博客
Розповідь пошепки: поезія, казки
博客
转发自:
Своя полиця
23.03.202510:08
🥳Вітаємо Юлію Баткіліну з днем народження!
Нехай муза завжди буде поруч, слова легко складаються в історії, а читачі з нетерпінням чекають на кожну вашу нову книгу! Бажаємо невичерпного натхнення, цікавих сюжетів, вірних друзів і безліч можливостей для здійснення творчих мрій. Нехай життя буде сповнене пригод, як найкращий роман, а всі сторінки майбутнього пишуться щасливими подіями.
🧡Дізнатися про авторку більше можна в інтерв'ю
📚СВОЯ ПОЛИЦЯ #деньнародження #сучукрліт
Нехай муза завжди буде поруч, слова легко складаються в історії, а читачі з нетерпінням чекають на кожну вашу нову книгу! Бажаємо невичерпного натхнення, цікавих сюжетів, вірних друзів і безліч можливостей для здійснення творчих мрій. Нехай життя буде сповнене пригод, як найкращий роман, а всі сторінки майбутнього пишуться щасливими подіями.
🧡Дізнатися про авторку більше можна в інтерв'ю
📚СВОЯ ПОЛИЦЯ #деньнародження #сучукрліт
转发自:
Що там у Коморі?
09.05.202414:06
Ужгород, запрошуємо вас на вечір з письменницею!❤️
Книжкові посиденьки з Надією Вовк запрошують провести вечір разом із харківською письменницею Юлією Баткіліною та поговорити про її книгу «Перехід».
Герої книжки — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони опиняються на перехресті саме у той момент, коли на світлофорі життя загоряється спочатку червоне, а потім жовте світло.
Є час роззирнутися навкруги і подумати, куди рухатися далі. Наважитися на вирішальний крок. Зробити вибір щодо власного переходу, який стосується мови, стосунків, політичної позиції чи свободи. І триматися цього вибору, навіть якщо більшість не бачить різниці.
📌Зустрічаємося у понеділок, 13 травня, о 18:00
📌 м. Ужгород, вул. Д. Донського, 6
Приходьте, будемо раді усім❤️
Книжкові посиденьки з Надією Вовк запрошують провести вечір разом із харківською письменницею Юлією Баткіліною та поговорити про її книгу «Перехід».
Герої книжки — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони опиняються на перехресті саме у той момент, коли на світлофорі життя загоряється спочатку червоне, а потім жовте світло.
Є час роззирнутися навкруги і подумати, куди рухатися далі. Наважитися на вирішальний крок. Зробити вибір щодо власного переходу, який стосується мови, стосунків, політичної позиції чи свободи. І триматися цього вибору, навіть якщо більшість не бачить різниці.
📌Зустрічаємося у понеділок, 13 травня, о 18:00
📌 м. Ужгород, вул. Д. Донського, 6
Приходьте, будемо раді усім❤️
05.04.202409:17
Принагідно нагадую: у мене тут ще й книга є, якщо ви її ще не купили. https://komorabooks.com/product/perehid/
21.03.202409:41
Засаднить моє місто садном – і все, минуло.
Що не день, то приходить хвиля, мене обнулює,
І лишає натомість небо, якесь понуре
І яскраву весну, що не радує, та триває.
То у серці моєму рана ніяк не гоїться,
Моя пустка, моя важка і неспинна гойдалка,
Наскрізний безкінечний вітер шумить неголосно,
Та затишшя ніде по-справжньому не буває.
І ніколи не склеїти небо моє пощерблене,
Хай би всі ви подохли, виродки, хай пощезли би,
Поки біль мій триває – є я, чого ж іще мені,
Чи не надто розкішна думка про те, як треба.
Поки біль мій триває, поки у серці тріщина,
Поки можна лишатися спраглими і невтішними,
поки я відчуваю горе – у них не вийшло і
Цей полумисок недощерблений
Все ще –
Небо.
Що не день, то приходить хвиля, мене обнулює,
І лишає натомість небо, якесь понуре
І яскраву весну, що не радує, та триває.
