Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Паглядзець

Труха⚡️Україна

Паглядзець

Николаевский Ванёк

Паглядзець

Сашко Обрій. Поезія

Сашко Обрій (Кучеренко) - поет із Миколаївщини. Уродженець Миколаївщини, автор 4-х збірок поезій.
Замовити мою збірку "Сокира сатири" можна, написавши мені в приват: @sashko_obrij
Посилання на відеоогляд збірки:
https://youtu.be/-iQtJA4i9mg

Рэйтынг TGlist

ТыпПублічны

Вертыфікацыя

Не вертыфікаваны

Надзейнасць

Не надзейны

Размяшчэнне

МоваІншая

Дата стварэння каналаГруд 05, 2019

Дадана ў TGlist

Лют 11, 2025

Я ўладальнік канала

Гісторыя змяненняў

Прыкрепленая група

СО

Сашко Обрій і компанія

Статыстыка Тэлеграм-канала Сашко Обрій. Поезія

Падрабязней

Падпісчыкаў

214

24 гадз.

1-0.5%Тыдзень00%Месяц

10.5%

Індэкс цытавання

0

Згадкі0Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах0

Сярэдняе ахоп 1 паста

23

12 гадз.230%24 гадз.230%48 гадз.280%

Узаемадзеянне (ER)

3.7%

Рэпостаў0Каментары2Рэакцыі3

Узаемадзеянне па ахопу (ERR)

12.56%

24 гадз.

1.86%Тыдзень

0.42%Месяц

4.69%

Ахоп 1 рэкламнага паста

21

1 гадз.942.86%1 – 4 гадз.942.86%4 - 24 гадз.419.05%

Падрабязней

Падключыце нашага бота да канала і даведайцеся пол аўдыторыі гэтага канала.

Усяго пастоў за 24 гадзіны

2

Дынаміка

Апошнія публікацыі ў групе "Сашко Обрій. Поезія"

Усе пасты

22.04.202512:22

Верхівки пасок

Срачі не ущухають денно й нічно!
Вважаючи наївно, що всім по...,
безсовісно закони канонічні
порушила компанія "Сільпо".

Взяла і напекла верхівки пасок,
поправши всі можливі із вимог!
Воістину, в добу зривання масок
ми з вами в Україні живемо!

Цим вибриком "Сільпошка" захотіла
над нами насміятися всіма,
відтявши пасці голову від тіла! –
Для неї ж бо святого ніц нема!

Отак вбива комерція святині
в угоду пащі, чреву й гаманцю!
Я бачу богохульця на квартирі,
що жадібно ковта верхівку цю!

Паски раніше цілі їли радо
й навбитки крашанками грались ми.
Та голови без тіл жувати – зрада!
Невже це стане трендом між дітьми!?

Що б не верзло "Сільпо", усе – відмазка!
Цьому немає виправдань гріху!
А раптом – це диверсія від Маска
і "Тесла" випіка верхівки пасок
ночами у добу оцю лиху?

А вдень штампує роботів й старлінки
для суто, так би мовить, прикриття.
Та ми не проковтнемо цю сторінку
й пектимем паски цілими – затям!

Затям, потворний Ілоне-фашисте:
ми звичаї святі не віддамо!
Аж тут озвались кляті пофігісти:
"Ми їли все – й надалі будем їсти!
А ще – ми в ногу з часом ідемо!"

© Сашко Обрій.

21.04.202517:02

***
Ще не зміг підібрати таких олівців я,
щоб в цю пору розкішноквітневу, п'янку
змалювати красу й широчінь Подінців'я,
що цілує вустами меандрів ріку!

Ув обіймах достиглого квітня так парко!
І земля, увібравши достатньо тепла,
двох зайців погуляти пускає нацпарком
і косулю, що, вчувши мене, утекла.

