Notcoin Community
Notcoin Community
Whale Chanel
Whale Chanel
Proxy MTProto
Proxy MTProto
Notcoin Community
Notcoin Community
Whale Chanel
Whale Chanel
Proxy MTProto
Proxy MTProto
Щось на літературному avatar

Щось на літературному

Літературний блог☕😘
Tik Tok: rhae.tae
Rork: VESSA
Раз у місяць проводимо книжковий клуб ❤️
Реєстрація на книжковий клуб травня ⬇️
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd-Mwj5VbpAl_eNLsPk0Ka1vaLrecj4foz63j4oNKyMy4o1kg/viewform
TGlist 评分
0
0
类型公开
验证
未验证
可信度
不可靠
位置Україна
语言其他
频道创建日期Жовт 16, 2024
添加到 TGlist 的日期
Лют 02, 2025
关联群组

记录

06.05.202523:59
2.7K订阅者
07.01.202523:59
0引用指数
12.03.202520:17
707每帖平均覆盖率
08.05.202511:29
0广告帖子的平均覆盖率
06.02.202517:57
20.73%ER
05.02.202523:59
29.33%ERR
订阅者
引用指数
每篇帖子的浏览量
每个广告帖子的浏览量
ER
ERR
ЛЮТ '25БЕР '25КВІТ '25ТРАВ '25

Щось на літературному 热门帖子

8 квітня 1903 року народився український поет та прозаїк Борис Тенета 🥳🥳🥳
6 травня 1910 року відійшов у вічність видатний український письменник, літературознавець, фольклорист та мовознавець Борис Грінченко🕯️
Микола Хвильовий у спогадах Юрія Смолича:

"Був надзвичайно вправним на ковзанах. Ми з ним і з Сашком Копиленком не раз разом ходили на каток. Власне, то був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна
скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на
ковзанах чорті що"


*"Мозаїка. З тих років (курйози)"
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ…"

Лягає сум і серце б’ється,
Згадаю як літа старі.
Пусти — і зразу понесеться,
Куди — не знаю, а мерщій
В глибоке небо серце рветься,
В широкий молиться простір.

10. XI. 1910. Київ

*На фото Михайль Семенко у 1913 році
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"МОРЕ"

Я сьогодні був коло моря
Купався й почуваю що прохолонув.
От не хватало ще горя –
А чому ж здорові Цехмистрюк і Рибаков?

Година була безнадійно похмура.
Вітер з Японії, море брикалось бурун’ами.
Чомусь уявлялось, як розбивають мури
І подобалось, як море кепкувало над нами.

Ходили ходили втрьох по жовтому шосе –
Скільки тут каміння і яка розкішна зелен’а!
Музики так багато як в поезіях de Musset
І подихів і шепотів і бентежного вина.

А тепер я мерзну, мене морозить.
Я накинув шинелю, над апаратом ніч.
Будуть снитися скелі та дикі кози
А може курені, Січ.

9. VI. 1916. Владивосток
05.05.202520:07
"Писав він ночами при світлі нафтової лампи, яка часто псувалася, куріла й смерділа. Ми з дітьми спали на підлозі: літом було дуже гаряче й кусали комарі, що особливо летіли на вогонь. Я прокидалася й сварила Миколу, що не гасить світла, але він не бачив мене й не слухав, що я говорила: писав і писав. І так, може, писав би до самого ранку, якби нафта не вигорала, і це змушувало його іти спати. Спав якісь дві години, а тоді зривався й ішов до роботи.
Одного разу він, пропрацювавши так до ранку, втомився, а, може, пожалів нас, бо комарі дуже кусалися, і пішов спати, залишивши на столі рукопис. Уранці, прибираючи рукопис, я почала його читати і так захопилася, що не могла відірватися. Це була його перша п'єса «97» з часів голоду в Україні у 1921 р.
Так ось що він пише! А я думала, що це було щось для Наросвіти... Я нічого не сказала Миколі про те, що читала п'єсу, але з того часу ретельно чистила лампу і наливала нафти стільки, щоб вона могла горіти до ранку."

* зі "Спогадів про Миколу Куліша" Антоніни Куліш
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

"Я І ТИ"

Два дні ми були вмісці —
я і ти.
Пестило море, далеке місто,
сонце і білі цвіти.