То у серці моєму рана ніяк не гоїться,
Моя пустка, моя важка і неспинна гойдалка,
Наскрізний безкінечний вітер шумить неголосно,
Та затишшя ніде по-справжньому не буває.
І ніколи не склеїти небо моє пощерблене,
Хай би всі ви подохли, виродки, хай пощезли би,
Поки біль мій триває – є я, чого ж іще мені,
Чи не надто розкішна думка про те, як треба.
Поки біль мій триває, поки у серці тріщина,
Поки можна лишатися спраглими і невтішними,
поки я відчуваю горе – у них не вийшло і
Цей полумисок недощерблений
Все ще –
Небо.
08.03.202409:29
14.02.202410:42
28.02.202507:39
转发自:Що там у Коморі?
16.04.202411:25
Маємо чудову новину!❤️
Відтепер на сайті інтернет-книгарні Yakaboo ви можете придбати електронні версії роману «Дорога на Асмару» Сергія Сингаївського та повісті «Перехід» Юлії Баткіліної 🎉
Книжки доступні у форматах epub, mobi, а також у мобільному застосунку Yakaboo.
Придбати електронну версію книги «Дорога на Асмару» можна за посиланням: https://www.yakaboo.ua/ua/doroga-na-asmaru-2760234.html
Електронна версія книги «Перехід»: https://www.yakaboo.ua/ua/perehid-2760235.html
Відтепер на сайті інтернет-книгарні Yakaboo ви можете придбати електронні версії роману «Дорога на Асмару» Сергія Сингаївського та повісті «Перехід» Юлії Баткіліної 🎉
Книжки доступні у форматах epub, mobi, а також у мобільному застосунку Yakaboo.
Придбати електронну версію книги «Дорога на Асмару» можна за посиланням: https://www.yakaboo.ua/ua/doroga-na-asmaru-2760234.html
Електронна версія книги «Перехід»: https://www.yakaboo.ua/ua/perehid-2760235.html
05.04.202409:17
ЗАМАЛЬОВКА
Каже, не знецінюю твій досвід,
каже, навіть в тінь твою не стану…
З берегів віддаленого ставу
вітерець приносить – і не досить
запахів лілеї і намулу,
і води, що рве усі загати.
Скльки там лишилось – небагато,
і ніщо цього не потамує.
Каже, вільний вихід, вільний виліт,
каже, все це буде так далеко…
В гнізда повертаються лелеки,
І весна над ними тихо квилить:
он летять, змагаються з кривою,
прилетять – а прихистку немає.
Каже, я тебе не обіймаю –
нащо двічі входити у воду.
Вітерець приносить – і не досить
запаху міцних зелених яблук.
Пам’ятаєш, каже, ми боялись,
ми іще тоді чогось боялись…
Пам’ять – шкірка яблука на дотик,
Луска риби – на тобі, небоже…
Що нас, каже, досі трохи живить?
по воді розходяться крижини,
і немає схожих…
Каже, не знецінюю твій досвід,
каже, навіть в тінь твою не стану…
З берегів віддаленого ставу
вітерець приносить – і не досить
запахів лілеї і намулу,
і води, що рве усі загати.
Скльки там лишилось – небагато,
і ніщо цього не потамує.
Каже, вільний вихід, вільний виліт,
каже, все це буде так далеко…
В гнізда повертаються лелеки,
І весна над ними тихо квилить:
он летять, змагаються з кривою,
прилетять – а прихистку немає.
Каже, я тебе не обіймаю –
нащо двічі входити у воду.
Вітерець приносить – і не досить
запаху міцних зелених яблук.
Пам’ятаєш, каже, ми боялись,
ми іще тоді чогось боялись…
Пам’ять – шкірка яблука на дотик,
Луска риби – на тобі, небоже…
Що нас, каже, досі трохи живить?
по воді розходяться крижини,
і немає схожих…
18.03.202420:28
Смерть підносить любов. І нащо цей фотошоп?
