Спонукальний інцидент
Усе про будні оповідачки, книги, письменство та силу ідей від @yuliiaaiiluy ✨
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
关联群组
Юля з олівчиком за вухом
11
订阅者
785
24 小时00%一周
2-0.2%一个月
4-0.5%
引用指数
0
提及1频道上的转发0频道上的提及1
每帖平均覆盖率
138
12 小时1330%24 小时1380%48 小时1250%
参与率 (ER)
8%
转发0评论5反应33
覆盖率参与率 (ERR)
15.92%
24 小时
1.66%一周0%一个月
15.55%
每则广告帖子的平均覆盖率
0
1 小时00%1 – 4 小时00%4 - 24 小时00%
"Спонукальний інцидент" 群组最新帖子
10.05.202509:58
Племінниця пробує заліпити пару сюжетних дірок у моїй історії.
Проблема серйозна: там не знайшлося місця для принцеси Піч 💖
Проблема серйозна: там не знайшлося місця для принцеси Піч 💖
09.05.202509:51
Фух, оце сесія сьогодні 😪
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
07.05.202510:08
2/2
Тепірка до головного питання: і як же я рахую прогрес?
Прогрес ділю на два показники. Вони незалежні одне від одного, аби не демонізувати той факт, що письмо — це ще й переписування.
📍Показник 1: прогрес історії (тобто сюжету) — тут я рахую в міні-арках, які пройшла. В оповіданні #ВідділТранспортуванняДуш я запланувала 6 міні-арок на 17 сцен. Так і рахую. Написала 3/17 сцен, закрила одну міні-арку. Структурована душа радіє, прогрес історії справді помітний. Бо 4000 слів за *підставте час* майже нічого не говорять про те, скільки історії видобула на світ.
📍Показник 2: прогрес письма або ж скільки сирого продукту (слів) я пишу — тут рахую у словах за день/тиждень/місяць. Без цього показника нікуди, бо він загалом вказує на те, скільки часу я приділяю письму, а ще дає небачену гнучкість.
Коли я редагую і не рухаюся в історії сюжетно, я все одно пишу слова, доповнюю чи переписую сцени, це все робота і це все прогрес. Якщо оцінювати лише сюжетним прогресом, зʼявиться відчуття, що я стою на місці. А так навіть якщо я редагувала весь місяць і сюжет не рушив уперед, я маю інший показник прогресу, на який можу спертися.
😎 Таким чином що б я не робила, я відчуваю прогрес. Я навіть його бачу. І тоді, коли загальна кількість слів у документі не змінилася (бо 800 одних слів замінила на 800 інших), і тоді, коли додалося всього 800 слів, але я встигла завершити потрібну сцену. Це мій спосіб хоча б якось окреслити ту аморфну масу, яка 99% часу росте та зменшується, аж доки не застигне у фінальному варіанті.
Буду вдячна за ваші реакції та коментарі ❤️🩹 А ще поділіться, як ви рахуєте прогрес для себе? Дуже і дуже цікаво 🙌
Тепірка до головного питання: і як же я рахую прогрес?
Прогрес ділю на два показники. Вони незалежні одне від одного, аби не демонізувати той факт, що письмо — це ще й переписування.
📍Показник 1: прогрес історії (тобто сюжету) — тут я рахую в міні-арках, які пройшла. В оповіданні #ВідділТранспортуванняДуш я запланувала 6 міні-арок на 17 сцен. Так і рахую. Написала 3/17 сцен, закрила одну міні-арку. Структурована душа радіє, прогрес історії справді помітний. Бо 4000 слів за *підставте час* майже нічого не говорять про те, скільки історії видобула на світ.
📍Показник 2: прогрес письма або ж скільки сирого продукту (слів) я пишу — тут рахую у словах за день/тиждень/місяць. Без цього показника нікуди, бо він загалом вказує на те, скільки часу я приділяю письму, а ще дає небачену гнучкість.
