Трохи спогадів:
29.11.2022
Із позитиву: сьогодні вранці я заправлявся у ЗП. Підійшла людина і після уточнення що я прямую на Донбас попросила дозволу мене заправити. Я сказав "ви розумієте, що у на нема проблем з грошима?". Вона відповіла "так, я це знаю, але я прошу мені це дозволити".
Інше: зупиняюсь на дорозі, відкриваю капот і за 30 секунд зупиняється 2 машини, підходять люди із словами "чи ми можемо чимось допомогти?"
Ще одне: я зламався біля Зорі, прямо на мосту, у темряві. Друга ж машина зупинилася, і коли водій зрозумів, що не взмозі допомогти по ремонту - дотягнув до Зарі. Місцеві виявили, що у мене згоріла катушка великої напруги. І всі хором сказали "де ж знайти катушку серед ночі?". Але за 15 хвилин троє людей принесло ТРИ катушки. І після змагалися хто відремонтує мені машину. Я навіть не зміг влізти - скільки було бажаючих.
І це далеко не все.
Я ЗНАЮ, заради кого завтра їхатиму.
30.11.2022
Контузія (ргд, чи то 2 ргд - хз). Гадаю що не сильна, але наклалася на попередню (майданну) та підсилена адреналіном від 4-годинного стрілецького бою. В результаті декілька орків лишилися загоряти перед нашою позицією, найближчий - за 4 метри.
01.12.2022
Трохи подробиць - чув, але не уявляв що настільки. Орки лізуть в повний ріст, волають якусь ахінею, шаряться по полю боя як по базару, перекрикуючись. Коротше - геть нєвмєняшкі.
Один зі зброєю додолу підійшов з криком "свої, з Краснодару", а ті що за ним закинули нам пару гранат. Коротше - не повернуться вони до Краснодару, а у нас 2 контузії.