Була би в тіні, сварилися б за дрібниці,
через поріг перечеплювались,
через малий грішок,
були би прості і ниці,
були б, як дурні синиці,
клювали би сало, не вмирали посеред шоу.
Розлука – така сволота, розмазує кольори,
Гіркий її смак не витравиш, він усюди,
і тягне ця нитка, тягне,
у болю є темпоритм,
витримують якось люди,
і я ось буду.
розлука і смерть, невитравлені щури,
погризено світ, пощерблено,
та не щез він.
Тримають його кохання
і непрощення,
і гнів старий.
Була би в тіні, сварилися б за дрібниці,
через поріг перечеплювались,
через малий грішок,
були би прості і ниці,
були б, як дурні синиці,
клювали би сало, не вмирали посеред шоу.
Розлука – така сволота, розмазує кольори,
Гіркий її смак не витравиш, він усюди,
і тягне ця нитка, тягне,
у болю є темпоритм,
витримують якось люди,
і я ось буду.
розлука і смерть, невитравлені щури,
погризено світ, пощерблено,
та не щез він.
Тримають його кохання
і непрощення,
і гнів старий.
07.03.202414:37
Самотність
Випльовує злобно: “Та біс із тією міццю.
В моїй душі не лишилось живого місця,
та тіло моє шматував, як скажений міксер,
цей рік - як і той рік - такий багатий на втрати”
І шкіриться люто: “веду трансляцію з пекла.
Дарма сподівались, ніяк вам мене не спекатись,
сьогодні я вмер і дізнався, як зватимуть первістка.
І народився, бо ще не час помирати”
Чи стиха проказує: “Що це, для чого, господи?
У смерті спокійні очі, серпи нагострені,
навіщо мені слова, для якого госпелу,
якщо тебе, боже, нема, а вона підступна?
Немає нам жодних схованок - перевірено
Безсоння ламає сильних, слабких розвіює,
що робиться із жагою моєю, з вірою…
бовтає людей, як повінь, товче, як в ступі”.
І кожен гребе крізь ніч і не бачить берега.
Сусіди його налякані і забембані.
А ніч, наче відьма злобна, розперезалася…
І кожен тримає душу свою, як може він,
яскраве і зле минуле шукає кожного…
І так би у нього раз - і шубовснув каменем...
Та сонце встає, розпечена божа кара,
і світ починається…
світ починає
заново...
07.02.202416:16
https://meet.google.com/yuw-jpki-qth
20.02.202511:33
У неї всередині – храм. Потемніле від часу, повне протягів склепіння монастиря, в якому давно всі померли. Ікони винесли, настоятелька поїхала з місією у краї, де отруйні змії і яскраві квіти, а можливо, яскраві змії і отруйні квіти – щось із цього її убило. Хрести познімали, коли боролися з релігією і не перемогли. Лавки винесли, коли просто все закінчилося. Вона дістає довгий широкий бич і б’є себе по плечах, і дивиться у віконце з вибитим вітражним склом, де немає більше очей святого.
Їй здається, що якщо біль буде достатньо сильним, якщо страждання заповнить її вщерть, ця пустка розверзнеться, і всередину загляне творець усіх храмів і усіх пусток світу. Скаже: “Ти була чесна. Ти не жаліла себе. Ти не шукала собі винних. Твоя сорочка розірвана. Твоя спина в крові. Ти не можеш спати. Ти схопила запалення. Я благословляю тебе і дарую тобі право нарешті не страждати. Я покараю інших, хто не бичує себе, хто не прийняв своєї провини. Іди, дитя моє, ти прощенна, тепер це припиниться. Я не можу покарати тебе сильніше, ніж ти вже покарала себе сама. Ти молодець”.