Сонце сіло за кручі, природа принишкла,
лиш хрущі, зусібіч оточивши мене,
наче зайшлого турка – проворні опришки,
що робити зі мною – вирішують тишком,
коли світло за пруг остаточно пірне...

© Сашко Обрій.

21.04.202514:35

***
За все в житті доводиться платити:
минуло перемир'я великоднє
й накинулось з потрійним апетитом
жувати фронт вороже нице кодло.

І знов зухвало ходить краєм леза,
забувши, що внизу – фатальна яма.
Та, мов війні рішуча антитеза,
весна ще дужче цвітом забуяла!

© Сашко Обрій.

19.04.202517:47

15.04.202511:06

***
Час "ікс" в мені тихенько тенькнув –
й знов у степи пішов естет.
Стирчать на пагорбах густенько
зловісні гільзи від ракет.

Між ними –
всохлий і незламний,
безсмертник в купах крейдяних.
Внизу, в селі – вирує гамір.
А тут хіба снує кущами
самотній заєць-степовик.

© Сашко Обрій.

15.04.202510:31

***
Кружляють армії бджолині,
вночі і вдень качають мед.
А я й собі до них полину
у цвіту білого замет.

Від ароматів і гудіння
мені не стямитись ніяк:
минає хвилька ненадійна –
і вже бджола, а не людина,
пірнаю в терен і вишняк!

© Сашко Обрій.

15.04.202504:44

***
А фронт – капризний хлопчик-велет –
в степи гамселив кулаком,
грозив, що військо перемеле
і хробакам жбурне на корм!

Канючив іграшки з металу,
провокував, шантажував,
й рука з-за обрію метала,
неначе праща, щебню шквал.

Ногами гупав, горлопанив
і викликав підземну Нав.
На ранок тоншала спонтанно
хитка межа межи світами,
котру розбурхав Голіаф...

© Сашко Обрій.

14.04.202517:11

ПИСАНКА

Сивий дід уночі вичакловує скарб.
Піч пихтить і на стіни пуска світлотіні.
Свічка стежить, як творить старий писанкар
втаємничене диво з любові й терпіння.

Як за мить на простій шкаралупі яйця
цілий Всесвіт розкручується по спіралі!
Восьмикутними ружами водить творця,
розсипає довкола черлені коралі.

Як росте на три поверхи Древо життя
під вертким писачком віртуозного майстра:
зверху – Прав, знизу – Нав, посередині – Яв.
Пишна писанка сяє, строката й смугаста.

Крізь оздобу на тлі проступають боги,
щоб творити цей Світ проти ночі із дідом.
Розсувається простір в'язкий навкруги!
Потьмяніла свіча в шибку блимає блідо...

Вже і хата – не хата: суцільна спіраль!
Все кружляє, немов на гончарному крузі.
Мов народжена зірка, засліплює даль
хата дідова в цій відцентровій напрузі.

В хаті з писанки Світ надновий поставав!
Білий-білий. Старий же зникав, мов крізь сито.
Кліпав люд на одну з найдивніших вистав:
"Це андронний колайдер чи ядерний синтез?"

Хитровусо всміхавсь, непримітний з лиця,
тільки згорблений сивий дідусь на розпутті.
Де ж поділася дідова писанка ця? –
Рій галактик гудів в шкаралупі яйця.
В небесах мерехтіли зірки восьмикутні...

© Сашко Обрій.

Художник - Олег Шупляк

13.04.202516:26

***
Крокую пагорбами з крейди,
неначе Армстронг-астронавт.
Бої точились тут і рейди,
тепер же – мирна сторона.

Внизу скубуть зеленотрав'я
три чорні плямки трьох корів.
І щоб грудьми її вбирав я,
краса із пагорбів, ярів

з усіх кутків чимдуж розквітла,
немов діставши квіти з шаф.
Тож, спраглий сонячного світла,
топчу цей місячний ландшафт!

Тут не дарма – Святії Гори,
бо сам Творець їх освятив!
Бо непорочні ці простори –
немов портал в іншосвіти.

