Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Паглядзець
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Паглядзець
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Паглядзець
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Паглядзець
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Паглядзець
Лёха в Short’ах Long’ует
Лёха в Short’ах Long’ует
Паглядзець
Собака (притульна). Канал avatar

Собака (притульна). Канал

Сприймайте як хочете. Я взагалі вас вигадала.
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваны
Надзейнасць
Не надзейны
Размяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаMay 27, 2019
Дадана ў TGlist
Sep 16, 2023
Я ўладальнік канала
Гісторыя змяненняў
Прыкрепленая група
СП
Рефлексії
1
Падрабязней

Рэкорды

12.02.202523:59
212
Падпісчыкаў
19.04.202423:59
0
Індэкс цытавання
29.05.202423:59
60
Ахоп 1 паста
31.01.202516:57
37
Ахоп рэкламнага паста
15.02.202523:59
24.14%
ER
06.02.202523:59
17.62%
ERR

Папулярныя публікацыі Собака (притульна). Канал

Усе пасты
24.02.202510:56
Сталося дещо абсолютно непередбачуване, я написала коротку прозу (тобто – розумієте? дописала). Цей текст тримав мою психіку останні 3 доби. На чому вона триматиметься далі я поки не знаю. Маю надію тихо й спокійно сублімувати свій черговий етап дорослішання. У третю річницю повномасштабної війни це, певно, не той текст, який я мала публікувати. Але інакшого немає.

P. S. Дякую Каті Калинич за сон, який я частково використала. Без нього ця історія б не зʼявилась
AgADg10AAtbZ4Uk
28.9 kB
Пераслаў з:
stavozero avatar
stavozero
Post media background
Post media
14.02.202515:20
stavozero - калейдоскоп / рлс целан

регіон, де розміщено РЛС "Памір" та де народився Пауль Целан.
і враховуючи той факт, наскільки важливим є Целан для європейської літератури ХХ століття, і наскільки далеко шириться його вплив за межі Чернівців, не поєднати ці дві речі я не міг.

автори, що ввійшли до цього підбору:

Інга Кейван - "діти беслану"
Христя Венгринюк - "мій білий старий качур"
Андрій Тужиков - "в моїх гаванях вже не з'являються великі судна"
Андрій Шийчук - "ріка дніпро"
Олег Осташек - "хата"
Марина Горбатюк - "крихкість червоних прожилок"
Ян Гуцул - "іде на весну"
Діана Целюк - "кав'ярня"
Юлія Яськова - "писати про щось просте, буденне"
Матвій Дарійчук - "смута гнітить"
07.02.202522:16
приїхати в Київ і померти

було б гарно померти в Києві
можливо навіть поетичніше ніж стрибнути з мосту
що взагалі естетичного в стрибках з мосту
а так
приїхати в це місто
померти в ньому
помирати в Чернівцях не можна
в Чернівцях заборона на смерть

місто в якому хочеться жити
розрізає звʼязки
штовхає в обійми
до міста в якому хочеться вмерти
стоїш на-
пів-
дорозі

куди далі
іти
04.02.202521:56
|дім|

Невдовзі
із домом
станеться пустка —
вже скоро.

Ти бачиш, як стеля вгортається в луску
й відрощує зябра.
Ти чуєш,
як сумніви
тихо скрадаються стінами,
легко риплять —
невагомо
торкаючись шафи кістлявими пальцями
втрати.

Ти пʼєш цю отруєну воду майбутнього
й знаєш — невдовзі
утворяться вирви на місці квітучого саду.

Ти знаєш:
ці вічні дерева
лежатимуть долі з обпаленим листям —
і більше
ніколи
не зможуть гойдати на вітах
дітей твоїх.
Ще не народжених.

Знаєш:
ти вдома
не можеш лишатися.
В дому
жодного шансу
встóяти —
мусиш позбутися стін цих.

Ти мусиш(!)
втікати.

Невдовзі
із домом
станеться тиша —
і втома
закриє полудою очі.
Ти мусиш.

Не спати.

30.01—04.02.25
05.02.202518:43
Друзі, треба ще раз проявити активність на зборі Богдани. Потрібно до неділі закрити загальну банку, загалом бракує 21,5к.

На підсилювальній банці бракує менше 3000. Я знаю, що ми можемо скинутись по кілька гривень, бо й не такі суми закривали.

Дуже сумно, що збирати гроші на потрібні штуки дедалі важче. Це шалено демотивує насправді.

