Нотатки Горобця
Куточок автора. Про оповідання, детективний роман та горобців🐦
Аркуш: https://arkush.net/user/8627
@vulpixel
Аркуш: https://arkush.net/user/8627
@vulpixel
关联群组
Теревеньки
0
"Нотатки Горобця" 群组最新帖子
14.04.202512:10
🪶Десь у кінці січня чи на початку лютого я почала писати чернетку нового рукопису. Це було досить раптове і спонтанне для мене рішення, на яке вплинув конкурс готичного детективу від видавництва «Жорж». Ідея народилася, потерпіла болісних метаморфоз і врешті решт досягла імпровізованого паперу.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
06.04.202515:00
🔹Знайшла дуже прикольний тест для читунів. Read your color.
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
02.04.202517:14
«Мірило»
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
#відгук
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
Коли охоплення вибірки твого дослідження — весь світ, то ти обов'язково знайдеш випадки, які підтверджують будь-яку теорію.
Якби лікареві довелося обирати між порятунком пацієнта віком вісім років чи сімдесят вісім, він урятував би дитину, чи не так?
«Таймс-сквер» завжди була хаотичною, постійний потік пасажирів створював ідеальну трибуну для євангелістів, провісників кінця світу та всіх, хто має думку, яку можна прокричати.
#відгук
11.03.202519:22
🌸 Щось останнім часом трохи випадаю з реальності. Незабаром хочу дописати відгуки на дві книжки: «Хованки с хижаком» та «Мірило». А поки лишу вам цю красу.
Почала читати «Друга» на книжковий клуб Едіп, Нарцис, Горгони. З перших рядків відчула такий коннект з текстом, що лячно читати далі, бо колись книжка скінчиться, і оце відчуття спорідненості з текстом зникне.
Почала читати «Друга» на книжковий клуб Едіп, Нарцис, Горгони. З перших рядків відчула такий коннект з текстом, що лячно читати далі, бо колись книжка скінчиться, і оце відчуття спорідненості з текстом зникне.
21.01.202517:23
«Полярники»
Нарешті доповзла до цього оповідання.
Наступною зупинкою у збірці «Кільцева» після пекельно гарячого Іраку йде Аляска. Як раз для зимнього читання🌹
#кільцева
Нарешті доповзла до цього оповідання.
Наступною зупинкою у збірці «Кільцева» після пекельно гарячого Іраку йде Аляска. Як раз для зимнього читання🌹
Місцеві називали тих індіанців полярниками. Кочівники, які не знали холоду і не розуміли нашої мови. Кочівники, що завжди мовчали. Ми часто бачили їх біля підніжжя гір — високих, худющих, у диму трав’яних багать і сутінках вічної зими. Вони стояли осторонь і дивилися. Просто дивилися.
#кільцева
17.01.202508:29
Прийшла цеглинка від Запеклої книгожерки. Цеглинка, за допомогою якою можна і самому стати вбивчим письменником, якщо гепнути когось по голові. Та робити ми цього, звичайно, не будемо☺️
Офігезне оформлення, купа цікавих фактів, гарна обкладинка, кольоровий зріз. Трукрайм в своєму найкращому вигляді. Краса, одним словом🥀
Офігезне оформлення, купа цікавих фактів, гарна обкладинка, кольоровий зріз. Трукрайм в своєму найкращому вигляді. Краса, одним словом🥀
无法访问
媒体内容
媒体内容
15.01.202519:12
А поки я повільно повертаюсь до звичайного життя після зустрічі зі знавцями темної літератури, хочу трошки побавити вас естетикою до мого оповідання «Якби сирени співали блюз». Воно зайняло друге місце на конкурсі готичних детективів від видавництва Жорж і спільноти Бабай, а ще прослизнуло у міжавторську збірку.
