сто мене – в мені
11.05.202508:31
Якби я сконав, де лиш камінь і глід,
Матір моя, о Матір моя!
Чия б ще любов відшукала мій слід,
Матір моя, о Матір моя!
Джозеф-Редьярд Кіплінг
Переклад Євгена Сверстюка
Матір моя, о Матір моя!
Чия б ще любов відшукала мій слід,
Матір моя, о Матір моя!
Джозеф-Редьярд Кіплінг
Переклад Євгена Сверстюка
08.05.202517:56
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Тарас Шевченко
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Тарас Шевченко
04.05.202513:45
Якби було краще жити, я б віршів не писав, а — робив би коло землі.
25.04.202512:30
/íрбіс/
лишити по собі слід запахом
пройти двісті квадратних
кілометрів
кинутися навздогін
холодному вітру
щоб звести із кимось тýгу
шалений розпач
небо своє прихилити
комý
інтимний захват
любовне муркотіння
тужлива пісня пóкрику
непереборно привабливий спів
моторошний дует
цього задосить аби звести
двох одиноких сніжних бáрсів
більшу частину життя вони
провели на самоті
і дещо нервують
дуже рідко їм зустрічаються представники свого
виду
*
сіла від нíяковості
дикою смугастою кішкою
на камʼяний кряж гори
і чекаю твого ніжного
залицяння
теплого твого кохання
спасіння
у суворих снігах
південної азії
я така непостійна
всюди шукаю вчорашнього дня
і знаю що саме ти
ти дозволиш мені
захотіти жити
*
мені зле ведеться
на серці
порвата майка
кори на деревах
вся світиться
гусеницями
у бéзмірі
гімалайських гір ладакху
у пік сезону
що зву його також
/я тебе хочу/ або
/я без тебе загину/
душí своєї не чую
бо дух твій увійшов глибоко
в пасма шерсті і стримить
мені зубами назовні
мабуть,
я назву це також
/кохаю/.
лишити по собі слід запахом
пройти двісті квадратних
кілометрів
кинутися навздогін
холодному вітру
щоб звести із кимось тýгу
шалений розпач
небо своє прихилити
комý
інтимний захват
любовне муркотіння
тужлива пісня пóкрику
непереборно привабливий спів
моторошний дует
цього задосить аби звести
двох одиноких сніжних бáрсів
більшу частину життя вони
провели на самоті
і дещо нервують
дуже рідко їм зустрічаються представники свого
виду
*
сіла від нíяковості
дикою смугастою кішкою
на камʼяний кряж гори
і чекаю твого ніжного
залицяння
теплого твого кохання
спасіння
у суворих снігах
південної азії
я така непостійна
всюди шукаю вчорашнього дня
і знаю що саме ти
ти дозволиш мені
захотіти жити
*
мені зле ведеться
на серці
порвата майка
кори на деревах
вся світиться
гусеницями
у бéзмірі
гімалайських гір ладакху
у пік сезону
що зву його також
/я тебе хочу/ або
/я без тебе загину/
душí своєї не чую
бо дух твій увійшов глибоко
в пасма шерсті і стримить
мені зубами назовні
мабуть,
я назву це також
/кохаю/.
23.04.202519:18
уперше чую про цю поетку. та й не дивно, мабуть. щастя, що тепер можна! прочитала кілька її поезій – і просто випала від того, які ж вони чудові!
стилет і стилос відкрило передзамовлення її віршів! боже, дожить би до зарплатоньки 🥲
стилет і стилос відкрило передзамовлення її віршів! боже, дожить би до зарплатоньки 🥲
已删除23.04.202506:08
22.04.202520:58
любов ні зноби́ть,
ні гріє — не признає
мене зáсвітну
коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою
росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою
лиш
обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і упала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна
і любилася
дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама
а ти?
кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння
дістань сонну
птаху з бравих
моїх очей
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
ні гріє — не признає
мене зáсвітну
коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою
росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою
лиш
обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і упала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна
і любилася
дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама
а ти?
кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння
дістань сонну
птаху з бравих
моїх очей
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
10.05.202513:29
друзі, далекі й близькі!
