Books
Мацуга, шо читати?
Books
06.05.202515:17
Читання «Латунного міста» — це
04.05.202508:09
Захворіла втретє за весну. Мій мозок потребує чогось легкого, тож взялась за Алі Гейзелвуд і її «Наречену».
02.05.202510:05
– Та ладно, сайт із книжками не може зробити тобі приємно.
Сайт із книжками:
Сайт із книжками:
29.04.202521:14
Кількість наліпок для мене — це завжди про те, наскільки автор/-ка добре пише.
«Голландський дім» не виключення.
«Голландський дім» не виключення.
29.04.202511:38
«Зайчик»
Мона Авад
★★★★★
Читання цієї книги нагадує глибокий сон, після якого ти прокидаєшся і дякуєш всесвіту, що це був сон.
Якщо коротко: дуже сподобалось. Якісь психопатки, на яких не діє рожевий податок, збираються разом, щоб убивати зайчиків, а натомість створювати чоловіків. Не все йде за планом, тож створіння виходять без рук і хуїв. Але, – ну, – як вже є. Як то кажуть: дасть бог зайку.
Якщо розгорнуто: абсолютно розкішна авторська мова з усіма цими вкрапленнями тонкого гумору, великодок, незвичних порівнянь і зворотів. Казковий абсурд, який варто прийняти за даність, щоб насолоджуватися історією. Підтекст, що змушує задуматися: «а чи може бути за цим підтекстом ще одним підтекст?». Жанр, який неможливо втиснути у 2-3 слова. Ніби ковток кристально чистої води посеред пустелі.
Я дочитала книгу о першій ночі і орієнтовно до третьої гуглила, читала і слухала про всі теорії. Про те, що побачила і те, що упустила. Ця книга накинула зашморг на мій мозок і досі не відпускає – настільки я вважаю її неймовірною.
Моя субʼєктивна теорія, що сформувалася під час читання: Ава і Макс – витіснені психікою Саманти частини неї ж самої, котрі вона не приймає у собі. Ава – це згублена в оточенні Зайчиків і життєвих подій самооцінка, ідея того, що Саманту можна любити просто за те, що вона існує. Макс – як символ самоцензури, в якому Саманта забороняє собі переживати активну агресію.
І найпрекрасніше те, що після вивчення усіх можливих бачень про те, що роман – це алегорія на шлях письменництва, що «Зайчик» сам по собі – це випускна робота Саманти тощо, моя ідея як репʼях чіпляється до будь-якої з них і ідеально їм пасує. Тож це приносить мені окремий пласт читацького задоволення.
Щиро рекомендую, але будьте готові, що вам не сподобається.
Мона Авад
★★★★★
Читання цієї книги нагадує глибокий сон, після якого ти прокидаєшся і дякуєш всесвіту, що це був сон.
Якщо коротко: дуже сподобалось. Якісь психопатки, на яких не діє рожевий податок, збираються разом, щоб убивати зайчиків, а натомість створювати чоловіків. Не все йде за планом, тож створіння виходять без рук і хуїв. Але, – ну, – як вже є. Як то кажуть: дасть бог зайку.
Якщо розгорнуто: абсолютно розкішна авторська мова з усіма цими вкрапленнями тонкого гумору, великодок, незвичних порівнянь і зворотів. Казковий абсурд, який варто прийняти за даність, щоб насолоджуватися історією. Підтекст, що змушує задуматися: «а чи може бути за цим підтекстом ще одним підтекст?». Жанр, який неможливо втиснути у 2-3 слова. Ніби ковток кристально чистої води посеред пустелі.
Я дочитала книгу о першій ночі і орієнтовно до третьої гуглила, читала і слухала про всі теорії. Про те, що побачила і те, що упустила. Ця книга накинула зашморг на мій мозок і досі не відпускає – настільки я вважаю її неймовірною.
Моя субʼєктивна теорія, що сформувалася під час читання: Ава і Макс – витіснені психікою Саманти частини неї ж самої, котрі вона не приймає у собі. Ава – це згублена в оточенні Зайчиків і життєвих подій самооцінка, ідея того, що Саманту можна любити просто за те, що вона існує. Макс – як символ самоцензури, в якому Саманта забороняє собі переживати активну агресію.