Почувались на незалюдненім острові —
я і ти.
Здавалось муки — захвату гострого
не можу знести.

Між гір бігали щасливими дикунами —
я і ти.
Сонце, безжурність, блиски над нами,
сміх золотий.

А ввечері — ми европейці в шумному місті,
на грудях — білі цвіти.
Серед ілюмінації — сонечні, ясні ми вмісці
я і ти.

19 — IV. 917. Владівосток.
Спогади Юрія Смолича про Павла Тичину:

"Тихішої, привітнішої, скромнішої й соромливішої людини, як Павло Григорович, мабуть, не тільки в літературі, але й на світі не було. І, певна річ, Павло Григорович ніколи не лаявся, ніколи не вимовив жодного брутального слова. Але одного разу він вилаявся матерно – це коли, ліквідуючи Вапліте, Хвиля закинув нам, ваплітовцям, що твори наші з «подвійним дном» і ми приховані націоналісти."


*"Мозаїка. З тих років (курйози)"
ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЛЮБЛЮ"

Я люблю тебе, друже, за те,
Що в очах твоїх море синіє,
Що в очах твоїх сонце цвіте,
Мою душу і пестить і гріє.

За волосся твоє золоте,
За чоло молоде і відкрите,
Я люблю тебе, друже, за те,
Що не можу тебе не любити...
ПАВЛО ТИЧИНА

"ЧИТАЮ ДУШІ ВАШІ, НАЧЕ КНИГИ, Я..."


Читаю душі ваші, наче книги, я
І сам цвіту — ридаю, як роса…
Ах, на землі одна, одна релігія —

Страждань краса.

Ви ніжно-стомлені,— троянди зломлені:
Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.
Кричать ножі, серцями в серце встромлені:

Зглянись хоч Ти!

Ріка біжить, хлюпоче, грається.
На ній линяють весни, мов убір…
Ви плачете. Вам серце розривається:

Людина — звір.

О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина — звір, в вас чия ж любов?
Ви всі — до храмів храму стежки згублені

1915 рік
Помер письменник Валерій Шевчук (
06.05.202512:54
Неймовірний Гео Шкурупій💘

*із збірки Гео Шкурупія "Психетози: вітрина третя", 1922 рік.
ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЛЮБЛЮ Я МОРЕ В ШУМНИЙ ЧАС ПРИБОЮ"


Люблю я море в шумний час прибою,
коли воно за валом вал жене.
Але ще дужче в чарах супокою
люблю я море мрійне і ясне.

Люблю тебе, коли ти балаклива,
як не любив я так іще раніш.
Але ще дужче, мавко пустотлива,
люблю тебе тоді, як ти мовчиш…

1931 рік
ВОЛОДИМИР СОСЮРА

"ЧИ ЗНАЄШ ТИ СВІТАННЯ В ПОЛІ..."


Чи знаєш ти світання в полі
або в задуманих садах,
коли од щастя мимоволі
сіяють сльози на очах?

Щебечуть птиці, вітер лине,
немов дитинства дальні дні,
і кожна квітка і стеблина
до тебе тягнуться в півсні.

А ти ідеш. На небокраї
яка краса огнів сія!
Й разом з природою співає
душа закохана твоя.

І тільки серце б’ється дуже.
Здається, так би вічно йшов…
Якщо ти знаєш це, мій друже, —
ти знаєш, що таке любов.

1931 рік
Остап Вишня про футуристів:

"Футуристи походять від слова латинського futurum, тобто майбутній. Отже, це, власне, ще не є справжні письменники. Це письменники майбутні. Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться, граються, вчаться на письменників і лаються.
А взагалі народ вони всі симпатичний і мали в Києві свою газету, а в Москві тов. Троцького, який сказав:
— Хай чим хоче та дитина бавиться, аби тільки не плакала! Не займайте, може, з їх що й буде путнє.
Рядок у футуристів безформений якийсь, бо, кажу ж, вони не насправжки ще пишуть, а дряпають."


*уривок з усмішки Остапа Вишні "Письменники", 1927 рік.
登录以解锁更多功能。