група швидкого реагування | мар'я терція
— якшо можна виразити музичним терміном відчуття у спинному мозку
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаКвіт 22, 2025
Дадана ў TGlist
Вер 18, 2023Прыкрепленая група
Апошнія публікацыі ў групе "група швидкого реагування | мар'я терція"
Пераслаў з:
КУДЬ • DUKKUD • Single NICH вже в мережі
19.04.202509:14
Від сьогодні на стрімінгових платформах доступний перший трек мого нового музичного проєкту DUKKUD. Починаючи з назви, яка є відзеркаленням мого прізвища, треки будуть відзеркаленням мого досвіду і емоцій за ці роки.
Всього вийде 4 або 5 композицій (поки точно не вирішив). Кожна з яких буде відрізнятись. Десь це буде прочитання вірша, як в NICH, десь я буду намагатись співати, десь зачитувати. Від пост-панка до пост-попса, але кожне з текстом, за який мені не соромно. Бо чого соромитись своїх емоцій і переживань.
Для мене важливо було почати саме з NICH, бо вона про момент коли ти намагаєшся заснути і у підсумку поринаєш в неспокійний сон, який ніяк не зможеш згадати вранці. Тоді коли мозок наповнений пережитими емоціями і думками, але тіло вже не витрумує і ти засинаєш з вірою, що вийде прокинутись.
https://song.link/DUKKUD_NICH
Всього вийде 4 або 5 композицій (поки точно не вирішив). Кожна з яких буде відрізнятись. Десь це буде прочитання вірша, як в NICH, десь я буду намагатись співати, десь зачитувати. Від пост-панка до пост-попса, але кожне з текстом, за який мені не соромно. Бо чого соромитись своїх емоцій і переживань.
Для мене важливо було почати саме з NICH, бо вона про момент коли ти намагаєшся заснути і у підсумку поринаєш в неспокійний сон, який ніяк не зможеш згадати вранці. Тоді коли мозок наповнений пережитими емоціями і думками, але тіло вже не витрумує і ти засинаєш з вірою, що вийде прокинутись.
https://song.link/DUKKUD_NICH
21.03.202521:24
26.02.202508:22
але константи їхньої дії – геть прослідкувати. Марна трата. Часу.
Час вимірюється не довжиною, а вагою (підкреслено) подій.
Хтось колихнувся в Ужгороді 24-го лютого та рушив до кордону. Того чи іншого.
Хтось у Харкові випив Поляни Квасової та рушив до місць, звідкіля лунали вибухи. Хтось під Києвом зібрав заготовлений наплічник, цьомнув кохану людину, зарядив набої,
виперся на обумовлені точки.
Хтось був у паніці. Але в події.
Переживав/-ла,
але не перебуваючи у переживанні.
Злість не дозволяє з’їхати з глузду. Дозволяє триматись, не підіймаючи руки вгору. Стискати пальці у кулаки. Ними стискати флягу, яка вже давно свистить.
Свідоме сприйняття несправедливості – і є вірою.
Чесністю є - перед самим собою.
Як то кажуть:
"Всевишній,
гранд мі зе сереніті,
даруй мені душевний спокій
прийняти те, що не можу змінити,
мужність змінити те, що можу, і
мудрість відрізнити одне від іншого.
І ї-ав я оце всьо,
може якось переговори організуєш?
Чи ти взагалі не при дєлах?"
Свято народження – себто святкування життя – завжди зі мною. Щодня. Гемінгвею навіть і не снилось таке.
Хоча ВІД ТА,КОГО - він би точно обісцявся. Ставлю піццот.
Один постріл пан Ернест зробив точно влучно.
Фестивалити з приводу в ситуації війни – вважаю недоречним. Далі наведу уривок з тексту, на який натрапив цілком МАЙЖЕ випадково, він цікавий і показовий. Майже:
«
“Молитва про душевний спокій”
«Немає нічого нового під сонцем? Ну, хіба що в області матеріальних речей. Телстар і місячні зонди – це новинки сучасності. Насправді, все так, як і в А.А., які відзначили в цьому році свій юний двадцять дев’ятий день народження. Але в Духовному життю, коли ми робимо відкриття, ми зазвичай приходимо до перевіреної кимось істини.
