Новини крайніх тижнів не стали для нас ні великою несподіванкою ні великим розчаруванням.
Сумно лише від того, який шок це викликало в частині українського суспільства, що говорить про глибоке нерозуміння більшістю населення суті міжнародних відносин.
Ніхто не допомагав Україні від доброти душевної або "заради цінностей демократії". Кожен використовував нас і нашу ситуацію в своїх власних інтересах. Іноді ці інтереси збігалися з нашими, іноді - ні.
Між країнами не існує жодної вічної дружби чи спільних ідеалів - лише особиста вигода своєї нації, в кращому випадку, або її владних еліт - в гіршому.
Це стосується не тільки США. І Німеччина з Францією і Польща і Литва з Латвією - лише ситуативні союзники що використовуютьУкраїну у власних цілях, вкладаючись рівно настільки, наскільки їм самим вигідно і не копійкою більше. Навіть РДК з Полком Калиновського - ми можемо називати один одного братами на особистому рівні, але на геополітичному - варто "Свободной России" чи "Жыве Белорусь" увійти в конфлікт інтересів з "Незалежною Україною" - останню пустять в розхід без зайвих сентиментів.
І це нормально. Так працює світ.
Не існує і жодної всесвітньої справедливості. Правда - в силі. І якщо наша нація зазнає остаточного поневолення - то через три покоління наші правнуки будуть читати (якщо взагалі будуть) в підручниках про три мільйони російськомовних, спалених укронацистами в міфічних крематоріях, і каятися, каятися, каятися, а весь світ - помпезно чествувати росіян з ще однією перемогою над "світовим злом".
Так само - варто було б нам напасти першими і пройтися переможним маршем до Москви, хай би навіть вбиваючи і гвалтуючи все на своєму шляху гірше за чуркобурятів, - Трамп так само з широкою посмішкою потискав би руку, що, можливо, ще зранку посилала ракети на голови російських немовлят і його б це ні краплини не турбувало. І це теж - нормально. Так працює світ.
Можна, принаймні, подякувати Трампу за те, що припинив безглузде лицемірство і розбив рожеві окуляри що вже, здавалося б, вросли в обличчя широких мас українців. Мусимо не марнувати цього моменту, і на звільнене місце вбити намертво розуміння - світом править лише право сили.
За Україною дійсно є вина і ім'я цій вині - слабкість.
Жодні цінності і переконання ніц не вартують, якщо нема сили їх захистити.
Україна билася достойно, але сьогодні ми виявилися слабшими. Наша задача - вижити, зализати рани, стати сильнішими - і помститися, кожному, - хто відкрито йшов війною, хто підло бив у спину і хто наживався, здираючи останні чоботи з переможеного. Око за око, удар за удар, бомбу за бомбу.
Доки ми живі - діло наше живе і обов'язково настане час, коли весь світ зігне спини перед Українською Силою. Але до того треба ще дуже багато попрацювати. А ще до того - пережити день сьогоднішній.
То ж тримайтесь міцніше і не впадайте у відчай. Це ще тільки початок.
@bila_varta