Європу.
Проте Віткофф опинився у слабшій позиції, адже до Рубіо — який виступає противагою Віткоффу в команді Трампа — приєднався Келлог, якого європейці сприймають позитивно + самі європейці + відсутність згадок у ЗМІ про слова Віткоффа = його план провалився. Й сама зустріч переросла в залучення Європи до переговорного процесу.
➡️Саме тому Віткоффа на зустрічі було "нейтралізовано", а Рубіо разом із європейцями, за участю України, почали проговорювати альтернативний план перемовин. Згодом з’являється заява Рубіо, де він говорить, що США можуть вийти з перемовного процесу, якщо жодна зі сторін не зацікавлена в ньому.
➡️Але, як мені здається, ця заява адресована Росії — щоб дати їм зрозуміти: водити Америку за ніс не варто. Для підсилення ефекту Рубіо телефонує Лаврову й передає це особисто. РФ сприйняла цю погрозу серйозно — невдовзі виступає Пєсков із заявою: "прогрес є, просто й проблем багато. Росія по енергетиці не б’є, як і домовлялися, по цивільних — так, але цього ж не забороняли..."
💬Паралельно з цим виходить стаття Bloomberg, яка суперечить словам Рубіо й стверджує, що США готові зняти з Росії певні санкції в обмін на перемир’я. Тому слід чітко усвідомити: у США зараз існують дві групи впливу — група Віткоффа та група Рубіо, які між собою не надто дружать і ведуть різні лінії. Якщо раніше домінувала стратегія першої групи, то через пробуксовування Росії друга починає посилювати свої позиції.
⭐️На підтримку активізації другої групи: Рубіо щойно звільнив Піта Марокко — MAGA-республіканця, якого було призначено очільником USAID. Він мав виявити, куди йшли кошти, і загалом ліквідувати те, що ще не ліквідовано. А поставила його на цю посаду саме група впливу Венса й Маска. На Рубіо вже починаються активні напади в ЗМІ — тож тепер варто слідкувати за реакцією Трампа.
Паралельно з подіями в Парижі, до України з неоголошеним візитом приїздить Фіцпатрік — сенатор-республіканець США, який історично завжди підтримував нас. Його візит, в контексті коливань у Сенаті щодо дій Трампа, втрати впливу Віткоффа та зміцнення Рубіо, може нести неочікувані перспективи для України, які наразі ще не розкриваються.
👤Також я припущу, що позиції Віткоффа виявилися слабкими проти європейців й його покинув Венс (просто не прибув). Як людина, яка потенційно має замінити Трампа, він просто спілкувався з Мелоні. Проте це лише роздуми вголос, і я можу помилятися.
❗️При цьому всьому застерігаю від надмірного оптимізму, адже заява Рубіо про вихід США з перемовин реально може мати місце. Якщо ви не помітили, то Трамп вже місяць медійно знімає з себе звинувачення, що він не зміг завершити війну. Винен Путін, Зеленський та Байден, не він. Й Рубіо не є супер-фанатом України, це теж потрібно пам‘ятати.
🗞Conflict Capital |Підтримати
14.04.202511:04
🇮🇷🇺🇸Ядерна угода. Як Іран "водить Дональда за ніс" за сценарієм Путіна
➡️Довго я оминав цю тему, бо вона, як для аналітика, є цікаво-нецікавою. Прошу дочитати до кінця, адже тема надто комплексна для поверхневого розуміння:
🛑Бажання обмежити ядерну програму Ірану — це базова передумова, адже це остання країна, до якої США ще можуть «дотягнутися». Але вже понад 10 років вони нічого не можуть вирішити. Є ще КНДР, але США на неї впливу не мають, тому неформально контроль над нею «делеговано» Китаю.
🛑Обама використав кіберзброю для вирішення цього питання — запустив вірус Stuxnet. Як на мене — це найкраще рішення з усіх можливих. Програму відкинули на кілька років назад, але Іран знову взявся за своє. Проти нього запроваджуються численні санкції, які сильно б’ють по економіці, але не заважають розробляти зброю. Тому у 2015 році й було досягнуто угоди.
🛑Потім, у 2017 році, приходить Трамп, заявляє, що ядерна угода не працює, й виводить з неї США. Іран після цього порушує умови угоди, розморожені активи (доходи від нафти) залишає собі — і все, санкції поновлюються.
🖋На разі «мапа подій» виглядає так: США оголосили про початок переговорів в Омані. Перший раунд відбувся 12 квітня — тоді Віткофф зустрівся з МЗС Ірану. Повідомили, що перемовини були позитивними. Наступний раунд має відбутися 19 квітня в Римі.⤵️
Трамп встановив двомісячний дедлайн для досягнення угоди (до червня 2025 року), а під час інтерв’ю NBC News заявив:
➡️Нічого вам не нагадує? Ні? Тоді йдемо далі.
🇷🇺До всього процесу залучено Росію. Президент РФ Володимир Путін погодився виступити посередником між США та Іраном. Ця ініціатива обговорювалася під час телефонної розмови між Трампом і Путіним, а також на зустрічі високопосадовців США та РФ у Саудівській Аравії.
➡️Тобто Трамп використовує тему ядерної угоди та залучення РФ як спробу похитнути їхні двосторонні відносини. Звісно, РФ могла сприяти налагодженню контактів, але її роль перебільшена — традиційною переговорною площадкою був Оман.
➡️Трамп узяв Путіна у процес, щоб начебто зміцнити відносини між США та РФ (мовляв, «я поважаю твій вплив у регіоні, навіть якщо твої війська перемелюють країну, й тебе ніхто не сприймає серйозно»). Тобто він грає на амбіціях Путіна, сподіваючись також послабити відносини між РФ та Іраном. Але він не врахував, що ані Ірану, ані Росії не цікаві умови Трампа. Обидва просто хочуть «поводити його за ніс».
🔄Пояснюю:
➡️Трамп висуває нереалістичні вимоги до Тегерана (повний демонтаж ядерної інфраструктури, обмеження ракетної програми, припинення підтримки проксі-груп). Я вже можу відповісти: виконані вони не будуть — це буквально три основи, на яких тримаються геополітичні амбіції режиму. Трамп каже: «згортай усю ядерку» на тому етапі, коли Іран — за крок до створення та отримання ядерної зброї.
У геополітичному вимірі це дає Ірану значно більше, ніж потенційне зняття санкцій. Щоб досягти своїх вимог, Трамп погрожує «ударами небаченої сили». Я не готовий прокоментувати технічні деталі іранських ядерних потужностей, але знаю, що ще після удару в 2020 році частину об’єктів почали переміщати під землю.
➡️РФ зацікавлена в тому, щоб Іран зберіг ядерну програму. Іран є регіональним лідером і союзником Росії, хоч їхні відносини — ситуативні. Проте факт у тому, що Росія допомагає Ірану в створенні ядерки. У січні 2025 року РФ та Іран підписали договір про «всеосяжне стратегічне партнерство», що включає оборонну співпрацю та підтримку іранської ядерної програми. Іран також здійснює таємні місії до Москви задля отримання допомоги, зокрема для зміцнення систем ППО. Варто зазначити, що перед перемовинами Іран консультувався з РФ та Китаєм.
➡️Іран діє за зразком РФ. Саме на це я натякав. Путін знайшов підхід до Трампа: багато обіцяти, нічого не виконувати, тягнути час і вимагати зняття санкцій. За даними WSJ, Іран домагається пом’якшення санкцій: зокрема, хоче доступу до мільярдів заморожених доларів, а також припинення тиску США на китайських покупців нафти.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️Довго я оминав цю тему, бо вона, як для аналітика, є цікаво-нецікавою. Прошу дочитати до кінця, адже тема надто комплексна для поверхневого розуміння:
🛑Бажання обмежити ядерну програму Ірану — це базова передумова, адже це остання країна, до якої США ще можуть «дотягнутися». Але вже понад 10 років вони нічого не можуть вирішити. Є ще КНДР, але США на неї впливу не мають, тому неформально контроль над нею «делеговано» Китаю.
🛑Обама використав кіберзброю для вирішення цього питання — запустив вірус Stuxnet. Як на мене — це найкраще рішення з усіх можливих. Програму відкинули на кілька років назад, але Іран знову взявся за своє. Проти нього запроваджуються численні санкції, які сильно б’ють по економіці, але не заважають розробляти зброю. Тому у 2015 році й було досягнуто угоди.