Не жити в них – то справжня мука,
жебрацьке скніння в пащі міст...
Тож не мовчи, корівко, – мукай!
А я вбиратиму ці звуки
і кольори, мов цінний вміст!

© Сашко Обрій.

13.04.202512:56

***
Загруз "по самі помідори"
у ґрунт ворожий артснаряд.
Скривила гільза пащу вгору,
мов готувалась до проклять...

І оніміла так подосі.
В її ж дюралевій норі
сплели гніздо практичні оси,
щоб від зорі і до зорі

нести життя своє осине,
аби вогонь його не згас!
Супроти нього смерть безсила,
що ніс в собі оцей фугас.

Оса вродила доню й сина.
А гільза що? Від цього їй
ще дужче рот перекосило
в гримасі зболено-німій.

Бо в ній, допіру смертоносній,
рожденній сіять кров і зло,
відколи тут гніздяться оси,
життя зненацька розцвіло!

© Сашко Обрій.

13.04.202510:36

Мова степу

І хоч погано ще я знаю
цю мову вітру, трав, струмка,
зі мною щиро розмовляє
земна юдоль степовика.

Бува – лиш хмарами, на мигах.
Буває, кряканням крука,
ця нерозкрита людом книга,
що загубилась у віках.

Рече віками, мов устами,
до мене зелень молода.
Та фрази губляться і тануть...
Людської ж мови Бог не дав.

Як знаєш – так їх і розгадуй! –
Недовідомі шифри ці
сичать в степу до мене гадом,
плюскочуть щукою в ріці.

З гаїв зітханням солов'їним,
дзижчанням джмелика й бджоли
ця мова степу в мене в'їлась,
мов в бовдур – сажа від золи.

Та часом тут, в цім райськім краї,
зрина його лихий двійник
і в степу мову відбирає
сердитим гуркотом війни.

© Сашко Обрій.

13.04.202508:09

***
Десантувалася в річку бджола.
Де ж тая сила, що їй помогла б?
Колами бідна комаха кружля,
мов безпорадне брунатне маля.

Врешті зморилась, змирилася, і
тихо дрейфує в мій бік на воді.
Раптом мені у правицю сама
палиця лізе і каже: "Тримай!"

Далі сама потягнулась рука,
ніби сповняла незримий наказ.
Раз – і на палці стражденна бджола.
Два – й непритомна за мить ожила.

Всілась під ніжний масаж промінців.
Вгрілась, забувши пригоду в ріці.
Крильця розкрила – і... в безвість втекла
висохла вдячна квітнева бджола.

© Сашко Обрій.

12.04.202506:21

https://youtu.be/wD4dyL_nmkQ?si=b2c5Krmy8y_FXl64

Усе пасты

Рэкламаваўся1 гадзіна

14.10.202410:48⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся1 гадзіна

03.09.202409:33⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся20 гадзіна

24.08.202420:14⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся2 гадзіна

03.08.202418:02⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся1 гадзіна

15.07.202417:51⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся1 гадзіна

30.06.202415:51⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся1 гадзіна

19.06.202409:58⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся1 гадзіна

05.06.202412:19⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся7 гадзіна

11.02.202410:02⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся2 гадзіна

07.02.202419:31⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся58 месяц

31.01.202411:11⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся5 гадзіна

13.12.202309:54⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся2 гадзіна

05.12.202319:52⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Рэкламаваўся7 гадзіна

04.12.202307:40⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Кнігі

Падрабязней

Рэкорды

14.02.202523:59

215Падпісчыкаў

11.02.202523:59

0Індэкс цытавання

02.04.202514:20

181Ахоп 1 паста

19.03.202503:01

34Ахоп рэкламнага паста

06.04.202523:59

42.31%ER

17.03.202512:16

54.76%ERR

Развіццё

Падрабязней

Падпісчыкаў

Індэкс цытавання

Ахоп 1 паста

Ахоп рэкламнага паста

ERR

Падрабязней

Папулярныя публікацыі Сашко Обрій. Поезія

Усе пасты

05.04.202510:11

Називай мене Сашком

Називай мене Сашком...
"Саша", "Саня", "Алєксандр" –
із московським запашком,
наче пахви саламандр!

