博客
Горовий
博客
10.03.202508:30
Що значить назвати когось за іменем? Забезпечити посмертною славою, адже фамма вимагає знати на ім’я того, пам’ять про кого вшануєш. Наразити на небезпеку, поки ця людина жива. Назвати за іменем – не просто поінформувати про людину, а й описати її, та часом означити в її «провідній» ролі.
Вони звуться: Денис, Сергій, Іван, Марія, Валентин, Марко, Ніна.
Нічого аж такого екзотичного в цих іменах нема. Це вам не Антігона і Едіп з Клітімнестрою. Тільки й Едіп колись було просто іменем юнака, вихованого пастухами. Денис, Сергій, Іван, Марія, Валентин, Марко, Ніна – всі вони функціонують в межах трагедійного модусу, вони проявляються за мить до перетворення на художній архетип. Ми звертаємося до Пенелоп і Партоклів у пошуках стабільності: коли хитається земля, маємо вірити, що людина тверда у своїх рішеннях, послідовна у своїх почуття, і коли прийде біда, то Аякси і Електри вчинять так само, як робили завжди. Аж-от приходить біда і з нею сам-на-сам залишаються Сергії та Ніни – означені власним іменем і ним же загрожувані.
Цей відгук від Ганни Улюри для мене дуже цінний. Він написаний в ті дні 2022 року, коли я думав, що майбутнє українських книжок і письменництва хібащо в рашистських концтаборах.
Ось тут повна версія, сподіваюся це не протирічить правилам, бо якось не правильно копіювати все з сайту.
https://kyivdaily.com.ua/ruslan-gorovyj/...
якщо ви читали книжку, поділіться враженнями. Руслан.
Вони звуться: Денис, Сергій, Іван, Марія, Валентин, Марко, Ніна.
Нічого аж такого екзотичного в цих іменах нема. Це вам не Антігона і Едіп з Клітімнестрою. Тільки й Едіп колись було просто іменем юнака, вихованого пастухами. Денис, Сергій, Іван, Марія, Валентин, Марко, Ніна – всі вони функціонують в межах трагедійного модусу, вони проявляються за мить до перетворення на художній архетип. Ми звертаємося до Пенелоп і Партоклів у пошуках стабільності: коли хитається земля, маємо вірити, що людина тверда у своїх рішеннях, послідовна у своїх почуття, і коли прийде біда, то Аякси і Електри вчинять так само, як робили завжди. Аж-от приходить біда і з нею сам-на-сам залишаються Сергії та Ніни – означені власним іменем і ним же загрожувані.
Цей відгук від Ганни Улюри для мене дуже цінний. Він написаний в ті дні 2022 року, коли я думав, що майбутнє українських книжок і письменництва хібащо в рашистських концтаборах.
Ось тут повна версія, сподіваюся це не протирічить правилам, бо якось не правильно копіювати все з сайту.
https://kyivdaily.com.ua/ruslan-gorovyj/...
якщо ви читали книжку, поділіться враженнями. Руслан.
08.03.202518:23
У мене є знайома американка. Вона не має українського коріння, людина часів Вудстоку, дитя квітів, яка досі носить у баночці на шиї кілька трісочок зі славнозвісної сцени.
Свого часу вона протестувала проти війни у В’єтнамі і вислів «Кохай, а не воюй» для неї не пустий звук.
Вона розповіла мені, що якось під час ковіду разом зі своїми сусідами приблизно її віку, придумали дещо, що давало їм сили пережити момент ізоляціі і, як тоді здавалося, безвиході. Вони виходили на задній двір і вили на місяць. Уявіть? Ціла вулиця виходила вити на місяць в певний час. І щодня приєднувалися інші.
Не так давно говорив з нею. Вона дуже тепло відгукується про нашу боротьбу. А ще вважає що час їй з сусідами поновити традицію щоб втримати кукуху. Sapienti sat.
Свого часу вона протестувала проти війни у В’єтнамі і вислів «Кохай, а не воюй» для неї не пустий звук.
