启蒙娱乐
Всесвіт у кишені
启蒙娱乐
07.05.202517:58
"Вебб" відстежив зміни погоди на коричневих карликах 🤯
Коричневі карлики - такі собі проміжні об'єкти між зорями та планетами. Два найближчих та найяскравіших з них знаходяться на відстані 6,5 світлових років від нас, і утворюють гравітаційно зв'язану систему, відому як WISE 1049AB або Luhman 16. Їх-то й вивчала міжнародна група вчених за допомогою телескопа ім. Джеймса Вебба. Свіжоопубліковане дослідження є продовженням минулорічного. Разом вони являють собою найтриваліший моніторинг погоди на коричневих карликах на сьогоднішній день.
Цього разу науковці розширили спектральний діапазон, що дозволило проаналізувати і нижні і верхні шари атмосфери. Обидва коричневих карлика доволі швидко обертаються та показують зміни яскравості, причому ці зміни залежать від довжини хвилі, на якій проводяться вимірювання. Вчені пояснюють це неоднорідними шарами хмар, які то з'являються у полі зору то зникають.
Принаймні у одного з двох коричневих карликів за формування хмар (за певної температури та тиску) частково відповідають крихітні силікатні зерна. У високих шарах були виявлені гарячі ділянки, які пов'язують з наявністю чадного газу (СО) та метану.
Науковці сподіваються детально вивчити і інші коричневі карлики, аби зрозуміти закономірності у мінливій погоді подібних об'єктів.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Коричневі карлики - такі собі проміжні об'єкти між зорями та планетами. Два найближчих та найяскравіших з них знаходяться на відстані 6,5 світлових років від нас, і утворюють гравітаційно зв'язану систему, відому як WISE 1049AB або Luhman 16. Їх-то й вивчала міжнародна група вчених за допомогою телескопа ім. Джеймса Вебба. Свіжоопубліковане дослідження є продовженням минулорічного. Разом вони являють собою найтриваліший моніторинг погоди на коричневих карликах на сьогоднішній день.
Цього разу науковці розширили спектральний діапазон, що дозволило проаналізувати і нижні і верхні шари атмосфери. Обидва коричневих карлика доволі швидко обертаються та показують зміни яскравості, причому ці зміни залежать від довжини хвилі, на якій проводяться вимірювання. Вчені пояснюють це неоднорідними шарами хмар, які то з'являються у полі зору то зникають.
Принаймні у одного з двох коричневих карликів за формування хмар (за певної температури та тиску) частково відповідають крихітні силікатні зерна. У високих шарах були виявлені гарячі ділянки, які пов'язують з наявністю чадного газу (СО) та метану.
Науковці сподіваються детально вивчити і інші коричневі карлики, аби зрозуміти закономірності у мінливій погоді подібних об'єктів.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202518:21
Давню загадку астрофізики допоміг розгадати... аміак 🤔
Вже доволі давно вчені намагаються зрозуміти яким чином найбільш масивні зорі, що наприкінці еволюційного шляху спалахують надновими, примудряються накопичити настільки багато речовини.
Міжнародна група науковців звернула увагу на дуже молоду зорю HW2 в одному з найближчих до нас регіонів зореутворення - Цефей А.
Радіоспостереження на телескопі VLA (Very Large Array) допомогли міжнародній групі астрофізиків вперше виявити потужний потік газу навколо зорі, яка все ще продовжує накопичувати масу.
У якості "трасеру" динаміки газу дослідники використали молекулу аміаку, що часто зустрічається у міжзоряних хмарах. Спостереження виявили доволі щільне кільце гарячого газу радіусом від 200 до 700 астрономічних одиниць. Воно обертається навколо молодої зорі, стискається та падає на неї. Хоча швидкість падіння у 0.002 сонячної маси на рік начебто не надто вражаюча, насправді це один з найвищих показників що коли-небудь спостерігався.
Цікаво також і те, що у структурі диска виявлено асиметрію: зовнішні потоки газу доставляють матеріал з якогось одного боку диску. Подібні потоки існують і в інших регіонах зореутворення. Ймовірно, саме вони відіграють ключову роль у формуванні акреційних дисків навколо юних гарячих зір.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Вже доволі давно вчені намагаються зрозуміти яким чином найбільш масивні зорі, що наприкінці еволюційного шляху спалахують надновими, примудряються накопичити настільки багато речовини.
Міжнародна група науковців звернула увагу на дуже молоду зорю HW2 в одному з найближчих до нас регіонів зореутворення - Цефей А.
Радіоспостереження на телескопі VLA (Very Large Array) допомогли міжнародній групі астрофізиків вперше виявити потужний потік газу навколо зорі, яка все ще продовжує накопичувати масу.