Щоразу, коли її душа закипає від несправедливості, коли її життя трощить божевільний вітер, коли помирають найближчі, коли рвуться по живому любові і покликання, їй хочеться взяти довгий бич з металевими кінчиками – і бити себе до смерті, так, наче в собі вона вбиватиме ворога, наклепника, убивцю, крадія, дітогубця, тих, до кого не дотягнешся. Ту себе, що плутає дати, ту себе, що не подужала, збрехала, зрадила, через яку кришиться світ. Проте десь іще далі за храм у її душі є місце – можливо, задній двір, що заріс навпіл отруйними та лікарськими рослинами, дурманом і полином, материнкою і шипшиною. Там щебечуть птахи. Там синє небо. Там сидить хтось лагідний і терпляче чекає, коли вона вийде до нього. Тоді він скаже, що це так ніколи не працювало. Вона боїться цієї миті, бо не певна, чи у нього є інша ідея, на що їй спертись тепер.
Їй здається, що якщо біль буде достатньо сильним, якщо страждання заповнить її вщерть, ця пустка розверзнеться, і всередину загляне творець усіх храмів і усіх пусток світу. Скаже: “Ти була чесна. Ти не жаліла себе. Ти не шукала собі винних. Твоя сорочка розірвана. Твоя спина в крові. Ти не можеш спати. Ти схопила запалення. Я благословляю тебе і дарую тобі право нарешті не страждати. Я покараю інших, хто не бичує себе, хто не прийняв своєї провини. Іди, дитя моє, ти прощенна, тепер це припиниться. Я не можу покарати тебе сильніше, ніж ти вже покарала себе сама. Ти молодець”.
Щоразу, коли її душа закипає від несправедливості, коли її життя трощить божевільний вітер, коли помирають найближчі, коли рвуться по живому любові і покликання, їй хочеться взяти довгий бич з металевими кінчиками – і бити себе до смерті, так, наче в собі вона вбиватиме ворога, наклепника, убивцю, крадія, дітогубця, тих, до кого не дотягнешся. Ту себе, що плутає дати, ту себе, що не подужала, збрехала, зрадила, через яку кришиться світ. Проте десь іще далі за храм у її душі є місце – можливо, задній двір, що заріс навпіл отруйними та лікарськими рослинами, дурманом і полином, материнкою і шипшиною. Там щебечуть птахи. Там синє небо. Там сидить хтось лагідний і терпляче чекає, коли вона вийде до нього. Тоді він скаже, що це так ніколи не працювало. Вона боїться цієї миті, бо не певна, чи у нього є інша ідея, на що їй спертись тепер.
09.04.202409:37
коли я помру, то люди напишуть таке
чому вона не виїхала з цієї країни ну це ж було очевидно
що вона робила на тій вулиці, в тому домі, на тій планеті конченій
тепер через неї застрелять собаку переможуть бацилу якась людина зовсім молода піде в тюрму
доки будемо це терпіти
і це
і це
і оте
а могла би жити проте їла картоплю фрі
подивіться всі на її некрасивий труп і запам'ятайте що вмерла вона від ліні спідниці короткої надто м'якого духу дурості власної зніміть рожеві окуляри панове
смерть у нас для простих людей
а депутати чомусь живі
я лише сподіваюся, що хтось сумуватиме за мною
яка я була
чого прагнула
чого не дописала ту книгу
не приїхала в гості
хоча б один
і обіцяю з того світу не читати коментарі
чому вона не виїхала з цієї країни ну це ж було очевидно
що вона робила на тій вулиці, в тому домі, на тій планеті конченій
тепер через неї застрелять собаку переможуть бацилу якась людина зовсім молода піде в тюрму
доки будемо це терпіти
і це
і це
і оте
а могла би жити проте їла картоплю фрі
подивіться всі на її некрасивий труп і запам'ятайте що вмерла вона від ліні спідниці короткої надто м'якого духу дурості власної зніміть рожеві окуляри панове
смерть у нас для простих людей
а депутати чомусь живі
я лише сподіваюся, що хтось сумуватиме за мною
яка я була
чого прагнула
чого не дописала ту книгу
не приїхала в гості
хоча б один
і обіцяю з того світу не читати коментарі
26.03.202409:04
**
Першою не знайомитися.
Не дзвонити.
Не спати з ним на першому побаченні,
На другому,
На третьому,
Узагалі не спати, порядні дівчатка ночують удома.