Але чи маємо право втомлюватись?🙃

https://send.monobank.ua/jar/ANk1jTLzsL
07.02.202520:34
На фб-сторінці «Українського радіо» додали відеотрансляцію нашого з Віталієм інтервʼю про антологію «Стежки війни, стежки любові».
Ходіть дивіться)

https://www.facebook.com/share/v/1683Ya77pA/?mibextid=wwXIfr
07.02.202508:03
Почала редагувати текст, було 22 сторінки. Зараз на 4-й, залишилося 20. Відчуваю, поки до середини дійду, стане 10.
Я ж, бляха, не поїду з Києва поки не напишу принаймі 25🥲🥲🥲
Post media background
Post media
28.01.202518:41
Приходьте)
02.02.202510:27
«❗️за вчора зібрали тільки 135 грн – смішна сума, оскільки я поширюю не лише тут, а в інстаграмі + хтось із вас поширює на свої платформи..

ми завжди закривали ці міні-зборики, і знаю, що цього разу теж закриємо, але не без вашої допомоги 🫶»
Допис: https://t.me/stomenevmeni/4753

Це взагалі не ок, потрібно підтримати збір. Заокругліть суми на карточках🙏🙏🙏

https://send.monobank.ua/jar/ANk1jTLzsL
01.02.202513:50
Знайшла в нотатках текст, якому вже пів року. Зовсім забула про його існування, бо писала у потязі в якомусь дивному напівсні. Навіть не можу пригадати, чи це фрагмент, що мав увійти до більшого тексту, який пишу зараз. Але там поєднані елементи з трьох моїх незавершених історій — про «добру» смерть («Арибна», 2019|?|), філолога, який мріяв написати роман (2022) і гуцульського хлопчика (2024-5).

Хай буде тут.


***
Він сидить, схилившись над розгорнутим зошитом, нервово затискає автоматичну ручку, торкається її гладкої поверхні й відчуває, наче тонкі скупчення електричного струму пронизують його мозок. Очі поволі заплющуються. Лінії сторінок починають зливатися, літери перестрибують з рядка у рядок, він не може приборкати їх, затискає в зубах ковпачок, намагаючись зосередитись, але важка ковдра липкого сну огортає тіло дедалі більше. У голові роздається важкість, ніби хтось вклав туди мокру вату, і тепер вона заповнила все – від краю до краю. Але спати не можна, ні. Ніч – єдиний час для себе і свого. Він мусить написати бодай щось, залишити свідчення цього дня. Привести людей з інших вимірів, оживити їх. Але люди не приходять. Тиша й застиглість.

Завтра знову буде день. Подібний до інших. Однаковий. Тьмяне жовте світло від лампи, тріщини на нерівній поверхні старого дубового столу, який належав ще його діду, темно-зелені стіни невеликої кімнати, що радше схожа на підсобку. Або на комору. Або на щурячу нору.
Раптом він відчуває нудливу беззмістовність усього, чим займається. А затим – самотність. Здається, це те, що називається «бути дорослим». Або, як ще кажуть, «мати волю вéршити своє життя».

Скроні миттєво стиснуло тупим болем. Наче вдарили по голові чимось важким. Він схиляє обличчя, впершись у схрещені на колінах руки, притискає ноги до тулуба, і починає розхитуватись, наче маятник. Голова поволі наливається теплим оловом, це тепло роздається усім тілом, застигаючи, сковуючи рухи. Більше немає сенсу опиратися втомі. Зрештою, слова все одно не приходять, йому не вдається приборкати гачки і риски літер, впорядкувати й підпорядкувати їх. А втім, чи варте воно зусиль…

«Любов варта всього», – крутиться в голові слова якогось сучасного поета. Хто це? Іздрик? Жадан?
Сон. Тяжкий. Сконденсований. Пекучий.

Він сидить на березі річки. Навколо нікого. Початок осені. Десь звіддаля чутно сумний клич лелек, що прощаються з рідними гніздами аж до весни. Тобто – до початку нових часів. Камінням повзе павук, швидко перебирає тонкими чорними лапками-нитками – і зникає в ущелині. Вода накочується, а тоді відпливає прозорими хвилями. Дзвінкі пориви вітру. Кроки.

Обертається й бачить жінку. Її обличчя не видно через сяйво, шкіра брудна чи засмагла, а з одягу лише обірване біле простирадло, обернуте навколо стегон. Він дивиться на її сильні ноги й збиті до крові пальці, потріскані стопи. Жінка нерухомо мовчить. Жоден з них не наважується піти назустріч. Раптом з-за її спини роздається дитячий плач, що поволі перетворюється на різкий крик. Жінка розвʼязує смужки тілесної тканини, закріпленої під пахвами й на плечах. Чому він раніше не помітив цього? Вже за хвилину вона тримає в руках згорток із немовлям. Дитина вмовкає. Жінка мовчить. Він теж. Ніхто не наважується порушити тишу. Світ застигає й стискається до розміру атома.

Жінка стоїть ще кілька хвилин, тримаючи дитину однією рукою, а тоді без жодних пояснень залишає згорток на камінні – і йде. Він нічого не запитує. Все одно це скоро завершиться.
Кожен сон мусить завершитись.
Пробудження(м).

7 липня 2024
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.