Заклопотана. Втомлена. Сутінки.
Несподівано грім перестукує.
Чи погода думки віддзеркалює?
Чи стаю буревійною калькою?
Нехай вечір, негодою зранений,
Пробіжуся, як промінь між гранями
Хмарочосів і споминів радості.
Серцезбитками більше пишаються
Крижані завірюхи байдужості
Ніж реальні дощі. Трохи шавлії
Додаю у напій, щоб одужати,
І веселок чекаю під шаликом.
Коли вихори буднів закручують,
Одночасно проблеми збираються,
Так не хочеться стати заручником
Негараздів і впасти у крайнощі.
Вимагають від розуму гнучкості,
Жонглювання життєвими барвами
Ті події, що є неминучими,
Ті старання, які були марними.
Краще рішення часом ховається
За виднішими альтернативами.
Потребує краплини зухвалості,
І сміливців таких, що настирно би
Просувались шляхами тривалими.
Як замовкне луна-перегримниця,
Промінцю в хмароґратах не втриматись —
От і темрява світлом проштрикана.
По місточку, що більше затьмарений,
Помандрую за настроєчарами.
У веселковий шалик закутана.
Заклопотана мріями. Сутінки.
P.S. Новаторський жанр сплетенням-розплетення.
3 місце у Міжсезонні Котолисів
