«Український націоналізм у Росії це щось абсолютно відмінне від, скажімо, чеського, польського або фінського націоналізму...
Він не має жодних історичних традицій, оскільки українці ніколи не були нацією, не мали ні свого уряду, жодної або національної культури, за винятком реакційних, романтичних поезій Шевченка...»

Повідомляють, що українські війська під командуванням генерала Петлюри заволоділи Києвом, вигнавши російські війська. Жорстокі бої тривають.
Це епічна подія.
Ніколи народ не об'єднувався з більшою вірою у власну свободу: ніколи народ не захищав своє право на життя та незалежність у складніших умовах.
Вільне населення зворушене цим видовищем до душі, навіть якщо цілі уряди не хочуть на це зважати.
Українці захищають не лише себе, а й Європу.

Ми можемо не поділяти марксистських забобонів на користь виробників матеріальних благ, можемо зберігати почесне місце для шукачів істини, чи то через мистецтво, науку чи релігію, але ми повстаємо проти панування в суспільстві якогось групового класу, особливо якщо цей клас не робить свій внесок ані у пізнання Істини, ані на виробництво багатства.

Націоналістична держава визнає різнородність членів нації й їхніх груп. Їхню працю визнає вона також важною й вартісною для національної спільноти, здаючи собі водночас справу, що досягнення поодинокого робітника (мізґу чи мязів) є різні. Ця природна різнорідність творчости членів нації мусить – при захворюванні здорового духового й господарського суперництва на службі національній спільноті – вести до щасливої гармонії сил цілої нації. «Корпоративне сумління», «соціялізм», «загальне добро понад особисте» – всі ці принципи, що є нічим іншим, як різними висловами однієї засади – наказують націоналістичним державам органічну гієрархізацію національної спільноти.

Альянс Національного Відродження (АНВ) — це об'єднання українських телеграм-каналів, що має на меті спільний розвиток україномовної спільноти. Та просування один одного, і набір аудиторії
На даний момент АНВ об'єднує 24 канала з загальною аудиторією більше 25 000 підписників.

Тим часом 25 вересня 1944 р. очільник РСГА А. Розенберґ і начальник СД Е. Кальтенбруннер нарешті дійшли згоди щодо необхідності звільнити українських керівників. 27 вересня було випущено на волю С. Бандеру та Я. Стецька, а також того дня почалося звільнення частини українок з табору Равенсбрюк та кількох прихильників і діячів ОУН, які перебували в різних концентраційних таборах. Отже німці звільнили С. Бандеру, Я. Стецька, А. Мельника, Т. Боровця, З. Матлу, Л. Ребета, О. Тюшку та інших.

Справжня свобода означає хорошу заробітну плату, короткий робочий день, безпеку роботи, гарні будинки, можливість дозвілля та відпочинку з родиною та друзями. Сучасна наука дозволяє нам збудувати таку цивілізацію. Проте її не будують, тому що ліберальна демократія надає перевагу розмовам, а не діям. Нам доводиться вибирати між свободою кількох професійних політиків говорити та свободою людей жити. Вибираючи останнє, фашизм робить свободу можливою та звільняє людей від економічного рабства, прикутого до них демократією розмов.

Ніхто не може заперечувати, що Білорусь та Україна, Вірменія, Грузія та малі народи Кавказу були підкорені Москвою тільки шляхом застосування сили, часто після десятиліть боротьби, і що вони ніколи не відмовлялися від прагнення до волі...
Я не вважаю себе компетентним і не бачу необхідним обговорювати питання про те, наскільки ці підкорені народи все ще прагнуть незалежності і прагнуть возз'єднання з Європою. Якщо вони це роблять, я пристрасно переконаний у тому, що вони мають право на звільнення, і я маю вважати це одним з основних обов'язків справді Європейської мирної конференції - дати цим далеким братам світло свободи та незалежності."