Зла читачка
Книги і навколокнижкове: відгуки, рейтинги, прочуханки
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаOct 02, 2024
Дадана ў TGlist
Feb 11, 2025Прыкрепленая група
Зла коментаторка
1
Рэкорды
07.04.202523:59
177Падпісчыкаў27.03.202523:59
500Індэкс цытавання30.03.202523:59
281Ахоп 1 паста23.02.202515:50
94Ахоп рэкламнага паста08.03.202511:07
68.29%ER30.03.202520:03
186.67%ERRПераслаў з:
КСД - простір книжок, що захоплюють
01.04.202517:53
Жарти жартами, але ми впевнені, що цього ви точно сьогодні не очікували 😎
Муракамі від КСД повертається!
Цікавий факт: зображення на обкладинці – це картина української художниці Валентини Князевої 🫶🏻
Передбачаючи ваші питання – переклад відбувався з англійської, за домовленістю й навіть рекомендаціями правовласників.
Хто чекав на цю новину? Є прихильники творчості автора?
Терміни виходу книги повідомимо пізніше ✨
Муракамі від КСД повертається!
Цікавий факт: зображення на обкладинці – це картина української художниці Валентини Князевої 🫶🏻
Передбачаючи ваші питання – переклад відбувався з англійської, за домовленістю й навіть рекомендаціями правовласників.
Хто чекав на цю новину? Є прихильники творчості автора?
Терміни виходу книги повідомимо пізніше ✨
28.03.202512:29
Про диплом кондитера я не жартувала, якщо що.
Сама зробила. Тими самими ручками, що сторіночки перегортають 💅
Сама зробила. Тими самими ручками, що сторіночки перегортають 💅
25.03.202516:17
Як виявилось, існує Всесвітній день читання Толкіна. У день знищення Єдиного перстня та падіння влади Саурона 💅
Обожнюю LOTR, і це майже все, що вам треба про мене знати. Треба собі нарешті якесь гарне видання англійською купити та перечитати.
Обожнюю LOTR, і це майже все, що вам треба про мене знати. Треба собі нарешті якесь гарне видання англійською купити та перечитати.
11.03.202518:57
Очікування: цікаві плани на читання; мінімум 3 книжкові клуби на березень; ефективність, продуктивність і оце все.
Реальність: з особистих причин всі клуби йдуть поооооо… ну, ви зрозуміли; прочитала поки 2 книги, і ті взагалі-то перечитування, якщо вже чесно. За сьогодні прочитано 0 сторінок. Останні нервові клітини тримаються чисто на літрах Earl grey з цукерочками.
Замість мене сьогодні мій аватар з Аврори (фото вище).
А вам можу тільки порадити берегти себе і намагатись не хворіти, бо епідемія зараз ще та 🥲
Реальність: з особистих причин всі клуби йдуть поооооо… ну, ви зрозуміли; прочитала поки 2 книги, і ті взагалі-то перечитування, якщо вже чесно. За сьогодні прочитано 0 сторінок. Останні нервові клітини тримаються чисто на літрах Earl grey з цукерочками.
Замість мене сьогодні мій аватар з Аврори (фото вище).
А вам можу тільки порадити берегти себе і намагатись не хворіти, бо епідемія зараз ще та 🥲
23.03.202518:14
Нефритове місто Фонда Лі
Багаточисельні відгуки про те, що Нефритове місто — це Хрещений батько від фентезі, таки мають рацію. Але сподобалась вона мені навіть не цьому 🤭
🌟Нефритове місто — це урбан фентезі, де події відбуваються у вигаданому світі, на острові Кеконь, що є єдиним знаним джерелом нефриту. Нефрит у цьому світі — не просто дорогоцінний камінь, він має магічні властивості та надає супер здібностей своїм носіям. Проте носієм не може бути хто завгодно, тільки кеконьці здатні використовувати його сили. І навіть не всі з них, тільки навчені і треновані, називають їх Зеленокостими. Бо окрім того, що нефрит дає, він ще і вимагає від свого носія: сили, вмінь, зосередженості. Всіх інших нефрит вбиває. Хіба що у них є доступ до сучасного наркотику, що дає здатність втамувати нефритову силу навіть іноземцям (проте і тут є нюанси). Власне на цьому фентезійна складова закінчується, в усьому іншому це світ умовно десь 80-х років XX століття: з літаками, телевізорами та зброєю, проте без надсучасних технологій.
