пост присвячується червневому заходу сонця на моїй дачі — бабусиній гортензії, вишні, яку посадив дідусь, і хаті, яку побудував прадідусь
у дитинстві я завжди хотіла з неї втекти. а тепер — мрію повернутися. отак лежати біля вікна у своїй кімнаті, щоб у скло били рожеві троянди, що квітнуть лише на початку літа. щоб сонце світило в очі, а я відверталась, бо читала детективи майже до ранку. щоб бабуся на літній кухні готувала оладки (обов’язково з малиною). щоб дідусь брав мене на рибалку
їздити на електричці, завжди на тому самому місці. знати усіх місцевих таксистів та продавчинь у магазинах. гладити безпритульних собак дорогою додому. і щоб мене до хати довозив сусід на коні
і щоб було літо. літо. літо
щоб вічно були вони: літо, дача і дитинство