відкрила разом із добрим другом збір для 12-ї бригади НГУ «Азов» на 750 ударних оптоволоконних БПЛА.
наша ціль: 10 000 🥹
зібрано: 8 239 💔
тут твій помічний донат + розігруємо 5 книг за донат від 50 грн 🤩 (нині лише двоє бажаючих)
умови розіграшу
відкрила разом із добрим другом збір для 12-ї бригади НГУ «Азов» на 750 ударних оптоволоконних БПЛА.
наша ціль: 10 000 🥹
зібрано: 8 239 💔
тут твій помічний донат + розігруємо 5 книг за донат від 50 грн 🤩 (нині лише двоє бажаючих)
умови розіграшу
07.05.202508:30
знову не потрапила в легіт
03.05.202520:53
піна сповзає з плечей
мов нічна сорочка
вкрий мене
рушником
Дніпра
дай напоїтися
стомленому
цуценяті
бідне летіло на всіх
лебединих вітрáх
вірне господарці
кину йому свою руку
як палицю і скажу: біжи
ще ніхто тебе не
пригоспóдив а я
спробую — зажди
сотні зелених язиків
стрибають мов жабки
а я сумую,
я — Дафна
знічорнілася,
невдовзі розведу місяць
на серці і
з рук себе
не пущу — хай хоч
грім з неба!
*
пахну
морською цвіллю
повиймала
з голови за день
стільки тих очеретя́нок
а з голови все одно не йде.
мов нічна сорочка
вкрий мене
рушником
Дніпра
дай напоїтися
стомленому
цуценяті
бідне летіло на всіх
лебединих вітрáх
вірне господарці
кину йому свою руку
як палицю і скажу: біжи
ще ніхто тебе не
пригоспóдив а я
спробую — зажди
сотні зелених язиків
стрибають мов жабки
а я сумую,
я — Дафна
знічорнілася,
невдовзі розведу місяць
на серці і
з рук себе
не пущу — хай хоч
грім з неба!
*
пахну
морською цвіллю
повиймала
з голови за день
стільки тих очеретя́нок
а з голови все одно не йде.
已删除25.04.202512:50
25.04.202508:22
я горем гори розведу
23.04.202519:12
я вважаю що вірші писати не просто
подивіться-бо як часто
це не під силу тим
кому повинно б удаватися
але також вважаю
що анітрішечки не легше
випити отруту
здолати недосяжну вершину гір
перепливти Ла-Манш
та раз по раз й це комусь вдається
отож і я насмілюся ще раз
– Галина Посвятовська 💔
подивіться-бо як часто
це не під силу тим
кому повинно б удаватися
але також вважаю
що анітрішечки не легше
випити отруту
здолати недосяжну вершину гір
перепливти Ла-Манш
та раз по раз й це комусь вдається
отож і я насмілюся ще раз
– Галина Посвятовська 💔
已删除23.04.202506:08
22.04.202520:53
вірш! 🫦
09.05.202517:31
Aplonis panayensis
(шпак-блискотливий)
(шпак-блискотливий)
05.05.202508:25
Зелений бог буяння й зросту
зітре на попіл мої кості,
щоб виростало, щоб кипіло
п'янких рослин зелене тіло.
Богдан Ігор-Антонич
зітре на попіл мої кості,
щоб виростало, щоб кипіло
п'янких рослин зелене тіло.
Богдан Ігор-Антонич
26.04.202506:14
їхала в одному метро з батьком максима кривцова, а потім ще й розплакалась на місці 💔
пригадала з якою любовʼю він декламував (та співав) вірші сина на землі поетів. не можливо було стримати сліз.
усе ж не наважилася обійняти його та подякувати.
пригадала з якою любовʼю він декламував (та співав) вірші сина на землі поетів. не можливо було стримати сліз.
усе ж не наважилася обійняти його та подякувати.