Що за гріх,
Що за примха –
Кохати цього чоловіка так сильно,
Щоб заснути з ним поруч.
Йому ж немає коли.
Тобі ж немає коли.
Світ палає і кришиться,
Мов печиво, яке ти тисячу разів не спечеш.
Його б і не шкода: він стільки разів вас зраджував.
Та ви не маєте іншого, ось біда.
Кохати цього шаленого чоловіка,
Що не вміє себе берегти,
Народити від нього дитину,
Плакати за ним,
Не проводжати його.
(Вони скажуть, що ти вимахуєшся в інтернеті, а сама).
Тримати за руку, коли хлопці, ви ж у курсі, не плачуть.
Не тримати, бо воно йому надто болить, треба бути самому.
Кричати у небо.
Бути.
Бо світ кришиться, мов печиво,
Світ зраджує вас, мов слизьке зраджує ноги,
Лише кохання
Більше за страх.
Першою не знайомитися.
Не дзвонити.
Не спати з ним на першому побаченні,
На другому,
На третьому,
Узагалі не спати, порядні дівчатка ночують удома.
Що за гріх,
Що за примха –
Кохати цього чоловіка так сильно,
Щоб заснути з ним поруч.
Йому ж немає коли.
Тобі ж немає коли.
Світ палає і кришиться,
Мов печиво, яке ти тисячу разів не спечеш.
Його б і не шкода: він стільки разів вас зраджував.
Та ви не маєте іншого, ось біда.
Кохати цього шаленого чоловіка,
Що не вміє себе берегти,
Народити від нього дитину,
Плакати за ним,
Не проводжати його.
(Вони скажуть, що ти вимахуєшся в інтернеті, а сама).
Тримати за руку, коли хлопці, ви ж у курсі, не плачуть.
Не тримати, бо воно йому надто болить, треба бути самому.
Кричати у небо.
Бути.
Бо світ кришиться, мов печиво,
Світ зраджує вас, мов слизьке зраджує ноги,
Лише кохання
Більше за страх.
09.03.202408:13
Жіночність
Щостоліття їх світ розлітався шматками скла.
Хоч спочатку блискучі скалки здавались бризками.
Ті, що мріяли бути поетками й танцюристками,
Мовчки ставали до сірих досвітніх лав.
Всі їх лав-сторі, усі їх гіркі освідчення,
Усі їхні сукні білі, пахкі, мереживні,
Всі їх листи, не отримані й не збережені,
Все їх вело до ув’язнення і увічнення.
Що їм із того безсмертя, мій любий боже?
Що їм із тих присвят, нагород і почестей,
Якщо їх забрали дочасно війна і пошесті,
А їхні слова рознесені перехожими?
Не покаране зло затиха до нового вибрику.
Щостоліття сліди війни розмиває зливами.
Онучкам лишається бути впертими і сміливими
І старовинні фото – в кращому випадку.
Щостоліття їх світ розлітався шматками скла.
Хоч спочатку блискучі скалки здавались бризками.
Ті, що мріяли бути поетками й танцюристками,
Мовчки ставали до сірих досвітніх лав.
Всі їх лав-сторі, усі їх гіркі освідчення,
Усі їхні сукні білі, пахкі, мереживні,
Всі їх листи, не отримані й не збережені,
Все їх вело до ув’язнення і увічнення.
Що їм із того безсмертя, мій любий боже?
Що їм із тих присвят, нагород і почестей,
Якщо їх забрали дочасно війна і пошесті,
А їхні слова рознесені перехожими?
Не покаране зло затиха до нового вибрику.
Щостоліття сліди війни розмиває зливами.
Онучкам лишається бути впертими і сміливими
І старовинні фото – в кращому випадку.
21.02.202416:50
Внутрішня Монголія
Димні пальці тягнуться понад водою,
Тільки небо сліпе - і дим.
Хто іде із ордою — стає ордою,
і орда говорить із ним.
Він тоді забажає чуми, як слави,
Ніби більшого не хотів.
