Я завжди лишаю більше, ніж просять. На 100, 200, 500 грн - в залежності від ситуації. Ніколи не торгуюсь, якщо якість висока. Бо про що торг? Про те, що якість для мене недостатня. А найчастіше - про знецінення роботи іншого індивіда, не більше.
Нещодавно на нашій базі проводився перший івент сезону: тренінг з грошової грамотності, кошти з нього на ремонт фронтових авто. Перший тест був з грошима. Відомий тест у психотерапевтичній тусовці.
Спочатку нас попросили підготувати банкноти - хто скільки хоче, але бажано дрібними. Потім попросили визначити будь-яку суму і покласти її в центр кімнати. І, коли всі це зробили, сіли на свої місця, нас попросили знову взяти гроші з центру кімнати.
Не буду розповідати результати. Глобально: в кінці тестів хтось зробив х2, а хтось опинився ні з чим (порівняно з початком). Бо хтось брав своє, хтось - чуже, хтось брав чужого більше, хтось якісніше себе презентував і залучав більше.
Для мене цікавим відкриттям стало, що я психологічно більше налаштований інвестувати в стосунки та ідеї. Більше, ніж в накопичення заради невідомого. Легко сприймаю невдачі. Легко віддаю гроші. І в цьому бачу цікавість життя: підтримувати інших. А мені самому потрібні ті, хто підтримає мене самого. Такий ось гамбіт.
За одну добу - коли я написав про важкий день - ми зібрали більше 400 000 гривень. За день. І без посилань. Всі і все самі знайшли. Самі поперли - мовчки.
Тепер більша половина збору закрита. Залишилось зібрати 400 000 і весь наступний місяць ми будемо роздавати ваші гроші військовим. Ремонтувати, ремонтувати, ремонтувати - поки є сили, поки є можливість, поки є життя.
Мені дуже подобається, що мене оточують саме такі люди, як ви. Дякую вам. Дякую безмежно.