Вона розповіла мені, що якось під час ковіду разом зі своїми сусідами приблизно її віку, придумали дещо, що давало їм сили пережити момент ізоляціі і, як тоді здавалося, безвиході. Вони виходили на задній двір і вили на місяць. Уявіть? Ціла вулиця виходила вити на місяць в певний час. І щодня приєднувалися інші.
Не так давно говорив з нею. Вона дуже тепло відгукується про нашу боротьбу. А ще вважає що час їй з сусідами поновити традицію щоб втримати кукуху. Sapienti sat.
06.03.202509:22
Сьогодні в Pepper's Club "на шапку" буде повний розковбас.
The КУМ, Zinoviy Karach, Liudmyla Gorova, Orest Krysa, Uki John, гурт Полуничний молодик у складі Наталія Любива, Марина Парминська, Лариса Гуріна, Людмила Калита, прекрасна засновниця двіжу Sonya Sotnyk ну і, звісно, я.
Мета проста і зрозуміла - прокричатися разом з вами в космос щодо всієї херні навколо і зібрати грошей на кісткові імпланти для фонду СВОЇ.
Приходьте. часи такі, що кожна зустріч на вагу золота. Та й гроші це просто залізяки чи папірці, якщо просто лежать без діла, а допомога пораненим це прекрасна капіталізація.
Для всіх небайдужих з інших міст - для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287. Вже ввечері всі гроші з неї будуть на рахунку фонду. Погнали робити добро!
The КУМ, Zinoviy Karach, Liudmyla Gorova, Orest Krysa, Uki John, гурт Полуничний молодик у складі Наталія Любива, Марина Парминська, Лариса Гуріна, Людмила Калита, прекрасна засновниця двіжу Sonya Sotnyk ну і, звісно, я.
Мета проста і зрозуміла - прокричатися разом з вами в космос щодо всієї херні навколо і зібрати грошей на кісткові імпланти для фонду СВОЇ.
Приходьте. часи такі, що кожна зустріч на вагу золота. Та й гроші це просто залізяки чи папірці, якщо просто лежать без діла, а допомога пораненим це прекрасна капіталізація.
Для всіх небайдужих з інших міст - для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287. Вже ввечері всі гроші з неї будуть на рахунку фонду. Погнали робити добро!
05.03.202507:40
Завтра в Pepper's Club буде відбуватися чергове порушення агрегатного стану середовища.
Будуть виступать геніальні артисти і я постою і покричу разом з ними на правах іменинрика без дня народження.
Мета правильна і зрозуміла - допомогти фонду СВОЇ з кістковими імплантами для поранених. Тож беріть гроші і настрій, буде гаряче.
Для тих, хто не в столиці, або з різних причин не може бути, даю допоміжну банку, всі гроші з якої завтра перекину на рахунок фонду.
Погнали робить добро.
для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
Будуть виступать геніальні артисти і я постою і покричу разом з ними на правах іменинрика без дня народження.
Мета правильна і зрозуміла - допомогти фонду СВОЇ з кістковими імплантами для поранених. Тож беріть гроші і настрій, буде гаряче.
Для тих, хто не в столиці, або з різних причин не може бути, даю допоміжну банку, всі гроші з якої завтра перекину на рахунок фонду.
Погнали робить добро.
для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
03.03.202512:47
День письменника зобовʼязує…
Знайшлася ініціативна група, яка висунула книжку «Срав пес, перділи гуси» на Шевченківську премію. Думаю премію книжка візьме легко, бо народна любов штука серйозна.
Якщо ще не маєте книжки - саме час, доки автори не загордилися.
https://www.tatysho-publisher.com.ua/prod/544270
Знайшлася ініціативна група, яка висунула книжку «Срав пес, перділи гуси» на Шевченківську премію. Думаю премію книжка візьме легко, бо народна любов штука серйозна.