І найпрекрасніше те, що після вивчення усіх можливих бачень про те, що роман – це алегорія на шлях письменництва, що «Зайчик» сам по собі – це випускна робота Саманти тощо, моя ідея як репʼях чіпляється до будь-якої з них і ідеально їм пасує. Тож це приносить мені окремий пласт читацького задоволення.
Щиро рекомендую, але будьте готові, що вам не сподобається.
28.04.202512:29
Невеличке замовлення КСД приїхало 🥹
06.05.202510:34
Оновилась книгами серії «Провісники» у новому оформленні.
Користуючись цією можливістю, нагадаю, що це краща фентезійна серія, котру я прочитала за минулий рік, тож вона вам нада! Мій відгук тому доказ.
Користуючись цією можливістю, нагадаю, що це краща фентезійна серія, котру я прочитала за минулий рік, тож вона вам нада! Мій відгук тому доказ.
03.05.202514:56
Вчора була в театрі на Подолі, дивилась 1984. Хороша вистава, сподобалась.
01.05.202516:51
«Грозовий фронт»
Джим Бутчер
★★☆☆☆
Ця книга мала би сподобатись мені на 200%: чарівник-невдаха в світі, де ніхто не вірить у магію, працює приватним детективом. Допомагає йому говіркий безсоромний череп. Розслідування подвійного вбивства, скоєного чорною магією, жарти чи не на кожній сторінці, нотка романтики.
Але реалізація принесла тільки розчарування.
У головного героя вайб дурника із непропрацьованими дитячими травмами, які він намагається приховати пласкими жартами. Ви точно знаєте такий типаж: ті, що невпинно жаліються на своє життя, при цьому впевнені у своїй крутості, спираючись у почутті гумору на збірку «Анекдоти Дяді Жори». Тож протягом усього роману Гаррі Дрезден тільки і робив, що дратував мене.
Сюжет відверто слабкий: не було жодної сцени, в якій я би впевнено сказала: «вірю, так і було!» (а я, на секундочку, періодично читаю про секс драконів, котрому віри набагато більше). Рояль в кущах – кредо автора. Події стаються просто тому, що Бутчеру потрібно було, щоб вони сталися. Наприклад, головного героя підозрюють у тому самому вбивстві. Не тому, що були якісь докази. Не тому, що його підставили. Прост)
В книзі відчутна токсичність і сексуалізація жінок, що викликає огиду. Загалом роман «старомодний» у своєму поганому значенні.
Не те щоб я хотіла рекомендувати комусь цю книгу, але маю бути щирою: читалась вона легко, кілька разів автору вдалось мене розсмішити. Люди в інтернеті кажуть, що після 3-6 частини усі ці недоліки зникають і починається справді якісна історія. Перевіряти не буду 🙂↔️
Джим Бутчер
★★☆☆☆
Ця книга мала би сподобатись мені на 200%: чарівник-невдаха в світі, де ніхто не вірить у магію, працює приватним детективом. Допомагає йому говіркий безсоромний череп. Розслідування подвійного вбивства, скоєного чорною магією, жарти чи не на кожній сторінці, нотка романтики.
Але реалізація принесла тільки розчарування.
У головного героя вайб дурника із непропрацьованими дитячими травмами, які він намагається приховати пласкими жартами. Ви точно знаєте такий типаж: ті, що невпинно жаліються на своє життя, при цьому впевнені у своїй крутості, спираючись у почутті гумору на збірку «Анекдоти Дяді Жори». Тож протягом усього роману Гаррі Дрезден тільки і робив, що дратував мене.
Сюжет відверто слабкий: не було жодної сцени, в якій я би впевнено сказала: «вірю, так і було!» (а я, на секундочку, періодично читаю про секс драконів, котрому віри набагато більше). Рояль в кущах – кредо автора. Події стаються просто тому, що Бутчеру потрібно було, щоб вони сталися. Наприклад, головного героя підозрюють у тому самому вбивстві. Не тому, що були якісь докази. Не тому, що його підставили. Прост)
В книзі відчутна токсичність і сексуалізація жінок, що викликає огиду. Загалом роман «старомодний» у своєму поганому значенні.
