Хроніки Амбер

Софі Делапуант має особливу силу. Вона не просто годинникарка — вона може розмовляти з Горанімами (Horanimas) Ці дивовижні механізми, годинники з душами, спостерігають за всім, що відбувається в королівському замку, і першими дізнаються, якщо хтось готує змову проти короля…
Софі живе за годинником, її життя — ідеально впорядковане. Та все летить шкереберть, коли Димитрій де Фервелл, брат-близнюк короля, просить її полагодити рідкісний особливий годинник, завдяки якому можна подорожувати в часі. А Софі понад усе мріє знову побачити живим батька, тож пристає на прохання Димитрія. Можливо, так їй вдасться дізнатися, що ж трапилося з батьком у той злощасний день.
Зовсім скоро Софі зрозуміє, як небезпечно грати із часом. І якою високою може бути ціна цього.

Із дзеркала на неї дивилася звичайнісінька дівчина: кирпатий ніс, неслухняне волосся та гострі плечі. Марися сама собі не подобалася. Але це літо кардинально перемінило і її ставлення до себе, і її життя. Чергова поїздка на канікули до бабусі подарувала підлітці не лише перше кохання, а й зради, ревнощі, роботу мрії та навіть розслідування! Усі ці події змусять підлітку прийняти себе й подорослішати.

У світі, де існує добро і зло, є також ті, хто ними керує. Зазвичай носіями добра постають непорочні ангели, а зло ж людям пропонують страшні демони й грішники. Та що як одного дня тебе прийде спокушати не страшне рогате чудовисько, а доволі симпатичний, стильний юнак?
Данел — один із таких грішних ангелів, на плечах якого лежить відповідальність за долю простої дівчини Каті. Чи здатен він зробити так, щоб шальки її терезів похитнутися в темний бік? Невже крижане серце грішника зможе розтанути й сповнитися зовсім незнайомим йому, суто людським почуттям, яке здатне перевертати життя з ніг на голову, долати час і простір, порочити й очищати? Кохання… Куди ж вона заведе нашого ангела? І чи зможе він виплутатися з цієї халепи?

Проста жива проза, експресивність якої збиває з ніг.
Яскравий представник наших тодішніх 20-х Лев Скрипник все своє недовге життя писав про Донбас та людей. Справжніх, не завжди правильних, завжди травмованих.
Писав про себе — дитину, яка надто рано пізнала і роботу в шахті, і злидні безхатька, і війну, і полон, і в’язницю. Писав про те, що відчув, бачив та пережив. Його герой завжди автобіографічний, події — правдиві, а виверти історії — трагічні та непередбачувані.
“Як любили і вмирали” — це літературний зняток епохи, Донбасу початку минулого століття з усіма його непростими реаліями та коловертю.

23 історії про шок, хіть, захват і смерть. Первісне зло народжується у паралельних світах і в затишній вітальні, летить нічними лініями, передається поцілунками та зрощується у садах. Бажання бути з мерцем таке ж сильне, як залежність від кокаїну, що переживе твою власну плоть.
Вперше українською – світові горористи, коштовні суцвіття зла та занепаду, які вплинули на становлення жанру.