Коли я редагую і не рухаюся в історії сюжетно, я все одно пишу слова, доповнюю чи переписую сцени, це все робота і це все прогрес. Якщо оцінювати лише сюжетним прогресом, зʼявиться відчуття, що я стою на місці. А так навіть якщо я редагувала весь місяць і сюжет не рушив уперед, я маю інший показник прогресу, на який можу спертися.
😎 Таким чином що б я не робила, я відчуваю прогрес. Я навіть його бачу. І тоді, коли загальна кількість слів у документі не змінилася (бо 800 одних слів замінила на 800 інших), і тоді, коли додалося всього 800 слів, але я встигла завершити потрібну сцену. Це мій спосіб хоча б якось окреслити ту аморфну масу, яка 99% часу росте та зменшується, аж доки не застигне у фінальному варіанті.
Буду вдячна за ваші реакції та коментарі ❤️🩹 А ще поділіться, як ви рахуєте прогрес для себе? Дуже і дуже цікаво 🙌
07.05.202509:50
1/2
Дрібка передісторії
Дуже довго я орієнтувалася виключно на слова. Якщо написала 1000 слів, то настільки ж просунулася в історії. Ви, напевно, зажмурили очі від болю вже тепер, бо знаєте, яке стихійне лихо цій тисячі слів може принести редагування. Одна й та ж сцена перепишеться від одного до десятка разів, на 1000 слів фінального тексту може піти 10 000 слів ітерації. Якісь сцени народжуються одразу красивими, якісь — у нестерпних конвульсіях. Це норма, з цим нічого не зробиш.
🧐 Постало питання: як рахувати так, аби редагування не сприймалося як нищення тексту? Без нього ж нікуди. Редагування має стати найближчим другом, а не заклятим ворогом. Та все ж я хотіла тримати руку на пульсі і знати, скільки сирого тексту я можу "робити" на день/тиждень/місяць, тобто НЕ рахувати слова НЕ розглядала.
Паралельно я винаходила ще один велосипед — як каркасом сюжету обмежити себе так, аби мати надійні дороговкази, але залишити максимальне поле для творчості? Це той ключик, який мав би відкрити мені сотню дверей, думала я. І не прогадала.
Тут мені допомогли міні-арки. Я кажу, що винайшла велосипед, бо це поняття зовсім не нове. Але скільки б я за них не чула і не читала, моїм способом це стало тільки тоді, коли я спочатку накидала цей каркас інтуїтивно, а потім подивилася, на що це найбільше схоже. На жаль, зворотне для мене рідко коли працює: уся теорія це просто гарна теорія, поки я не "винайду" її для себе сама, тобто не пройду всі ті логічні піт-стопи аж до узагальнення та висновків. Поки не зрозумію, чому це працює та що мені це дає, конкретно у моїй історії та моїй ситуації.
📍Отож, що таке міні-арка для мене? Це серія сцен (від однієї і більше), які обʼєднані спільною сюжетною метою і які призводять до наступної мети/сюжетного прогресу, тобто до нової міні-арки.
Мені подобається, що міні-арки ще й накладаються на інші сюжетні структури. Якщо вам близький Save the Cat, міні-арка допомагає заземлити цю структуру. Замість "спонукальний інцидент" у нас "міні-арка, де ми знайомимося з героєм, дізнаємося про його проблеми та недоліки, а також отримуємо першого сюжетного копняка під дупу". Звісно, загальне у моєму прикладі замінюємо на конкретику для вашої історії.
Це наче одне й те ж, на більшості схем щось схоже навіть буде підписано, але мені оперувати розлогішим поняттям значно легше. Бо будь-яка точка на структурі Save the Cat має втілитися в серію сцен, більшість драматичних моментів треба підготовлювати заздалегідь, протягувати від сцени до сцени, це точно не "точка" у тексті. Це лінія. Лініями мені оперувати найлегше, бо я вже думаю сценами, переходами і діалогами, а не одним моментом. Думаю мʼяском історії, а не її кістками.
