
Лёха в Short’ах Long’ует

Реальна Війна

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Лёха в Short’ах Long’ует

Реальна Війна

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Лёха в Short’ах Long’ует

Реальна Війна

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Terra Kozakorum
Степова ойкумена
Зворотній зв'язок @T_Kz_bot
Зворотній зв'язок @T_Kz_bot
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаJun 12, 2022
Дадана ў TGlist
Nov 04, 2023Прыкрепленая група
TK
Слонячка
7
Рэкорды
24.12.202423:59
1.2KПадпісчыкаў31.05.202423:59
150Індэкс цытавання14.08.202423:59
2KАхоп 1 паста28.12.202423:59
367Ахоп рэкламнага паста05.03.202523:59
8.72%ER15.08.202423:59
180.60%ERRРазвіццё
Падпісчыкаў
Індэкс цытавання
Ахоп 1 паста
Ахоп рэкламнага паста
ER
ERR


05.04.202520:51
Найшлась таки одна свиня - з мільйону козаків.
11.03.202520:49
2 тижня ще не пройшло, і знову здрасті.
Але як завжди не раджу торчать на дофамінових голках, як Льоня Маск на кетамінових.
Але як завжди не раджу торчать на дофамінових голках, як Льоня Маск на кетамінових.
05.04.202522:07
Розанов:
"Дьявол помешал палочкой дно: и со дна пошли токи мути, болотных пузырьков… Это пришёл Гоголь. За Гоголем всё. Тоска. Недоумение… Гоголь отвинтил какой-то винт внутри русского корабля, корабль стал разваливаться. Он «открыл кингстоны» «после чего началось неудержимое, медленное, год от году, потопление России. После Гоголя Крымская война уже не могла быть выиграна".
"Дьявол помешал палочкой дно: и со дна пошли токи мути, болотных пузырьков… Это пришёл Гоголь. За Гоголем всё. Тоска. Недоумение… Гоголь отвинтил какой-то винт внутри русского корабля, корабль стал разваливаться. Он «открыл кингстоны» «после чего началось неудержимое, медленное, год от году, потопление России. После Гоголя Крымская война уже не могла быть выиграна".
05.04.202521:53
"У Ростопчиной при Вяземском, Самарине и Толстом разговорились о духе, в котором написаны ваши «Мертвые души», и Толстой сделал замечание, что вы всех русских представили в отвратительном виде, тогда как всем малороссиянам дали вы что-то вселяющее участие, несмотря на смешные стороны их; что даже и смешные стороны имеют что-то наивно-приятное; что у вас нет ни одного хохла такого подлого, как Ноздрев; что Коробочка не гадка именно потому, что она хохлачка. Он, Толстой, видит даже невольно вырвавшееся небратство в том, что когда разговаривают два мужика и вы говорите: «два русских мужика»; Толстой и после него Тютчев, весьма умный человек, тоже заметили, что москвич уже никак бы не сказал «два русских мужика». Оба говорили, что ваша вся душа хохлацкая вылилась в «Тарасе Бульбе», где с такой любовью вы выставили Тараса, Андрия и Остапа".
23.03.202512:04
*Доповнення*
А, до речі да, людей які усвідомлено пишуть і називають міста Галицької корони - Пшемисл, Жешув і Хелм, замість - Перемишль, Ряшів і Холм, треба пиздить арматурою по горбу.
А, до речі да, людей які усвідомлено пишуть і називають міста Галицької корони - Пшемисл, Жешув і Хелм, замість - Перемишль, Ряшів і Холм, треба пиздить арматурою по горбу.
Пераслаў з:
Terra Kozakorum

20.03.202515:40
Сьогодні мені принагідно згадався вірш Горліса-Горського, з його "Тюремних поезій", написаний в 1932, після чергової втечі з тюрми ОГПУ на Кубані.
Вольф теж встиг побувати в застінках, але гебешники піймали облизня. Та й мріяв він рівно про те що і Юрій Юрійович:
Юрба – південно-гомінка.
На обрії – Кавказу пляма.
Чому така мені чужа
Ця вулиця – весною п’яна?
Козачко! У твоїх очах
Я бачу привиди омани.
Чекіст – іронія в устах –
Іде усміхнений за нами.
Тебе весна манить, бере в полон.
Йому – ти бранка для забави.
Я згадую весну далеку над Дніпром,
Весну розкішну і криваву.
Про гомін горобців розмову він завів.
Юнак назустріч глянув вогнеметно.
Цей – як і я, цей снить про спів…
Про спів веселий кулеметів.
То не моя весна.
Моя весна прийде з громами.
Із брязкотом шабель, під шелест прапорів,
З ненавистю й любов’ю до нестями,
Із криком ранених й піснями таборів.
Вольф теж встиг побувати в застінках, але гебешники піймали облизня. Та й мріяв він рівно про те що і Юрій Юрійович:
Юрба – південно-гомінка.
На обрії – Кавказу пляма.
Чому така мені чужа
Ця вулиця – весною п’яна?
Козачко! У твоїх очах
Я бачу привиди омани.
Чекіст – іронія в устах –
Іде усміхнений за нами.
Тебе весна манить, бере в полон.
Йому – ти бранка для забави.
Я згадую весну далеку над Дніпром,
Весну розкішну і криваву.
Про гомін горобців розмову він завів.
Юнак назустріч глянув вогнеметно.
Цей – як і я, цей снить про спів…
Про спів веселий кулеметів.
То не моя весна.
Моя весна прийде з громами.
Із брязкотом шабель, під шелест прапорів,
З ненавистю й любов’ю до нестями,
Із криком ранених й піснями таборів.
Пераслаў з:
Terra Kozakorum