Не те щоб я хотіла рекомендувати комусь цю книгу, але маю бути щирою: читалась вона легко, кілька разів автору вдалось мене розсмішити. Люди в інтернеті кажуть, що після 3-6 частини усі ці недоліки зникають і починається справді якісна історія. Перевіряти не буду 🙂↔️
29.04.202514:38
Новинки від «Лабораторії». На момент приїзду були гарячими. Тепер – кімнатної температури, але не менш прекрасні ☺️
28.04.202515:56
Українчики, цей день настав.
+1
28.04.202512:02
Ось такий мій улов на Книжковій країні:
«Дніпро. Біографія великого міста в степу» – я людина проста: бачу згадку рідного міста – купую.
«Наречена» і «Чорноязикий злодій» – бо мені потрібно більше фентезі. Завжди.
«Високе вікно» – не змогла пройти повз цього детективу-новинки від Вавилонської бібліотеки.
«Природний роман» – якщо не встигли прочитати «Часосховище», знайте, що на стенді «Чорні вівці» мені рекомендували починати читати Ґосподінова саме з цієї книги.
«Дніпро. Біографія великого міста в степу» – я людина проста: бачу згадку рідного міста – купую.
«Наречена» і «Чорноязикий злодій» – бо мені потрібно більше фентезі. Завжди.
«Високе вікно» – не змогла пройти повз цього детективу-новинки від Вавилонської бібліотеки.
«Природний роман» – якщо не встигли прочитати «Часосховище», знайте, що на стенді «Чорні вівці» мені рекомендували починати читати Ґосподінова саме з цієї книги.
05.05.202509:52
Знайшла свою фотографію з 2014 року. Вгадайте, який фільм я любила в той період 🤜🤛
Reposted from:
Коли ми говоримо про книжки
03.05.202504:50
Видавництво Stretovych планує на 2026 рік. Подобається.
01.05.202512:36
Прочитала у квітні:
🔥 «Голландський дім»
Енн Петчетт
★★★★★
ЦЕ! ПРОСТО! АБСОЛЮТНА! РОЗКІШ! Давно не отримувала настільки сильного естетичного задоволення від читання. Тричі плакала – історія резонує відчуттям нестачі дому – того самого, в якому виріс, і памʼятаєш кожну подряпину на меблях.
✔️ «Кімнати Естер»
Марія Олекса
★★★☆☆
Ідея мені сподобалась – і, субʼєктивно, її було би цікаво побачити у вигляді новели або оповідання. Але одна єдина думка, розтягнута в одному і тому самому вигляді протягом усього роману – вибачте, але ні.
✔️ «Блакитний Замок»
Люсі Мод Монтґомері
★★★☆☆
Історія виявилась для мене надто наївною і продемонстрованою «в лоб». Не залишила після себе ні позитивних, ні негативних вражень, просто ніяка.
✅ «Помічниця лиходія»
Ханна Ніколь Мерер
★★★★☆
Дуже дурна історія із купою стереотипних сюжетних рішень, що викликала безліч позитивних емоцій. Авторка вміє писати slow burn сцени, від яких хочеться верещати, і нашпигувала роман жартами, змушуючи мене реготати протягом усієї книги.
✅ «Погляд Медузи»
Любко Дереш
★★★★☆
Дереш геній написаного слова, хотілося насолоджуватися тим, як текст ллється. Але сюжет, не дивлячись на глибину, виявився для мене прісним – жодного разу не виникла думка «а що буде далі?».
✅ «Освічена»
Тара Вестовер
★★★★★
Мені не сподобалась ця книга. Я не уявляю, чи можливо взагалі після її прочитання сказати «о, так, це було добре». «Жахливо» – ось що я думала. Жахливо від усвідомлення, скільки усього довелось пережити авторці. Це дуже важливі мемуари для розуміння того, як виглядає побутове зло.
🔥 «Зайчик»
Мона Авад
★★★★★
Грань між трешем і інтелектуальністю стерлась – і так зʼявився цей роман. Мені не вистачало подібної літератури.
