
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Зроби тихіше, бо не бачу
🇺🇦 My notebook. I publish my photos as a photographer and model, tell more about my life.🔺 russians and their language are prohibited here
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаOct 26, 2022
Дадана ў TGlist
Aug 28, 2024Прыкрепленая група

Зроби тихіше, бо не бачу Chat
17
Рэкорды
18.04.202523:59
1.9KПадпісчыкаў19.03.202523:59
100Індэкс цытавання25.02.202523:59
296Ахоп 1 паста21.03.202507:25
51Ахоп рэкламнага паста15.03.202512:47
16.98%ER25.02.202523:59
16.39%ERRРазвіццё
Падпісчыкаў
Індэкс цытавання
Ахоп 1 паста
Ахоп рэкламнага паста
ER
ERR
24.03.202511:27
От є латентні геї, які бувають ще й гомофобами, а є латентні поціновувачі нюд контенту
Такі собі нетакусі, дуже чеснотні , при першій ліпшій нагоді повідомлять мене «я жонатий!», «та мені взагалі начхати на те, що ти там робиш, я відписався від багатьох твоїх соц мереж, я не стежу, та нашо воно мені треба твої нюдси, *усе ригає*»
Але разом з тим відправлять мені новини про рейди на ОФ, прийдуть під допис і скажуть «а там у тебе пісня не така, ти відсилки не знаєш?», переглянуть сторіз, розкажуть мені, що вони думають з-приводу тих чи інших співпраць і чи де я там позувала, гроші на збір, де за лінком є подяка донатерам у вигляді ексклюзивно цікавого нюдсу , відправлять.
Воно ніби дрібниці, але воно мені не треба - бути тією, об кого люди закривають свої пройоби в сексуальному розвитку. Це не моя задача, допомагати пропрацьовувати чужі комплекси.
Вчора я дивилася випуск «підпільного кіноклубу» на «кримінальне чтиво», де ведучі у залу (там людей ціла тьма) запитали: «поаплодуйте, хто вважає, що масаж ступнів (від іншої людини вашому партнеру) - це зрада». Мені стало погано, коли почула таку кількість оплесків..
Або коли дивилася відео про рейди на ОФ, доросла жіночка адвокатка дає інтервʼю і каже таку фразу: «.. зараз йде війна, і багато пар на відстані підтримують стосунки шляхом обміну хтивками, сексологи самі підтвердили, що це не психічний розлад»
блять, як воно вмістилося в одному реченні??
Зашугане, затюкане суспільство, яке те й робить, що гаситься у власних страхах і комплексах, самі страждають й інших засуджують. Дуже часто я не помічаю цього, але як тільки висовую голову зі свої бульбашки, я ахуєваю кожен раз як вперше
Такі собі нетакусі, дуже чеснотні , при першій ліпшій нагоді повідомлять мене «я жонатий!», «та мені взагалі начхати на те, що ти там робиш, я відписався від багатьох твоїх соц мереж, я не стежу, та нашо воно мені треба твої нюдси, *усе ригає*»
Але разом з тим відправлять мені новини про рейди на ОФ, прийдуть під допис і скажуть «а там у тебе пісня не така, ти відсилки не знаєш?», переглянуть сторіз, розкажуть мені, що вони думають з-приводу тих чи інших співпраць і чи де я там позувала, гроші на збір, де за лінком є подяка донатерам у вигляді ексклюзивно цікавого нюдсу , відправлять.
Воно ніби дрібниці, але воно мені не треба - бути тією, об кого люди закривають свої пройоби в сексуальному розвитку. Це не моя задача, допомагати пропрацьовувати чужі комплекси.
Вчора я дивилася випуск «підпільного кіноклубу» на «кримінальне чтиво», де ведучі у залу (там людей ціла тьма) запитали: «поаплодуйте, хто вважає, що масаж ступнів (від іншої людини вашому партнеру) - це зрада». Мені стало погано, коли почула таку кількість оплесків..
Або коли дивилася відео про рейди на ОФ, доросла жіночка адвокатка дає інтервʼю і каже таку фразу: «.. зараз йде війна, і багато пар на відстані підтримують стосунки шляхом обміну хтивками, сексологи самі підтвердили, що це не психічний розлад»
блять, як воно вмістилося в одному реченні??
Зашугане, затюкане суспільство, яке те й робить, що гаситься у власних страхах і комплексах, самі страждають й інших засуджують. Дуже часто я не помічаю цього, але як тільки висовую голову зі свої бульбашки, я ахуєваю кожен раз як вперше