🌟На острові Кеконь Зеленокості — це еліта, вони цілком легалізована мафія, що має свої зони впливу, своїх людей у владі та бізнесі. По суті вони і є реальною, а не номінальною, владою цього острова. Напруження, що роками наростало між 2 найбільшими кланами острову — Безгірним та Гірським, ризикує вилитись у щось масштабне та криваве, щось, що може змінити долю цілого народу.
🌟Ми спостерігатимемо переважно за родиною Каулів, керівною родиною Безгірного клану. Каст персонажів достатньо різноманітний, знайомимось ми з ними не одночасно, піде певний час просто на те, щоб запамʼятати основних героїв. Одразу раджу зберегти собі цю чудову схему від Стасі, щоб швидше зрозуміти, як працює ця кланова ієрархія.
🌟Це достатньо динамічна і захоплива книга, і дуже кінематографічна. Вона дійсно схожа на ностальгічні фільми, одночасно про мафіозі та китайські вуличні бої, проте з дрібкою магії (а якщо памʼятаєте фільм Тигр підкрадається, дракон ховається, то можна прекрасно візуалізувати собі, як головні герої дійсно майже літають та рухаються з надлюдською швидкістю). Звичайно, при цьому тут немало жорсткості, крові, вбивств.
🌟Проте мені подобається продуманість, комплексність, жорсткокість не заради жорстокості, а цілком зрозуміла у цьому вигаданому світі.
🌟І, не подумайте, з сюжетом тут все добре, у парі місць мене навіть підловили, але більше за все мені подобаються персонажі та дуже складна family dynamic родини Каул. Кожен з них має свій унікальний голос, кожен з них має своїх демонів. У всіх складна та продумана мотивація. У всіх достатньо непрості міжособистісні стосунки, які поєднують в собі одночасно сімейні та кланові звʼязки: любов та заздрість, відданість та конкуренцію, безумовну довіру та чисельні таємниці. Зеленокості тут — ідеальне визначення сірої моралі. Всі вони мають руки по лікоть у крові, прямо чи опосередковано. Проте роблять це заради «загального блага» (та чи це так?). Я абсолютна не очікувала емоційної привʼязки до персонажів у книзі такого штибу, але саме вона врешті-решт і вплинула на сприйняття цієї історії.
🌟Що не сподобалось: у першу чергу нерівномірний темп оповіді. Тут є певний поріг входження у книгу, на початку важко розібратись з іменами та термінами, infodumping однозначно присутній. Стиль написання достатньо простенький і дещо відсторонений. Якщо вам принципова красива проза, то тут її точно не знайти. Я могла б ще трошки попридиратись далі, але навіть не хочеться (о диво).
О, є ще один конкретний персонаж, що шалено бісить мене кожного разу, як зʼявляється на сторінках. Вважатимемо, що авторка так і задумувала.