Якщо ще не маєте книжки - саме час, доки автори не загордилися.
https://www.tatysho-publisher.com.ua/prod/544270
01.03.202506:26
У четвер у Києві будемо зривать дах у Пеперсі «на шапку» задлля допомоги поранеим і паліативним хворим.
Приходьте. Повірте, таких артистів і в такій конфіграції ви навряд ще колись побачите.
Тоді ж перекину фонлу СВОЇ всі зібрані на допоміжну банку гроші.
Для тих, хто не зможе бути, однак підтримує двіж - банка для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
Приходьте. Повірте, таких артистів і в такій конфіграції ви навряд ще колись побачите.
Тоді ж перекину фонлу СВОЇ всі зібрані на допоміжну банку гроші.
Для тих, хто не зможе бути, однак підтримує двіж - банка для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
09.03.202518:22
Є ще потреба яку маю закрити за сьогодні-завтра. Це ремонт машин для підрозділу де воює мій кум Volodymyr Rehesha Santa .
Хто має мій PayPal долучиться будь ласка. По 10$ не більше.
Щось у мене вже є, плюс трохи підкинете і все закриємо. Звіт бійці зроблять. Всім міцні обійми, Зустрінемося на шляхах що ведуть до перемоги.
Фото від 21 січня 2015 року. В цей день я відправив його на війну у власній куртці, бо іншої, яка була б за розміром, не знайшли. Ця куртка репнула на ньому щойно він вперше присів від прильоту.
Такі діла. Кум 10 років воює. Цього року так забігалися обоє, що не згадали про круглу дату.
Отож, хто може трлхи допомгти, дякуватиму.
Хто має мій PayPal долучиться будь ласка. По 10$ не більше.
Щось у мене вже є, плюс трохи підкинете і все закриємо. Звіт бійці зроблять. Всім міцні обійми, Зустрінемося на шляхах що ведуть до перемоги.
Фото від 21 січня 2015 року. В цей день я відправив його на війну у власній куртці, бо іншої, яка була б за розміром, не знайшли. Ця куртка репнула на ньому щойно він вперше присів від прильоту.
Такі діла. Кум 10 років воює. Цього року так забігалися обоє, що не згадали про круглу дату.
Отож, хто може трлхи допомгти, дякуватиму.
08.03.202517:28
06.03.202507:00
Дивлячись на те, шо виробляє рудий чубака в США, мушу зазначити, що американців навіть трохи шкода, бо вони як діти, не розуміють, що до чого, а ми то подібне бачили і знаємо що буде.
Спочатку «наші діти житимуть при комунізмі», поцілунки генска і бурні оплески. Потім перестройка, пришвидшення, ГКЧП і розвал імперії…
Далі перша чеченська, друга, Грузія, Україна.
Але американці, покищо, навіть не здогадуються про це.
Спочатку «наші діти житимуть при комунізмі», поцілунки генска і бурні оплески. Потім перестройка, пришвидшення, ГКЧП і розвал імперії…
Далі перша чеченська, друга, Грузія, Україна.
Але американці, покищо, навіть не здогадуються про це.
05.03.202505:32
Володя. Останні три роки життя були для нього суцільним кошмаром. Спалений будинок, окупація, син на війні, очікування відновлення втраченого.
Зрештою він помер в чужій хаті дивлячись новини по телевізору. Відірвався тромб.
Якби не русскій мір, його життя було б зовсім іншим. Подивіться відео з ним. З його свідченнями щодо окупації, які записував під час зустрічей.
⬇️⬇️⬇️
Послухайте історію Володимира з Київщини.
https://youtu.be/07LfK3_H-CQ
⬇️⬇️⬇️
Козаровичі зараз. Почали розмову за сірники і пішло за все. Слухайте самі.
https://youtu.be/4XUaA85PoP8
Зрештою він помер в чужій хаті дивлячись новини по телевізору. Відірвався тромб.
Якби не русскій мір, його життя було б зовсім іншим. Подивіться відео з ним. З його свідченнями щодо окупації, які записував під час зустрічей.