Після того, як журнал «Грейпвайн» в останній раз згадував про походження «Молитви про душевний спокій» (січневий випуск 1950 р.), ми відстежили її до доктора Рейнхольда Нибура, котрий розповів її в 1932 р у вигляді, наведеному вище. Доктор Нибур говорив тоді, що, як він думає, це витало в повітрі протягом багатьох років, а можливо навіть століть …
Члени А.А. прислали нам уривок статті з Паріс Хералд Трибуні (Paris Herald Tribune), підписаною кореспондентом з Кобленца (Західна Німеччина) у якій говориться:
«У досить похмурому залі переобладнаного готелю з видом на Рейн в Кобленці, обрамленому прапорами полків Пруссії, збережених з меморіалу Танненберга, можна побачити табличку з наступними словами:
“дай Бог відчужено прийняти те, що я не можу змінити, мужність змінити те, що я можу змінити, і мудрість відрізнити одне від іншого”.
Ці слова належать Фрідріху Отенгеру та євангелістському піетисту вісімнадцятого століття …
У нас немає оригіналу німецької таблички з Кобленца. Але у нас десь є надрукована листівка з молитвою, в якій говориться, що це – «молитва солдата XIV століття».
Так що в майбутньому може з’явитися більше новин про її походження.
– Але давайте не будемо захоплюватися антикварними дослідженнями,
це просто молитва,
яка допомагає мені, алкоголіку».
(АА, Грейпвайн, листопад 1964 р.)
»
____
Якщо читати.
Страх - зрозумілий.
Не боятись - напишіть у коментарі:
можливо.
Час вимірюється не довжиною, а вагою (підкреслено) подій.
Хтось колихнувся в Ужгороді 24-го лютого та рушив до кордону. Того чи іншого.
Хтось у Харкові випив Поляни Квасової та рушив до місць, звідкіля лунали вибухи. Хтось під Києвом зібрав заготовлений наплічник, цьомнув кохану людину, зарядив набої,
виперся на обумовлені точки.
Хтось був у паніці. Але в події.
Переживав/-ла,
але не перебуваючи у переживанні.
Злість не дозволяє з’їхати з глузду. Дозволяє триматись, не підіймаючи руки вгору. Стискати пальці у кулаки. Ними стискати флягу, яка вже давно свистить.
Свідоме сприйняття несправедливості – і є вірою.
Чесністю є - перед самим собою.
Як то кажуть:
"Всевишній,
гранд мі зе сереніті,
даруй мені душевний спокій
прийняти те, що не можу змінити,
мужність змінити те, що можу, і
мудрість відрізнити одне від іншого.
І ї-ав я оце всьо,
може якось переговори організуєш?
Чи ти взагалі не при дєлах?"
Свято народження – себто святкування життя – завжди зі мною. Щодня. Гемінгвею навіть і не снилось таке.
Хоча ВІД ТА,КОГО - він би точно обісцявся. Ставлю піццот.
Один постріл пан Ернест зробив точно влучно.
Фестивалити з приводу в ситуації війни – вважаю недоречним. Далі наведу уривок з тексту, на який натрапив цілком МАЙЖЕ випадково, він цікавий і показовий. Майже:
«
“Молитва про душевний спокій”
«Немає нічого нового під сонцем? Ну, хіба що в області матеріальних речей. Телстар і місячні зонди – це новинки сучасності. Насправді, все так, як і в А.А., які відзначили в цьому році свій юний двадцять дев’ятий день народження. Але в Духовному життю, коли ми робимо відкриття, ми зазвичай приходимо до перевіреної кимось істини.
Після того, як журнал «Грейпвайн» в останній раз згадував про походження «Молитви про душевний спокій» (січневий випуск 1950 р.), ми відстежили її до доктора Рейнхольда Нибура, котрий розповів її в 1932 р у вигляді, наведеному вище. Доктор Нибур говорив тоді, що, як він думає, це витало в повітрі протягом багатьох років, а можливо навіть століть …
Члени А.А. прислали нам уривок статті з Паріс Хералд Трибуні (Paris Herald Tribune), підписаною кореспондентом з Кобленца (Західна Німеччина) у якій говориться:
«У досить похмурому залі переобладнаного готелю з видом на Рейн в Кобленці, обрамленому прапорами полків Пруссії, збережених з меморіалу Танненберга, можна побачити табличку з наступними словами:
“дай Бог відчужено прийняти те, що я не можу змінити, мужність змінити те, що я можу змінити, і мудрість відрізнити одне від іншого”.