🌟В цілому — не книга року, але якісно, сподобалось, раджу. Я бачу шляхи для розвитку сюжету у наступних частинах, але Фонда Лі точно вміє дивувати, тому з нетерпінням чекатиму ці книги українською. Проте і спокуса продовжити цикл англійською достатньо сильна. Інакше є шанс потім знов довго згадувати who is who.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Багаточисельні відгуки про те, що Нефритове місто — це Хрещений батько від фентезі, таки мають рацію. Але сподобалась вона мені навіть не цьому 🤭
🌟Нефритове місто — це урбан фентезі, де події відбуваються у вигаданому світі, на острові Кеконь, що є єдиним знаним джерелом нефриту. Нефрит у цьому світі — не просто дорогоцінний камінь, він має магічні властивості та надає супер здібностей своїм носіям. Проте носієм не може бути хто завгодно, тільки кеконьці здатні використовувати його сили. І навіть не всі з них, тільки навчені і треновані, називають їх Зеленокостими. Бо окрім того, що нефрит дає, він ще і вимагає від свого носія: сили, вмінь, зосередженості. Всіх інших нефрит вбиває. Хіба що у них є доступ до сучасного наркотику, що дає здатність втамувати нефритову силу навіть іноземцям (проте і тут є нюанси). Власне на цьому фентезійна складова закінчується, в усьому іншому це світ умовно десь 80-х років XX століття: з літаками, телевізорами та зброєю, проте без надсучасних технологій.
🌟На острові Кеконь Зеленокості — це еліта, вони цілком легалізована мафія, що має свої зони впливу, своїх людей у владі та бізнесі. По суті вони і є реальною, а не номінальною, владою цього острова. Напруження, що роками наростало між 2 найбільшими кланами острову — Безгірним та Гірським, ризикує вилитись у щось масштабне та криваве, щось, що може змінити долю цілого народу.
🌟Ми спостерігатимемо переважно за родиною Каулів, керівною родиною Безгірного клану. Каст персонажів достатньо різноманітний, знайомимось ми з ними не одночасно, піде певний час просто на те, щоб запамʼятати основних героїв. Одразу раджу зберегти собі цю чудову схему від Стасі, щоб швидше зрозуміти, як працює ця кланова ієрархія.
🌟Це достатньо динамічна і захоплива книга, і дуже кінематографічна. Вона дійсно схожа на ностальгічні фільми, одночасно про мафіозі та китайські вуличні бої, проте з дрібкою магії (а якщо памʼятаєте фільм Тигр підкрадається, дракон ховається, то можна прекрасно візуалізувати собі, як головні герої дійсно майже літають та рухаються з надлюдською швидкістю). Звичайно, при цьому тут немало жорсткості, крові, вбивств.
🌟Проте мені подобається продуманість, комплексність, жорсткокість не заради жорстокості, а цілком зрозуміла у цьому вигаданому світі.
🌟І, не подумайте, з сюжетом тут все добре, у парі місць мене навіть підловили, але більше за все мені подобаються персонажі та дуже складна family dynamic родини Каул. Кожен з них має свій унікальний голос, кожен з них має своїх демонів. У всіх складна та продумана мотивація. У всіх достатньо непрості міжособистісні стосунки, які поєднують в собі одночасно сімейні та кланові звʼязки: любов та заздрість, відданість та конкуренцію, безумовну довіру та чисельні таємниці. Зеленокості тут — ідеальне визначення сірої моралі. Всі вони мають руки по лікоть у крові, прямо чи опосередковано. Проте роблять це заради «загального блага» (та чи це так?). Я абсолютна не очікувала емоційної привʼязки до персонажів у книзі такого штибу, але саме вона врешті-решт і вплинула на сприйняття цієї історії.
🌟Що не сподобалось: у першу чергу нерівномірний темп оповіді. Тут є певний поріг входження у книгу, на початку важко розібратись з іменами та термінами, infodumping однозначно присутній. Стиль написання достатньо простенький і дещо відсторонений. Якщо вам принципова красива проза, то тут її точно не знайти. Я могла б ще трошки попридиратись далі, але навіть не хочеться (о диво).
🌟В цілому — не книга року, але якісно, сподобалось, раджу. Я бачу шляхи для розвитку сюжету у наступних частинах, але Фонда Лі точно вміє дивувати, тому з нетерпінням чекатиму ці книги українською. Проте і спокуса продовжити цикл англійською достатньо сильна. Інакше є шанс потім знов довго згадувати who is who.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
30.03.202512:14
Усього 14 прочитаних книжок за перші 3 місяці року, здається, тонко натякають мені, що свою річну ціль у 70 книг я можу і не подолати.