🔥 «Голландський дім»
Енн Петчетт
★★★★★
ЦЕ! ПРОСТО! АБСОЛЮТНА! РОЗКІШ! Давно не отримувала настільки сильного естетичного задоволення від читання. Тричі плакала – історія резонує відчуттям нестачі дому – того самого, в якому виріс, і памʼятаєш кожну подряпину на меблях.
✔️ «Кімнати Естер»
Марія Олекса
★★★☆☆
Ідея мені сподобалась – і, субʼєктивно, її було би цікаво побачити у вигляді новели або оповідання. Але одна єдина думка, розтягнута в одному і тому самому вигляді протягом усього роману – вибачте, але ні.
✔️ «Блакитний Замок»
Люсі Мод Монтґомері
★★★☆☆
Історія виявилась для мене надто наївною і продемонстрованою «в лоб». Не залишила після себе ні позитивних, ні негативних вражень, просто ніяка.
✅ «Помічниця лиходія»
Ханна Ніколь Мерер
★★★★☆
Дуже дурна історія із купою стереотипних сюжетних рішень, що викликала безліч позитивних емоцій. Авторка вміє писати slow burn сцени, від яких хочеться верещати, і нашпигувала роман жартами, змушуючи мене реготати протягом усієї книги.
✅ «Погляд Медузи»
Любко Дереш
★★★★☆
Дереш геній написаного слова, хотілося насолоджуватися тим, як текст ллється. Але сюжет, не дивлячись на глибину, виявився для мене прісним – жодного разу не виникла думка «а що буде далі?».
✅ «Освічена»
Тара Вестовер
★★★★★
Мені не сподобалась ця книга. Я не уявляю, чи можливо взагалі після її прочитання сказати «о, так, це було добре». «Жахливо» – ось що я думала. Жахливо від усвідомлення, скільки усього довелось пережити авторці. Це дуже важливі мемуари для розуміння того, як виглядає побутове зло.
🔥 «Зайчик»
Мона Авад
★★★★★
Грань між трешем і інтелектуальністю стерлась – і так зʼявився цей роман. Мені не вистачало подібної літератури.
29.04.202512:24
Ладно, в 15 років я також прочитала трилогію «Пʼятдесят відтінків» і усі частини «Сутінків». Думаю, воно якось вплинуло 🙄
28.04.202514:17
Ілларіон Павлюк дописав новий роман у жанрі фентезі ❤️🔥
27.04.202514:25
Коханий привіз мене сьогодні на фестиваль, а я випросила собі Сарочку Маас 💅🏻
04.05.202521:09
«Кровосіся» в книжці про вампірів 😭 Обіймаю Олександру Музичук, котра перекладала «Наречену», я в захваті.
02.05.202511:29
Почала «Латунне місто» – перші 100 сторінок як у суху землю.
Дуже подобається східна атмосфера з усіма цими пісками, сонцем, джинами і летючими килимами 🕌
Дуже подобається східна атмосфера з усіма цими пісками, сонцем, джинами і летючими килимами 🕌
01.05.202510:43
Хлопець скинув мем. Він на щось натякає???
29.04.202512:18
Я в 15 років: Зюскінд, Шекспір, Дікенс, Вайлд, Ґолдінґ, Гемінґвей, Кізі, Фіцджеральд, Камю, Бальзак.
Я в 27: коли вже видадуть «Оніксову бурю»? 😭😭😭
Я в 27: коли вже видадуть «Оніксову бурю»? 😭😭😭
28.04.202512:49
Коли знайду роботу, святкуватиму першу зарплату замовленням у видавництва Небо.
Тепер питання: де беруть працювати мільйонером???
Тепер питання: де беруть працювати мільйонером???
27.04.202514:04
«Помічницю лиходія» купила в перший день Книжкової країні — сьогодні ж впевнено її дочитую.
Маю сказати, що це найкраща карта серед усіх, що я зустрічала в книгах.
Маю сказати, що це найкраща карта серед усіх, що я зустрічала в книгах.
Shown 1 - 24 of 1 718
Log in to unlock more functionality.