🛑Потім, у 2017 році, приходить Трамп, заявляє, що ядерна угода не працює, й виводить з неї США. Іран після цього порушує умови угоди, розморожені активи (доходи від нафти) залишає собі — і все, санкції поновлюються.
🖋На разі «мапа подій» виглядає так: США оголосили про початок переговорів в Омані. Перший раунд відбувся 12 квітня — тоді Віткофф зустрівся з МЗС Ірану. Повідомили, що перемовини були позитивними. Наступний раунд має відбутися 19 квітня в Римі.⤵️
Трамп встановив двомісячний дедлайн для досягнення угоди (до червня 2025 року), а під час інтерв’ю NBC News заявив:
"Якщо вони не укладуть угоду, будуть бомбардування, яких вони ніколи не бачили".
➡️Нічого вам не нагадує? Ні? Тоді йдемо далі.
🇷🇺До всього процесу залучено Росію. Президент РФ Володимир Путін погодився виступити посередником між США та Іраном. Ця ініціатива обговорювалася під час телефонної розмови між Трампом і Путіним, а також на зустрічі високопосадовців США та РФ у Саудівській Аравії.
➡️Тобто Трамп використовує тему ядерної угоди та залучення РФ як спробу похитнути їхні двосторонні відносини. Звісно, РФ могла сприяти налагодженню контактів, але її роль перебільшена — традиційною переговорною площадкою був Оман.
➡️Трамп узяв Путіна у процес, щоб начебто зміцнити відносини між США та РФ (мовляв, «я поважаю твій вплив у регіоні, навіть якщо твої війська перемелюють країну, й тебе ніхто не сприймає серйозно»). Тобто він грає на амбіціях Путіна, сподіваючись також послабити відносини між РФ та Іраном. Але він не врахував, що ані Ірану, ані Росії не цікаві умови Трампа. Обидва просто хочуть «поводити його за ніс».
🔄Пояснюю:
➡️Трамп висуває нереалістичні вимоги до Тегерана (повний демонтаж ядерної інфраструктури, обмеження ракетної програми, припинення підтримки проксі-груп). Я вже можу відповісти: виконані вони не будуть — це буквально три основи, на яких тримаються геополітичні амбіції режиму. Трамп каже: «згортай усю ядерку» на тому етапі, коли Іран — за крок до створення та отримання ядерної зброї.
У геополітичному вимірі це дає Ірану значно більше, ніж потенційне зняття санкцій. Щоб досягти своїх вимог, Трамп погрожує «ударами небаченої сили». Я не готовий прокоментувати технічні деталі іранських ядерних потужностей, але знаю, що ще після удару в 2020 році частину об’єктів почали переміщати під землю.
➡️РФ зацікавлена в тому, щоб Іран зберіг ядерну програму. Іран є регіональним лідером і союзником Росії, хоч їхні відносини — ситуативні. Проте факт у тому, що Росія допомагає Ірану в створенні ядерки. У січні 2025 року РФ та Іран підписали договір про «всеосяжне стратегічне партнерство», що включає оборонну співпрацю та підтримку іранської ядерної програми. Іран також здійснює таємні місії до Москви задля отримання допомоги, зокрема для зміцнення систем ППО. Варто зазначити, що перед перемовинами Іран консультувався з РФ та Китаєм.
➡️Іран діє за зразком РФ. Саме на це я натякав. Путін знайшов підхід до Трампа: багато обіцяти, нічого не виконувати, тягнути час і вимагати зняття санкцій. За даними WSJ, Іран домагається пом’якшення санкцій: зокрема, хоче доступу до мільярдів заморожених доларів, а також припинення тиску США на китайських покупців нафти.
🗞Conflict Capital |Підтримати
11.04.202510:30
➡️Продовжую тему тарифів Трампа й переходжу до конфронтації між США та Китаєм, яка фактично переростає у боротьбу характерів між Трампом і Сі.
🛑Спершу 2 квітня Дональд Трамп оголосив про додаткові 34‑відсоткові мита на ввезення китайських товарів, довівши загальну ставку для Пекіна до 54 %. Пекін відреагував симетрично:
🛑Вже 4 квітня він запровадив такі самі 34 % на американський експорт і звинуватив Вашингтон у шантажі.
🛑9 квітня США різко підняли сукупний тариф до 104 %;
🛑Китай у відповідь оголосив 84 % і пригрозив новими заходами.
🛑Того ж дня Трамп ще двічі коригував позицію: спершу підвищив ставку до 125 %, а згодом уточнив, що для окремих категорій вона сягне 145 % через звинувачення КНР у постачанні фентанілу.
🛑Сі відповів підвищенням ставки до 125 %.
Отже, за сім днів американські тарифи пройшли ланцюжок 54 → 104 → 125 → 145 %, тоді як китайські — 34 → 84 → 125 %.
🗂Важлива подія сталася 9 квітня. Коли ставка 145 % спричинила ще глибший обвал котирувань — Dow Jones і S&P 500 втратили до 8 % за день, — Трамп визнав потребу «бути гнучким». Під тиском Волл‑стріт і побоюючись рецесії, він запропонував 90‑денну паузу й повернення до базових 10 % для більшості партнерів, окрім Китаю.⤵️
Фактично це виглядало так: Трамп запровадив мита й чекав, поки країни почнуть домовлятися та самі звернуться до нього. Хоча, за відкритими джерелами, до переговорів долучилися понад 75 країн, основні великі гравці вирішили дати бій (ЄС розробив дзеркальні мита, Китай запровадив власні). Потім Сі дав зрозуміти, що підкорятися волі Трампа він не збирається. А оскільки США та КНР — два найбільші у світі торговельні партнери, ці мита почали впливати на економіки обох країн.
🔄Цей «бій тарифами» став принциповим. Трамп зрозумів, що якщо інші великі країни, як‑от ЄС, також запровадять дзеркальні мита, то США програють двобій, адже тиск на їхню економіку буде більшим. Тому він оголосив про «потребу бути гнучким», пояснив, що це його добра воля щодо країн, які не вжили заходів проти США, і запровадив 90‑денну паузу, залишивши 10 % для всіх. Втім, Китай став винятком.
Наслідки відчутні для обох країн. Оскільки США значною мірою залежать від імпорту з Китаю, запроваджені тарифи є більш болісними саме для американців. Однак і Китай, чия економіка орієнтована на експорт, також зазнає серйозних втрат, особливо враховуючи її нинішню загальну слабкість. Спроби Пекіна диверсифікувати постачання продукції через країни Південно-Східної Азії лише призводять до зростання кінцевої вартості китайських товарів.
👤Тому подібне протистояння не може тривати довго: якщо сторони не укладуть нової торговельної угоди, економічні збитки США і Китаю поглиблюватимуться, а глобальні ринки ризикують пережити турбулентність, схожу на фінансову кризу 2008 року.
❗️UPD: спрямованість публікації — висвітлення цікавої тенденції, а не виставлення Піднебесної у ролі «хорошого, безневинного хлопчика». Схильний вважати, що нинішні тарифні плани Трампа стосовно Китаю це не так вже і погано, враховуючи, що КНР — головний партнер РФ.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🛑Спершу 2 квітня Дональд Трамп оголосив про додаткові 34‑відсоткові мита на ввезення китайських товарів, довівши загальну ставку для Пекіна до 54 %. Пекін відреагував симетрично:
🛑Вже 4 квітня він запровадив такі самі 34 % на американський експорт і звинуватив Вашингтон у шантажі.
🛑9 квітня США різко підняли сукупний тариф до 104 %;
🛑Китай у відповідь оголосив 84 % і пригрозив новими заходами.
🛑Того ж дня Трамп ще двічі коригував позицію: спершу підвищив ставку до 125 %, а згодом уточнив, що для окремих категорій вона сягне 145 % через звинувачення КНР у постачанні фентанілу.
🛑Сі відповів підвищенням ставки до 125 %.
Отже, за сім днів американські тарифи пройшли ланцюжок 54 → 104 → 125 → 145 %, тоді як китайські — 34 → 84 → 125 %.