У якості "трасеру" динаміки газу дослідники використали молекулу аміаку, що часто зустрічається у міжзоряних хмарах. Спостереження виявили доволі щільне кільце гарячого газу радіусом від 200 до 700 астрономічних одиниць. Воно обертається навколо молодої зорі, стискається та падає на неї. Хоча швидкість падіння у 0.002 сонячної маси на рік начебто не надто вражаюча, насправді це один з найвищих показників що коли-небудь спостерігався.
Цікаво також і те, що у структурі диска виявлено асиметрію: зовнішні потоки газу доставляють матеріал з якогось одного боку диску. Подібні потоки існують і в інших регіонах зореутворення. Ймовірно, саме вони відіграють ключову роль у формуванні акреційних дисків навколо юних гарячих зір.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
05.05.202518:34
Дивовижна та загадкова туманність, ще й у майстерному виконанні!
Рідкісний жовтуватий колір туманності IC 2220, відомої як Toby Jug Nebula, привертає увагу та інтригує. Схоже, він пов'язаний із червоним гігантом HD 65750 (він же - V341 Car), що підсвічує туманність зсередини.
Центральній зорі лише 50 мільйонів років, але вона вже наближається до кінця свого еволюційного шляху, і роздулася у 400 разів. Під час цієї драматичної трансформації зоря скинула частину зовнішніх шарів, утворюючи майже симетричну (біполярну) туманність. Ця фаза життя червоного гіганту є доволі короткою, тому подібні туманності зустрічаються рідко, і особливо цікаві для астрофізиків.
І ще цікавий факт: більш яскрава частина IC 2220 була відкрита ще на початку 1900-х, а от червоні "бульбашки" виявлені лише нещодавно - у 2018, і честь цього відкриття належить астроному-аматору.
📷 Mark McComiskey
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Рідкісний жовтуватий колір туманності IC 2220, відомої як Toby Jug Nebula, привертає увагу та інтригує. Схоже, він пов'язаний із червоним гігантом HD 65750 (він же - V341 Car), що підсвічує туманність зсередини.
Центральній зорі лише 50 мільйонів років, але вона вже наближається до кінця свого еволюційного шляху, і роздулася у 400 разів. Під час цієї драматичної трансформації зоря скинула частину зовнішніх шарів, утворюючи майже симетричну (біполярну) туманність. Ця фаза життя червоного гіганту є доволі короткою, тому подібні туманності зустрічаються рідко, і особливо цікаві для астрофізиків.
І ще цікавий факт: більш яскрава частина IC 2220 була відкрита ще на початку 1900-х, а от червоні "бульбашки" виявлені лише нещодавно - у 2018, і честь цього відкриття належить астроному-аматору.
📷 Mark McComiskey
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
04.05.202518:21
🔭Вибралися сьогодні на спостереження в оооотакого монстра - 300 мм діаметром. Можете побачити його у порівнянні з Андрієм Ніколенко ))
Місяць виглядає шалено! Немов би ти прямо там. А от для усього іншого погодка, на жаль, не підходить 🤷🏻
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Місяць виглядає шалено! Немов би ти прямо там. А от для усього іншого погодка, на жаль, не підходить 🤷🏻
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
03.05.202517:35
☄️ Наближається максимум метеорного потоку Ета-Аквариди!
Продовжуючи назад треки "падаючих зір", можна побачити, що вони перетинаються у невеличкій області неба, яка називається радіантом. Для Ета-Акварид він знаходиться поруч із зорею η (ета) сузір'я Водолія (Aquarius). Звідти й назва потоку.
👀 Найбільша активність "зорепаду" очікується перед світанком 6 травня. Але максимум у нього дуже широкий, і рівень активності майже не відрізняється у попередні та наступні пару днів. Умови спостережень у північній півкулі не дуже зручні - радіант сходить за 3 години до Сонця, тому оптимальним часом буде 3:30 - 4:30 ранку.
Ета-Аквариди загалом вважаються доволі стабільним потоком із ZHR* = 50, і з цієї точки зору займають 4-те місце у рейтингу найпотужніших метеорних потоків. Але, зважаючи на висоту радіанта, реалістично за годину побачити 10-15 метеорів.
А тепер найбільш цікавий факт: порошинки, що згорають в атмосфері як Ета-Аквариди, є ДРЕВНІМ хвостом комети Галлея. Земля проходить занадто далеко від сучасної орбіти знаменитої комети, аби ця зустріч породжувала метеорний потік.
* - ZHR показує скільки метеорів за годину міг би побачити спостерігач на ідеально темному повністю відкритому небі, якби радіант потоку перебував в зеніті.
📷 Petr Horálek
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Продовжуючи назад треки "падаючих зір", можна побачити, що вони перетинаються у невеличкій області неба, яка називається радіантом. Для Ета-Акварид він знаходиться поруч із зорею η (ета) сузір'я Водолія (Aquarius). Звідти й назва потоку.