Називай мене Сашком –
варіант єдино вірний!
"Шурік" – теж ім'я з душком
від бридких чухонських звірів.

Називай мене Сашком!
Положинський, Білий, Лірник...
Їх від вражих прізвиськ-шкод
рятувала непокірність!

Крізь віки Сашко-ім'я
йшло, від мод і віянь вільне!
І тому несу в нім я
автентичність України.

Назовеш Сашком мене –
й ніби серце ним погладиш.
Бо ім'я це відімкне
в серці сенсів цінний вкладиш!

Дружбу, приязнь і акорд
теплий, радісний, душевний.
Зви частіш мене Сашком
до мурах, до сліз, до щему!..

© Сашко Обрій.

11.04.202509:37

Осанна сільському туалету

В селі ще вчора здохло світло.
Замовк насос, вай-фай умер.
Тож в дев'ятнадцяте століття
я повертаюся тепер!

Стрічай співця свого, поета,
із нескінченності розлук,
очко сільського туалета.
Я йду на запах і на звук!

О, ці скрипучі рідні двері
у глибині мого садка!
Заждіть! – На радощах папером
я обмотаюсь голяка!

Й на калачі із пінопласту
поллються ріками рядки!
Я ж буду нудно їх, мов пастир,
декламувать ні перед ким.

Немов палкий монах-затворник
в тісненькій келії своїй,
рядки про радощі і горе
я гуртуватиму в рої.

І тільки інколи натуги
на мить спинятимуть мій лет.
Ти став мені найближчим другом,
сільський рідненький туалет!

Ніщо не вічне, ба – осанни
між чотирьох клозетних стін.
Як тільки легкість вчує анус,
в ім'я святих Петра і Анни,
піду життя вдихати в тлін!

© Сашко Обрій.

01.04.202514:43

***
Човни – немов кити на узбережжі,
що, знавіснілий, викинув їх шторм!
Та це – не море...
Це – Дінець безмежний!
Гачки. Грузило. Риб'ячий прикорм.

Пташки. Бруньки. Бадьоре першоквітня.
Нарешті простір очі продира!
І дивна атмосфера казкосвітня...
Дарма, що всі глузують: "Тут – діра!"

Хоч це село вмостилось на відшибі
і тут – цивілізації кінець,
виходять прямо в космос хатні шиби
і в вічність плине Сіверський Дінець!

Я – теж із ним!
Застрибую у човен.
І байдуже, що він – на ланцюзі! –
Світлішають-бо тут заблудлі чола
й крізь видиме просочується зір.

А хмари крутять свій небесний вир.
Й, здається, не потрібно більш нічого...

© Сашко Обрій.

10.04.202514:44

***
Неначе реактивні F-16,
Дві качечки кружляли над Дінцем,
А купи білих хмарок-декорацій,
Уваги не звертаючи на це

Повзли, немов кити і ламантини,
Небесним океаном вдалину.
А качечки повітря молотили,
оспівуючи кряканням весну.

Квітневий сніг-приблуда стрімко танув,
споївши ґрунт, мов серденько – сльоза,
і під качину пісню між китами
цей день на рівні скибки, мов катана,
крильми лелека тихо нарізав...

© Сашко Обрій.

14.04.202517:11

05.04.202518:46

***
В навіс бляшаний жебонить
квітневий дощик монотонний.
Заколисав тривожну мить
і з пліч її мов скинув тони.

Вечірні присмерки важкі,
м'язиста хмара маскулінна
присіли й слухають, як кіт
пряде у мене на колінах...