Ці слова належать Фрідріху Отенгеру та євангелістському піетисту вісімнадцятого століття …
У нас немає оригіналу німецької таблички з Кобленца. Але у нас десь є надрукована листівка з молитвою, в якій говориться, що це – «молитва солдата XIV століття».
Так що в майбутньому може з’явитися більше новин про її походження.
– Але давайте не будемо захоплюватися антикварними дослідженнями,
це просто молитва,
яка допомагає мені, алкоголіку».
(АА, Грейпвайн, листопад 1964 р.)
»
____
Якщо читати.
Страх - зрозумілий.
Не боятись - напишіть у коментарі:
можливо.
26.02.202508:22
Календарні роки для історика чи поета – ніби губка формальностей.
Суто закладинки-вервечки
у безкінечній книзі, списку Улісса, найновішому з заповітів,
де є цікаві розділи та пусто набиті сторінки.
Вік визначається кількістю подій.
Час – кількістю днів та народжень. Окремо.
Але якщо ваш вік збігається з кількістю святкувань обертів навколо Сонця – маю погані новини. І не казатиму їх.
Нині маю щастя святкувати приблизно семисотий день народження. Може семитисячний. Надто старим уже став.
Часом це переродження, часом повстання з мертвих (на жаль, буквально, ага),
часом ліквідацію примітивного існування. Дивлячись кому яка мітологія цікавіша. І яка конфесія ближча.
ЧЕРГОВИЙ масований обстріл «взбадьорив» українське цивільне суспільство. Але лише українське, і лише цивільне. Не переоцінюйте, жодного світового розголосу через репости українських спортсменів у сторіз. Як би того не хотілось міністерським платформам24юкрейнсуппорт, планета надто стомлена і без подібного.
Мало того,
не всім українцям цікава смерть українців. На жаль. Враховуючи, що цей текст дописую десь через місяць, кілька місяців, десяток років,
після написання скелету – згадайте події місячної давності. Тяжко згадувати чи тяжко згадати?
Те, що було десь після Євро-2012.
Значить, суспільство не вивозить тяжкої ноші цивільності.
Значить, мало працює в тилу. Бо здебільшого - імітує.
Навіть пердить без душевності.
На усіх цих йо-аних інформаційних платформах, культурних нах-й проектах, економічних ініціативах, діджиталізаціях та революційних зламах епох, на які всім пох-й навіть ще до закриття ЮеСаЇд.
Просто затамуйте подих, почекайте,
коли соцмережі знову заповнять
радісні літні світлини жителів країни,
яка веде оборонну війну. І вже не третій день.
Глибини вдиху вистачить, повірте. Видих,
і знову можна жити.
Після чергової оборони від ворога – чергова посмішка чи усмішка (кому як зручніше).
Носом можна навіть відчути часи коронавірусу, десь вони у молекулах затамувались.
Якщо не переб’ються амбре вищезгаданого метеоризму чи стандартного перегару - то їх можна помітити.
Жити ніхто заборонити не може. Але варто знати ціну цьому життю. Самій можливості існування. Життя дається - згідно протоколу болю самого факту народження.
Егоцентризм самозакоханості та індивідуалізму має виштовхувати людей з громадянства України.
Вся російськомовна гниль, яка зараз відсиджується та чекає на «якесь рішення», не має права розкривати писок про перемовини. Або ці ру-няві писки швидко закривати нам.
Для протоколу зазначу, що до російськомовних військових – питань не маю. І без того вистачає зайнятості. І без того вистачає тривожності. Надлишковою медитацією стала байдужість. Але й спроби прикривання самим фактом існування українських російськомовних військових - це зневага довб-й-бів, які подібне вимовляють.
Вміння вдало користувати рос-йську проти ворога – припустимо на тактичному рівні. Не на стратегічному.
Згадайте свій емоційний стан під час обстрілу/як дізнались про обстріл дитячої лікарні. А пам'ятаєте про театр чи пологовий у славному Маріуполі? Або підрив Каховської дамби?
Ось у такому стані мобілізованої злості дехто живе роками (обертами навколо Сонця себто).
Але ж де та злість і роздратування тануть за пару днів? Де вона за тиждень, за місяць? За рік? За третій? За одинадцятий?
Десь зашарілась за черговим фестивалем чи пандемією. Заплуталась у тіктоках і рілсах, впала, лежить,
ледь пульс віддає.
