Прочитала "Падіння дому Ашерів" вгадайте для чого. Для книжки Кінгфішер.
Думаю можна вважати, що я дядька По не читала взагалі (*gasp*), майже нічого не пам'ятаю, оскільки ми з ним перетиналися лише в університеті з half-assed курсом історії зарубіжної літератури раз на тиждень, коли я ще й на додачу була схильна обмежуватись коротким змістом творів🥴 (трапляється із кращими із нас)
Що ж, сюжетом в наші дні особливо не вразиш, зате це досі атмосферно. І є де розгулятись усіляким ретелінгам😉😉😉 Читатиму автора ще, звісно ж заради вайбів занепаду, щоб якось чергувати танатос із біосом (а може й еросом, якщо сприймати останню книжку Ліспектор як lust for life, а якось так я її і сприймаю).
P. S. Те як у оповідача не виникло взагалі жодних питань після "о ні, моя сестра померла, давай покладем її тіло на 2 тижні в підземелля"😭