Дрібка передісторії
Дуже довго я орієнтувалася виключно на слова. Якщо написала 1000 слів, то настільки ж просунулася в історії. Ви, напевно, зажмурили очі від болю вже тепер, бо знаєте, яке стихійне лихо цій тисячі слів може принести редагування. Одна й та ж сцена перепишеться від одного до десятка разів, на 1000 слів фінального тексту може піти 10 000 слів ітерації. Якісь сцени народжуються одразу красивими, якісь — у нестерпних конвульсіях. Це норма, з цим нічого не зробиш.
🧐 Постало питання: як рахувати так, аби редагування не сприймалося як нищення тексту? Без нього ж нікуди. Редагування має стати найближчим другом, а не заклятим ворогом. Та все ж я хотіла тримати руку на пульсі і знати, скільки сирого тексту я можу "робити" на день/тиждень/місяць, тобто НЕ рахувати слова НЕ розглядала.
Паралельно я винаходила ще один велосипед — як каркасом сюжету обмежити себе так, аби мати надійні дороговкази, але залишити максимальне поле для творчості? Це той ключик, який мав би відкрити мені сотню дверей, думала я. І не прогадала.
Тут мені допомогли міні-арки. Я кажу, що винайшла велосипед, бо це поняття зовсім не нове. Але скільки б я за них не чула і не читала, моїм способом це стало тільки тоді, коли я спочатку накидала цей каркас інтуїтивно, а потім подивилася, на що це найбільше схоже. На жаль, зворотне для мене рідко коли працює: уся теорія це просто гарна теорія, поки я не "винайду" її для себе сама, тобто не пройду всі ті логічні піт-стопи аж до узагальнення та висновків. Поки не зрозумію, чому це працює та що мені це дає, конкретно у моїй історії та моїй ситуації.
📍Отож, що таке міні-арка для мене? Це серія сцен (від однієї і більше), які обʼєднані спільною сюжетною метою і які призводять до наступної мети/сюжетного прогресу, тобто до нової міні-арки.
Мені подобається, що міні-арки ще й накладаються на інші сюжетні структури. Якщо вам близький Save the Cat, міні-арка допомагає заземлити цю структуру. Замість "спонукальний інцидент" у нас "міні-арка, де ми знайомимося з героєм, дізнаємося про його проблеми та недоліки, а також отримуємо першого сюжетного копняка під дупу". Звісно, загальне у моєму прикладі замінюємо на конкретику для вашої історії.
Це наче одне й те ж, на більшості схем щось схоже навіть буде підписано, але мені оперувати розлогішим поняттям значно легше. Бо будь-яка точка на структурі Save the Cat має втілитися в серію сцен, більшість драматичних моментів треба підготовлювати заздалегідь, протягувати від сцени до сцени, це точно не "точка" у тексті. Це лінія. Лініями мені оперувати найлегше, бо я вже думаю сценами, переходами і діалогами, а не одним моментом. Думаю мʼяском історії, а не її кістками.
07.05.202509:41
Обіцяла розповісти, як рахую прогрес у власній історії на прикладі оповідання #ВідділТранспортуванняДуш — вмощуйтеся зручніше, ми починаємо.
Нижче розповім про:
🌟чому рахувати прогрес лише у словах не працює для мене
🌟до чого тут ще й планування сюжету
🌟як я використовую міні-арки і для прогресу, і для сюжету
🌟які ж показники == прогрес
Залишайте коментарі та реакції, якщо вам буде корисно ❤️
Нижче розповім про:
🌟чому рахувати прогрес лише у словах не працює для мене
🌟до чого тут ще й планування сюжету
🌟як я використовую міні-арки і для прогресу, і для сюжету
🌟які ж показники == прогрес
Залишайте коментарі та реакції, якщо вам буде корисно ❤️
06.05.202513:32
Дочитала "Слова Променистого ордену". Ну, дооообре, вкінці все було ДУЖЕ добре, захотілося пірнати за героями одразу в "Присяжника".
