Пройшло три роки.
Три роки смертей, повітряних тривог, зруйнованих будинків, горя, смутку, внутрішніх переживань.
Три роки російських атак. Під час війни було усвідомлено багато чого. Хто на що здатен, хто що витримає, хто ворог, а хто союзник. Війна також відбилася на мені, а оскільки я художниця, то це відбилося на моїй творчости. Я створила героїню із війни, коли мене покривала сум за домом. Через неї я описувала як свої почуття щодо війни, так і переживання за інші міста, інших людей, за окуповані регіони, за зруйновані долі.
Через війну я змінила світогляд. Почала більше слухати українського, а також намагатися розвивати саме українську культуру. У якомусь сенсі, війна стала поштовхом до змін, проте поштовх болючий і страшний.
Я бажаю, щоб Україна була вільною, незалежною і не мала таких сусідів під боком. Пам'ятаємо всіх тих, хто загинув на фронті, хто захищає нас зараз, хто загинув через російську атаку. Ми не забудемо і пробачимо.
Ось невелика ілюстрація до цієї жаскої річниці.