🗂Важлива подія сталася 9 квітня. Коли ставка 145 % спричинила ще глибший обвал котирувань — Dow Jones і S&P 500 втратили до 8 % за день, — Трамп визнав потребу «бути гнучким». Під тиском Волл‑стріт і побоюючись рецесії, він запропонував 90‑денну паузу й повернення до базових 10 % для більшості партнерів, окрім Китаю.⤵️
Фактично це виглядало так: Трамп запровадив мита й чекав, поки країни почнуть домовлятися та самі звернуться до нього. Хоча, за відкритими джерелами, до переговорів долучилися понад 75 країн, основні великі гравці вирішили дати бій (ЄС розробив дзеркальні мита, Китай запровадив власні). Потім Сі дав зрозуміти, що підкорятися волі Трампа він не збирається. А оскільки США та КНР — два найбільші у світі торговельні партнери, ці мита почали впливати на економіки обох країн.
🔄Цей «бій тарифами» став принциповим. Трамп зрозумів, що якщо інші великі країни, як‑от ЄС, також запровадять дзеркальні мита, то США програють двобій, адже тиск на їхню економіку буде більшим. Тому він оголосив про «потребу бути гнучким», пояснив, що це його добра воля щодо країн, які не вжили заходів проти США, і запровадив 90‑денну паузу, залишивши 10 % для всіх. Втім, Китай став винятком.
Наслідки відчутні для обох країн. Оскільки США значною мірою залежать від імпорту з Китаю, запроваджені тарифи є більш болісними саме для американців. Однак і Китай, чия економіка орієнтована на експорт, також зазнає серйозних втрат, особливо враховуючи її нинішню загальну слабкість. Спроби Пекіна диверсифікувати постачання продукції через країни Південно-Східної Азії лише призводять до зростання кінцевої вартості китайських товарів.
👤Тому подібне протистояння не може тривати довго: якщо сторони не укладуть нової торговельної угоди, економічні збитки США і Китаю поглиблюватимуться, а глобальні ринки ризикують пережити турбулентність, схожу на фінансову кризу 2008 року.
❗️UPD: спрямованість публікації — висвітлення цікавої тенденції, а не виставлення Піднебесної у ролі «хорошого, безневинного хлопчика». Схильний вважати, що нинішні тарифні плани Трампа стосовно Китаю це не так вже і погано, враховуючи, що КНР — головний партнер РФ.
🗞Conflict Capital |Підтримати
07.04.202509:03
🔄🇪🇺ЄС має відповісти на тарифи Трампа. Пані Урсула - ваш вихід…
Як відомо, Трамп ввів тарифи (мита) на ряд країн світу, до яких не увійшла Росія. Ну, таке буває. Просто мита шкодять бізнесу, а навіщо шкодити, коли вони його відроджувати збираються? Але то таке.
На ЄС було накладено 20% мита на експорт, що в перерахунку на фінанси буде досить відчутно, враховуючи товарообіг між США та ЄС. Якщо ЄС введе дзеркальні мита, то економіка США в довгостроковій перспективі втратить більше, ніж Євросоюз, просто тому, що вони можуть наростити товарообіг з іншими країнами. США та ЄС — найбільші торговельні партнери, а їхній товарообіг сягає $1,2 трлн. США імпортують з ЄС товарів на $700 млрд, а експортують $500 млрд.⤵️
*Запровадження 25% мит на європейські товари означатиме $175 млрд додаткових витрат для американських компаній. У відповідь ЄС може накласти мита на $500 млрд американських товарів, що призведе до втрат $125 млрд для економіки США.*
Проте дзеркальні мита ще не введені, а накласти мита просто необхідно, адже це потенційно може зруйнувати той вид відносин, який Трамп вирішив встановити з країнами світу, й таким чином сформувати нову геополітику. Пояснюю: Трамп створює економічну систему, де так і залишаються партнери, нейтральні й вороги.
🌐Мита є важливим аспектом економічних відносин, адже США, як центр тяжіння й найбільша економіка світу, має отримувати більше від торгівлі у фінансовому еквіваленті. Тому для того, щоб залишитися союзником, країна має прийняти свою нову роль, яка, фактично, є роллю васала. Це підтверджується різними заявами Венса та Рубіо, що всі ці коливання із фондовими ринками є лише тимчасовими незручностями.
💬Саме тому країни Європи мають ввести дзеркальні мита проти США, для того щоб почати руйнувати стратегію Трампа. Але наразі єдина позиція досі не узгоджена. Країни поділилися на тих, хто виступає за "пропорційну, але тверду відповідь". Ініціатором виступають Франція й Німеччина, але позиція Макрона є куди яскравішою. На прибічників дипломатичного вирішення проблеми, як то Чехія, яка заявила, що ЄС може купувати більше американського газу, при цьому пригрозити митами у відповідь, й таке дійти згоди на перемовинах. Й останніми є ті, хто проти пропорційної відповіді. Очікувано, що представником цієї позиції є Італія.
⭐️Але в рамках ЄС такі рішення ухвалюється Європейською комісією. Торгова політика, включно з заходами торговельного захисту належить до виключної компетенції ЄС, а не окремих держав-членів. Тому ніякої одностайності й навіть кваліфікованої більшості голосів не потрібно.
Європейська комісія має повноваження самостійно ухвалювати такі рішення, провівши попередні консультації з країнами-членами.
Тому варіанти буде три:
➡️буде розроблено проект дзеркальних мит від ЄС, й вони будуть накладені на опосередковані сектори для того, щоб зберегти обличчя, але не починати торгову війну. Й для того, щоб задовольнити усі погляди країн-членів;
➡️країни ЄС не домовляться, Єврокомісії не вистачить політичної волі й кожна країна накладатиме окремо, або через "коаліції". При чому до цих коаліцій можуть вступити й країни з поза ЄС, як то Канада та Японія. Варіант не поганий, але єдність ЄС буде зруйнована, що точно відобразиться на рішеннях інших форматів;
➡️Урсула робить хід королевою й приймає сильне рішення. А вона може.
Наразі вона сказала, що контрзаходи будуть, але є місце дипломатії. Але Трамп щойно виключив цей варіант: "Європа хоче сісти за стіл переговорів, але, за його словами, цього не буде, поки вони не почнуть платити нам багато грошей щороку". Й ось це помилка Трампа, адже він вирішив тиснути до кінця. Саме тому пані Урсула - ваш вихід…
ЄС намагатиметься компенсувати втрати бізнесу "з власної кишені", але це не рішення. Також, вводити дзеркальні тарифи на все - теж не розумно, адже тоді ЄС теж буде втрачати. Саме тому, як сказав Міністр фінансів Франції, мита потрібно вводити на вибіркові товари. Тому потрібно зосередитися на технологічному секторі й ВПК, що досить сильно вдарить по Штатах.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Як відомо, Трамп ввів тарифи (мита) на ряд країн світу, до яких не увійшла Росія. Ну, таке буває. Просто мита шкодять бізнесу, а навіщо шкодити, коли вони його відроджувати збираються? Але то таке.
На ЄС було накладено 20% мита на експорт, що в перерахунку на фінанси буде досить відчутно, враховуючи товарообіг між США та ЄС. Якщо ЄС введе дзеркальні мита, то економіка США в довгостроковій перспективі втратить більше, ніж Євросоюз, просто тому, що вони можуть наростити товарообіг з іншими країнами. США та ЄС — найбільші торговельні партнери, а їхній товарообіг сягає $1,2 трлн. США імпортують з ЄС товарів на $700 млрд, а експортують $500 млрд.⤵️
*Запровадження 25% мит на європейські товари означатиме $175 млрд додаткових витрат для американських компаній. У відповідь ЄС може накласти мита на $500 млрд американських товарів, що призведе до втрат $125 млрд для економіки США.*
Проте дзеркальні мита ще не введені, а накласти мита просто необхідно, адже це потенційно може зруйнувати той вид відносин, який Трамп вирішив встановити з країнами світу, й таким чином сформувати нову геополітику. Пояснюю: Трамп створює економічну систему, де так і залишаються партнери, нейтральні й вороги.
🌐Мита є важливим аспектом економічних відносин, адже США, як центр тяжіння й найбільша економіка світу, має отримувати більше від торгівлі у фінансовому еквіваленті. Тому для того, щоб залишитися союзником, країна має прийняти свою нову роль, яка, фактично, є роллю васала. Це підтверджується різними заявами Венса та Рубіо, що всі ці коливання із фондовими ринками є лише тимчасовими незручностями.