АЛЕ наскільки ж крейзі, що треба плисти цілу тисячу сторінок, щоб отримати винагороду, я гребу 😱
Мені здається, трохи недооцінено, скільки довіри до автора вимагають "Хроніки Буресвітла". Здається, одного лише вигляду книжок достатньо, аби це зрозуміти, але ніт. Мені розвиднілося тільки вкінці 2ої частини. Довелося знову підписувати пакт із собою «чи згодна я на цю мандрівку».
Якби я була Сандерсоном, мій страх номер один був би розгубити цю дику довіру, бо без неї можна і не дожити до найкращих моментів/частин. А якби він був ноунеймом, ці книги скніли б десь у глибокій ніші. За це він заслуговує ще більше похвали. Одна справа зробити популярною легку, веселу та тоненьку книжку, зовсім інша — таку громадину. Ну і братимуся за "Присяжника" десь пізніше. Від слів про недоліки не відмовляюся, але зрештою — браво.
А ви вже читали чи, може, тільки збираєтеся? 👀
#читацьке_кубельце
АЛЕ наскільки ж крейзі, що треба плисти цілу тисячу сторінок, щоб отримати винагороду, я гребу 😱
Мені здається, трохи недооцінено, скільки довіри до автора вимагають "Хроніки Буресвітла". Здається, одного лише вигляду книжок достатньо, аби це зрозуміти, але ніт. Мені розвиднілося тільки вкінці 2ої частини. Довелося знову підписувати пакт із собою «чи згодна я на цю мандрівку».
Якби я була Сандерсоном, мій страх номер один був би розгубити цю дику довіру, бо без неї можна і не дожити до найкращих моментів/частин. А якби він був ноунеймом, ці книги скніли б десь у глибокій ніші. За це він заслуговує ще більше похвали. Одна справа зробити популярною легку, веселу та тоненьку книжку, зовсім інша — таку громадину. Ну і братимуся за "Присяжника" десь пізніше. Від слів про недоліки не відмовляюся, але зрештою — браво.
А ви вже читали чи, може, тільки збираєтеся? 👀
#читацьке_кубельце
06.05.202508:02
Тренувати запʼястки грою у волейбол? Пффф, а Сандерсона ви пробували читати? 🏋️♀️
05.05.202519:28
Мені ще півтори години до кінця книжки і я натурально забуваю як дихати 😰
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
05.05.202514:20
Кожнісінькі активні вихідні я потрапляю в одну й ту ж пастку:
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
05.05.202506:26
✨ Тихенько спостерігаю, як у Києві знову почався сезон світанків у Ботанічному саду, і вкотре розумію, яка я довершена інтровертка.
Бо єдина причина, чому б я прокидалася о 5-6 ранку і йшла на вулицю — це аби побути з Києвом ДО того, як побачу натовп людей.
Відчути, як простір навколо на одну крихку мить належить тільки мені. Ні тривог, ні печалей, ні голосів. Тільки спів пташок і скрип камінців під ногами ✨
Бо єдина причина, чому б я прокидалася о 5-6 ранку і йшла на вулицю — це аби побути з Києвом ДО того, як побачу натовп людей.
Відчути, як простір навколо на одну крихку мить належить тільки мені. Ні тривог, ні печалей, ні голосів. Тільки спів пташок і скрип камінців під ногами ✨
04.05.202514:07
Двадцять хвилин мʼячика у волейбол — і я абсолютно нова людина 💃
Сьогодні казкова неділя: похмуренько, але тепло; пізно поснідала, почитала Сандерсона (щось нарешті починається там, але ще не точно); написала майже 800 слів сирої чернетки, скинула на русоріз. Тепер ще вечір Манчкіна — і включайте вже той понеділок, я готова 🙂↕️
Порівняно з учора прямо захотілося жити. А ви як? 👀
Сьогодні казкова неділя: похмуренько, але тепло; пізно поснідала, почитала Сандерсона (щось нарешті починається там, але ще не точно); написала майже 800 слів сирої чернетки, скинула на русоріз. Тепер ще вечір Манчкіна — і включайте вже той понеділок, я готова 🙂↕️
Порівняно з учора прямо захотілося жити. А ви як? 👀
03.05.202509:54
2/2
Звісно, окремі аспекти не вирок. Через саму грандіозність світу важко оцінити цю книгу посередньо, бо вражає сам задум і масштаб.