👀 Найбільша активність "зорепаду" очікується перед світанком 6 травня. Але максимум у нього дуже широкий, і рівень активності майже не відрізняється у попередні та наступні пару днів. Умови спостережень у північній півкулі не дуже зручні - радіант сходить за 3 години до Сонця, тому оптимальним часом буде 3:30 - 4:30 ранку.
Ета-Аквариди загалом вважаються доволі стабільним потоком із ZHR* = 50, і з цієї точки зору займають 4-те місце у рейтингу найпотужніших метеорних потоків. Але, зважаючи на висоту радіанта, реалістично за годину побачити 10-15 метеорів.
А тепер найбільш цікавий факт: порошинки, що згорають в атмосфері як Ета-Аквариди, є ДРЕВНІМ хвостом комети Галлея. Земля проходить занадто далеко від сучасної орбіти знаменитої комети, аби ця зустріч породжувала метеорний потік.
* - ZHR показує скільки метеорів за годину міг би побачити спостерігач на ідеально темному повністю відкритому небі, якби радіант потоку перебував в зеніті.
📷 Petr Horálek
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
02.05.202517:56
Райдужні хмари марсіанського неба - на панорамі, знятій Curiosity. Вона широка - спробуйте розкрити на весь екран.
Високі хмари Марса складаються переважно не з водяного льоду, а зі змерзлого вуглекислого газу, а їх висота сягає 60-80 км.
Вивчення закономірностей появи та руху подібних хмар дає вченим нову інформацію про марсіанську атмосферу та процеси, що відбуваються в ній.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Високі хмари Марса складаються переважно не з водяного льоду, а зі змерзлого вуглекислого газу, а їх висота сягає 60-80 км.
Вивчення закономірностей появи та руху подібних хмар дає вченим нову інформацію про марсіанську атмосферу та процеси, що відбуваються в ній.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202515:03
🚀 Місячний модуль японської приватної компанії
Апарат Resilience (Hakuto-R Mission 2), був запущений 15 січня цього року, разом із Blue Ghost від Firefly Aerospace. І якщо Blue Ghost сів на поверхню Місяця вже 2 березня, то для Resilience була обрана більш економічна орбіта, що означає значно тривалішу подорож.
Цієї ночі інженери
Серед корисного навантаження є ровер Tenacious довжиною 54 см. Він оснащений камерою та лопаткою для збору зразків.
Минула спроба ispace посадити модуль на Місяці виявилася невдалою, але цього разу інженери врахували отриманий досвід. Посадка Resilience призначена на 5 червня. Будемо слідкувати!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
ispace вийшов на навколомісячну орбіту.Апарат Resilience (Hakuto-R Mission 2), був запущений 15 січня цього року, разом із Blue Ghost від Firefly Aerospace. І якщо Blue Ghost сів на поверхню Місяця вже 2 березня, то для Resilience була обрана більш економічна орбіта, що означає значно тривалішу подорож.
Цієї ночі інженери
ispace увімкнули основний двигун Resilience та вивели апарат на стабільну орбіту навколо Місяця, успішно завершивши 7-й з 10 ключових етапів місії.Серед корисного навантаження є ровер Tenacious довжиною 54 см. Він оснащений камерою та лопаткою для збору зразків.
Минула спроба ispace посадити модуль на Місяці виявилася невдалою, але цього разу інженери врахували отриманий досвід. Посадка Resilience призначена на 5 червня. Будемо слідкувати!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202515:10
05.05.202515:43
Вчені відстежили з літака як згорає в атмосфері старий супутник та спробували оцінити вплив на атмосферу.
Кожного для в атмосфері нашої планети згорає декілька фрагментів космічного сміття - уламки, старі супутники та відпрацьовані ступені ракет. Але наслідки таких подій вивчити дуже складно. 8 вересня минулого року над Тихим Океаном у щільні шари атмосфери увійшов невеличкий супутник Salsa (на художній ілюстрації), і за цією подією уважно стежила команда вчених з борту літака.
Увесь процес згоряння тривав менше 50 секунд. Незважаючи на денне світло, науковцям вдалося провести зйомку (друге дображення) у кількох фільтрах та виявити різні хімічні елементи і сполуки під час згоряння на висоті 80 - 40 км. Титанові паливні баки пережили "випробування вогнем" та впали в океан. Вчені зафіксували випаровування літію, калію та алюмінію. Частина цих речовин досягла поверхні, частина залишилася в атмосфері.
Алюміній при згоранні окислюється, а оксид алюмінію може викликати виснаження озонового шару. Подальші дослідження дозволять точніше оцінити цей вплив.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Кожного для в атмосфері нашої планети згорає декілька фрагментів космічного сміття - уламки, старі супутники та відпрацьовані ступені ракет. Але наслідки таких подій вивчити дуже складно. 8 вересня минулого року над Тихим Океаном у щільні шари атмосфери увійшов невеличкий супутник Salsa (на художній ілюстрації), і за цією подією уважно стежила команда вчених з борту літака.