Десь кілька століть минуло з лютого 2022-го.
Десь кілька тисяч років з 2014-го.
Десь час ішов назад, і відкотився прохолодною хвилею, десь морозно наплив,
приємним бризом з моря чи водосховища,
десь тухнув, наче потоки, злиті з дамби.
Десь час застигнув ще у 90-х,
десь іще раніше, в часи існування Бітлз, десь час з’явився лише 24.02.2022, десь його взагалі не існувало. На жаль.
Подекуди час не має жодного значення взагалі.
Так буває, повірте.
У поняттях відносності – неможливі шаблони для мірок.
Є хвилини, години, місяці, роки, сторіччя, тисячоріччя, цивілізації та океани космосів часу, діри чорні та білі, та жовті зірки,
Суто закладинки-вервечки
у безкінечній книзі, списку Улісса, найновішому з заповітів,
де є цікаві розділи та пусто набиті сторінки.
Вік визначається кількістю подій.
Час – кількістю днів та народжень. Окремо.
Але якщо ваш вік збігається з кількістю святкувань обертів навколо Сонця – маю погані новини. І не казатиму їх.
Нині маю щастя святкувати приблизно семисотий день народження. Може семитисячний. Надто старим уже став.
Часом це переродження, часом повстання з мертвих (на жаль, буквально, ага),
часом ліквідацію примітивного існування. Дивлячись кому яка мітологія цікавіша. І яка конфесія ближча.
ЧЕРГОВИЙ масований обстріл «взбадьорив» українське цивільне суспільство. Але лише українське, і лише цивільне. Не переоцінюйте, жодного світового розголосу через репости українських спортсменів у сторіз. Як би того не хотілось міністерським платформам24юкрейнсуппорт, планета надто стомлена і без подібного.
Мало того,
не всім українцям цікава смерть українців. На жаль. Враховуючи, що цей текст дописую десь через місяць, кілька місяців, десяток років,
після написання скелету – згадайте події місячної давності. Тяжко згадувати чи тяжко згадати?
Те, що було десь після Євро-2012.
Значить, суспільство не вивозить тяжкої ноші цивільності.
Значить, мало працює в тилу. Бо здебільшого - імітує.
Навіть пердить без душевності.
На усіх цих йо-аних інформаційних платформах, культурних нах-й проектах, економічних ініціативах, діджиталізаціях та революційних зламах епох, на які всім пох-й навіть ще до закриття ЮеСаЇд.
Просто затамуйте подих, почекайте,
коли соцмережі знову заповнять
радісні літні світлини жителів країни,
яка веде оборонну війну. І вже не третій день.
Глибини вдиху вистачить, повірте. Видих,
і знову можна жити.
Після чергової оборони від ворога – чергова посмішка чи усмішка (кому як зручніше).
Носом можна навіть відчути часи коронавірусу, десь вони у молекулах затамувались.
Якщо не переб’ються амбре вищезгаданого метеоризму чи стандартного перегару - то їх можна помітити.
Жити ніхто заборонити не може. Але варто знати ціну цьому життю. Самій можливості існування. Життя дається - згідно протоколу болю самого факту народження.
Егоцентризм самозакоханості та індивідуалізму має виштовхувати людей з громадянства України.
Вся російськомовна гниль, яка зараз відсиджується та чекає на «якесь рішення», не має права розкривати писок про перемовини. Або ці ру-няві писки швидко закривати нам.
Для протоколу зазначу, що до російськомовних військових – питань не маю. І без того вистачає зайнятості. І без того вистачає тривожності. Надлишковою медитацією стала байдужість. Але й спроби прикривання самим фактом існування українських російськомовних військових - це зневага довб-й-бів, які подібне вимовляють.
Вміння вдало користувати рос-йську проти ворога – припустимо на тактичному рівні. Не на стратегічному.
Згадайте свій емоційний стан під час обстрілу/як дізнались про обстріл дитячої лікарні. А пам'ятаєте про театр чи пологовий у славному Маріуполі? Або підрив Каховської дамби?
Ось у такому стані мобілізованої злості дехто живе роками (обертами навколо Сонця себто).
Але ж де та злість і роздратування тануть за пару днів? Де вона за тиждень, за місяць? За рік? За третій? За одинадцятий?
Десь зашарілась за черговим фестивалем чи пандемією. Заплуталась у тіктоках і рілсах, впала, лежить,
ледь пульс віддає.