Я досі люблю цей світ, іншого такого не існує. Мені цікаво, що відбудеться далі. Магія, лор, інтриги, багато рухомих частин — це все дуже класно й точно вартує того, аби читати. Знову ж, від розкриття здібностей Шаллан я себе відірвати не можу.
А тоді читаєш отакі романтичні взаємодії і хочеш, аби це пошвидше припинилося. Увесь епік перетворюється на янг-едалт. Сприйняття персонажів розмивається, змінюється, і я вже сумніваюся, чи все це так і дотепно.
Хоча стосунки між Навані та Далінаром описані безцінно, вони стали надбанням першої частини, а не другої, як на мене. А друга поки що і важлива, але і якась ледь не прохідна. Напевно, в епіку цього не оминути, але факт залишається фактом. Плюс досі не можу з того, як подія з кораблем на початку викинула мене з історії.
Дуже чекаю на фінал. Чекаю на відчуття, що вся ця дорога була вартою пейзажу згори.
#читацьке_кубельце
Звісно, окремі аспекти не вирок. Через саму грандіозність світу важко оцінити цю книгу посередньо, бо вражає сам задум і масштаб.
Я досі люблю цей світ, іншого такого не існує. Мені цікаво, що відбудеться далі. Магія, лор, інтриги, багато рухомих частин — це все дуже класно й точно вартує того, аби читати. Знову ж, від розкриття здібностей Шаллан я себе відірвати не можу.
А тоді читаєш отакі романтичні взаємодії і хочеш, аби це пошвидше припинилося. Увесь епік перетворюється на янг-едалт. Сприйняття персонажів розмивається, змінюється, і я вже сумніваюся, чи все це так і дотепно.
Хоча стосунки між Навані та Далінаром описані безцінно, вони стали надбанням першої частини, а не другої, як на мене. А друга поки що і важлива, але і якась ледь не прохідна. Напевно, в епіку цього не оминути, але факт залишається фактом. Плюс досі не можу з того, як подія з кораблем на початку викинула мене з історії.
Дуже чекаю на фінал. Чекаю на відчуття, що вся ця дорога була вартою пейзажу згори.
#читацьке_кубельце
03.05.202509:37
1/2
Ну і ще накину трохи (напевно) непопулярного про "Слова Променистого ордену", а ви сперечайтеся зі мною в коментарях, якщо думаєте інакше.
🌟Усю книжку мене тримає лише розвиток і ціль Шаллан + переживаю за Далінара, бо вся ця історія з Садеасом наприкінці першої частини дуже добре навіяла саспенс і атмосферу боротьби за корону. Каладін майже зовсім не хвилює + я його не розумію в дуже багатьох речах, деякі вибори дистанціюють та змушують відчувати до нього неприязнь.
🌟Романтика поміж молодими людьми (тут без спойлерів) написана на трієчку, хоч очевидно, що цьому запланована відчутна роль + на цьому базуватиметься кілька сюжетних моментів, підозрюю, що серйозних.
↪️ Чому мені так здається? Є вайби того самого фанфіківського письма. Любовні інтереси гиркаються, зловтішаються, пробують отримати верх, за цим трохи крінжово спостерігати, бо ворожість відчувається майже дитячою, а не сповненою іскор та напруги. Щось на кшталт динаміки Адоліна і Каладіна — картинно, наче в театрі. Оці one note взаємодії втомлюють за 500+ сторінок дуже сильно.