Музика, яка надихала під час написання🏮
Танкер врізається у дно якорем. Глухий стук. Вібрація, як ледве помітне мурчання кота, якщо прикласти вуха до грудки. Звук, який можна відчути — саме відчути, а не почути — лише на палубі. Морські судна — то коти. Домашні, відгодовані, з набитими черевами риби чи нафти.
Там, унизу, де дощ щільною ковдрою накриває місто, робітники вже старанно розчищають місце для вантажа. Каністри, приладдя. Кораблю, як і коту, потрібно відпочити. Постояти у порті, дозволити людям почухати пузо, очищаючі залізо від рослинності та мушлів, присталих по боках.
Музика, яка надихала під час написання🏮
03.12.202410:39
Іноді забуваю, що окрім письменництва в житті є купа інших класних занять, як ото малювання💎
#малюю
#малюю
22.10.202407:42
«Маленька брехня»
Друге оповідання зі збріки «Гостел "Мадонна", дванадцятий номер»
Приймала тут участь у конкурсі оповідань. Приємна дрібничка — зайняти 5 місце з ~260 творів, і 1 місце по оцінкам читачів.
Тож тепер можу сміливо пубілкувати твір та шерити з вами.
Отримала свою дозу натхнення, попереду ще багато оповідань, та головне — добити редагування рукопису. Вже перевірено 6 глав з 9 (а потім ще одне коло редагування з думками, що треба переписувати все з нуля🫣). Може трохи пізніше напишу великий пост про книгу, її жанр і приблизні очікування🍏
#мадонна
Друге оповідання зі збріки «Гостел "Мадонна", дванадцятий номер»
Приймала тут участь у конкурсі оповідань. Приємна дрібничка — зайняти 5 місце з ~260 творів, і 1 місце по оцінкам читачів.
Тож тепер можу сміливо пубілкувати твір та шерити з вами.
Намотуючи на велосипеді кілометри до роботи довгим маршрутом, я частенько думав: чи щасливіший я за Шона з Теодором у цю саму мить? Коли вони, лаючись на затори та податки, які йдуть хтозна куди, везуть дітей до школи. Жінка намагається намазати губи блідо-рожевим блиском, але автівка різко зупиняється, і всі ці блискітки розтікаються по торпеді, склу, килимку і навіть, бляха, керму.
Отримала свою дозу натхнення, попереду ще багато оповідань, та головне — добити редагування рукопису. Вже перевірено 6 глав з 9 (а потім ще одне коло редагування з думками, що треба переписувати все з нуля🫣). Може трохи пізніше напишу великий пост про книгу, її жанр і приблизні очікування🍏
#мадонна
无法访问
媒体内容
媒体内容
09.10.202416:52
«Море спокою»
Емілі Сент-Джон Мандел
Одне з найкращого, що читала за останній час. Трохи нагадує «Хмарний атлас». Але «Море» менш езотеричне, як на мене.
Три сюжетні лінії у трьох різних сторіччях. Від початку двадцятого сторіччя і до колоній на Місяці у двадцять четвертому. Це наукова фантастика, але ж як вона легко читається! Якщо книгу розділити на три частини, я б із задоволенням почитала про кожний сюжет окремо.
Персонажі постійно кудись їдуть, на щось дивляться і рефлексують. І це занурює у такий медитативний стан, що книга ковтається просто за один підхід. Хочеться взяти її з собою і читати, іноді підіймаючи погляд у вікно потяга і насолоджуючись тим, що ти тут і зараз. Тут неперевершено досліджується ізоляція під час пандемії, тривога і вічний пошук сенсу. І особливо круто, що лише час від часу ти собі нагадуєш, що це наукова фантастика, бо вона не важка. Жанр взагалі є лише маленьким рушієм сюжету, який крутиться навколо людей — зовсім-зовсім простих — і їх пошуків свого місця під сонцем.
Винесла собі на роздуми:
Всі ми іноді ловимо себе на думці: «А чи не живу я у Матриці?»