⬇️⬇️⬇️
Послухайте історію Володимира з Київщини.
https://youtu.be/07LfK3_H-CQ
⬇️⬇️⬇️
Козаровичі зараз. Почали розмову за сірники і пішло за все. Слухайте самі.
https://youtu.be/4XUaA85PoP8
03.03.202509:22
Підпишіть, друзі. Це дві хвилини, однак дуже важливо.
Созонюк Олена, вона вела службу в 14 бригаді А1008 Вона загинула рятуючи пораненого побратима.
У неї залишилася донька, батько біологічний теж загинув бо був військовим. Військова частина її ніби подали , але на якомусь етапі її мінуснули. В нас на Волині це хіба не єдина жінка військовослужбовиць що загинула. Вона віддала 7 років життя Батьківщині. До останнього боролася ,з 2016 року знаходилася в зоні АТО. Загинула взявши удар вибуху на себе чим врятувала хлопця. Я це роблю для дитини сироти у якої нікого немає ні мами ні тата бо їх забрала війна , а частині і бригаді нецікаво після гибелі своїх солдат що потім з їх дітьми і як . Ви самі знаєте як суспільство говорить на жінок військових а ще тих у кого дитина є і вона воювала. Дайте визнання дитині що її мама герой не тільки на рівні нашої сімї а цілої країни.
https://petition.president.gov.ua/petition/242176
Созонюк Олена, вона вела службу в 14 бригаді А1008 Вона загинула рятуючи пораненого побратима.
У неї залишилася донька, батько біологічний теж загинув бо був військовим. Військова частина її ніби подали , але на якомусь етапі її мінуснули. В нас на Волині це хіба не єдина жінка військовослужбовиць що загинула. Вона віддала 7 років життя Батьківщині. До останнього боролася ,з 2016 року знаходилася в зоні АТО. Загинула взявши удар вибуху на себе чим врятувала хлопця. Я це роблю для дитини сироти у якої нікого немає ні мами ні тата бо їх забрала війна , а частині і бригаді нецікаво після гибелі своїх солдат що потім з їх дітьми і як . Ви самі знаєте як суспільство говорить на жінок військових а ще тих у кого дитина є і вона воювала. Дайте визнання дитині що її мама герой не тільки на рівні нашої сімї а цілої країни.
https://petition.president.gov.ua/petition/242176
28.02.202519:30
Трохи про сьогоднішній вечір і ніч. Дякую, друже Fill Feaouill, ти геній.
Всім хто вже позблровив - дякую! Хто планує завтра - теж супер. Головне про поранених не забувайте.
Допоміжна банка для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
Всім хто вже позблровив - дякую! Хто планує завтра - теж супер. Головне про поранених не забувайте.
Допоміжна банка для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
09.03.202510:36
Розтягуйте! Хароше!
https://song.link/band_uki
https://song.link/band_uki
07.03.202514:51
Це подарунок на мій день народження від людини, яка просто зараз боронить наші життя, збиваючи ворожі дрони-вбивці.
Після того, як збите гівно оглянули представники Служби Божої, моєму другові дозволили відіслати мені невеличку частинку. Та, як виявилося, це був лише початок історії, бо у склад Нової пошти, де був цей подарунок, влучила русскайа ракета.
«Ото вибухотехніки здивуються, коли поміж уламків ракет і згорілих посилок знайдуть твій подарунок», – написав товариш.
«Та вже як є, нічого не виправиш. Хай краще це згорить, а не щось інше, що люди відправляли».
Однак подарунок вцілів і таки прибув до Києва, тож тепер буде в моєму особистому музеї спогадів про цю війну.
https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/zagaxacera
Після того, як збите гівно оглянули представники Служби Божої, моєму другові дозволили відіслати мені невеличку частинку. Та, як виявилося, це був лише початок історії, бо у склад Нової пошти, де був цей подарунок, влучила русскайа ракета.
«Ото вибухотехніки здивуються, коли поміж уламків ракет і згорілих посилок знайдуть твій подарунок», – написав товариш.
