Остеоінтеграція в Україні: високий ризик для військових, відсутність стандартів та неврегульованість
Остеоінтеграція – це методика, яку часто подають як передову в протезуванні військових з ампутаціями. Але наскільки вона безпечна? В Україні ця процедура не врегульована законодавчо, не має чітких медичних протоколів і супроводу, а її наслідки можуть бути катастрофічними для пацієнтів.
Чому остеоінтеграція – це ризик?
1. Високий рівень ускладнень
Інфекційні ризики – основна проблема. Через постійний відкритий контакт імпланта із зовнішнім середовищем у 15–30% пацієнтів розвиваються хронічні інфекції, що можуть призвести до відторгнення імпланта.
Переломи кістки в зоні імпланта – поширене ускладнення, адже штучний компонент може створювати точкове навантаження, яке організм не витримує.
Вторинні ампутації – у разі серйозних ускладнень імплант доводиться видаляти, що в багатьох випадках веде до втрати ще більшої частини кінцівки.
2. Довготривала реабілітація та обмежена мобільність
Після операції потрібен тривалий період адаптації (від кількох місяців до року).
Будь-яке падіння може призвести до фатальних травм, адже імплант вбудований у кістку.
Про повноцінні фізичні навантаження, активний спорт чи службу в бойових умовах говорити не доводиться.
3. Відсутність законодавчого врегулювання в Україні
У США та Німеччині остеоінтеграція суворо регулюється, застосовується лише після ретельного відбору пацієнтів. В Україні ж немає ні стандартів, ні державної відповідальності за можливі ускладнення.
Немає державної підтримки або страхування у разі невдалої операції – пацієнти залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
Військові змушені проходити цю процедуру фактично “на свій страх і ризик”, без гарантій безпеки.
Досвід США та Німеччини: обережний підхід
США:
• Остеоінтеграцію дозволено лише у вибраних клініках та після ретельного скринінгу пацієнтів.
• Ветеранам, які хочуть отримати остеоінтегровані імпланти, доводиться проходити сувору медичну, психологічну та фізичну оцінку, щоб виключити ризики.
• У разі будь-яких ускладнень пацієнти отримують повне державне страхування та фінансування лікування.
Німеччина:
• Остеоінтеграцію виконують лише в спеціалізованих центрах, а не в будь-якому шпиталі.
• Пацієнти проходять жорсткий відбір – ця технологія застосовується тільки до тих, у кого немає інших варіантів.
• Обов’язковий довготривалий післяопераційний моніторинг, щоб вчасно виявити можливі ускладнення.
Висновок: Україна не готова до масового застосування остеоінтеграції
Зараз військові ветерани в Україні стають жертвами недосконалої технології та відсутності державного контролю. Впроваджувати остеоінтеграцію без належного регулювання – це ставити експерименти на людях.
✔ Врегулювати остеоінтеграцію на законодавчому рівні.
✔ Розробити чіткі протоколи безпеки, реабілітації та державного фінансування.
✔ Впроваджувати лише перевірені та безпечні методи протезування для військових.
Поки що остеоінтеграція в Україні – це гра з життями поранених захисників, а не передова медицина.