Тільки юрти, і вогнища, і заграви,
тільки пил до кінця світів.
Найдорожчих милих — тепер забуто
задля сірих ординських лав...
І душі нема — ні жага, ні смуток,
тільки згарища і зола.
І йому здається — його планета,
та його вже нема давно.
Хто іде з ордою, стає — монета,
що прикрашує стремено.
І світи його — неживі і голі,
і пісні його душать римою...
Дику безліч зовнішніх не-Монголій
він захопить — але не втримає.
06.02.202415:09
04.06.202408:20
Темний ліс, де водяться книжки. Дуже затишний канал, авторка якого і пише, і читає — і глибоко замислюється над тим, що робить. Давайте її трохи підтримаємо. https://t.me/chorna_ryba
转发自:Що там у Коморі?
05.04.202411:43
Розігруємо комплект книжок за донат😍
Дякуємо, що поділилися з нами, які додруки вас цікавлять❤️ Зовсім скоро одна з книг, які ви згадуєте в коментарях до попереднього допису, приїде з друку. Про це ми повідомимо додатково, а поки просимо вас долучитися до важливого збору.
Чоловік нашої прекрасної випускової редакторки Насті нині воює на південному напрямку. Його підрозділу аеророзвідки в складі групи морської піхоти потрібне авто для виконання бойових завдань.
Щоби допомогти якнайшвидше закрити потребу, ми відкрили допоміжну банку й запустили благодійний розіграш комплекту з трьох 📚:
🔸«Квітнева відьма», Майґуль Аксельссон
🔸«Німий бог», Юркі Вайнонен
🔸«13 новел», Юркі Вайнонен
Взяти участь у розіграші можна на нашій сторінці в мережі Інстаграм.
Дякуємо, що поділилися з нами, які додруки вас цікавлять❤️ Зовсім скоро одна з книг, які ви згадуєте в коментарях до попереднього допису, приїде з друку. Про це ми повідомимо додатково, а поки просимо вас долучитися до важливого збору.
Чоловік нашої прекрасної випускової редакторки Насті нині воює на південному напрямку. Його підрозділу аеророзвідки в складі групи морської піхоти потрібне авто для виконання бойових завдань.
Щоби допомогти якнайшвидше закрити потребу, ми відкрили допоміжну банку й запустили благодійний розіграш комплекту з трьох 📚:
🔸«Квітнева відьма», Майґуль Аксельссон
🔸«Німий бог», Юркі Вайнонен
🔸«13 новел», Юркі Вайнонен
Взяти участь у розіграші можна на нашій сторінці в мережі Інстаграм.
22.03.202412:19
Світ перетворюється на гарбуз.
Сраний пластиковий гарбуз.
По знижці на Геловін у найближчому дешевому супермаркеті.
«Всі сторони будуть співпрацювати, щоб якнайкраще виконати свої зобов’язання.
…всім сторонам слід дотримуватися стриманості..
Не кричіть, коли вас ґвалтують: це може порушити стандарти спільноти».
…десять відсотків кешбеку.
Знижка при купівлі трьох.
Лампочка всередині не працює.
«Вам ніхто нічого не винен, подорослішайте вже, нарешті.
Подивіться на себе: диплом за сало,
Недоплачені податки за третій квартал.
Матюкаєтеся.
Ще наш сенатор вважає, що у вас надто здоровий колір обличчя.
Такі можуть битися без зброї, ви ж битиметеся, aren’t you?”
Ще там проблема з вимикачем,
Китай, ви розумієте.
Ми любимо, щоб атмосферу забруднювали подалі від нас,
А темні хмари на обрії можна відретушувати за допомогою
Ліцензійного Фотошопа.
Ми ж законослухняні люди.
Ви точно певні, що це повітря у нас спільне? Гм.
Підсумуємо: сраний гарбуз, дешево, багато, яскраво, не вмикається, бруднить пальці, димить, попри несправні контакти може вдарити током.
Але у нас немає іншого світу,
І трьох по акції немає,
Бо трьох не завезено, вибачте за незручності.