«Та вже як є, нічого не виправиш. Хай краще це згорить, а не щось інше, що люди відправляли».
Однак подарунок вцілів і таки прибув до Києва, тож тепер буде в моєму особистому музеї спогадів про цю війну.
https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/zagaxacera
05.03.202518:38
Усі ми – нитки споконвічного рушника.
Того, що тче невідомо чия рука.
Того, де червоне спочатку і чорне в кінці,
Де всі візерунки підвладні отій руці.
Найбільше ниток в рушнику обрива війна.
В дірках з-попід куль залишаються імена.
У латках й підшивах під час війни полотно.
Та дбає рука, щоб не зникло зовсім воно.
Голка в руці, а це значить зникнуть дірки,
І візерунок триватиме попри латки.
Знищену нитку доточить спрагла рука.
Памʼять народу, насправді вона така.
***
Це крутилося в нолові і написалося під час прощання з Василем Ратушним на Майдані. Тож має бути зафіксованим сьогодні.
Того, що тче невідомо чия рука.
Того, де червоне спочатку і чорне в кінці,
Де всі візерунки підвладні отій руці.
Найбільше ниток в рушнику обрива війна.
В дірках з-попід куль залишаються імена.
У латках й підшивах під час війни полотно.
Та дбає рука, щоб не зникло зовсім воно.
Голка в руці, а це значить зникнуть дірки,
І візерунок триватиме попри латки.
Знищену нитку доточить спрагла рука.
Памʼять народу, насправді вона така.
***
Це крутилося в нолові і написалося під час прощання з Василем Ратушним на Майдані. Тож має бути зафіксованим сьогодні.
04.03.202515:38
Похмурий весняний ранок. Низьке небо буквально лежить на Київщині. Кибитка знову в русі. Останні кілька тижнів я шукав їжу для тих, хто досі потребує допомоги в побитих селах, а це приблизно 40 родин.
За допомогою горизонтальної дипломатії і друга зі Сквири мені вдалося зібрати необхідну кількість наборів. Довелось докупити лише олії, однак це вже не проблема.
Тож сьогодні перші 10 адрес на Вишгородщині.
У Демидові на узбіччі бачу жінку. Оскільки я завжди намагаюся попутно підвозити людей, то спиняюся.
– Вам далеко?
– Ні я не їду, я чекаю на процесію, зараз будуть ховати нашого воїна.
Всі слова якісь пластикові. Мовчки киваю та їду далі.
На в’їзді в Димер подорожніх зустрічає бігборд з фотографіями тих, кого окупанти свого часу забрали в полон. Місцеві роками намагаються повернути своїх цивільних родичів назад. Щоправда, це майже не вдається. Хіба часом вертають тіла.
Спочатку їду на «дальній кордон» до будиночка, де живуть Едвард і Репсіме.
– І що про політику чути? – питає господар.
– Та нема в мене ні життя, ні часу на те, – відбиваю.
Ще одна родина, у якої чоловік досі в полоні, живе поруч. Вдома лише діти, бо на дистанційному.
– Новини по полоненому є?
– Нема, – хитає головою дівча.
– Ну, вже як є. Передавай бабусі й мамі вітання від циган.
– Обов’язково, – посміхається.
Ще кілька адрес у центрі, зокрема зарулюю до «нєвєсти». Загалом її подвір’я щоразу нагадує мені знімальний майданчик для чергового хорора. Страшні будівлі, купа собак і котів, які дивляться на тебе як на здобич. Щоразу відчуваю себе неначе в якомусь фільмі Тарантіно чи Гая Річі.
– Як справи?
– Добре!
– Скучила?
– Ні.
– Це добре, тримай, – посміхаємось обоє.
Далі у двір навпроти до бабусі Олександри. Востаннє я був тут понад місяць тому, тож в неї позакінчувалися ліки.
– Може, це для вас вже й дорого стільки? – переймається бабуся.
– Та поки ще можем собі дозволити, – посміхаюся у відповідь.
Швидкий марш-кидок в аптеку, прощальні обійми і вирушаю далі.