Десь кілька століть минуло з лютого 2022-го.
Десь кілька тисяч років з 2014-го.
Десь час ішов назад, і відкотився прохолодною хвилею, десь морозно наплив,
приємним бризом з моря чи водосховища,
десь тухнув, наче потоки, злиті з дамби.
Десь час застигнув ще у 90-х,
десь іще раніше, в часи існування Бітлз, десь час з’явився лише 24.02.2022, десь його взагалі не існувало. На жаль.
Подекуди час не має жодного значення взагалі.
Так буває, повірте.
У поняттях відносності – неможливі шаблони для мірок.
Є хвилини, години, місяці, роки, сторіччя, тисячоріччя, цивілізації та океани космосів часу, діри чорні та білі, та жовті зірки,
05.01.202518:36
Пераслаў з:
stavozero
05.01.202518:36
📜 Мар'я Терція — поетка, дослідниця, викладачка з Харкова. Переможниця поетичних конкурсів та батлів, учасниця різноманітних заходів, фестивалів та публікацій. У буремному сьогодні резидентка Літературного слему, у далекому минулому і під іншим іменем отримала ІІІ премію від видавництва "Смолоскип".
💬 Насправді я не пам'ятаю, чи я колись знайомився з Терцією наживо. Можливо, воно вилетіло мені з голови, але, скоріш за все, цього так і не відбулось, і з нею я знайомий лише онлайн.
Якщо говорити про вірші Мар'ї — це означення терміну "слем", адже вона показує стабільно хороший рівень у текстах, і — що крутіше — високий рівень подачі цих текстів, що, як на мене, є однією з ознак сильного поета.
Вірші Терції — різкі і динамічні, через що ти до останнього будеш вичікувати фіналу, і цим вони мені імпонують.
#WikipediaPoet
💬 Насправді я не пам'ятаю, чи я колись знайомився з Терцією наживо. Можливо, воно вилетіло мені з голови, але, скоріш за все, цього так і не відбулось, і з нею я знайомий лише онлайн.
Якщо говорити про вірші Мар'ї — це означення терміну "слем", адже вона показує стабільно хороший рівень у текстах, і — що крутіше — високий рівень подачі цих текстів, що, як на мене, є однією з ознак сильного поета.
Вірші Терції — різкі і динамічні, через що ти до останнього будеш вичікувати фіналу, і цим вони мені імпонують.
#WikipediaPoet
Пераслаў з:Той Самий Письменний (поезії)
ТС
27.12.202423:48
Мої побратими досі лежать там,
Де ніхто та ніколи не буде потім.
І зараз. Я ще піду в тан
Ок, випивши віскі з колою
За всіх своїх. Тіл
Не побачить ніхто з вас.
В нас є лише вороги.
Настільки вже відділя
Відстань від протиріч.
Ви живете собі,
Ми поглинаємо пил.
І чужих життів
Вдосталь не буде ніколи,
Доки вогонь між брів,
Попри якусь заборону,
Перетвориться у батіг.
Бо пряник - лише смерть,
Суцільний смачний фінал.
Нам вже ніхто не треба,
Треба лише світанок.
2 жовтня 2024 року
Рядовий Фікс
Де ніхто та ніколи не буде потім.
І зараз. Я ще піду в тан
Ок, випивши віскі з колою
За всіх своїх. Тіл
Не побачить ніхто з вас.
В нас є лише вороги.
Настільки вже відділя
Відстань від протиріч.
Ви живете собі,
Ми поглинаємо пил.
І чужих життів
Вдосталь не буде ніколи,
Доки вогонь між брів,
Попри якусь заборону,
Перетвориться у батіг.
Бо пряник - лише смерть,
Суцільний смачний фінал.
Нам вже ніхто не треба,
Треба лише світанок.
2 жовтня 2024 року
Рядовий Фікс
Пераслаў з:
Суспільне Харків
25.12.202411:51
На фронті загинув харківський поет та прозаїк Олексій Безпальцев. Про це Суспільне Харків повідомив його друг і побратим з іншого підрозділу Сергій Науменко. За словами побратима, Олексій був офіцером і служив на Харківському напрямку.