💬Саме тому країни Європи мають ввести дзеркальні мита проти США, для того щоб почати руйнувати стратегію Трампа. Але наразі єдина позиція досі не узгоджена. Країни поділилися на тих, хто виступає за "пропорційну, але тверду відповідь". Ініціатором виступають Франція й Німеччина, але позиція Макрона є куди яскравішою. На прибічників дипломатичного вирішення проблеми, як то Чехія, яка заявила, що ЄС може купувати більше американського газу, при цьому пригрозити митами у відповідь, й таке дійти згоди на перемовинах. Й останніми є ті, хто проти пропорційної відповіді. Очікувано, що представником цієї позиції є Італія.
⭐️Але в рамках ЄС такі рішення ухвалюється Європейською комісією. Торгова політика, включно з заходами торговельного захисту належить до виключної компетенції ЄС, а не окремих держав-членів. Тому ніякої одностайності й навіть кваліфікованої більшості голосів не потрібно.
Європейська комісія має повноваження самостійно ухвалювати такі рішення, провівши попередні консультації з країнами-членами.
Тому варіанти буде три:
➡️буде розроблено проект дзеркальних мит від ЄС, й вони будуть накладені на опосередковані сектори для того, щоб зберегти обличчя, але не починати торгову війну. Й для того, щоб задовольнити усі погляди країн-членів;
➡️країни ЄС не домовляться, Єврокомісії не вистачить політичної волі й кожна країна накладатиме окремо, або через "коаліції". При чому до цих коаліцій можуть вступити й країни з поза ЄС, як то Канада та Японія. Варіант не поганий, але єдність ЄС буде зруйнована, що точно відобразиться на рішеннях інших форматів;
➡️Урсула робить хід королевою й приймає сильне рішення. А вона може.
Наразі вона сказала, що контрзаходи будуть, але є місце дипломатії. Але Трамп щойно виключив цей варіант: "Європа хоче сісти за стіл переговорів, але, за його словами, цього не буде, поки вони не почнуть платити нам багато грошей щороку". Й ось це помилка Трампа, адже він вирішив тиснути до кінця. Саме тому пані Урсула - ваш вихід…
ЄС намагатиметься компенсувати втрати бізнесу "з власної кишені", але це не рішення. Також, вводити дзеркальні тарифи на все - теж не розумно, адже тоді ЄС теж буде втрачати. Саме тому, як сказав Міністр фінансів Франції, мита потрібно вводити на вибіркові товари. Тому потрібно зосередитися на технологічному секторі й ВПК, що досить сильно вдарить по Штатах.
🗞Conflict Capital |Підтримати
24.04.202511:15
⭐️Пані та панове, презентуємо вам наше комплексне дослідження на тему: "Основні тенденції розвитку російського ВПК за перший квартал 2025 року"
🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/osnovni-tendenciyi-rozvitku-rosiiskogo-vpk-za-kvartal-2025-roku-AgPv3
Дослідження охоплює 4 напрямки: БПЛА, РЕБ, ББП та ППО. Обсяг вийшов великим, тому користуйтесь змістом для навігації. Наводжу Вам попередні висновки:
➡️ББМ: Бронетанковий парк РФ формується переважно за рахунок радянської техніки, розконсервованої зі складів (понад 3,5 тис. одиниць). Модернізація обмежується заміною двигунів, «латанням» броні та додаванням саморобних елементів захисту, таких як решітки («мангали») або металеві листи («танки-черепахи»). Ці рішення, хоч і підвищують виживаність екіпажів, знижують маневреність і марні проти сучасних ПТРК.
Виробництво новітніх моделей, як-от БМП-3 або БТР-82А, гальмується через дефіцит імпортної електроніки та оптики. Натомість росіяни вдаються до гібридних рішень: встановлюють гармати з БМП-2 на радянські лафети або морські зенітні системи на вантажівки. Такі «мутанти» стають символом імпровізації, але не здатні замінити сучасні платформи. В умовах браку ресурсів РФ змушена балансувати між відновленням старої техніки та спробами створити щось нове з обмежених можливостей.
➡️ППО: Російська ППО, колись одна з найпотужніших у світі, втрачає свою репутацію через невдалі спроби протистояти сучасним ракетам і дронам. Основа систем — радянські комплекси С-400 та С-300, які модернізуються, але страждають від браку компонентів (радари, мікрочіпи). Нова система С-500 «Прометей», здана збивати навіть супутники, залишається експериментальною через обмежені виробничі потужності.
Для боротьби з дронами РФ активно використовує кустарні рішення: мобільні зенітні гармати на вантажівках (наприклад, АК-630), протидронові сітки та перероблені радянські ЗУ-23-4 «Шилка». Модернізований «Панцир-СМ-СВ», створений на базі технологій 1990-х, не є проривом, а лише демонструє спроби ВПК виправдати інвестиції. Загалом, ППО РФ перетворюється на «латанну систему», яка покладається на кількість, але не здатна ефективно захищатися від високотехнологічних загроз.
➡️РЕБ залишається найсильнішою ланкою російського ВПК. Комплекси «Житель», «Поле-21» та Leer-3 створюють щільні зони глушіння, придушуючи зв’язок, GPS та роботу дронів. Нові переносні системи, такі як «СЕРП-ВС13Д», «Чебурашка» та «Чорне око», здатні блокувати відеоканали, Wi-Fi та радіочастоти, знижуючи ефективність українських FPV-дронів на 10%.
Росія успішно обходить санкції, імпортуючи комерційну електроніку через Китай (наприклад, компанія PGI Technology). Проте довгострокові перспективи сумнівні: відтік IT-фахівців, брак передових технологій для протидії системам NATO та фінансові обмеження поступово підривають технологічну перевагу. Наразі ж РЕБ залишається ключовим інструментом асиметричної боротьби, дозволяючи РФ компенсувати слабкість інших видів озброєнь.
➡️БПЛА: Росія різко збільшила виробництво та різноманітність БПЛА. На передовій активно використовуються ударні дрони-камікадзе, такі як «Ланцет-3», «Куб-2» та «Италмас», які відрізняються простотою конструкції та можливістю вражати цілі на відстані до 200 км. Тактичні FPV-дрони, зокрема «Привет-82», стали масовим рішенням завдяки низькій собівартості (близько 1600 доларів) та швидкому виробництву (до 100 одиниць на день). Однак їх ефективність обмежена аналоговим керуванням, яке легко придушується засобами РЕБ, та браком високоточних компонентів.
Розвідувальні БПЛА, такі як модернізовані «Орлан-30» та «Zala Z16», отримали покращені оптичні системи та захист від радіоелектронних перешкод. Проте їхня масованість не компенсує вразливості до сучасних українських комплексів ППО. Загалом, російський ВПК робить ставку на кількість, а не якість, активно залучаючи волонтерські ініціативи та кустарне виробництво для швидкого закриття потреб фронту.
👍Прошу Вас підтримати репостом й дати коментар.
🗞Conflict Capital |Підтримати
🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/osnovni-tendenciyi-rozvitku-rosiiskogo-vpk-za-kvartal-2025-roku-AgPv3
Дослідження охоплює 4 напрямки: БПЛА, РЕБ, ББП та ППО. Обсяг вийшов великим, тому користуйтесь змістом для навігації. Наводжу Вам попередні висновки:
➡️ББМ: Бронетанковий парк РФ формується переважно за рахунок радянської техніки, розконсервованої зі складів (понад 3,5 тис. одиниць). Модернізація обмежується заміною двигунів, «латанням» броні та додаванням саморобних елементів захисту, таких як решітки («мангали») або металеві листи («танки-черепахи»). Ці рішення, хоч і підвищують виживаність екіпажів, знижують маневреність і марні проти сучасних ПТРК.
Виробництво новітніх моделей, як-от БМП-3 або БТР-82А, гальмується через дефіцит імпортної електроніки та оптики. Натомість росіяни вдаються до гібридних рішень: встановлюють гармати з БМП-2 на радянські лафети або морські зенітні системи на вантажівки. Такі «мутанти» стають символом імпровізації, але не здатні замінити сучасні платформи. В умовах браку ресурсів РФ змушена балансувати між відновленням старої техніки та спробами створити щось нове з обмежених можливостей.