Просто хочу лежати на диванчику, читати книги, пити каву зі смаколиками, а не оце ваше противне доросле життя. Я що, багато прошу? 🥲
Просто хочу лежати на диванчику, читати книги, пити каву зі смаколиками, а не оце ваше противне доросле життя. Я що, багато прошу? 🥲
10.03.202516:23
Never Let Me Go Кадзуо Ішіґуро
Зазвичай я пишу відгук про клубні книги після клубу. Але цю я вже читала, це раз, і цінність клубу буде точно не у виставленні оцінки, а в тому, що більшість тем для обговорення у відгук все одно не потрапить, бо спойлери.
Увага: відгук все ж містить певні спойлери, проте не сюжетні, частину яких ВСЛ і так дуже «любʼязно» винесли в анотацію (це жах, шановні видавництва, не треба так робити), а радше про загальний тон і направленість роману. Ну не змогла я інакше, тому на ваш страх і ризик.
📖На цей раз я читала в оригіналі і, по-перше, не можу не відмітити майстерність Ішіґуро. Якщо японці в англійському перекладі іноді виглядають кострубато (особливості мови, втрати при перекладі? Хто знає), то британець японського походження Ішіґуро максимально використовує своє блискуче знання англійської. Лаконічність та нарочита простота тексту ідеально контрастують зі складною, сумною, неприємною тематикою роману.
📖Майже весь роман — це спогади головної героїні, Кеті, що наразі багато подорожує Англією для своєї роботи. Вона зустрічає багатьох людей, у тому числі тих, хто колись вчився з нею у закритій школі-інтернаті Гейлшем. Школа ця проте була зовсім не простою, і у майже ідилічні спогади про дитинство та юність Кет вплітаються і зовсім інші, темніші та важчі. У цій книзі присутні елементи фантастики та антиутопії, проте зовсім не вони її визначають.
📖Я знаю, що багатьом ця книга здається надто повільною, нудною, комусь навіть беззмістовною. Проте я б сказала інакше - цей роман тонкий, тихий, спокійний. Для мене в цьому як раз магія Ішіґуро - він показує життя тими буденними шматочками, з яких воно насправді і складається - думки, розмови, жести, доторки, якісь незначні, здавалося б, події, які потім програватимеш у памʼяті знов і знов. Дитячі спогади, юнацькі досвіди, не надто значущі події, які, проте, ти розділяєш з близькими. Памʼять, або радше пригадування, тут відіграє значну роль. Це взагалі одна з наскрізних тем творчості автора. Як і ще одна, яка тут, безумовно, головна - людяність. Моральні питання, що підіймаються тут, обігруються пізніше і в Кларі та сонце, проте от вона вже, як на мене, набагато слабша.
📖Коли я кажу про людяність, то що маю на увазі і що у своїх книгах досліджує Ішіґуро? Власне, що робить людину - людиною? Чи маємо ми право вважати когось нижчими за себе, просто тому що вони чимось відрізняються? Як суспільство ставиться до слабших та вразливіших? Чи можемо ми стверджувати, що хтось народився зі спеціальною метою, а якщо мета ця - благородна, то і ціль виправдовує засоби? Це не зовсім типова антиутопія у плані світобудови, проте цілком однозначно показує наслідки рішень, які потенційно могло б ухвалити людство на певному етапі свого розвитку. Ну і традиційно — нічого хорошого нам очікувати не варто.
📖Багато кому також не вистачає «екшену», повстань і боротьби за свої права. Проте книги Ішіґуро завжди про людину у світі, а не про людину проти світу. А також нагадаю, що значна кількість «класичних» антиутопій як раз і показує, що бунти ці нічим хорошим не закінчуються, а система зʼїсть тебе живцем і навіть не подавиться. Я виросла не на Голодних іграх, а на 1984, для мене фінал був приречений заздалегідь.
