Вирішив поділитися з вами однією історією —щоб ви просто розуміли, як низько можуть опускатись деякі люди.
Поки я ще був на службі, командир бригади подав мене на нагороду. Процедура не з простих — тривала, бюрократична, але врешті-решт, через чотири місяці, президент підписав указ про моє нагородження.
У середу, 9 квітня 2025 року, друг Калина — заступник командира бригади — привітав мене, надіславши скріншот з офіційного сайту президента, де я був у списку нагороджених.
Пані та панове, вже наступного дня з указу моє прізвище просто зникло.
Чому так сталося? Можливо, через мою чітку позицію щодо заміни головнокомандувача. Хоча, якщо чесно, інших причин я просто не бачу. Але вкотре я переконався — в цій системі ще дуже багато треба змінювати.
Я майже впевнений, що сам президент не давав вказівки прибирати мене з указу, це було б дивно. Отже — в ОП є хтось, хто має повноваження "виправити" указ без погодження з Верховним Головнокомандувачем держави. Хоча все це робиться доволі просто: приносять новий текст указу, кажуть щось на кшталт "там помилка в прізвищі була, ми виправили", і перепідписують, можуть прибрати тих хто не подобається, і додати своїх кентів наприклад.
Насправді — це навіть смішно. Я уявляю собі, як десь хтось б’є кулаком по столу і каже: "От жеж, с*ка, етот Кротевич. Не любить мене. А я тут, бляха, з другою армією світу воюю!" І все стає на свої місця,для них не важливо що ти заслуговуєш та робиш, важливо щоб ти був зручним, слухняним та завжди казав « Так». Але це не для мене. Найкраща нагорода для мене це , коли від’єбуться зі своїми інтригами від адекватних військових та армії нарешті дадуть нормально воювати.
Забавно. Печально. Да й ладно.