➡️ППО: Російська ППО, колись одна з найпотужніших у світі, втрачає свою репутацію через невдалі спроби протистояти сучасним ракетам і дронам. Основа систем — радянські комплекси С-400 та С-300, які модернізуються, але страждають від браку компонентів (радари, мікрочіпи). Нова система С-500 «Прометей», здана збивати навіть супутники, залишається експериментальною через обмежені виробничі потужності.
Для боротьби з дронами РФ активно використовує кустарні рішення: мобільні зенітні гармати на вантажівках (наприклад, АК-630), протидронові сітки та перероблені радянські ЗУ-23-4 «Шилка». Модернізований «Панцир-СМ-СВ», створений на базі технологій 1990-х, не є проривом, а лише демонструє спроби ВПК виправдати інвестиції. Загалом, ППО РФ перетворюється на «латанну систему», яка покладається на кількість, але не здатна ефективно захищатися від високотехнологічних загроз.
➡️РЕБ залишається найсильнішою ланкою російського ВПК. Комплекси «Житель», «Поле-21» та Leer-3 створюють щільні зони глушіння, придушуючи зв’язок, GPS та роботу дронів. Нові переносні системи, такі як «СЕРП-ВС13Д», «Чебурашка» та «Чорне око», здатні блокувати відеоканали, Wi-Fi та радіочастоти, знижуючи ефективність українських FPV-дронів на 10%.
Росія успішно обходить санкції, імпортуючи комерційну електроніку через Китай (наприклад, компанія PGI Technology). Проте довгострокові перспективи сумнівні: відтік IT-фахівців, брак передових технологій для протидії системам NATO та фінансові обмеження поступово підривають технологічну перевагу. Наразі ж РЕБ залишається ключовим інструментом асиметричної боротьби, дозволяючи РФ компенсувати слабкість інших видів озброєнь.
➡️БПЛА: Росія різко збільшила виробництво та різноманітність БПЛА. На передовій активно використовуються ударні дрони-камікадзе, такі як «Ланцет-3», «Куб-2» та «Италмас», які відрізняються простотою конструкції та можливістю вражати цілі на відстані до 200 км. Тактичні FPV-дрони, зокрема «Привет-82», стали масовим рішенням завдяки низькій собівартості (близько 1600 доларів) та швидкому виробництву (до 100 одиниць на день). Однак їх ефективність обмежена аналоговим керуванням, яке легко придушується засобами РЕБ, та браком високоточних компонентів.
Розвідувальні БПЛА, такі як модернізовані «Орлан-30» та «Zala Z16», отримали покращені оптичні системи та захист від радіоелектронних перешкод. Проте їхня масованість не компенсує вразливості до сучасних українських комплексів ППО. Загалом, російський ВПК робить ставку на кількість, а не якість, активно залучаючи волонтерські ініціативи та кустарне виробництво для швидкого закриття потреб фронту.
👍Прошу Вас підтримати репостом й дати коментар.
🗞Conflict Capital |Підтримати
21.04.202512:20
📼Глобальний update по стратегії США. Блок запитань-індикаторів
У цьому пості я писав про те, що стратегія дій Віткоффа наразі виглядає досить слабкою. Також я зазначав, що заява Рубіо про можливий вихід США може бути спрямована на Росію і не обов’язково відображає позицію адміністрації. Крім того, згадував, що Росія намагатиметься продемонструвати свою готовність до перемовин, щоб нейтралізувати заяву Рубіо.
🖋За вихідні відбулися такі події:
➡️Ми дізналися, що Трамп невдоволений діями як Рубіо, так і Віткоффа — вони не приносять результатів у перемовинах. Загалом, поява настільки чутливої інформації в мережі викликає запитання щодо її достовірності. Реакція Трампа поки не є однозначною. Але чітко видно: Віткофф зараз позаду, хід — за Рубіо. Його заяву про припинення участі США підтримав Келлог, який зазвичай утримується від чітких заяв щодо намірів адміністрації.
➡️Путін, у відповідь, пропонує "пасхальне перемир’я". Основна мета — перегрупування військ перед наступом, як це спостерігається зараз на Покровському напрямку. Але це також відповідь РФ на слова Рубіо. Тепер саме Путін виступає ініціатором перемир’я, мовляв: "ми не проти, це вони".
➡️Трамп знову активізує медійний наратив про те, що “угода близько”, чим фактично ведеться на провокацію Путіна. Хоча фактичного бажання досягти перемир’я немає — Росія перегруповується і використовує “угодну” риторику як інструмент маніпуляції проти України.
➡️До всього, зараз хід саме за Рубіо: Піт Хегсет найбільше постраждав від витоків переписок у Signal. Наслідки такі, що колишній речник Пентагону заявляє про “кінець кар’єри Хегсета”, хоча сам Пентагон це спростовує.
Таким чином, група впливу Віткоффа та Венса наразі змушена вирішувати внутрішні кадрові проблеми, які можуть призвести до їх ослаблення. Приклад — Волц: подивіться на інформаційне поле, його прізвище не з’являється вже три тижні. Згадайте і Маска. Це момент, коли Рубіо може діяти, щоб посилити свої позиції в адміністрації.
❗️Нас із вами цікавить наступне:
🛑Якими будуть наступні дії Віткоффа? Він має рятувати своє становище, але поки що цього не видно.
🛑Потрібно ідентифікувати позицію Венса в цій кулуарній грі. Складається враження, що він починає тікати з тонучого корабля.
🛑Який стратегічний план Рубіо? Завершити війну, ймовірно, не вийде — він це розуміє. Чи стане він тоді на позицію підтримки України? Моя думка: можливо, він реально рекомендуватиме Трампу вийти з посередництва.
🛑Чи готовий Трамп поставити хрест на своїх миротворчих амбіціях?
🛑Команда Трампа от-от може посипатися: Маск, Хегсет…
🛑Коли всі ці фактори зійдуться — чи зможе Демократична партія скористатися моментом? Чи має вона політичну волю або альтернативу? (Сумнівно.)
🛑Як довго Росія ще зможе затягувати гру?
🔄Чекаємо, фіксуємо, досліджуємо.
🗞Conflict Capital |Підтримати
У цьому пості я писав про те, що стратегія дій Віткоффа наразі виглядає досить слабкою. Також я зазначав, що заява Рубіо про можливий вихід США може бути спрямована на Росію і не обов’язково відображає позицію адміністрації. Крім того, згадував, що Росія намагатиметься продемонструвати свою готовність до перемовин, щоб нейтралізувати заяву Рубіо.
🖋За вихідні відбулися такі події:
➡️Ми дізналися, що Трамп невдоволений діями як Рубіо, так і Віткоффа — вони не приносять результатів у перемовинах. Загалом, поява настільки чутливої інформації в мережі викликає запитання щодо її достовірності. Реакція Трампа поки не є однозначною. Але чітко видно: Віткофф зараз позаду, хід — за Рубіо. Його заяву про припинення участі США підтримав Келлог, який зазвичай утримується від чітких заяв щодо намірів адміністрації.
➡️Путін, у відповідь, пропонує "пасхальне перемир’я". Основна мета — перегрупування військ перед наступом, як це спостерігається зараз на Покровському напрямку. Але це також відповідь РФ на слова Рубіо. Тепер саме Путін виступає ініціатором перемир’я, мовляв: "ми не проти, це вони".
➡️Трамп знову активізує медійний наратив про те, що “угода близько”, чим фактично ведеться на провокацію Путіна. Хоча фактичного бажання досягти перемир’я немає — Росія перегруповується і використовує “угодну” риторику як інструмент маніпуляції проти України.
➡️До всього, зараз хід саме за Рубіо: Піт Хегсет найбільше постраждав від витоків переписок у Signal. Наслідки такі, що колишній речник Пентагону заявляє про “кінець кар’єри Хегсета”, хоча сам Пентагон це спростовує.
Таким чином, група впливу Віткоффа та Венса наразі змушена вирішувати внутрішні кадрові проблеми, які можуть призвести до їх ослаблення. Приклад — Волц: подивіться на інформаційне поле, його прізвище не з’являється вже три тижні. Згадайте і Маска. Це момент, коли Рубіо може діяти, щоб посилити свої позиції в адміністрації.
❗️Нас із вами цікавить наступне:
🛑Якими будуть наступні дії Віткоффа? Він має рятувати своє становище, але поки що цього не видно.
🛑Потрібно ідентифікувати позицію Венса в цій кулуарній грі. Складається враження, що він починає тікати з тонучого корабля.