На щастя, розвиток все-таки відбувається. Головне дочекатися.
#читацьке_кубельце
Ну і ще накину трохи (напевно) непопулярного про "Слова Променистого ордену", а ви сперечайтеся зі мною в коментарях, якщо думаєте інакше.
🌟Усю книжку мене тримає лише розвиток і ціль Шаллан + переживаю за Далінара, бо вся ця історія з Садеасом наприкінці першої частини дуже добре навіяла саспенс і атмосферу боротьби за корону. Каладін майже зовсім не хвилює + я його не розумію в дуже багатьох речах, деякі вибори дистанціюють та змушують відчувати до нього неприязнь.
🌟Романтика поміж молодими людьми (тут без спойлерів) написана на трієчку, хоч очевидно, що цьому запланована відчутна роль + на цьому базуватиметься кілька сюжетних моментів, підозрюю, що серйозних.
↪️ Чому мені так здається? Є вайби того самого фанфіківського письма. Любовні інтереси гиркаються, зловтішаються, пробують отримати верх, за цим трохи крінжово спостерігати, бо ворожість відчувається майже дитячою, а не сповненою іскор та напруги. Щось на кшталт динаміки Адоліна і Каладіна — картинно, наче в театрі. Оці one note взаємодії втомлюють за 500+ сторінок дуже сильно.
На щастя, розвиток все-таки відбувається. Головне дочекатися.
#читацьке_кубельце
03.05.202507:55
Інколи хочеться, аби ця книжка тріснула мене по лобі і припинила мої страждання 📖
Читати відразу дві частини "Хронік Буресвітла" поспіль було жахливою ідеєю. Я вже на 2000+ сторінці загальної історії, і попри те, що мені майже все ДУЖЕ подобається (окрім митарств Каладіна), я страшенно втомилася від довжини цієї історії. Не подумайте, кожна сторінка — таки задоволення, але навіть воно може набити оскомину.
Уже майже зрозуміло, чим закінчиться друга частина, але треба ще 300+сторінок, щоб водичка нарешті полилася через край. ААаааааААааа 💀 #читацьке_кубельце
Читати відразу дві частини "Хронік Буресвітла" поспіль було жахливою ідеєю. Я вже на 2000+ сторінці загальної історії, і попри те, що мені майже все ДУЖЕ подобається (окрім митарств Каладіна), я страшенно втомилася від довжини цієї історії. Не подумайте, кожна сторінка — таки задоволення, але навіть воно може набити оскомину.
Уже майже зрозуміло, чим закінчиться друга частина, але треба ще 300+сторінок, щоб водичка нарешті полилася через край. ААаааааААааа 💀 #читацьке_кубельце
02.05.202518:19
Ну чим же ще мав закінчитися вечір, коли я вирішила не писати. Звісно — голеньким акаунтом у тредс. Поки нічого не розумію, але все дуже інтересно 💖
Знайти і підписатися отуво, буду рада вас бачити 🙌
Знайти і підписатися отуво, буду рада вас бачити 🙌
记录
01.03.202523:59
816订阅者02.10.202423:59
100引用指数23.04.202514:16
1.5K每帖平均覆盖率10.05.202521:18
0广告帖子的平均覆盖率23.02.202508:18
36.55%ER22.04.202516:05
196.57%ERR09.05.202509:51
Фух, оце сесія сьогодні 😪
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
Завжди читала ці дописи від інших авторок у стилі "написала сцену і зробилося аж погано" або "плакала разом зі своїми героями", і не могла сказати, що розумію їх. Зі мною такого не ставалося.
Дотепер.
Пишу сирущу чернетку сцени з мідпоїнту, де тільки каркас усієї бурі, а мені вже погано і дуже шкода головного героя 😭😭😭 Хочеться спалити другорядного за те, що змушує його страждати. У фінальній сцені комусь буде непереливкиииииииии
А у вас таке взагалі буває?