Повернення неможливе.
Біда.
Сраний пластиковий гарбуз.
По знижці на Геловін у найближчому дешевому супермаркеті.
«Всі сторони будуть співпрацювати, щоб якнайкраще виконати свої зобов’язання.
…всім сторонам слід дотримуватися стриманості..
Не кричіть, коли вас ґвалтують: це може порушити стандарти спільноти».
…десять відсотків кешбеку.
Знижка при купівлі трьох.
Лампочка всередині не працює.
«Вам ніхто нічого не винен, подорослішайте вже, нарешті.
Подивіться на себе: диплом за сало,
Недоплачені податки за третій квартал.
Матюкаєтеся.
Ще наш сенатор вважає, що у вас надто здоровий колір обличчя.
Такі можуть битися без зброї, ви ж битиметеся, aren’t you?”
Ще там проблема з вимикачем,
Китай, ви розумієте.
Ми любимо, щоб атмосферу забруднювали подалі від нас,
А темні хмари на обрії можна відретушувати за допомогою
Ліцензійного Фотошопа.
Ми ж законослухняні люди.
Ви точно певні, що це повітря у нас спільне? Гм.
Підсумуємо: сраний гарбуз, дешево, багато, яскраво, не вмикається, бруднить пальці, димить, попри несправні контакти може вдарити током.
Але у нас немає іншого світу,
І трьох по акції немає,
Бо трьох не завезено, вибачте за незручності.
Повернення неможливе.
Біда.
08.03.202409:29
Я її тепер маю.
І скільки би разів серце тобі не вискакувало,
і куди би тебе не занесло до дідька лисого,
не вимахуйся, чуєш, а читай підручник для скальда,
там все написано.
Навіть якщо ти хочеш померти, давай-вставай.
Якось маєш в рядки пов’язувати слова.
І скільки би разів серце тобі не вискакувало,
і куди би тебе не занесло до дідька лисого,
не вимахуйся, чуєш, а читай підручник для скальда,
там все написано.
Навіть якщо ти хочеш померти, давай-вставай.
Якось маєш в рядки пов’язувати слова.
转发自:Що там у Коморі?
21.02.202413:14
Оксана Забужко у новому інтерв'ю для Ukraїner в контексті розмови про повернення українців до української мови згадала повість Юлії Баткіліної «Перехід», яка вийшла в нашому видавництві минулого року:
«Рано чи пізно приходить усвідомлення, що ти народилася в російськомовній родині, тому що колись із твоїми дідами чи прадідами зробили щось погане. Може, навіть не з дідами, а з батьками, тобто переважно це друге-третє покоління пережило. Тобто, це не просто отак історично склалося і давайте не будемо про це говорити, а от усвідомити що зробили щось погане і що зробили, і що я маю зараз шанс і нагоду це виправити, пройти через цю ретроспективу цього болю і сорому. Це робота і виклик, випробування для кожної людини. Тобто тут включаються родинні історії.
Я всім раджу в зв'язку з цим повість молодої харківської письменниці Юлії Баткіліної, яка називається «Перехід», яка якраз присвячена цій темі. Це добре написано – вона якраз на тему переходу на українську мову, що означає цей перехід для людей. Там видно як це важко в протистоянні з інерцією оточення і видно як перехід з мови на мову – це перехід на іншу версію себе. Це також пропрацювання травм минулого.
Ця книжечка – рефлексія над цією темою нової генерації. Це усвідомлення чогось коштує, тому що це виправлення завданого колись вашим предкам насильства. І воно можливе на особистому рівні у форматі родинних історій. Це знімає потім всі питання».
Повністю інтерв'ю ви можете переглянути тут: https://www.ukrainer.net/zabuzhko/
Придбати книжку Юлії Баткіліної можна тут: https://komorabooks.com/product/perehid/
02.02.202410:15
віддай борги кричить сусідка
і цей гармидер прибери
я ваших цих діалектизмів
не розумію я пішов
显示 1 - 24 共 512
登录以解锁更多功能。