🛑Який стратегічний план Рубіо? Завершити війну, ймовірно, не вийде — він це розуміє. Чи стане він тоді на позицію підтримки України? Моя думка: можливо, він реально рекомендуватиме Трампу вийти з посередництва.
🛑Чи готовий Трамп поставити хрест на своїх миротворчих амбіціях?
🛑Команда Трампа от-от може посипатися: Маск, Хегсет…
🛑Коли всі ці фактори зійдуться — чи зможе Демократична партія скористатися моментом? Чи має вона політичну волю або альтернативу? (Сумнівно.)
🛑Як довго Росія ще зможе затягувати гру?
🔄Чекаємо, фіксуємо, досліджуємо.
🗞Conflict Capital |Підтримати
17.04.202512:44
🇱🇹🇨🇳Литва – Білорусь – Китай: могла бути зрада, але Вільнюс тримається
➡️Буду покроково описувати причину аналізу + те, що було в голові в ході дослідження. Вважайте, що ви аналізуєте разом з автором.
Останнім часом почало з’являтися багато новин про бажання уряду Литви відновити дипломатичні стосунки з Китаєм. Їх було досить багато, щоб привернути мою увагу. Стимул — побоювання, що Литва вирішила стати транзитом для китайських товарів, які йтимуть через Білорусь.
🗂Литва та КНР ще в 2021 році вислали з країни послів на тлі того, що Тайвань відкрив посольство в Литві. Звісно, Китаю це не сподобалося, але й Литва не збиралася відступати. Отож, дипломатичні відносини були заморожені, що вплинуло на економічні відносини між країнами. Литва експортувала 30% своєї продукції до Китаю. КНР заблокувала майже весь імпорт з Литви та тиснула на європейські фірми, щоб вони припинили використовувати литовські компоненти. А проблема в тому, що велику частину з цього складав технологічний експорт, на який не легко знайти покупця.
Цього року Лукашенко їздив до Китаю, де просив Сі наростити економічну співпрацю між країнами й таким чином збалансувати вплив Росії. Китай тоді поставив умову: Білорусь має відновити сполучення з Європою — тоді КНР використовуватиме її для транзиту китайських товарів. Але ця опція для Лукашенка була політично заблокованою, тому й КНР не надто зацікавився ідеєю.⤵️
Проте відбулося дві події, які спонукали Литву шукати контакт з Китаєм: прихід соціал-демократів до влади та обрання Трампа президентом з усіма наступними подіями. А ще, за два тижні до приходу соцдемів у Литві, міністр закордонних справ Білорусі Риженков публікує статтю, в якій заохочує Литву до економічної співпраці з Білоруссю. Суть у тому, що соцдеми, будучи в опозиції, критикували розрив дипломатичних відносин з КНР і з приходом до влади почали процес відновлення.
📈Економіка Литви, як прогнозується, має вирости до 3% у 2025 році. У 2021 році Литві вдалося швидко переорієнтуватися на Європу, а з початком війни вона стала привабливою для розміщення підприємств ВПК — плюс видатки на війська НАТО. Але тепер у гру вступає новий фактор: хаотичний Трамп. І тепер до бажань Литви можуть приєднатися інші країни ЄС, що починають налагоджувати діалог з Китаєм. Також позов Литви до СОТ проти Китаю, щоб отримати компенсацію за введені торгові обмеження, досі не дав результату. Ці фактори пояснють активізацію риторики прем'єр-міністра Гінтаутаса Палуцкаса.
У чому криється потенційна небезпека:
➡️Литва більше зацікавлена в контакті з Китаєм, ніж КНР у контакті з нею. Хоча прем’єр заявив, що поступок навіть у питанні тайванського посольства не буде, поки не зрозуміло, наскільки довго Литва буде готова йти. Так, мова про збільшення імпорту товарів з Білорусі — тобто китайських товарів через Білорусь…
➡️Китай ще в січні був не надто зацікавлений у Білорусі, а зараз з’являються повідомлення про пожвавлення економічних відносин між країнами — і суттєве. Я не впевнений, але, можливо, КНР має плани на Білорусь у контексті потепління з Європою.
➡️На додачу до цього, Литва зараз активно розвиває свій порт Клайпеда, який є найбільшим серед країн Балтійського регіону. Він традиційно використовувався для товарів з Росії та Білорусі.
Контраргументи самому собі:
➡️Литва була й залишається у топ-3 торгових партнерів Білорусі, але порівняно з Польщею та Латвією вона, здається, скорочує обсяги імпорту/експорту.
➡️Між Білоруссю та Литвою відкриті два пропускні пункти, і Литва розглядає можливість їх тимчасового закриття, що унеможливить торгівлю взагалі.
👤Таким чином, на даний момент я не готовий сказати, що Литва кидає Україну, привідкриє кордон з Білоруссю й зароблятиме на китайських товарах. Але тенденції можуть змінюватися. Просто запишу собі. Індикатори наступні: зміни щодо політики кордону з Білоруссю, збільшення товарообігу, гучні торговельні заяви про КНР.
💬Ймовірно, наступні контакти між Литвою й Китаєм відбудуться на запланованому саміті ЄС–Китай у липні. До того часу вже має відбутися потепління між країнами.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️Буду покроково описувати причину аналізу + те, що було в голові в ході дослідження. Вважайте, що ви аналізуєте разом з автором.
Останнім часом почало з’являтися багато новин про бажання уряду Литви відновити дипломатичні стосунки з Китаєм. Їх було досить багато, щоб привернути мою увагу. Стимул — побоювання, що Литва вирішила стати транзитом для китайських товарів, які йтимуть через Білорусь.
🗂Литва та КНР ще в 2021 році вислали з країни послів на тлі того, що Тайвань відкрив посольство в Литві. Звісно, Китаю це не сподобалося, але й Литва не збиралася відступати. Отож, дипломатичні відносини були заморожені, що вплинуло на економічні відносини між країнами. Литва експортувала 30% своєї продукції до Китаю. КНР заблокувала майже весь імпорт з Литви та тиснула на європейські фірми, щоб вони припинили використовувати литовські компоненти. А проблема в тому, що велику частину з цього складав технологічний експорт, на який не легко знайти покупця.
Цього року Лукашенко їздив до Китаю, де просив Сі наростити економічну співпрацю між країнами й таким чином збалансувати вплив Росії. Китай тоді поставив умову: Білорусь має відновити сполучення з Європою — тоді КНР використовуватиме її для транзиту китайських товарів. Але ця опція для Лукашенка була політично заблокованою, тому й КНР не надто зацікавився ідеєю.⤵️
Проте відбулося дві події, які спонукали Литву шукати контакт з Китаєм: прихід соціал-демократів до влади та обрання Трампа президентом з усіма наступними подіями. А ще, за два тижні до приходу соцдемів у Литві, міністр закордонних справ Білорусі Риженков публікує статтю, в якій заохочує Литву до економічної співпраці з Білоруссю. Суть у тому, що соцдеми, будучи в опозиції, критикували розрив дипломатичних відносин з КНР і з приходом до влади почали процес відновлення.
📈Економіка Литви, як прогнозується, має вирости до 3% у 2025 році. У 2021 році Литві вдалося швидко переорієнтуватися на Європу, а з початком війни вона стала привабливою для розміщення підприємств ВПК — плюс видатки на війська НАТО. Але тепер у гру вступає новий фактор: хаотичний Трамп. І тепер до бажань Литви можуть приєднатися інші країни ЄС, що починають налагоджувати діалог з Китаєм. Також позов Литви до СОТ проти Китаю, щоб отримати компенсацію за введені торгові обмеження, досі не дав результату. Ці фактори пояснють активізацію риторики прем'єр-міністра Гінтаутаса Палуцкаса.
У чому криється потенційна небезпека:
➡️Литва більше зацікавлена в контакті з Китаєм, ніж КНР у контакті з нею. Хоча прем’єр заявив, що поступок навіть у питанні тайванського посольства не буде, поки не зрозуміло, наскільки довго Литва буде готова йти. Так, мова про збільшення імпорту товарів з Білорусі — тобто китайських товарів через Білорусь…
➡️Китай ще в січні був не надто зацікавлений у Білорусі, а зараз з’являються повідомлення про пожвавлення економічних відносин між країнами — і суттєве. Я не впевнений, але, можливо, КНР має плани на Білорусь у контексті потепління з Європою.