📖Повільний, ніжний і дуже сумний, в багатьох вимірах, роман. Однаково трагічний і як історія окремого життя та кохання, і як ширша історія суспільних відносин. Суттєво зменшує віру у людство, якщо у вас ще якась залишилась.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
І ще жирний плюс до зірок. Один з моїх улюблених романів сучасних авторів ever.
Зазвичай я пишу відгук про клубні книги після клубу. Але цю я вже читала, це раз, і цінність клубу буде точно не у виставленні оцінки, а в тому, що більшість тем для обговорення у відгук все одно не потрапить, бо спойлери.
Увага: відгук все ж містить певні спойлери, проте не сюжетні, частину яких ВСЛ і так дуже «любʼязно» винесли в анотацію (це жах, шановні видавництва, не треба так робити), а радше про загальний тон і направленість роману. Ну не змогла я інакше, тому на ваш страх і ризик.
📖На цей раз я читала в оригіналі і, по-перше, не можу не відмітити майстерність Ішіґуро. Якщо японці в англійському перекладі іноді виглядають кострубато (особливості мови, втрати при перекладі? Хто знає), то британець японського походження Ішіґуро максимально використовує своє блискуче знання англійської. Лаконічність та нарочита простота тексту ідеально контрастують зі складною, сумною, неприємною тематикою роману.
📖Майже весь роман — це спогади головної героїні, Кеті, що наразі багато подорожує Англією для своєї роботи. Вона зустрічає багатьох людей, у тому числі тих, хто колись вчився з нею у закритій школі-інтернаті Гейлшем. Школа ця проте була зовсім не простою, і у майже ідилічні спогади про дитинство та юність Кет вплітаються і зовсім інші, темніші та важчі. У цій книзі присутні елементи фантастики та антиутопії, проте зовсім не вони її визначають.
📖Я знаю, що багатьом ця книга здається надто повільною, нудною, комусь навіть беззмістовною. Проте я б сказала інакше - цей роман тонкий, тихий, спокійний. Для мене в цьому як раз магія Ішіґуро - він показує життя тими буденними шматочками, з яких воно насправді і складається - думки, розмови, жести, доторки, якісь незначні, здавалося б, події, які потім програватимеш у памʼяті знов і знов. Дитячі спогади, юнацькі досвіди, не надто значущі події, які, проте, ти розділяєш з близькими. Памʼять, або радше пригадування, тут відіграє значну роль. Це взагалі одна з наскрізних тем творчості автора. Як і ще одна, яка тут, безумовно, головна - людяність. Моральні питання, що підіймаються тут, обігруються пізніше і в Кларі та сонце, проте от вона вже, як на мене, набагато слабша.
📖Коли я кажу про людяність, то що маю на увазі і що у своїх книгах досліджує Ішіґуро? Власне, що робить людину - людиною? Чи маємо ми право вважати когось нижчими за себе, просто тому що вони чимось відрізняються? Як суспільство ставиться до слабших та вразливіших? Чи можемо ми стверджувати, що хтось народився зі спеціальною метою, а якщо мета ця - благородна, то і ціль виправдовує засоби? Це не зовсім типова антиутопія у плані світобудови, проте цілком однозначно показує наслідки рішень, які потенційно могло б ухвалити людство на певному етапі свого розвитку. Ну і традиційно — нічого хорошого нам очікувати не варто.
📖Багато кому також не вистачає «екшену», повстань і боротьби за свої права. Проте книги Ішіґуро завжди про людину у світі, а не про людину проти світу. А також нагадаю, що значна кількість «класичних» антиутопій як раз і показує, що бунти ці нічим хорошим не закінчуються, а система зʼїсть тебе живцем і навіть не подавиться. Я виросла не на Голодних іграх, а на 1984, для мене фінал був приречений заздалегідь.