24.04.202514:37
за донат отримала о таке страшенно миле передбаченько й влучне (бо думаю багато про море останніми днями) від Юліних другокласничків, які вирішили доєднатися до ініціативи, написавши кожному та кожній 🥰
у неї нині збір для Азову, тож прошу підтримати гривнею + отримати милезне гадання за будь-який донат 🥹
у неї нині збір для Азову, тож прошу підтримати гривнею + отримати милезне гадання за будь-який донат 🥹
23.04.202507:47
моєму віршу пасує твоя реакція 💔
22.04.202517:49
Ніжність не означає слабкість; найцікавіша вона – коли народжується через працю над собою, коли є результатом сили і приборкання тієї сили.
Володимир Єрмоленко, «Ерос і Психея. Кохання і культура в Європі»
09.05.202510:39
Мене дратувала манія далекості, яка часом пронизувала ставлення до цих людей. Мені хотілося думати, що класики можуть бути близькими. Не холодними статуями, не пафосними портретами, не далекими міфами і легендами, а близькими. Тими, хто може бути поруч. Друзями чи сусідами.
Володимир Єрмоленко
«Далекі близькі»
Володимир Єрмоленко
«Далекі близькі»
04.05.202519:00
*
кажеш
ворог тобі
нині за слово
вирвала
себе сторінку
з лиця землі
бідкаєшся
що почують
дурнесенька
кору твого
мозку заслідили
рогаті комашки
пекельники в
чорній одежі
пригадую батька
який запевняв
що я душа
запропала
і вірші мої
казав не
від добра
говориш
схожа стаю
на матір
мов прокльон
кидаєш у спину
авжеж
куди ж я без
неї і тéбе
куди
попробуй лиш
виростити
таку поетку
не сполохливих
тільки й чорни́ть
собі думку
двадцятим
кругóтвором
на Бога
така комусь!
*
кажеш
ворог тобі
нині за слово
вирвала
себе сторінку
з лиця землі
бідкаєшся
що почують
дурнесенька
кору твого
мозку заслідили
рогаті комашки
пекельники в
чорній одежі
пригадую батька
який запевняв
що я душа
запропала
і вірші мої
казав не
від добра
говориш
схожа стаю
на матір
мов прокльон
кидаєш у спину
авжеж
куди ж я без
неї і тéбе
куди
попробуй лиш
виростити
таку поетку
не сполохливих
тільки й чорни́ть
собі думку
двадцятим
кругóтвором
на Бога
така комусь!
*
25.04.202515:20
Микола Леонович — поет, ілюстратор і книжковий дизайнер з Полтави, зниклий безвісти 27 квітня 2023 року під час бойового завдання поблизу Авдіївки.
Його поезія поєднувала строгість форми, іронію, уважність і пророче передчуття. Ми зібрали основні відомості про його життя, в якому поєдналися відповідальність за культуру та добровільний вибір йти на фронт.
Його поезія поєднувала строгість форми, іронію, уважність і пророче передчуття. Ми зібрали основні відомості про його життя, в якому поєдналися відповідальність за культуру та добровільний вибір йти на фронт.
24.04.202506:49
сьогодні не ти, відбій
23.04.202506:04
любов ні зноби́ть,
ні гріє — не признає
мене зáсвітну
коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою
росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою
лиш
обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і впала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна
і любилася
дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама
а ти?
кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння
дістань сонну
птаху з брів
моїх, милий
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
ні гріє — не признає
мене зáсвітну
коли йду до тебе
зодягаюся в річку
і стрибаю у води твої
пустункою-рибою
росту
в купі з малиною
конюшиною
кукургузкою
соняшником
диньою
лиш
обвела
кругом пальця
землю співану дощиком
і впала на неї
звèчорну і
любилася в ній до
звèчорна
і любилася
дужчав хліб на
помаді
кохалося
листя у колосі
язика — я
зáвжди зáвжди
сама
а ти?
кора
дере світ
під очима
— сушені сливи —
розгнузданий
дзьобик довбе
мурашиння
дістань сонну
птаху з брів
моїх, милий
поведи мене
за собою сліпити
готовий
день.
22.04.202506:31
настрій: жити хочу!
геть, думи сумні!
геть, думи сумні!
显示 1 - 24 共 231
登录以解锁更多功能。