«Світла пам'ять тобі, Друже! Тут — на світлині — ми посміхаємось! Ми посміємось іще разом не раз!», — йдеться у дописі Сергія Науменка
На фото — Олексій Безпальцев (крайній праворуч), Сергій Науменко (крайній ліворуч)
«Світла пам'ять тобі, Друже! Тут — на світлині — ми посміхаємось! Ми посміємось іще разом не раз!», — йдеться у дописі Сергія Науменка
На фото — Олексій Безпальцев (крайній праворуч), Сергій Науменко (крайній ліворуч)
15.12.202400:03
27.09.202407:21
в кишені біля серця, на споді випаленої землі
мене собі вигадай сонячну і забирай хоч на край світу.
щоб не зійти з розуму, сьогодні знову невідомо куди, аби тільки разом,
там, де ти моя поміркованість та безбашеність,
і я твоя пам'ять, настільки глибока, що не потребує жодної знімки на згадку,
і я твоя віра, безмежна та непохитна, хоч ніколи не знала, що на ці крихкі плечі можна покластись —
вибери мене і розвідай, як наступну точку на мапі.
на березі річки, якої немає,
на межі столичних околиць,
на схилах п'яного Кайзервальду,
під охороною кар'єрів та териконів,
під зоряним небом вітру північно-східного
цілуй мене, ніби нікого немає навколо,
суть бо не в переліку місць, а в недостатності лексикону
для опису спокою, коли ми поряд і цей день не останній —
наважся і втілюй зі мною все, що маєш тільки в уяві.
близькість не виміряти статусом, не умістити в статути,
радість не ескалувати, все, що потрібно — це бути тут,
і потім стане так само довірливо, пристрастно, впевнено —
я за тебе заріжу весь світ, в цьому, напевно, найбільша проблема,
ще одна здійснена мрія,
звичайний подих з одного келиху,
ти моя ностальгія,
я твоя муза, що сталася в тему —
тримаємо міцно (ми просто друзі),
мені приємно.
мене собі вигадай сонячну і забирай хоч на край світу.
щоб не зійти з розуму, сьогодні знову невідомо куди, аби тільки разом,
там, де ти моя поміркованість та безбашеність,
і я твоя пам'ять, настільки глибока, що не потребує жодної знімки на згадку,
і я твоя віра, безмежна та непохитна, хоч ніколи не знала, що на ці крихкі плечі можна покластись —
вибери мене і розвідай, як наступну точку на мапі.
на березі річки, якої немає,
на межі столичних околиць,
на схилах п'яного Кайзервальду,
під охороною кар'єрів та териконів,
під зоряним небом вітру північно-східного
цілуй мене, ніби нікого немає навколо,
суть бо не в переліку місць, а в недостатності лексикону
для опису спокою, коли ми поряд і цей день не останній —
наважся і втілюй зі мною все, що маєш тільки в уяві.
близькість не виміряти статусом, не умістити в статути,
радість не ескалувати, все, що потрібно — це бути тут,
і потім стане так само довірливо, пристрастно, впевнено —
я за тебе заріжу весь світ, в цьому, напевно, найбільша проблема,
ще одна здійснена мрія,
звичайний подих з одного келиху,
ти моя ностальгія,
я твоя муза, що сталася в тему —
тримаємо міцно (ми просто друзі),
мені приємно.
27.09.202407:07
час, викрадач снів, річковий гіркий полин, примножувач тісноти, володар морських тіней, гравець у одне
веретено подій, розплідник земних тривог, примарний колючий дріт, розсіяний, як склероз, уявно важкий
крестраж, безщадно в'язкий потік, невивчений милостивий урок, недоброчесний автостопний візник,
так званий зламаний телефон, нікчемний кармічний відкат, несиметрично дзеркальний нейронний
суп, донор криків, видихів і судом, час, що минув, дозволив мені забути, як дихати поряд з люблячим
серцем.
веретено подій, розплідник земних тривог, примарний колючий дріт, розсіяний, як склероз, уявно важкий
крестраж, безщадно в'язкий потік, невивчений милостивий урок, недоброчесний автостопний візник,
так званий зламаний телефон, нікчемний кармічний відкат, несиметрично дзеркальний нейронний
суп, донор криків, видихів і судом, час, що минув, дозволив мені забути, як дихати поряд з люблячим
серцем.
27.09.202407:03
гучно всередині голови,
та роки адаптації допомогли
не зважати на шум.
мій стометровий маршрут
пройдено в напівсні
автоматичним натиском на курок.