Увесь процес згоряння тривав менше 50 секунд. Незважаючи на денне світло, науковцям вдалося провести зйомку (друге дображення) у кількох фільтрах та виявити різні хімічні елементи і сполуки під час згоряння на висоті 80 - 40 км. Титанові паливні баки пережили "випробування вогнем" та впали в океан. Вчені зафіксували випаровування літію, калію та алюмінію. Частина цих речовин досягла поверхні, частина залишилася в атмосфері.
Алюміній при згоранні окислюється, а оксид алюмінію може викликати виснаження озонового шару. Подальші дослідження дозволять точніше оцінити цей вплив.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
04.05.202514:51
Начебто просто космічна пилюка. Але яка ж вона гарна! 😊
Темна туманність ліворуч - LDN 1448 (Barnard 203), праворуч - LDN 1451, а разом комплекс являє собою частину величезної молекулярної хмари Персея.
В глибинах цих темних хмар є протозорі - зорі, що тільки формуються. Деякі з них викидають частину гарячого газу, що стикається з міжзоряним середовищем. Цей короткий етап еволюції проявляється у вигляді так званих об'єктів Гербіка-Аро.
📷 Paweł Radomski
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Темна туманність ліворуч - LDN 1448 (Barnard 203), праворуч - LDN 1451, а разом комплекс являє собою частину величезної молекулярної хмари Персея.
В глибинах цих темних хмар є протозорі - зорі, що тільки формуються. Деякі з них викидають частину гарячого газу, що стикається з міжзоряним середовищем. Цей короткий етап еволюції проявляється у вигляді так званих об'єктів Гербіка-Аро.
📷 Paweł Radomski
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
03.05.202513:54
🪐 Як саме формуються планети навколо зір? Радіотелескоп показує цей процес у небачених раніше деталях!
Міжнародна група вчених працює над проектом exoALMA пошуку зовсім юних планет. Деякі результати вже опубліковані, інші готуються до публікації. Завдяки чутливості величезного радіотелескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) та передовим методам обробки даних, стало можливим роздивитися пилові диски навколо молодих зір так чітко, як ніколи раніше. А саме з них і формуються планети.
Науковці обрали 15 систем (на колажі), аби детально дослідити динаміку протопланетних дисків. Проект exoALMA шукає не стільки випромінювання від молодих планет, скільки їх вплив на оточуюче середовище, що дозволяє виявити планети на найбільш ранніх етапах їх формування.
Серед іншого, вчені змогли виявити, що протопланетні диски є високодинамічними середовищами, що демонструють дивовижний рівень структури у розподілі газу. А тонкі відхилення руху речовини диску від кеплерівського дозволили оцінити гравітаційний вплив диску. У свою чергу, це дозволяє обчислити масу, доступну для формування планет.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Міжнародна група вчених працює над проектом exoALMA пошуку зовсім юних планет. Деякі результати вже опубліковані, інші готуються до публікації. Завдяки чутливості величезного радіотелескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) та передовим методам обробки даних, стало можливим роздивитися пилові диски навколо молодих зір так чітко, як ніколи раніше. А саме з них і формуються планети.
Науковці обрали 15 систем (на колажі), аби детально дослідити динаміку протопланетних дисків. Проект exoALMA шукає не стільки випромінювання від молодих планет, скільки їх вплив на оточуюче середовище, що дозволяє виявити планети на найбільш ранніх етапах їх формування.
Серед іншого, вчені змогли виявити, що протопланетні диски є високодинамічними середовищами, що демонструють дивовижний рівень структури у розподілі газу. А тонкі відхилення руху речовини диску від кеплерівського дозволили оцінити гравітаційний вплив диску. У свою чергу, це дозволяє обчислити масу, доступну для формування планет.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
02.05.202516:03
Хто шукає подібний захід у Києві - завітайте ось сюди:
https://mao.kiev.ua/index.php/ua/
Там як раз на завтра планується доволі широка програма, зокрема і спостереження, теж приблизно з 20:00.
🔭 А якщо у когось є інформація щодо інших міст - кидайте прямо під цей пост 👇
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
https://mao.kiev.ua/index.php/ua/
Там як раз на завтра планується доволі широка програма, зокрема і спостереження, теж приблизно з 20:00.
🔭 А якщо у когось є інформація щодо інших міст - кидайте прямо під цей пост 👇
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202512:00
Дивні сплески поблизу гігантської чорної діри: нова гіпотеза пропонує цікаве пояснення.
Серед усіх надмасивних чорних дір, що ховаються у серцях галактик, особливо виділяються 9, з околиць яких вчені фіксують квазиперодичні рентгенівські спалахи. Тобто проміжок часу між спалахами дещо варіюється. Але в цій невеличкій групі найбільш цікавою є Ansky, спалахи якої є найбільш енергетичними та тривалими, вони відбуваються приблизно кожні 4,5 дні та тривають близько 1,5 дня.