11.04.202510:39
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
25.04.202516:07
Над чим я зараз працюю? Ох, як добре, що ви запитали 🤭
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії, <strike>кланяюся та йду за лаштунки</strike> редагую до <strike>посиніння</strike> ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії, <strike>кланяюся та йду за лаштунки</strike> редагую до <strike>посиніння</strike> ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
22.04.202515:22
Боже, я й не знала, що така класна high school історія вже лежала в мене на полиці!! 0% крінжі, 0% засудження і 100% розуміння героїні.
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
06.05.202508:02
Тренувати запʼястки грою у волейбол? Пффф, а Сандерсона ви пробували читати? 🏋️♀️
28.04.202518:22
👉Ревʼювер:
— усерйоз порівнює "Четверте крило" із "Володарем Перснів" Толкіна, щоб продемонструвати, чому "Четверте крило" жахливо написане фентезі,
💙АЛЕ
— не виносить у мінуси Володаря Перснів інфодамп, за який би Яррос сполелили на місці, бо ж Толкін де? Толкін на пʼєдесталі. А те, що порівнюємо ми не позиції на пʼєдесталі, а безпосередньо тексти, його не дуже хвилює. Тобто щодо Толкіна він враховує контекст доби, як виглядав жанр у той час, цільову аудиторію, що було допустимо тощо. Тільки так інфодамп у цьому тексті може оминути критику з нашого погляду тут і тепер.
💙І ВОДНОЧАС
— не враховує цільову аудиторію та піджанр "Четвертого крила", яке й не пнеться бути епічним фентезі у стилі "grandpa Tolkien", а окреслює цілком окремий піджанр (янг/нью едалт + роментезі). І зводить всі мінуси "Четвертого Крила" до того, що це не те епічне фентезі, на яке він розраховував і до якого звик. Персонажі too badass, світ якийсь не такий і тд, багато уваги на внутрішній стан, angst і стосунки, секс простигосподи (оффтоп: цікаво, Грі Престолів це хтось у мінуси закидав? Чи людям за згвалтуваннями стежити прийнятніше, ніж за звичайним сексом?), менше уваги — на світ. (Кгхм, а непогано він розкусив особливості піджанру цієї книжки).
Ну і я просто переконана, що коли застосувати таку ж мікролупу до тексту Толкіна, схочеться понити на тему "Не просунувся далі прологу, бо заснув" і "Як Гімлі міг пробігти стільки кілометрів + як він взагалі їхав на тому коні (зі зброєю) і тримав баланс??? У нього натренований шпагат? Дурня якась. Мене відразу викинуло з історії, історія гімно".
Аргхрхг, бісе. Ще б узяв Шекспіра з Толкіном порівнювати (по ідеї, тут мав би програти Толкін, бо Шекспір на пʼєдесталі вище). Або ж "Одісею" Гомера. Теж нічого собі так роментезі, якщо задуматися.
👉Висновок: головне не препарувати класику і не ставити щодо неї ті ж питання, які ставиш щодо зразка, який хочеться трішки обісрати. Бо вийде трошки невдобно.
— Можливо, доведеться справді зайнятися аналізом тексту, а не перераховувати свої несправджені очікування.
— Можливо, доведеться визнати, що тобі цілковито не подобається піджанр, до якого належить книжка.
— Можливо, доведеться визнати, що взяв її читати тільки тому, що відео про неї точно залетить. Інакше для чого брати жанр, який не цікавить?
Хоча стоп, він визнав, що за першого прочитання книжка йому сподобалася. Але ж це silly book, якесь guilty pleasure. Упаси боже вважати жанрову книжку хорошою, якщо її ціллю було розважити й вона це зробила (!!!).
Це як вибрати добротний бойовик для кінця на вечір і потім бурмотіти, що інтелектуалізму мало, трюки штучні, кулі неправильно літають і взагалі Лінч знімає краще (а хотілося конкретного: піу-пау, розважитися і відпочити). Тут якась трохи логічна пастка, бо коли текст не пнеться кудись і комфортно розмістився на своїй поличці, то нащо це приписувати як мінус мені ДУЖЕ незрозуміло.