➡️На додачу до цього, Литва зараз активно розвиває свій порт Клайпеда, який є найбільшим серед країн Балтійського регіону. Він традиційно використовувався для товарів з Росії та Білорусі.
Контраргументи самому собі:
➡️Литва була й залишається у топ-3 торгових партнерів Білорусі, але порівняно з Польщею та Латвією вона, здається, скорочує обсяги імпорту/експорту.
➡️Між Білоруссю та Литвою відкриті два пропускні пункти, і Литва розглядає можливість їх тимчасового закриття, що унеможливить торгівлю взагалі.
👤Таким чином, на даний момент я не готовий сказати, що Литва кидає Україну, привідкриє кордон з Білоруссю й зароблятиме на китайських товарах. Але тенденції можуть змінюватися. Просто запишу собі. Індикатори наступні: зміни щодо політики кордону з Білоруссю, збільшення товарообігу, гучні торговельні заяви про КНР.
💬Ймовірно, наступні контакти між Литвою й Китаєм відбудуться на запланованому саміті ЄС–Китай у липні. До того часу вже має відбутися потепління між країнами.
🗞Conflict Capital |Підтримати
12.04.202519:27
📥🇵🇱Що означають для нас майбутні президентські вибори у Польщі?
➡️Трохи більше ніж за місяць, 18 травня, відбудуться президентські вибори у Польщі. Основні кандидати станом на зараз:
🇵🇱Лідером перегонів наразі є Рафал Тшасковський (нинішній мер Варшави від партії Туска "Громадська коаліція"), котрий за останніми опитуваннями має стабільно понад 30%. Доволі підкований політик, котрий двічі вигравав локальні вибори на пост мера під тиском "ПіС" (стримана проукраїнська позиція).
🇵🇱Кароль Навроцький — висуванець від "ПіС" (ситуативно підтримує Україну), але фактично позиціонує себе як незалежний кандидат (20%).
🇵🇱Славомір Менцен — "тіньова помираюча конячка", кандидат від ультраправої "Конфедерації" з відкритою антиукраїнською позицією (рейтинг впав з 20 до 14,7%).⤵️
*Його я б порівняв з Джорджеску через фокус обох на соціальні мережі (особливо TikTok), популістські закиди.*
Проте різниця все ж таки є: у Польщі зрозуміли уроки Румунії й активно взялися заздалегідь за захист від втручання у виборчий процес (в тому числі відбулися зустрічі на рівні представників найбільших соціальних мереж). Так, кібератака на партію "ГК" з боку РФ була, але вірю, що це була одноразова акція, і явищ як от накручування переглядів та залучення ботоферм не буде.
➡️Отож, повернемось до кандидатів. Здавалося б, не потрібно бути великим прогнозистом, щоб зрозуміти, що Тшасковський має найбільші шанси зайняти президентське крісло та встановити владу "ГК" не тільки у парламенті. Однак не варто забувати, що у польських президентських виборах є два тури (дані опитувань вказують на те, що він буде), і як показує практика, вирішальне рішення залежить від заключного другого:
🛑Кароль Навроцький у перші місяці виборчої кампанії намагався мобілізувати "залізний електорат" "ПіС". Його кампанія — це мікс патріотизму, антиміграційних гасел, ностальгії за роками 2015–2023 та жорсткої риторики на адресу уряду Туска.
🛑В той же час для себе помітив цікаву тенденцію від кандидата "ПіС" — Навроцький, скоріш за все, чудово розуміє, що одним лише крилом власної партії вибори не виграти, тому він починає користуватися прийомами ультраправих, і його заяви — яскраве тому підтвердження:
💬Цим самим Навроцький намагається переманити до себе виборців, котрі зараз віддають перевагу ультраправому "королю соціальних мереж" Менцену (швидше за все, він "відпаде" у першому турі без стороннього втручання ботоферм, і його електорат буде "ласим шматочком для "ПіС").
Однак такі кроки, швидше за все, не нададуть йому впевненої переваги. Все залежить від явки на виборах та самого електорату у другому турі. Тут явну перемогу забирає Тшасковський, за яким стоять поміркована більшість з середнього класу, котра більш імовірно прийде на вибори, ніж крило "ПіС" + ультраправа "компанія", що складається з молодих виборців, більша частина підтримки яких так і "залишиться у коментарях та пабліках".
👤Тому схильний вірити у Тшасковського після другого туру. Так, він не є повноцінним союзником Києва (виступав за рішення України вступу в ЄС та НАТО, однак не підтримує ідею щодо відправки польських військ).
➡️Але якщо він переможе, Польща залишиться в колі стабільних союзників України, хоча і не найбільш емоційних (краще серед гіршого).
➡️До того ж, варто розуміти, що Тшасковський не зможе діяти занадто радикально та буде прислуховуватися до Туска, адже необхідність злагодженості позицій між урядом та президентом нікуди не зникає.
🗞Conflict Capital |Підтримати
➡️Трохи більше ніж за місяць, 18 травня, відбудуться президентські вибори у Польщі. Основні кандидати станом на зараз:
🇵🇱Лідером перегонів наразі є Рафал Тшасковський (нинішній мер Варшави від партії Туска "Громадська коаліція"), котрий за останніми опитуваннями має стабільно понад 30%. Доволі підкований політик, котрий двічі вигравав локальні вибори на пост мера під тиском "ПіС" (стримана проукраїнська позиція).
🇵🇱Кароль Навроцький — висуванець від "ПіС" (ситуативно підтримує Україну), але фактично позиціонує себе як незалежний кандидат (20%).
🇵🇱Славомір Менцен — "тіньова помираюча конячка", кандидат від ультраправої "Конфедерації" з відкритою антиукраїнською позицією (рейтинг впав з 20 до 14,7%).⤵️
*Його я б порівняв з Джорджеску через фокус обох на соціальні мережі (особливо TikTok), популістські закиди.*
Проте різниця все ж таки є: у Польщі зрозуміли уроки Румунії й активно взялися заздалегідь за захист від втручання у виборчий процес (в тому числі відбулися зустрічі на рівні представників найбільших соціальних мереж). Так, кібератака на партію "ГК" з боку РФ була, але вірю, що це була одноразова акція, і явищ як от накручування переглядів та залучення ботоферм не буде.
➡️Отож, повернемось до кандидатів. Здавалося б, не потрібно бути великим прогнозистом, щоб зрозуміти, що Тшасковський має найбільші шанси зайняти президентське крісло та встановити владу "ГК" не тільки у парламенті. Однак не варто забувати, що у польських президентських виборах є два тури (дані опитувань вказують на те, що він буде), і як показує практика, вирішальне рішення залежить від заключного другого:
🛑Кароль Навроцький у перші місяці виборчої кампанії намагався мобілізувати "залізний електорат" "ПіС". Його кампанія — це мікс патріотизму, антиміграційних гасел, ностальгії за роками 2015–2023 та жорсткої риторики на адресу уряду Туска.
🛑В той же час для себе помітив цікаву тенденцію від кандидата "ПіС" — Навроцький, скоріш за все, чудово розуміє, що одним лише крилом власної партії вибори не виграти, тому він починає користуватися прийомами ультраправих, і його заяви — яскраве тому підтвердження:
"Дійсно, я маю такі сигнали, що громадяни, які приїхали сюди з України, створюють проблеми в чергах до лікарень і поліклінік."
"Тому мені здається, що коли я стану президентом Республіки Польща, я з радістю запрошу Славоміра Менцена, щоб спільно знизити податки в Польщі."
💬Цим самим Навроцький намагається переманити до себе виборців, котрі зараз віддають перевагу ультраправому "королю соціальних мереж" Менцену (швидше за все, він "відпаде" у першому турі без стороннього втручання ботоферм, і його електорат буде "ласим шматочком для "ПіС").
Однак такі кроки, швидше за все, не нададуть йому впевненої переваги. Все залежить від явки на виборах та самого електорату у другому турі. Тут явну перемогу забирає Тшасковський, за яким стоять поміркована більшість з середнього класу, котра більш імовірно прийде на вибори, ніж крило "ПіС" + ультраправа "компанія", що складається з молодих виборців, більша частина підтримки яких так і "залишиться у коментарях та пабліках".