Дослідження Ansky тривають з 2019 року, а впродовж 2024-го вдалося накопичити доволі багато даних завдяки рентгенівському інструменту NICER, встановленому на борту МКС.
Науковці припускають, що екстремальні властивості Ansky зумовлені процесами у величезному диску навколо чорної діри, маса якої щонайменше у сотні тисяч разів перевищує сонячну. Крізь диск проходить значно менший об'єкт (ймовірно, зоря). Пробиваючи диск, цей об'єкт виштовхує хмари гарячого газу, як показано на анімації. Це й зумовлює піки випромінювання в рентгенівському діапазоні. Дослідники виявили, що в результаті кожного такого зіткнення речовина, маса якої сягає маси Юпітера, досягає шаленої швидкості розширення - 15% від світлової! Варіації часу між спалахами пов'язують з нестабільністю орбіти навколо надмасивної чорної діри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Серед усіх надмасивних чорних дір, що ховаються у серцях галактик, особливо виділяються 9, з околиць яких вчені фіксують квазиперодичні рентгенівські спалахи. Тобто проміжок часу між спалахами дещо варіюється. Але в цій невеличкій групі найбільш цікавою є Ansky, спалахи якої є найбільш енергетичними та тривалими, вони відбуваються приблизно кожні 4,5 дні та тривають близько 1,5 дня.
Дослідження Ansky тривають з 2019 року, а впродовж 2024-го вдалося накопичити доволі багато даних завдяки рентгенівському інструменту NICER, встановленому на борту МКС.
Науковці припускають, що екстремальні властивості Ansky зумовлені процесами у величезному диску навколо чорної діри, маса якої щонайменше у сотні тисяч разів перевищує сонячну. Крізь диск проходить значно менший об'єкт (ймовірно, зоря). Пробиваючи диск, цей об'єкт виштовхує хмари гарячого газу, як показано на анімації. Це й зумовлює піки випромінювання в рентгенівському діапазоні. Дослідники виявили, що в результаті кожного такого зіткнення речовина, маса якої сягає маси Юпітера, досягає шаленої швидкості розширення - 15% від світлової! Варіації часу між спалахами пов'язують з нестабільністю орбіти навколо надмасивної чорної діри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202510:12
Навіть одна чорна діра - об'єкт дивовижний. А як щодо двох?
Візуалізація від NASA показує як виглядала б пара надмасивних чорних дір. Цю комп'ютерну симуляцію розробила команда вчених NASA Goddard Space Flight Center, щоб продемонструвати як викривляється світло від гарячих акреційних дисків навколо чорних дір, подібних до тих, що містяться у центрах галактик. Внутрішні кільця відповідають так званим фотонним сферам - зонам поблизу горизонту подій, звідки навіть світло не може вирватися.
Акреційні диски для зручності пофарбовані у різні кольори: червоний - для чорної діри масою у 200 мільйонів мас Сонця, блакитний - для меншої, у 100 млн. Якщо дивитися на чорну діру в напрямку орбітальної площини, то, через викривлення простору-часу, буде видно не тільки ближній, але дальній бік акреційного диску, причому як "знизу", так і "згори".
Якщо ж одна чорна діра проходить за іншою, то все виглядає ще більш заплутано. Особливо цікаво, що кожна з двох чорних дір створює додаткове зображення "партнерки": у певний момент можна побачити основне зображення "зверху" та додаткове - з ребра.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Візуалізація від NASA показує як виглядала б пара надмасивних чорних дір. Цю комп'ютерну симуляцію розробила команда вчених NASA Goddard Space Flight Center, щоб продемонструвати як викривляється світло від гарячих акреційних дисків навколо чорних дір, подібних до тих, що містяться у центрах галактик. Внутрішні кільця відповідають так званим фотонним сферам - зонам поблизу горизонту подій, звідки навіть світло не може вирватися.
Акреційні диски для зручності пофарбовані у різні кольори: червоний - для чорної діри масою у 200 мільйонів мас Сонця, блакитний - для меншої, у 100 млн. Якщо дивитися на чорну діру в напрямку орбітальної площини, то, через викривлення простору-часу, буде видно не тільки ближній, але дальній бік акреційного диску, причому як "знизу", так і "згори".
Якщо ж одна чорна діра проходить за іншою, то все виглядає ще більш заплутано. Особливо цікаво, що кожна з двох чорних дір створює додаткове зображення "партнерки": у певний момент можна побачити основне зображення "зверху" та додаткове - з ребра.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
05.05.202511:26
⭐️ Розпочинається тиждень чорних дір!
Традиція відзначати тиждень чорних дір була започаткована NASA лише нещодавно - у 2019 році. І це чудовий привід трохи детальніше поговорити про найбільш загадкові обʼєкти Всесвіту. Сьогодні - трошки про те, якими чорні діри взагалі бувають.