© Сашко Обрій.

24.03.202516:24

***
Бувайте, ставки і бувай, Голубівко!
Бувай, Черевківко і діду Слов'янськ!
Мигтять лиш зникаючі обриси з вікон
всього, що устиг полюбити тут я...

А буде нове. Ще не звідане досі.
Постукає в серце і місце займе.
Порожнім, святе, не буває. Це досвід,
що в тиші й тривожнім чеканні завмер.

Життя, мов дівча полохливе, кирпате,
своє награє на сибірський варган,
вчить серце до знаного не прикипати
й пірнати в незнане, вперед без вагань!

Тож в серці втамую знайому тривогу
і, крок в незнайоме ступивши, піду
у те, що запалить укотре мій вогник,
до світла – крізь страх незнання і біду!

© Сашко Обрій.

15.04.202504:44

04.04.202507:26

***
Зрання, у позі лотоса у небо
я так би на хмаринці й полетів!
Та не дає в нутрі якась потреба
покинути цей лю́дський колектив.

Інстинкт самозбереження? Бажання?
Клич місій? Віз земних насущних справ?
На стос уроків карми урожайне
життя, що сам колись собі обрав?

Хтозна... Можливо, Бог усе те знає?
Чи вище "Я", німе, мов партизан?
О, ця свобода вибору безкрая!
Із нею я народжуюсь, вмираю
мільйони літ у відчаї незнань!

© Сашко Обрій.
02.04.25

22.04.202512:22

02.04.202507:51

"Ти що, відкрив перукарню? 🐷" - запитав мене вчора знайомий поет Паша Броський 😆
Ну майже😁
А вивіска схожа на мене: така ж безжально посічена й потріпана роками, вицвіла, подерта, але нескорена і незламна😁
Ось таку вивіску магазину сфотографувала вчора в місті Сокаль, що на Львівщині, моя подруга і колишня колега Наталка Зінченко, за що їй велика подяка❤️

13.04.202508:09

02.04.202520:13

***
Весна прийшла й солдатки та солдатики
червоно-чорний піксель одягли.
А далі камасутра й математика
шаманити взялись між трав і глиць.

Вдягнувся в камуфляж ба навіть кіт в селі!
Став буро-пошкарябаним Сірко.
Солдатики в червоно-чорнім пікселі
бліндажні вади фронту вправно фіксили
й до спини спина стрибали в окоп.

© Сашко Обрій.

06.04.202508:16

***
Аж раптом блиснула осонь
і збивсь асфальт на слід корови.
Я ж виглядаю, мов Ассоль –
свої вітрила пурпурові,

село без краю і кінця
в терпкім безмежжі степовому,
в обіймах тихого Дінця,
що стало серцю теплим домом.

Стою на схилі крейдянім,
немов на березі високім,
й село показує мені,
в зело занурене, на дні,
в зіницях-дзеркальцях
сив сокіл.

© Сашко Обрій.

04.04.202516:23

Осокір над Дінцем

Над Дінцем, піднявши в небо руки-стебла
і розвівши шанобливо їх ушир,
мов приносячи богам священну требу,
мовчазний, застиг в молитві осокір.

Простовбичить все життя, щоб шану слати
Вседержителю, Творінню, Небесам.
Незворушний, розпростертий і крислатий.
Але він полоще ноги тут не сам!

Поруч з ним – його сини-осокорята
юні корені занурили в Дінець.
Тож ніхто йому не в праві докоряти,
що, мовляв, поганий батько цей мудрець.

В сивій кроні наслухає шепіт вітру.
Ще й висиджує омелу й горобців!
І в квітневу ясносонячну палітру
вносить дещицю сріблястих олівців.

Розчепіривши в блакить зчорнілі пальці,
гріє спину й вигріва радикуліт
в теплих променях вечірніх, в вічнім танці
із Дінцем, богами й вервицею літ...

© Сашко Обрій.

Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.