07.04.202520:39
Прославляючи Народженого Тобою, хвалимо Тебе, Богородице, всі ми, як Божий живий храм, бо Господь, що все тримає рукою Своєю, оселившись в утробі Твоїй, освятив, прославив Тебе й навчив усіх взивати:
Радуйся, скиніє Бога Слова; радуйся, свята над святими.
Радуйся, ковчеже, позолочений Духом; радуйся, скарбнице життя невичерпна.
Радуйся, дорогоцінний вінче царів побожних; радуйся, чесна похвало ієреїв боголюбивих.
Радуйся, стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави нерушима стіно.
Радуйся, бо через Тебе досягаються перемоги; радуйся, бо через Тебе падають вороги.
Радуйся, тіла мого зцілення; радуйся, душі моєї спасіння.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Картина Олександра Олександровича Мурашка, 1909 рік.
Радуйся, скиніє Бога Слова; радуйся, свята над святими.
Радуйся, ковчеже, позолочений Духом; радуйся, скарбнице життя невичерпна.
Радуйся, дорогоцінний вінче царів побожних; радуйся, чесна похвало ієреїв боголюбивих.
Радуйся, стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави нерушима стіно.
Радуйся, бо через Тебе досягаються перемоги; радуйся, бо через Тебе падають вороги.
Радуйся, тіла мого зцілення; радуйся, душі моєї спасіння.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Картина Олександра Олександровича Мурашка, 1909 рік.
05.04.202523:51
Осісьо недавно, восени, пили з Миколою Васильовичем, жаль не чарку - але кохве. У Полтаві.
Подумалось мені ше тоді, коли хто не вивіз з першого допису про Гоголя те, які ж кілотони помиїв пережила його світла пам'ять, особливо після початку повномасштабки.
Недалекі в цім випадку хунвейбіни намагались "одмінить" його скопом з толпою як суперечливих персонажів, так і відвертого мотлоху. Але чому я радий, і був здивований щире - те шо колективні фаршмаки з укртві виявляється не монополісти, і такі як рід Яновських - не по їх закантачених зубах.
Власне пояснити - шо не так, ніхто й не зміг.
Хтось скаже шо Гоголь - це персонаж імперський, й буде цілком правий, але до половини. Інша ж полягатиме в тому, шо вся ця постколоніЯльна штудія, це лише бажання просолідаризуватись за сходний кошт з якимись екваторіальними людожерами.
Інша частина полягатиме в тому шо Україна, власне і не була колонією, хоч і несе на собі "тяжолоє наслєдіє" того що САМА ПРИДУМАЛА на пару з остезейськими німцями, рівно настільки ж як і ненавиділа наваяного Голема.
Одним з таких творців-ненависників і був Гоголь, але не тільки він - більшість українців 19-го століття.
Миргородський дідич, питомо україномовний, що своєю лексикою та граматикою, яку б жив би він нині нарекли б чимось накшталт суржику - бісив ними сучасників-кацапів до посиніння, ненавидячи трупносмердий Пєтєрбург апофеозом з якого вийшов миршавий і унилий угрюмофін Акакій, з якого потім матеріалізувався й інший, сучасніший рахіт з лєнінградской подворотні. В той же час не проходило і дня, щоби попович не марив Диканькою, Елладою та Римом в яких і про які міг писати щось людське.
Закидаючи таке Гоголю, для принциповості треба згадать і українців у Відні, а ще раніше подлубавши і у Варшаві, чого ніхто звісно не робе, та й не збирається, і не дуже по-правді і треба.
Власне не бачив щоб хтось закидав Юрію Дрогобичу латинські твори, з якими носяться як першою українською філософією. Так і Гоголь не заслуговує подібних кпинів, в той же час будучи визначником того що мова - контекстуально може бути лише комунікативним засобом, і хоч і важливою, але не визначальною складовою ідентичності, якою вона не була в прозі наприклад - Шевченка.
Тут і одвічна проблема, між тим "як сказано" і "про що", й у випадку Гоголя превалює саме друге.
Для України ця ситуація не є новою, і якщо брати книжну ЦСМ, і якщо взяти наприклад Юліуша Словацького (сором на ваші голови як не читали), що будучи волинським вірменином, оспівав Україну й Козаччину не гірше за свого полтавського ровесника, дарма що польською. Й не кажучи за своїх сучасників, типу підляського татарчука-піздабола Сенкевича, втім з якого геніальний Єжи Гоффман створив епохальне кіно по темі, чого українці не спромоглись з часів (ще й яких) і руки геніального Миколайчука (до речі - по Гоголю).