17.04.202514:41
Граюся з колажами і сімейними архівами, зробила ескізний мем про своє дитинство.
Хто все життя копав з родичами картоплю - ставить лайк, хто не знає, що це таке - пишете в коментарі, чим ви займалися, шановні 🤌🏻
Хто все життя копав з родичами картоплю - ставить лайк, хто не знає, що це таке - пишете в коментарі, чим ви займалися, шановні 🤌🏻
15.04.202513:12
Я залетіла на курс “Колаж як мистецтво” до Марини Бродовської в школі MYPH, де вивчаю декомпозицію зображення. Я нічого конкретного не очікувала, спиралася на відчуття того, що це може надихнути мене на якісь нові речі у фотографії або в роботі із зображенням, як мінімум - ідеї для накладання цензури для ню фотографій.
Ох, я вражена! Це все значно глибше і важче, ніж я собі думала. Зараз досліджую свій візуальний голос в колажах, і зустрічаюся з тим, що тут теж маю пройти етап банальщини і очевидного. Окрім того, для мене стало відкриттям, як глибоко можна пірнути в підсвідоме, і що це доволі терапевтична робота.
Ще я ходжу на курс тайського масажу досліджувати тілесність (в УФЙ). Я вчуся відслідковувати, як мені відгукується тіло іншої людини, як мені самій хочеться з ним взаємодіяти, які речі приємні мені самій. Це щось неймовірне (бо це ніяк не виміряти фізичними одиницями), помалу потрошку я дійсно це відчуваю. Андрій сказав, що мій масаж став більш послідовним і я швидше знаходжу точки, які просять, щоб їх потрогали). Мені це дуже цікаво в ракурсі особистісного розвитку, тому що повертати себе увагою в тіло завжди було непросто, не те що під час війни.
До речі, про довідчування людей. Деякий час назад я почала переглядати свої роботи і помічати, що мені щось муляє око. На одній із зустрічей фотоклубу я для себе нарешті збагнула, що я знайшла і дала йому назву. Я помітила деперсоналізацію - в кадрі присутнє тіло або частина тіла людини, в той час як обличчя залишається без уваги, а з ним і емоційний стан. Або ще таке: настрій, який присутній в кадрі - це про стан героя чи про мій?
З цим запитом я вирішила провести кілька творчих портретних зйомок, де я ставлю собі за мету розкрити людину і попрацювати з її станом і не знімати ню, буквально повернутися до витоків.
У мене повʼязана з цим кумедна ситуація 🙂 мені на запрошення до такої співпраці відгукнувся юнак, впродовж нашого спілкування я дізнаюся, що йому 18 років. Я йому мʼяко відмовляю, кажу, що наразі зацікавлена в співпраці зі старшими людьми з більшим життєвим досвідом. Крутила в голові ще якийсь час цю розмову з ним, аж раптом думаю - “старші люди”.. це ж фейсбук! ця соц мережа так припадала пилом, аж ось знадобилася ))
І на імпровізацію повернулася. Знов хочеться брати участь у виступі на глядача; в цьому модулі досліджуємо гру під музику.
Це все знов і знов про те, щоб звірятися з тим, що є актуальним і справжнім зараз в цю хвилину
Щось цікаве і насичене несеться
Ох, я вражена! Це все значно глибше і важче, ніж я собі думала. Зараз досліджую свій візуальний голос в колажах, і зустрічаюся з тим, що тут теж маю пройти етап банальщини і очевидного. Окрім того, для мене стало відкриттям, як глибоко можна пірнути в підсвідоме, і що це доволі терапевтична робота.
Ще я ходжу на курс тайського масажу досліджувати тілесність (в УФЙ). Я вчуся відслідковувати, як мені відгукується тіло іншої людини, як мені самій хочеться з ним взаємодіяти, які речі приємні мені самій. Це щось неймовірне (бо це ніяк не виміряти фізичними одиницями), помалу потрошку я дійсно це відчуваю. Андрій сказав, що мій масаж став більш послідовним і я швидше знаходжу точки, які просять, щоб їх потрогали). Мені це дуже цікаво в ракурсі особистісного розвитку, тому що повертати себе увагою в тіло завжди було непросто, не те що під час війни.
До речі, про довідчування людей. Деякий час назад я почала переглядати свої роботи і помічати, що мені щось муляє око. На одній із зустрічей фотоклубу я для себе нарешті збагнула, що я знайшла і дала йому назву. Я помітила деперсоналізацію - в кадрі присутнє тіло або частина тіла людини, в той час як обличчя залишається без уваги, а з ним і емоційний стан. Або ще таке: настрій, який присутній в кадрі - це про стан героя чи про мій?
З цим запитом я вирішила провести кілька творчих портретних зйомок, де я ставлю собі за мету розкрити людину і попрацювати з її станом і не знімати ню, буквально повернутися до витоків.
У мене повʼязана з цим кумедна ситуація 🙂 мені на запрошення до такої співпраці відгукнувся юнак, впродовж нашого спілкування я дізнаюся, що йому 18 років. Я йому мʼяко відмовляю, кажу, що наразі зацікавлена в співпраці зі старшими людьми з більшим життєвим досвідом. Крутила в голові ще якийсь час цю розмову з ним, аж раптом думаю - “старші люди”.. це ж фейсбук! ця соц мережа так припадала пилом, аж ось знадобилася ))
І на імпровізацію повернулася. Знов хочеться брати участь у виступі на глядача; в цьому модулі досліджуємо гру під музику.
Це все знов і знов про те, щоб звірятися з тим, що є актуальним і справжнім зараз в цю хвилину
Щось цікаве і насичене несеться


15.04.202513:13
В цю неділю була на березі Десни, де три години пролежала в гамаку, дихала свіжим повітрям, слухала пташок і сповільнювалася. На всі описані (і всі незгадані) вище штуки треба так дохуя ресурсу 🤌🏻
да медыяконтэнту
17.04.202518:53
Солдатська Слобідка
17.04.202515:24
17.04.202515:06
Читаю новини в каналі Лачена і згадала, що колись давно викладала англійську мову Віктору Ляшку
16.04.202516:35
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.