📖Повільний, ніжний і дуже сумний, в багатьох вимірах, роман. Однаково трагічний і як історія окремого життя та кохання, і як ширша історія суспільних відносин. Суттєво зменшує віру у людство, якщо у вас ще якась залишилась.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
І ще жирний плюс до зірок. Один з моїх улюблених романів сучасних авторів ever.
15.03.202517:14
А у мене неочікувана заміна планів на найближче читання. Заплановані клуби я з технічних незалежних від мене причин пропустила всі. Але мені надійшло запрошення на книжковий клуб від видавництва Жорж, ще і на книгу, на яку я дуже чекала українською — Нефритове місто. Взагалі хотіла починати серію, коли буде хоча б 2 частини. Але така нагода, важко втриматись.
Мене попереджали, що на початку йде складнувато, тому розпочинатиму от прямо вже.
Мене попереджали, що на початку йде складнувато, тому розпочинатиму от прямо вже.
25.03.202510:22
Прекрасна Аня з каналу I’d rather read нещодавно ділилась своїми книжками, і я встигла вхопити пару бажанок. Дуже дякую, почуваюсь святково: можна уявити собі, що подарунки почались раніше за день народження 😁
🌟Змій з Ессексу - класика жанру: я захотіла цю книгу, коли наклад вже закінчився. Це доля, ми мали бути разом.
🌟Bee Sting - книга з шортлисту Букера 2023 року, яка для багатьох англомовних блогерів була персональним фаворитом (виграла ж премію тоді, нагадую, Пісня пророка). Це достатньо обʼємна історія про родину Барнзів, яка переживає глибоку кризу, і кожен з персонажів має чимало особистих проблем. Достатньо поважний товстунець.
Отаке неочікуване, але прекрасне поповнення 🖤
🌟Змій з Ессексу - класика жанру: я захотіла цю книгу, коли наклад вже закінчився. Це доля, ми мали бути разом.
🌟Bee Sting - книга з шортлисту Букера 2023 року, яка для багатьох англомовних блогерів була персональним фаворитом (виграла ж премію тоді, нагадую, Пісня пророка). Це достатньо обʼємна історія про родину Барнзів, яка переживає глибоку кризу, і кожен з персонажів має чимало особистих проблем. Достатньо поважний товстунець.
Отаке неочікуване, але прекрасне поповнення 🖤
24.03.202509:26
Сьогодні поговоримо з вами про Смерть Артура. І ні, не Томаса Мелорі, а Джеймса Арчера, шотландського художника і послідовника прерафаелітів.
Вона зображає буквально смерть короля Артура, над яким склонилися королеви Авалона на чолі з Морґаною. Артур, помираючи, бачить видіння — янгола зі Святим Ґраалем у руках. На задньому плані скоріш за все зображені Мерлін та Німуе, а також корабель, що має відвезти пораненого Артура до Авалона.
#arthurianart
Вона зображає буквально смерть короля Артура, над яким склонилися королеви Авалона на чолі з Морґаною. Артур, помираючи, бачить видіння — янгола зі Святим Ґраалем у руках. На задньому плані скоріш за все зображені Мерлін та Німуе, а також корабель, що має відвезти пораненого Артура до Авалона.
#arthurianart
07.04.202516:29
Ella’s appreciation post
Чудова Елла, по-перше, на рівному місці взяла і подарувала мені одну з моїхчисленних бажанок — Крістін, доньку Лавранса від Апріорі. По-друге, її ж відгук надихнув мене купити іншу книгу, вже від ВСЛ — Смерть лева Сесіла мала сенс. Так, частина роману написана російською, але це так само має сенс. Сподіваюсь, піде, бо книжки про український схід мені читати все ще важко, з ряду різних причин.
Чудова Елла, по-перше, на рівному місці взяла і подарувала мені одну з моїх
19.03.202508:33
Тим часом читання Нефритового міста йде якось так 💀
Такого я точно не очікувала. Піду подихаю, погладжу траву там, не знаю.
Такого я точно не очікувала. Піду подихаю, погладжу траву там, не знаю.
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