У всих цих мнимих контроверсіях, коли недалеким виконавцям, типу неофітів з "Деколонізації", спускались маляви на кого гавкати фальцетом, Гоголь й тут вийшов переможцем, бо хоч навіть комсомольці і дібрались до кількох сільських вулиць в його честь, десь стільки ж на його славу і перейменували.
Чого на жаль не скажеш про донських отаманів.
А тут вже за спостереженнями, виділивши за дужки людей флюгерного складу, найбільшими гоголененавистниками виявились новітні латинники, маленька, але істерична секта, яким той же Тарас Бульба як червона попинка бикові. Ви всі її знаєте і десь бачили - гонорові жечпуспулітовці, свідки латинки, "прогресивний папізм VS відстала Ортодоксія", поц Вишневецький - їхнє всьо, а Богдан насрав в штани, та інші читачі баби Наталі Старченко та житомирські скінхеди Федчуки. Центральноукраїнські рогоносці, що так і не допетрали де живуть, як мислять на Заході й як вигляде Схід.
Так от, шо з цього літературознавчого опису про Андріїв Тарасовичів я мав на увазі так це те - шо їбать їх в рота, а нам своє робить.
З Гоголем, Шевченком і Котляревським як стовпами духу.
Будьте як Остапи - літературний і особливо прототипічний для Тараса👌
Подумалось мені ше тоді, коли хто не вивіз з першого допису про Гоголя те, які ж кілотони помиїв пережила його світла пам'ять, особливо після початку повномасштабки.
Недалекі в цім випадку хунвейбіни намагались "одмінить" його скопом з толпою як суперечливих персонажів, так і відвертого мотлоху. Але чому я радий, і був здивований щире - те шо колективні фаршмаки з укртві виявляється не монополісти, і такі як рід Яновських - не по їх закантачених зубах.
Власне пояснити - шо не так, ніхто й не зміг.
Хтось скаже шо Гоголь - це персонаж імперський, й буде цілком правий, але до половини. Інша ж полягатиме в тому, шо вся ця постколоніЯльна штудія, це лише бажання просолідаризуватись за сходний кошт з якимись екваторіальними людожерами.
Інша частина полягатиме в тому шо Україна, власне і не була колонією, хоч і несе на собі "тяжолоє наслєдіє" того що САМА ПРИДУМАЛА на пару з остезейськими німцями, рівно настільки ж як і ненавиділа наваяного Голема.
Одним з таких творців-ненависників і був Гоголь, але не тільки він - більшість українців 19-го століття.
Миргородський дідич, питомо україномовний, що своєю лексикою та граматикою, яку б жив би він нині нарекли б чимось накшталт суржику - бісив ними сучасників-кацапів до посиніння, ненавидячи трупносмердий Пєтєрбург апофеозом з якого вийшов миршавий і унилий угрюмофін Акакій, з якого потім матеріалізувався й інший, сучасніший рахіт з лєнінградской подворотні. В той же час не проходило і дня, щоби попович не марив Диканькою, Елладою та Римом в яких і про які міг писати щось людське.
Закидаючи таке Гоголю, для принциповості треба згадать і українців у Відні, а ще раніше подлубавши і у Варшаві, чого ніхто звісно не робе, та й не збирається, і не дуже по-правді і треба.
Власне не бачив щоб хтось закидав Юрію Дрогобичу латинські твори, з якими носяться як першою українською філософією. Так і Гоголь не заслуговує подібних кпинів, в той же час будучи визначником того що мова - контекстуально може бути лише комунікативним засобом, і хоч і важливою, але не визначальною складовою ідентичності, якою вона не була в прозі наприклад - Шевченка.
Тут і одвічна проблема, між тим "як сказано" і "про що", й у випадку Гоголя превалює саме друге.
Для України ця ситуація не є новою, і якщо брати книжну ЦСМ, і якщо взяти наприклад Юліуша Словацького (сором на ваші голови як не читали), що будучи волинським вірменином, оспівав Україну й Козаччину не гірше за свого полтавського ровесника, дарма що польською. Й не кажучи за своїх сучасників, типу підляського татарчука-піздабола Сенкевича, втім з якого геніальний Єжи Гоффман створив епохальне кіно по темі, чого українці не спромоглись з часів (ще й яких) і руки геніального Миколайчука (до речі - по Гоголю).
