безшабашні, дорослі діти,
перерахуйте переломами фаланг
на пальцях однієї руки (більше не знадобиться),
скільки разів за ваше анаморфічне дитинство
батьки балували погладжуванням по голові?
з яких тоді, вибачте, глибин видобуваєте
розчавлену надію, порушуючи процес седиментації?
невже цього разу неодмінно буде інакше,
коли замість матері та отця — ще гірші копії-губки,
які поглинають в себе найбрудніше, найогидніше
розуміння світу?
натомість, попри все,
ви втрьох рішуче/раптово (?)
піддались імпульсу стати мрійниками,
які недбало несуть в кожній клітині
не повністю дозрілого до розуму тіла
незримий, незнищенний дух бунту?
молоді? ви! непокірні? ви! безпечні? стовідсотково ви!
сміливо розривали кайдани
умовностей/стереотипів/нав’язаних взірців.
невже кінцевий результат затіяного заворушення —
не більше, ніж причинно-наслідковий звʼязок
невдалого утримання тремтячими
від безсилля кистями тіл минулого
з притаманними плямами синьо-багряного кольору?
точно ні!
…
березень теплів за вікнами.
хтось на автоматі виборював право поклонятися вигаданим ідеалам.
ренегати простягали ворожі стяги на адміністративних будівлях.
ханжі рутинно відмолювали здавалося б ніколи нездійсненні мрії.
тільки ви втрьох, всупереч думкам мільйонів незгодних,
свідомо обрали шлях створити власну революцію
в межах маленької кімнати з білими стінами,
розфарбовуючи їх кольоровими фарбами
одного дня
в памʼять про вічну юність.