👤Тому схильний вірити у Тшасковського після другого туру. Так, він не є повноцінним союзником Києва (виступав за рішення України вступу в ЄС та НАТО, однак не підтримує ідею щодо відправки польських військ).
➡️Але якщо він переможе, Польща залишиться в колі стабільних союзників України, хоча і не найбільш емоційних (краще серед гіршого).
➡️До того ж, варто розуміти, що Тшасковський не зможе діяти занадто радикально та буде прислуховуватися до Туска, адже необхідність злагодженості позицій між урядом та президентом нікуди не зникає.
🗞Conflict Capital |Підтримати
10.04.202511:36
🇩🇪Нова коаліція у Німеччині, проте у Мерца виникають серйозні проблеми…
Вибори в Німеччині залишились позаду, й, здавалось би, перехідний період вже мав би знайти своє логічне завершення. Але через промахи штабу Мерца, зараз він має слабшу позицію, а я не раз казав про свою прихильність до нього:
➡️Наприкінці березня у Бундестазі схвалили збільшення запозичень (для розвитку інфраструктури та оборони);
➡️9 квітня Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Християнсько-соціальний союз (ХСС), а також Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) офіційно оголосили про формування коаліції.
Однак святкувати перемогу проукраїнського уряду Мерца ще трохи зарано. Впродовж останніх тижнів я помітив невтішні тенденції, котрі викликають сумніви в беззаперечному успіху нового канцлера:
👁Стрімке просідання рейтингу ХДС/ХСС (з 28,6 до 24%) після виборів на фоні рекордного зростання підтримки ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (з 20,8 до 25%).
🛑Ключ до цього обвалу — "боргове гальмо". Під час кампанії Мерц пообіцяв зробити міграційну політику більш жорсткішою, проводити повноцінні реформи замість збільшення боргів, намагаючись перехопити частину електорату AfD.
🛑Однак уже на коаліційних переговорах Мерц відступив від обіцянки стосовно "боргового гальма". І це я можу назвати виключно помилкою штабу Мерца, адже розвороту на 180 градусів можна було б уникнути, зайнявши більш відкриту позицію.
🗂До цього можна додати соціальну та міграційну політику, де ХДС/ХСС перетворилась з ініціатора (більшість виборців йшли за якісними змінами) у слухача та шукача компромісу, аби не залишитися без коаліції. У міграційній сфері він обіцяв "жорсткий кордон", але соціал-демократи вимагають пом'якшення правил і часткової легалізації нелегалів. У соціальній політиці СДПН наполягає на підвищенні мінімалки та нових пільгах, тоді як консерватори хотіли податкових стимулів бізнесу.
Кожен крок углиб компромісу відштовхує праве крило виборців і підживлює рейтинг AfD, адже остання отримала готовий наратив: "ХДС/ХСС перетворився на полегшену версію СДПН". Уже зараз крило ХДС "Молодий союз" критикує угоду з СДПН, а районні осередки фіксують вихід членів із партії.
🔄Чим це загрожує Мерцу та новій коаліції?
Усередині Німеччини AfD може блокувати ініціативи уряду в Бундесраті через союзників у східних землях, а всередині самого блоку Мерца дедалі голосніше лунають заклики зняти "брандмауер" (заборона на співпрацю з ультраправими). Що у подальшому цілком в'яжеться з новою стратегію AfD, котра передбачає більший акцент на поміркований електорат.
🇪🇺У загальноєвропейському контексті Берлін знаходиться на "тонкій лінії": з одного боку — спільні запозичення і розширення бюджету ЄС, з іншого — не бажання підливати олію у вогонь євроскептиків та правого електорату, для якого важливіше вирішити проблеми "всередині".
🇺🇦Щодо України, то поставки озброєнь, законтрактовані ще урядом Шольца, поки що йдуть за планом, але будь-які нові рішення — від дальнобійних ракет до довгострокових гарантій безпеки — відтепер потребуватимуть складної коаліційної торгівлі й ризикують застопоритися під тиском AfD, котра має блокуючу меншість.
Тим паче, якщо ультраправі закріплять статус найбільшої фракції, кожен великий пакет підтримки для нас може опинитися під загрозою референдуму або парламентської блокади.
👤Тому Німеччина зараз не виходить з перехідного періоду, а навпаки поступово заглиблюється у турбулентність, контролювати яку ставатиме все важче через постійну необхідність балансувати між задоволенням потреб СДПН та зростаючою ультраправою підтримкою.
🗞Conflict Capital |Підтримати
Вибори в Німеччині залишились позаду, й, здавалось би, перехідний період вже мав би знайти своє логічне завершення. Але через промахи штабу Мерца, зараз він має слабшу позицію, а я не раз казав про свою прихильність до нього:
➡️Наприкінці березня у Бундестазі схвалили збільшення запозичень (для розвитку інфраструктури та оборони);
➡️9 квітня Християнсько-демократичний союз (ХДС) і Християнсько-соціальний союз (ХСС), а також Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) офіційно оголосили про формування коаліції.
Однак святкувати перемогу проукраїнського уряду Мерца ще трохи зарано. Впродовж останніх тижнів я помітив невтішні тенденції, котрі викликають сумніви в беззаперечному успіху нового канцлера:
👁Стрімке просідання рейтингу ХДС/ХСС (з 28,6 до 24%) після виборів на фоні рекордного зростання підтримки ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (з 20,8 до 25%).
🛑Ключ до цього обвалу — "боргове гальмо". Під час кампанії Мерц пообіцяв зробити міграційну політику більш жорсткішою, проводити повноцінні реформи замість збільшення боргів, намагаючись перехопити частину електорату AfD.
🛑Однак уже на коаліційних переговорах Мерц відступив від обіцянки стосовно "боргового гальма". І це я можу назвати виключно помилкою штабу Мерца, адже розвороту на 180 градусів можна було б уникнути, зайнявши більш відкриту позицію.
🗂До цього можна додати соціальну та міграційну політику, де ХДС/ХСС перетворилась з ініціатора (більшість виборців йшли за якісними змінами) у слухача та шукача компромісу, аби не залишитися без коаліції. У міграційній сфері він обіцяв "жорсткий кордон", але соціал-демократи вимагають пом'якшення правил і часткової легалізації нелегалів. У соціальній політиці СДПН наполягає на підвищенні мінімалки та нових пільгах, тоді як консерватори хотіли податкових стимулів бізнесу.
Кожен крок углиб компромісу відштовхує праве крило виборців і підживлює рейтинг AfD, адже остання отримала готовий наратив: "ХДС/ХСС перетворився на полегшену версію СДПН". Уже зараз крило ХДС "Молодий союз" критикує угоду з СДПН, а районні осередки фіксують вихід членів із партії.
🔄Чим це загрожує Мерцу та новій коаліції?
Усередині Німеччини AfD може блокувати ініціативи уряду в Бундесраті через союзників у східних землях, а всередині самого блоку Мерца дедалі голосніше лунають заклики зняти "брандмауер" (заборона на співпрацю з ультраправими). Що у подальшому цілком в'яжеться з новою стратегію AfD, котра передбачає більший акцент на поміркований електорат.
🇪🇺У загальноєвропейському контексті Берлін знаходиться на "тонкій лінії": з одного боку — спільні запозичення і розширення бюджету ЄС, з іншого — не бажання підливати олію у вогонь євроскептиків та правого електорату, для якого важливіше вирішити проблеми "всередині".
🇺🇦Щодо України, то поставки озброєнь, законтрактовані ще урядом Шольца, поки що йдуть за планом, але будь-які нові рішення — від дальнобійних ракет до довгострокових гарантій безпеки — відтепер потребуватимуть складної коаліційної торгівлі й ризикують застопоритися під тиском AfD, котра має блокуючу меншість.
Тим паче, якщо ультраправі закріплять статус найбільшої фракції, кожен великий пакет підтримки для нас може опинитися під загрозою референдуму або парламентської блокади.
👤Тому Німеччина зараз не виходить з перехідного періоду, а навпаки поступово заглиблюється у турбулентність, контролювати яку ставатиме все важче через постійну необхідність балансувати між задоволенням потреб СДПН та зростаючою ультраправою підтримкою.
🗞Conflict Capital |Підтримати
06.04.202516:32
Не дуже дослідження вам зайшло? Занадто «технічне»?
Shown 1 - 24 of 212
Log in to unlock more functionality.