Вважається що чорні діри являють собою неймовірно щільні та відносно компактні області концентрації матерії. Але насправді ніхто не знає чи є сенс взагалі говорити про звичну нам матерію всередині чорної діри. Тим не менш, у певних випадках вчені можуть виміряти маси чорних дір та відповідно класифікувати їх.
1️⃣. Чорні діри зоряних мас: приблизно від 5 до 100 мас Сонця. Такі чорні діри утворюються на останній стадії еволюції масивних зір. Найбільші з них можуть бути результатом злиття нейтронних зір або маломасивних чорних дір.
2️⃣. Чорні діри проміжної маси: від 100 до 100 000 мас Сонця. Довгий час їх існування залишалося дискусійним питанням, але в останні роки у великих кулястих зоряних скупченнях почали виявляти кандидатів.
3️⃣. Надмасивні чорні діри: мільйони та навіть мільярди мас Сонця. Вважається, що такі об'єкти містяться у центрі майже кожної масивної галактики, а також у деяких карликових галактиках.
Іноді окремо виділяють ще ультра-масивні чорні діри - від 5 мільярдів сонячних мас. Такі зустрічаються у гігантських еліптичних галактиках.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Традиція відзначати тиждень чорних дір була започаткована NASA лише нещодавно - у 2019 році. І це чудовий привід трохи детальніше поговорити про найбільш загадкові обʼєкти Всесвіту. Сьогодні - трошки про те, якими чорні діри взагалі бувають.
Вважається що чорні діри являють собою неймовірно щільні та відносно компактні області концентрації матерії. Але насправді ніхто не знає чи є сенс взагалі говорити про звичну нам матерію всередині чорної діри. Тим не менш, у певних випадках вчені можуть виміряти маси чорних дір та відповідно класифікувати їх.
1️⃣. Чорні діри зоряних мас: приблизно від 5 до 100 мас Сонця. Такі чорні діри утворюються на останній стадії еволюції масивних зір. Найбільші з них можуть бути результатом злиття нейтронних зір або маломасивних чорних дір.
2️⃣. Чорні діри проміжної маси: від 100 до 100 000 мас Сонця. Довгий час їх існування залишалося дискусійним питанням, але в останні роки у великих кулястих зоряних скупченнях почали виявляти кандидатів.
3️⃣. Надмасивні чорні діри: мільйони та навіть мільярди мас Сонця. Вважається, що такі об'єкти містяться у центрі майже кожної масивної галактики, а також у деяких карликових галактиках.
Іноді окремо виділяють ще ультра-масивні чорні діри - від 5 мільярдів сонячних мас. Такі зустрічаються у гігантських еліптичних галактиках.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
04.05.202510:45
🧐 Одвічне питання... як правильно: "зірка" чи "зоря"?
Час від часу можна побачити як його обговорюють на форумах і в чатах. Іноді дебати дуже запеклі... Хтось вважає допустимим обидва варіанти, хтось наполягає на строгому використанні терміну "зоря".
Ну що ж, вийдемо з цим питанням в Інтернет (в режимі інкогніто для чистоти експерименту) та порівняємо результати двох, здавалося б, близьких запитів:
- молоді зірки;
- молоді зорі.
Власне, перше що видається на ці запити ви можете бачити на скрінах. Очевидно де у запиті були "зірки", а де - "зорі" 💁
Case closed! 🤓
Але, якщо у когось ще є сумніви, то можна порівняти, наприклад, іще таке: "як виглядають старі зірки/зорі".
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Час від часу можна побачити як його обговорюють на форумах і в чатах. Іноді дебати дуже запеклі... Хтось вважає допустимим обидва варіанти, хтось наполягає на строгому використанні терміну "зоря".
Ну що ж, вийдемо з цим питанням в Інтернет (в режимі інкогніто для чистоти експерименту) та порівняємо результати двох, здавалося б, близьких запитів:
- молоді зірки;
- молоді зорі.
Власне, перше що видається на ці запити ви можете бачити на скрінах. Очевидно де у запиті були "зірки", а де - "зорі" 💁
Case closed! 🤓
Але, якщо у когось ще є сумніви, то можна порівняти, наприклад, іще таке: "як виглядають старі зірки/зорі".
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
03.05.202510:18
02.05.202512:20
🔭 Запрошуємо до телескопа усіх хто зараз в Одесі! ✨
На честь завтрашнього Весняного Дня Астрономії, кожен бажаючий зможе доторкнутися до цієї неймовірно прекрасної та загадкової науки 🥰
⏰ Коли?
2 травня, орієнтовно з 20:00 до 22:00
📍Де?
Міський сад / Дерибасівська
✨Що спостерігаємо?
