я хочу вищати! ну таку вже класну історію почала читати, що вам також треба!!
на противагу «Барві пурпуровій» я вирішила взятися за щось легше і потішніше; погляд впав на «Необрану» Олени Шпигоцької (+ цікавість душить, що ж там у сторінковому адвенті)
не спамʼяталася як, а я вже на двохсотій сторінці і коментую емоційні гойдалки, які влаштовує головна героїня (коли я згадую, що їй 15 - всі питання відпадають, але її характер… ох на місці б інших я б в їй вже сказала пару ласкавих).
взагалі, концепція таких собі «сутінкових мисливців» на український лад (це я так позиціоную цю історію) - цікава і лише віддалено нагадує вище назване фентезі (це аби ви приблизну завʼязку зрозуміли, і нє, упаси Боже, але наша героїня нікого не втрачає, окрім здорового глузду в певні моменти). це фентезі куди менш сіріше, кривавіше та сконцентровано на боротьбі з нещастимцями. не знаю, чому надасть авторка перевагу в іншій половині книзі та наступних частинах, але поки що ми спостерігаємо за соціальними звʼязками Софії (головної героїні) та її спробами налагодити життя дуже сумнівними рішеннями
тут за всім канонами жанру є:
- головна героїня, яка шукає біди на свою голову;
- прекрасний хлопець ака обʼєкт обожнювання нашої героїні, який 💯 виявиться мудаком (згадуємо Темліна і всіх йому подібних персонажів);
- супер похмурий хлопець-маг, з яким у головної героїні щире непорозуміння, але неймовірна тяга бути разом в небезпечних і ні ситуаціях (можна, будь ласка, без жорсткого слоубьорна і моментів на межі смерті? я просто хочу їхню пару);
- красивий, неймовірно саркастичний друг похмурого хлопця-мага, якого хлібом не корми, але дай прикол потягнути (було б мені 16, такі б фанфіки ОЖП/Декс накалякала б, ууууух);
- героїня ака Матуся для всіх;
- злодій-британець, а потім виявляється, що наче і не британець;
- класний чіловий дідуган, який курить цигарки і невдоволено зітхає на молодь, в моментах не розуміючи, що він тут робить.
коротше, я в захваті. мені було важко відірватися від історії, аби зробити каву з лимоном і сфотографувати вам оцю книжулю, і навіть зараз пишучи свої емоції я думаю про продовження. відчуття такі, наче мені знову 18 років і я перед сном знайшла неймовірно продуманий фанфік по драміоні на 1000+ сторінок, який прокатає мої метелики в животі на американських гірках і залишить з розбитим серцем (сподіваюсь, що без останнього пункту, але мене напрягає той факт, що це перша частина🫠)
дякую, пані Олена, ви повністю мене затягнули у вир подій
але питання в іншому: як мені відірватися і піти нарядити ялинку?😭
#проміжні_емоції