У книжці була історія кохання, вона мала стати своєрідним портретом моєї подруги, але поки я писав, ми розбіглися, тож вийшла історія про наше розставання і неможливість любові. Уперше під час писання я відчув, що творив живий світ. Водночас я все більше втрачав звʼязок із реальністю, повсякденне життя здавалося мені нудним і безбарвним. Подруга пішла від мене, але якщо по-чесному, то ментально я кинув її на кілька місяців раніше, занурившись в фікцію, у штучний світ. Коли вона сказала, що вже не може, що їй бракує мене, навіть коли ми поруч, я відчув лише нудьгу й нетерпіння.
Петер Штамм «Лагідна байдужість світу»