І ось питання полягає в тому, чи є це важливим? Чи змінює це відразу твоє ставлення до життя? Чи має це значення, якщо усе, що тебе оточує, особисто тобі здається справжнім — страви смачними, дотик теплим, музика приємною?
Кілька цікавих цитат:
#відгук
Емілі Сент-Джон Мандел
Одне з найкращого, що читала за останній час. Трохи нагадує «Хмарний атлас». Але «Море» менш езотеричне, як на мене.
Три сюжетні лінії у трьох різних сторіччях. Від початку двадцятого сторіччя і до колоній на Місяці у двадцять четвертому. Це наукова фантастика, але ж як вона легко читається! Якщо книгу розділити на три частини, я б із задоволенням почитала про кожний сюжет окремо.
Персонажі постійно кудись їдуть, на щось дивляться і рефлексують. І це занурює у такий медитативний стан, що книга ковтається просто за один підхід. Хочеться взяти її з собою і читати, іноді підіймаючи погляд у вікно потяга і насолоджуючись тим, що ти тут і зараз. Тут неперевершено досліджується ізоляція під час пандемії, тривога і вічний пошук сенсу. І особливо круто, що лише час від часу ти собі нагадуєш, що це наукова фантастика, бо вона не важка. Жанр взагалі є лише маленьким рушієм сюжету, який крутиться навколо людей — зовсім-зовсім простих — і їх пошуків свого місця під сонцем.
Винесла собі на роздуми:
Всі ми іноді ловимо себе на думці: «А чи не живу я у Матриці?»
І ось питання полягає в тому, чи є це важливим? Чи змінює це відразу твоє ставлення до життя? Чи має це значення, якщо усе, що тебе оточує, особисто тобі здається справжнім — страви смачними, дотик теплим, музика приємною?
Кілька цікавих цитат:
Прокидатися на одній планеті, а надвечір опинятися на іншій — це різка переміна, але насправді не така вже й рідкісна. Можна прокинутись одруженим, а тоді твоя дружина вдень помирає; можна прокинутись у мирний час, а в обід твоя країна вже в стані війни.
Йому подобалося ходити старими кладовищами, але коли вони знайшли могилу чотирирічної дівчинки, йому просто захотілося піти звідти.
— Якщо батьки любили її, — сказала Меїн, — то для них це мало здаватись кінцем світу.
Ось які світи закінчуються в нашому щоденному житті, ці зупинені діти, ці нищівні втрати.
Чи існує особливий вид тривоги, який виникає від відчуття, що навколо тебе крутиться якась невидима бюрократія?
#відгук
无法访问
媒体内容
媒体内容
记录
10.04.202523:59
59订阅者09.10.202423:59
0引用指数18.01.202523:59
438每帖平均覆盖率19.04.202515:10
0广告帖子的平均覆盖率31.01.202523:59
0.89%ER31.01.202523:59
416.67%ERR14.04.202512:10
🪶Десь у кінці січня чи на початку лютого я почала писати чернетку нового рукопису. Це було досить раптове і спонтанне для мене рішення, на яке вплинув конкурс готичного детективу від видавництва «Жорж». Ідея народилася, потерпіла болісних метаморфоз і врешті решт досягла імпровізованого паперу.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
06.04.202515:00
🔹Знайшла дуже прикольний тест для читунів. Read your color.
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
02.04.202517:14
«Мірило»
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
#відгук
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
Коли охоплення вибірки твого дослідження — весь світ, то ти обов'язково знайдеш випадки, які підтверджують будь-яку теорію.
Якби лікареві довелося обирати між порятунком пацієнта віком вісім років чи сімдесят вісім, він урятував би дитину, чи не так?
«Таймс-сквер» завжди була хаотичною, постійний потік пасажирів створював ідеальну трибуну для євангелістів, провісників кінця світу та всіх, хто має думку, яку можна прокричати.
#відгук
登录以解锁更多功能。