пам'ятаю, колись приснилося
що світ – це обгризена кістка
на якій лишилося катастрофічно мало м'яса
а поряд з кісткою стояв чорний собака
здається, тибетський мастиф
словом, не знаю, не розбираюся у породах собак
стояв він, мокрий від слини, і сміявся
голосом людини
так ось, що хотів сказати цим гномик снів
найбільш екстремістський з всіх гномиків
які живуть у нашій голові
(так-так, не дивуйтеся)
мені сказати складно
чесно
бо хитрюга цей ваш гномик!
завжди приходить, коли ми спимо
і крутить нам свої мультики
що виповзають зі шкатулки емоцій
(кажуть, він її вистругав власними пальцями)
все ж, у мене є припущення –
цей сон був про кінець
який безповоротно насувається
як хвороба
цей сон був про безвихідь нашої долі
або навіть про диктатуру собак
їхню експансійну політику
бажання знищити весь тваринний світ
і так далі
і так далі
я б вам радив не сміятися
а серйозно подивитися на це
люди – це м'ясо, яке закінчується
наближаючись до повного зникнення –
час стирає нашу присутність
і сприймає нас за ворогів
що марно виродилися на світ
він собака
цей тибетський мастиф, чи як його там
але (тут уважно)
якщо час – собака
то
хто ж його хазяїн?