Козаровичі. Спочатку на куток, де колись впав російський вертоліт і спалив кілька хат. На під’їзді бачу Василя. Він щось майструє на подвір’ї.
– Привіт!
– Привіт, цигане!
– Такими темпами схоро вхідчини?
– Думаю, до осені закінчу.
Якщо бути чесним, то Василь, мабуть, єдиний, хто відновив хату сам майже без сторонньої допомоги. Заробляв, відновлював знов заробляв і знову відновлював.
Наступна хата Миколи Гоголя. Ну як хата? Все досі розтрощена, родина живе у времянці. Однак живі, і добре. Лишаю привезене і їду в центр села, де маю зустрітися з Юрою, якого більшість із вас пам’ятає як того, хто жив у підвалі на згарищі власного будинку.
– Привіт, Юр!
– Смерть ворогам!
– Як ти?
– Та як? Не дуже.
– А виглядаєш непогано.
– Бо не п’ю вже майже сорок днів.
– Ого.
– Та да… А в нас тут біда.
– Що сталося?
– Вовчик, брат мій помер. Двадцять восьмого січня. Сидів дивився телевізор, і все.
Деякий час мовчимо, та що ж тут скажеш?
– Бач, як? Минулого разу ти переживав, що не доживеш до весни, а не дожив він…
Ще заскакую на пʼять хвилин до Василя з Юлею. Тут всі похворіли, грип, тож буквально хвилину спілкуємося на відстані.
– Видужуйте, заскочу за пару тижнів.
– Домовились!
Звісно, заїжджаю до Нелі, дружини Володі. Вона порається в недобудованій хаті, саме приїхали представники якогось фонду.
– Як ти?
– Та ж бачиш? Тромб – і все, нема Вовки.
– Ясно, – кажу, – я бачив Юру, він розповів, я не міг не заїхати.
– Дякую, молодець, що заїхав. А у Вовки тільки й розмов було, що не доживе до моменту, як хату відновлять… І бач? Так і не дожив трохи.
– Ну ти маєш доробить.
– Так, звісно, щоб сину з війни було куди повертатися.
Щойно виїжджаю з села на трасу, як крізь хмари починає пробиватися сонечко. Життя триває, це головне. Зустрінемося на шляхах, які ведуть до перемоги.
Ще раз дякую Сквирській міській раді, ТМ Сквирянка І ТМ Грона за допомогу з їжею для нужденних.
Фото тут
https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/lobeherixo
За допомогою горизонтальної дипломатії і друга зі Сквири мені вдалося зібрати необхідну кількість наборів. Довелось докупити лише олії, однак це вже не проблема.
Тож сьогодні перші 10 адрес на Вишгородщині.
У Демидові на узбіччі бачу жінку. Оскільки я завжди намагаюся попутно підвозити людей, то спиняюся.
– Вам далеко?
– Ні я не їду, я чекаю на процесію, зараз будуть ховати нашого воїна.
Всі слова якісь пластикові. Мовчки киваю та їду далі.
На в’їзді в Димер подорожніх зустрічає бігборд з фотографіями тих, кого окупанти свого часу забрали в полон. Місцеві роками намагаються повернути своїх цивільних родичів назад. Щоправда, це майже не вдається. Хіба часом вертають тіла.
Спочатку їду на «дальній кордон» до будиночка, де живуть Едвард і Репсіме.
– І що про політику чути? – питає господар.
– Та нема в мене ні життя, ні часу на те, – відбиваю.
Ще одна родина, у якої чоловік досі в полоні, живе поруч. Вдома лише діти, бо на дистанційному.
– Новини по полоненому є?
– Нема, – хитає головою дівча.
– Ну, вже як є. Передавай бабусі й мамі вітання від циган.
– Обов’язково, – посміхається.
Ще кілька адрес у центрі, зокрема зарулюю до «нєвєсти». Загалом її подвір’я щоразу нагадує мені знімальний майданчик для чергового хорора. Страшні будівлі, купа собак і котів, які дивляться на тебе як на здобич. Щоразу відчуваю себе неначе в якомусь фільмі Тарантіно чи Гая Річі.
