Невеликий апдейт по письменницьким справам ✍️
«Там, де живуть книжки» — роман про книжкову блогерку — стрімко рухається вперед. «Лабораторія» показали мені ескіз обкладинки (дуже гарно) та верстку. Як було з «Маяком», мені стало трохи страшно, коли я побачив фінальний вигляд тексту з усіма технічними даними та форматуванням. По-доброму моторошно і вже сильно хочеться потримати живу книгу в руках. Текст ще раз вичитають (а його вже вичитували мільйон разів) і, сподіваюся, відправлять на друк 🤞
Тим часом я відредагував три частини з чотирьох нового горору «Сухі кістки». Там справа теж рухається вперед, хоч я й хапаються за (за що ти хапаєшся, ти вчора поголив голову), бо текст здається калічним і занадто скупим. Можливо, причина в тому, що на відміну від попередніх книг, де я фокусувався на думках та переживаннях головного героя/героїні, тут я намагався рівномірно писати за ціле кагало персонажів. Ну та бета-рідери покажуть чи то правда так, самому собі довіряти не можна.
Ото так, письменницькі справи не стоять на місці, хоча часу на них, на жаль, дуже небагато, як і сил 😑