гори з тривог та днів —
гострий тупий пісок,
гіркий помежовий стан.
край божевільний біг,
тільки не тригерись, —
чула себе сама, —
критик інфраструктур,
підшкірний незламний змій
вкаже надійний шлях.
хронічно приречений вдих,
порядок стишених дум,
смішний покоївчин жах.
знову шальний експрес
виводить новий виток,
я в ньому просто та.
коло кривих дзеркал,
в кожному — темрява.
щастя — це бути тут.
та роки адаптації допомогли
не зважати на шум.
мій стометровий маршрут
пройдено в напівсні
автоматичним натиском на курок.
гори з тривог та днів —
гострий тупий пісок,
гіркий помежовий стан.
край божевільний біг,
тільки не тригерись, —
чула себе сама, —
критик інфраструктур,
підшкірний незламний змій
вкаже надійний шлях.
хронічно приречений вдих,
порядок стишених дум,
смішний покоївчин жах.
знову шальний експрес
виводить новий виток,
я в ньому просто та.
коло кривих дзеркал,
в кожному — темрява.
щастя — це бути тут.
Пераслаў з:
не в четвер
30.08.202420:56
а вчора ми бачились на відкритті в єрмілов центрі обійми ця щирість яка все ще не зникла із цього світу до якої я потрохи звикав та не звик мені завжди здавалось що це трохи нечесно як вона рада мене бачити коли ми власне бачились вона часто мені казала що я схож на семенка а я кивав по дурному про себе думаючи що не виправдовую себе при ній погляд не стріляє рухаюсь не так нагло курю не так смачно але ця виставка від химер на якій ми нарешті законектились не як знайомі обличчя а як друзі як люди із спільними цінностями її щира любов до своєї справи була для мене предметом світлих заздрощів і я вчора прохав її звати на події що вона буде влаштовувати наступного місяця якщо такі будуть звісно
не будуть
не будуть
не будуть
не будіть
не треба
ще стільки всього попереду
сміється стежка радіють волошки
на розквітлому лузі
все
не будуть
не будуть
не будуть
не будіть
не треба
ще стільки всього попереду
сміється стежка радіють волошки
на розквітлому лузі
все
11.06.202414:43
шановні, акція триває, не полінуйтесь задонатити комфортну суму, будь ласка 🫶
Рэкорды
20.11.202423:59
193Падпісчыкаў11.06.202423:59
0Індэкс цытавання15.06.202423:59
57Ахоп 1 паста30.04.202523:59
50Ахоп рэкламнага паста31.03.202523:59
22.73%ER28.12.202423:59
26.94%ERRПераслаў з:КУДЬ • DUKKUD • Single NICH вже в мережі
19.04.202509:14
Від сьогодні на стрімінгових платформах доступний перший трек мого нового музичного проєкту DUKKUD. Починаючи з назви, яка є відзеркаленням мого прізвища, треки будуть відзеркаленням мого досвіду і емоцій за ці роки.
Всього вийде 4 або 5 композицій (поки точно не вирішив). Кожна з яких буде відрізнятись. Десь це буде прочитання вірша, як в NICH, десь я буду намагатись співати, десь зачитувати. Від пост-панка до пост-попса, але кожне з текстом, за який мені не соромно. Бо чого соромитись своїх емоцій і переживань.
Для мене важливо було почати саме з NICH, бо вона про момент коли ти намагаєшся заснути і у підсумку поринаєш в неспокійний сон, який ніяк не зможеш згадати вранці. Тоді коли мозок наповнений пережитими емоціями і думками, але тіло вже не витрумує і ти засинаєш з вірою, що вийде прокинутись.
https://song.link/DUKKUD_NICH
Всього вийде 4 або 5 композицій (поки точно не вирішив). Кожна з яких буде відрізнятись. Десь це буде прочитання вірша, як в NICH, десь я буду намагатись співати, десь зачитувати. Від пост-панка до пост-попса, але кожне з текстом, за який мені не соромно. Бо чого соромитись своїх емоцій і переживань.
Для мене важливо було почати саме з NICH, бо вона про момент коли ти намагаєшся заснути і у підсумку поринаєш в неспокійний сон, який ніяк не зможеш згадати вранці. Тоді коли мозок наповнений пережитими емоціями і думками, але тіло вже не витрумує і ти засинаєш з вірою, що вийде прокинутись.
https://song.link/DUKKUD_NICH
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.