– Як справи?
– Добре!
– Скучила?
– Ні.
– Це добре, тримай, – посміхаємось обоє.
Далі у двір навпроти до бабусі Олександри. Востаннє я був тут понад місяць тому, тож в неї позакінчувалися ліки.
– Може, це для вас вже й дорого стільки? – переймається бабуся.
– Та поки ще можем собі дозволити, – посміхаюся у відповідь.
Швидкий марш-кидок в аптеку, прощальні обійми і вирушаю далі.
Козаровичі. Спочатку на куток, де колись впав російський вертоліт і спалив кілька хат. На під’їзді бачу Василя. Він щось майструє на подвір’ї.
– Привіт!
– Привіт, цигане!
– Такими темпами схоро вхідчини?
– Думаю, до осені закінчу.
Якщо бути чесним, то Василь, мабуть, єдиний, хто відновив хату сам майже без сторонньої допомоги. Заробляв, відновлював знов заробляв і знову відновлював.
Наступна хата Миколи Гоголя. Ну як хата? Все досі розтрощена, родина живе у времянці. Однак живі, і добре. Лишаю привезене і їду в центр села, де маю зустрітися з Юрою, якого більшість із вас пам’ятає як того, хто жив у підвалі на згарищі власного будинку.
– Привіт, Юр!
– Смерть ворогам!
– Як ти?
– Та як? Не дуже.
– А виглядаєш непогано.
– Бо не п’ю вже майже сорок днів.
– Ого.
– Та да… А в нас тут біда.
– Що сталося?
– Вовчик, брат мій помер. Двадцять восьмого січня. Сидів дивився телевізор, і все.
Деякий час мовчимо, та що ж тут скажеш?
– Бач, як? Минулого разу ти переживав, що не доживеш до весни, а не дожив він…
Ще заскакую на пʼять хвилин до Василя з Юлею. Тут всі похворіли, грип, тож буквально хвилину спілкуємося на відстані.
– Видужуйте, заскочу за пару тижнів.
– Домовились!
Звісно, заїжджаю до Нелі, дружини Володі. Вона порається в недобудованій хаті, саме приїхали представники якогось фонду.
– Як ти?
– Та ж бачиш? Тромб – і все, нема Вовки.
– Ясно, – кажу, – я бачив Юру, він розповів, я не міг не заїхати.
– Дякую, молодець, що заїхав. А у Вовки тільки й розмов було, що не доживе до моменту, як хату відновлять… І бач? Так і не дожив трохи.
– Ну ти маєш доробить.
– Так, звісно, щоб сину з війни було куди повертатися.
Щойно виїжджаю з села на трасу, як крізь хмари починає пробиватися сонечко. Життя триває, це головне. Зустрінемося на шляхах, які ведуть до перемоги.
Ще раз дякую Сквирській міській раді, ТМ Сквирянка І ТМ Грона за допомогу з їжею для нужденних.
Фото тут
https://www.buymeacoffee.com/ukrainew/lobeherixo
03.03.202508:30
Прошу допомоги 🙏🙏🙏
❗️ПРОСИМО УСІХ НЕБАЙДУЖИХ ❗️
https://petition.president.gov.ua/petition/238842
Це Юра, в якого все життя ще могло б бути попереду...
Всього 27 років, йому б зараз одружуватись,подорожувати, будувати плани на майбутнє та планувати кількість дітей,але Юри, Юрасика(так називали його рідні) більше немає.
Він загинув за нас з вами,захищаючи нас він віддав найцінніше своє життя!
Тому прошу підпишіть петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Копчуку Юрію.
❗️ПРОСИМО УСІХ НЕБАЙДУЖИХ ❗️
https://petition.president.gov.ua/petition/238842
Це Юра, в якого все життя ще могло б бути попереду...