Коротше, якби "Четверте крило" було half as bad as they say, моє життя було б точно спокійнішим.
— усерйоз порівнює "Четверте крило" із "Володарем Перснів" Толкіна, щоб продемонструвати, чому "Четверте крило" жахливо написане фентезі,
💙АЛЕ
— не виносить у мінуси Володаря Перснів інфодамп, за який би Яррос сполелили на місці, бо ж Толкін де? Толкін на пʼєдесталі. А те, що порівнюємо ми не позиції на пʼєдесталі, а безпосередньо тексти, його не дуже хвилює. Тобто щодо Толкіна він враховує контекст доби, як виглядав жанр у той час, цільову аудиторію, що було допустимо тощо. Тільки так інфодамп у цьому тексті може оминути критику з нашого погляду тут і тепер.
💙І ВОДНОЧАС
— не враховує цільову аудиторію та піджанр "Четвертого крила", яке й не пнеться бути епічним фентезі у стилі "grandpa Tolkien", а окреслює цілком окремий піджанр (янг/нью едалт + роментезі). І зводить всі мінуси "Четвертого Крила" до того, що це не те епічне фентезі, на яке він розраховував і до якого звик. Персонажі too badass, світ якийсь не такий і тд, багато уваги на внутрішній стан, angst і стосунки, секс простигосподи (оффтоп: цікаво, Грі Престолів це хтось у мінуси закидав? Чи людям за згвалтуваннями стежити прийнятніше, ніж за звичайним сексом?), менше уваги — на світ. (Кгхм, а непогано він розкусив особливості піджанру цієї книжки).
Ну і я просто переконана, що коли застосувати таку ж мікролупу до тексту Толкіна, схочеться понити на тему "Не просунувся далі прологу, бо заснув" і "Як Гімлі міг пробігти стільки кілометрів + як він взагалі їхав на тому коні (зі зброєю) і тримав баланс??? У нього натренований шпагат? Дурня якась. Мене відразу викинуло з історії, історія гімно".
Аргхрхг, бісе. Ще б узяв Шекспіра з Толкіном порівнювати (по ідеї, тут мав би програти Толкін, бо Шекспір на пʼєдесталі вище). Або ж "Одісею" Гомера. Теж нічого собі так роментезі, якщо задуматися.
👉Висновок: головне не препарувати класику і не ставити щодо неї ті ж питання, які ставиш щодо зразка, який хочеться трішки обісрати. Бо вийде трошки невдобно.
— Можливо, доведеться справді зайнятися аналізом тексту, а не перераховувати свої несправджені очікування.
— Можливо, доведеться визнати, що тобі цілковито не подобається піджанр, до якого належить книжка.
— Можливо, доведеться визнати, що взяв її читати тільки тому, що відео про неї точно залетить. Інакше для чого брати жанр, який не цікавить?
Хоча стоп, він визнав, що за першого прочитання книжка йому сподобалася. Але ж це silly book, якесь guilty pleasure. Упаси боже вважати жанрову книжку хорошою, якщо її ціллю було розважити й вона це зробила (!!!).
Це як вибрати добротний бойовик для кінця на вечір і потім бурмотіти, що інтелектуалізму мало, трюки штучні, кулі неправильно літають і взагалі Лінч знімає краще (а хотілося конкретного: піу-пау, розважитися і відпочити). Тут якась трохи логічна пастка, бо коли текст не пнеться кудись і комфортно розмістився на своїй поличці, то нащо це приписувати як мінус мені ДУЖЕ незрозуміло.
Коротше, якби "Четверте крило" було half as bad as they say, моє життя було б точно спокійнішим.
05.05.202514:20
Кожнісінькі активні вихідні я потрапляю в одну й ту ж пастку:
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
频道变更历史
登录以解锁更多功能。