У всих цих мнимих контроверсіях, коли недалеким виконавцям, типу неофітів з "Деколонізації", спускались маляви на кого гавкати фальцетом, Гоголь й тут вийшов переможцем, бо хоч навіть комсомольці і дібрались до кількох сільських вулиць в його честь, десь стільки ж на його славу і перейменували.
Чого на жаль не скажеш про донських отаманів.
А тут вже за спостереженнями, виділивши за дужки людей флюгерного складу, найбільшими гоголененавистниками виявились новітні латинники, маленька, але істерична секта, яким той же Тарас Бульба як червона попинка бикові. Ви всі її знаєте і десь бачили - гонорові жечпуспулітовці, свідки латинки, "прогресивний папізм VS відстала Ортодоксія", поц Вишневецький - їхнє всьо, а Богдан насрав в штани, та інші читачі баби Наталі Старченко та житомирські скінхеди Федчуки. Центральноукраїнські рогоносці, що так і не допетрали де живуть, як мислять на Заході й як вигляде Схід.
Так от, шо з цього літературознавчого опису про Андріїв Тарасовичів я мав на увазі так це те - шо їбать їх в рота, а нам своє робить.
З Гоголем, Шевченком і Котляревським як стовпами духу.
Будьте як Остапи - літературний і особливо прототипічний для Тараса👌
05.04.202518:59
ГОГОЛЬ!
Жаль не вдалось повіншувати видатного земляка у день народження, втім зафіксувати його тут хотів уже дуже давно.
Микола Васильович, онук прадідів великих, і прадід не менш великих онуків. Провидець, веселун, ненажера, трагікомік, тонкий антрополог, естет, християнин та правдивий, романтичний плід полтавської породи, котру і оспівав у віках. Той хто зміг поєднати це все в ледь вловимих, але проникливих і тільки з його талантом суголосних візій - ландшафтної, шляхетної, богемної і буржуазної. Що все вже вищеописане існувало вкупі, під вінцем його, безперечно народного МІСТИЦИЗМУ.
Велет письма та співець нашої минувщини і духу. Геній що зафіксував на віки безсмертні нашу поставу і архетип, провокатор тонких струн наших душ, що й досі мобілізує нащадків, та пускає туман в очі нічого так і не зрозумівшим, крім небагатьох - кацапам.
Для них описаний миршавий Акакій Акакічь в потріпаній шинельці, для нас написаний дебелий як Дніпро - Тарас Бульба, з прадіда Остапа, котрих їм не зрозуміти через низькість походження.
Митець - який є канонічним тестом на ідіота, всі його ненависники, або так само ненавидять Русь-Україну, або не розуміють її.
Як констатував козлобородий Розанов: "Я всю жизнь боролся и ненавидел Гоголя: и в 62 года думаю — Ты победил, ужасный хохол".
HOHOL PRIDE - WORLD WIDE!
Жаль не вдалось повіншувати видатного земляка у день народження, втім зафіксувати його тут хотів уже дуже давно.
Микола Васильович, онук прадідів великих, і прадід не менш великих онуків. Провидець, веселун, ненажера, трагікомік, тонкий антрополог, естет, християнин та правдивий, романтичний плід полтавської породи, котру і оспівав у віках. Той хто зміг поєднати це все в ледь вловимих, але проникливих і тільки з його талантом суголосних візій - ландшафтної, шляхетної, богемної і буржуазної. Що все вже вищеописане існувало вкупі, під вінцем його, безперечно народного МІСТИЦИЗМУ.
Велет письма та співець нашої минувщини і духу. Геній що зафіксував на віки безсмертні нашу поставу і архетип, провокатор тонких струн наших душ, що й досі мобілізує нащадків, та пускає туман в очі нічого так і не зрозумівшим, крім небагатьох - кацапам.
Для них описаний миршавий Акакій Акакічь в потріпаній шинельці, для нас написаний дебелий як Дніпро - Тарас Бульба, з прадіда Остапа, котрих їм не зрозуміти через низькість походження.
Митець - який є канонічним тестом на ідіота, всі його ненависники, або так само ненавидять Русь-Україну, або не розуміють її.
Як констатував козлобородий Розанов: "Я всю жизнь боролся и ненавидел Гоголя: и в 62 года думаю — Ты победил, ужасный хохол".
HOHOL PRIDE - WORLD WIDE!
20.03.202515:33
#Radio_Terra_Kozakorum
Гісторыя змяненняў канала
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.