Всього 27 років, йому б зараз одружуватись,подорожувати, будувати плани на майбутнє та планувати кількість дітей,але Юри, Юрасика(так називали його рідні) більше немає.
Він загинув за нас з вами,захищаючи нас він віддав найцінніше своє життя!
Тому прошу підпишіть петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Копчуку Юрію.
28.02.202506:35
Кінець лютого. Знову купа важких новин. Черговий день народження без дня народження. Цього року знову немає 29 лютого, та це й не дуже важливо, бо під час війни ні про які свята мова не йде.
Натомість є поранені і є можливість їм допомогти. Кілька тижнів тому я відкрив допоміжну банку для фонду СВОЇ, який опікується закупівлею кісткових імплантів для поранених бійців.
Найкращим подарунком для мене буде посильна фінансова допомога в цьому ділі. Киньте на банку скільки можете. 6 березня я всі ці гроші передам фонду під час благодійного виступу в Києві «На шапку».
Особисто мені нічого не треба крім того, щоб якомога менше наших захисників гинули, ті, хто отримали поранення, отримали допомогу. Все інше на цьому етапі абсолютно другорядне.
Посилання на банку для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
Натомість є поранені і є можливість їм допомогти. Кілька тижнів тому я відкрив допоміжну банку для фонду СВОЇ, який опікується закупівлею кісткових імплантів для поранених бійців.
Найкращим подарунком для мене буде посильна фінансова допомога в цьому ділі. Киньте на банку скільки можете. 6 березня я всі ці гроші передам фонду під час благодійного виступу в Києві «На шапку».
Особисто мені нічого не треба крім того, щоб якомога менше наших захисників гинули, ті, хто отримали поранення, отримали допомогу. Все інше на цьому етапі абсолютно другорядне.
Посилання на банку для СВОЇХ
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6RP1sumhVe
💳Номер картки банки
4441 1111 2185 0287
09.03.202506:21
День народження Тараса Григоровича Шевченка. З давніх-давен в цей день простим людям годиться щось почитати з його творів, бажано на пам’ять.
А людям інтелігентним або творчим так будо не можна… слід було почитати щось і своє. Або і заспівати. Хоч би й не просили.
https://youtu.be/dn5q_yXAL90
А людям інтелігентним або творчим так будо не можна… слід було почитати щось і своє. Або і заспівати. Хоч би й не просили.
https://youtu.be/dn5q_yXAL90
07.03.202514:51
05.03.202507:48
Нагадую, що планую остаточно перебратися сюди
«Горовий на звʼязку! » у WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029Vb73PS2JuyAG6juHxU3M
«Горовий на звʼязку! » у WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029Vb73PS2JuyAG6juHxU3M
03.03.202517:28
Хотів написать гарну письменницьку настанову… А вийшло якесь прям прокляття.
«Не замовив в день письменника книжки?
Будеш цілий рік забирать пусті пляшки…»
Книжки тут. Часу у вас до опівночі))))
⬇️⬇️⬇️
https://www.tatysho-publisher.com.ua/
«Не замовив в день письменника книжки?
Будеш цілий рік забирать пусті пляшки…»
Книжки тут. Часу у вас до опівночі))))
⬇️⬇️⬇️
https://www.tatysho-publisher.com.ua/
01.03.202518:29
А у нас тут сайт оновився. Зайдіть поклацайте. Мо, шо замовите?
https://www.tatysho-publisher.com.ua/
https://www.tatysho-publisher.com.ua/
27.02.202520:15
Руслан Горовий - Мотанка
https://youtu.be/sFkkRemOeVM
До речі, цей вірш, як і Сію тобі в очі, як і Покровонька - тут
https://tatysho-publisher.com.ua/p/siyu-tobi-v-ochi-y2oh3qyki
https://youtu.be/sFkkRemOeVM
До речі, цей вірш, як і Сію тобі в очі, як і Покровонька - тут
https://tatysho-publisher.com.ua/p/siyu-tobi-v-ochi-y2oh3qyki
显示 1 - 24 共 883
登录以解锁更多功能。