Основні обʼєкти: Місяць, Юпітер, Марс, різні кратні зоряні системи та скупчення.
Може у вас була мрія - зазирнути у справжній телескоп? Або просто поспілкуватися вживу на якусь астрономічну тематику? Це чудовий шанс! 🤗 Приходьте разом з родичами та друзями!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
На честь завтрашнього Весняного Дня Астрономії, кожен бажаючий зможе доторкнутися до цієї неймовірно прекрасної та загадкової науки 🥰
⏰ Коли?
2 травня, орієнтовно з 20:00 до 22:00
📍Де?
Міський сад / Дерибасівська
✨Що спостерігаємо?
Основні обʼєкти: Місяць, Юпітер, Марс, різні кратні зоряні системи та скупчення.
Може у вас була мрія - зазирнути у справжній телескоп? Або просто поспілкуватися вживу на якусь астрономічну тематику? Це чудовий шанс! 🤗 Приходьте разом з родичами та друзями!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202505:57
Галактика на прізвисько "Кит" - Whale Galaxy.
Хоча це геть не очевидно, галактика "Кит" (NGC 4631) класифікується як спіральна, просто ми бачимо її з ребра. Асиметричний вид цього "зоряного острівця" робить його і справді трохи схожим на кита.
Поруч знаходиться карликова еліптична галактика NGC 4627, взаємодія з якою є ймовірною причиною викривленої форми "Кита".
📷 Dale Penkala
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Хоча це геть не очевидно, галактика "Кит" (NGC 4631) класифікується як спіральна, просто ми бачимо її з ребра. Асиметричний вид цього "зоряного острівця" робить його і справді трохи схожим на кита.
Поруч знаходиться карликова еліптична галактика NGC 4627, взаємодія з якою є ймовірною причиною викривленої форми "Кита".
📷 Dale Penkala
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202505:52
Велику групу плям AR 4079, що нещодавно перетнула центральний меридіан, можна побачити навіть без оптичних приладів.
Але, будь ласка, дбайте про безпеку. Найкраще для спостережень підійде спеціальний сонячний фільтр, зокрема - плівка Astrosolar. Якщо збереглося щось з часів сонячного затемнення - теж можна використати. Деякі спостерігачі навіть повідомляли, що групу плям видно, якщо дивитися крізь не дуже щільні хмари.
Насправді ми очікували від AR 4079 чогось цікавенького. Але потужних спалахів чи викидів корональної маси ця група так і не показала.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Але, будь ласка, дбайте про безпеку. Найкраще для спостережень підійде спеціальний сонячний фільтр, зокрема - плівка Astrosolar. Якщо збереглося щось з часів сонячного затемнення - теж можна використати. Деякі спостерігачі навіть повідомляли, що групу плям видно, якщо дивитися крізь не дуже щільні хмари.
Насправді ми очікували від AR 4079 чогось цікавенького. Але потужних спалахів чи викидів корональної маси ця група так і не показала.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
05.05.202505:58
✨ Марс та Ясла!
Сьогодні увечері можна буде спостерігати сполучення Марса із розсіяним зоряним скупченням М44 (Ясла), що в сузір'ї Рака. Між Марсом та центром скупчення буде лише 0,6°. Вже минулої ночі вони виглядали дуже кльово!
Оптимальний час спостережень - приблизно 21:30, коли вже достатньо темно, але Марс та Ясла ще високо. Скупчення має вельми великий кутовий розмір, тож краще спостерігати в бінокль. Виглядати буде приблизно як на цьому чарівному знімку.
📷 Oleksandr Shuienko
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Сьогодні увечері можна буде спостерігати сполучення Марса із розсіяним зоряним скупченням М44 (Ясла), що в сузір'ї Рака. Між Марсом та центром скупчення буде лише 0,6°. Вже минулої ночі вони виглядали дуже кльово!
Оптимальний час спостережень - приблизно 21:30, коли вже достатньо темно, але Марс та Ясла ще високо. Скупчення має вельми великий кутовий розмір, тож краще спостерігати в бінокль. Виглядати буде приблизно як на цьому чарівному знімку.
📷 Oleksandr Shuienko
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
04.05.202506:09
Таємна глибинна мрія приблизно кожного астрофотографа 🤣
Насправді, якщо замислитися, то для астрофото необхідно джерело живлення. Навряд чи європейці аж такі запасливі 🤷🏻
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Насправді, якщо замислитися, то для астрофото необхідно джерело живлення. Навряд чи європейці аж такі запасливі 🤷🏻
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
03.05.202506:04
👀 Мені таки вдалося цієї ночі візуально побачити Весту! Як раз вчора цей астероїд перебував у протистоянні, що відбувається трохи частіше ніж раз на півтора роки.
Астероїд Веста вважається єдиним, який можна побачити неозброєним оком. Але це ж треба перевірити на практиці! 🧐 Чесно кажучи, астероїди не є моїми улюбленими об'єктами. А тут стало справді цікаво, бо такого досвіду ще не було.
Для спостережень довелося дочекатися опівночі, коли вимикається вуличне освітлення. Даю трошки часу очам адаптуватися, але все ще не дуже вірю в успіх - велике місто світиться навіть у цей час. А от з погодою справді пощастило. Оглядаю цільову область неба. Згідно з картою, навколо астероїда є примітний трикутничок на межі сузір'їв Терезів та Діви. І таки справді! Поблизу його геометричного центру знайшлася дууууже слабка "зірочка" - той самий астероїд Веста! Ну а в бінокль він стає геть простим об'єктом.
Впродовж найближчих кількох днів Веста буде мати приблизно ту ж саму яскравість, після чого почне слабшати. Тож не зволікайте - спробуйте знайти астероїд найближчої ясної ночі! Перша з наведених карт показує його приблизне положення на наступну ніч. Друга карта є більш детальною. Загалом їх цілком достатньо аби зорієнтуватися. Чим темніше ваше небо, тим простіше знайти астероїд. Не зайвим буде задіяти бічний зір, подивившись трошечки мимо його передбаченого положення.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Астероїд Веста вважається єдиним, який можна побачити неозброєним оком. Але це ж треба перевірити на практиці! 🧐 Чесно кажучи, астероїди не є моїми улюбленими об'єктами. А тут стало справді цікаво, бо такого досвіду ще не було.
Для спостережень довелося дочекатися опівночі, коли вимикається вуличне освітлення. Даю трошки часу очам адаптуватися, але все ще не дуже вірю в успіх - велике місто світиться навіть у цей час. А от з погодою справді пощастило. Оглядаю цільову область неба. Згідно з картою, навколо астероїда є примітний трикутничок на межі сузір'їв Терезів та Діви. І таки справді! Поблизу його геометричного центру знайшлася дууууже слабка "зірочка" - той самий астероїд Веста! Ну а в бінокль він стає геть простим об'єктом.
Впродовж найближчих кількох днів Веста буде мати приблизно ту ж саму яскравість, після чого почне слабшати. Тож не зволікайте - спробуйте знайти астероїд найближчої ясної ночі! Перша з наведених карт показує його приблизне положення на наступну ніч. Друга карта є більш детальною. Загалом їх цілком достатньо аби зорієнтуватися. Чим темніше ваше небо, тим простіше знайти астероїд. Не зайвим буде задіяти бічний зір, подивившись трошечки мимо його передбаченого положення.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
02.05.202510:05
"Кістка" неподалік від центру Галактики. Але хто її зламав? 🤔
Декілька подібних гігантських структур, схожих чи то на кістку, чи то на змію, розташувалися неподалік від центру нашої Галактики. Конкретно оця - G359.13 - простягається на 230 світлових років, і вважається однією з найдовших таких структур. "Кістки" пронизані магнітними полями, а заряджені частинки, що по спіралі рухаються вздовж них, генерують радіохвилі.
Поєднавши дані з рентгенівського космічного телескопу Chandra та радіотелескопів VLA і MeerKAT, науковці знайшли "винуватого" у "переломі". Ним виявилася нейтронна зоря-пульсар, що пройшла крізь волокно, викрививши структуру його магнітного поля.
Нейтронні зорі є найбільш щільними з усіх типів зір. Вони утворюються в результаті колапсу ядра під час вибуху достатньо масивних зір на останньому етапі еволюції. Вибух майже ніколи не буває строго симетричним. Асиметрія же надає нейтронній зорі потужного поштовху, завдяки якому вона може нестися космічним простором з шаленою швидкістю. У даному випадку швидкість оцінюється в 500-1000 км/с.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Декілька подібних гігантських структур, схожих чи то на кістку, чи то на змію, розташувалися неподалік від центру нашої Галактики. Конкретно оця - G359.13 - простягається на 230 світлових років, і вважається однією з найдовших таких структур. "Кістки" пронизані магнітними полями, а заряджені частинки, що по спіралі рухаються вздовж них, генерують радіохвилі.
Поєднавши дані з рентгенівського космічного телескопу Chandra та радіотелескопів VLA і MeerKAT, науковці знайшли "винуватого" у "переломі". Ним виявилася нейтронна зоря-пульсар, що пройшла крізь волокно, викрививши структуру його магнітного поля.
Нейтронні зорі є найбільш щільними з усіх типів зір. Вони утворюються в результаті колапсу ядра під час вибуху достатньо масивних зір на останньому етапі еволюції. Вибух майже ніколи не буває строго симетричним. Асиметрія же надає нейтронній зорі потужного поштовху, завдяки якому вона може нестися космічним простором з шаленою швидкістю. У даному випадку швидкість оцінюється в 500-1000 км/с.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
显示 1 - 24 共 1 053
登录以解锁更多功能。