Кожен із нас має двох біологічних батьків, чотирьох бабусь і дідусів, вісьмох прадідів і так далі. Якщо простежити родовід на 10, 20 або 80 поколінь назад, кількість предків швидко зростає до астрономічних чисел.
Якщо кожне покоління має двох батьків, то кількість предків у кожному поколінні подвоюється. Наприклад, у десятому поколінні (приблизно 250 років тому) кожен із нас мав би 1024 предків, у двадцятому (приблизно 500 років тому) — вже понад мільйон, а в тридцятому (750 років тому) — понад мільярд. Якщо ж заглибитися на 80 поколінь (2000 років), то кількість предків мала б перевищувати 1,2×10²⁴, що більше, ніж число атомів у людському тілі. Очевидно, що це неможливо: у всій історії людства ніколи не жило стільки унікальних людей. Це означає, що одні й ті ж предки повторюються багаторазово.
Через обмежену кількість людей у кожну історичну епоху родоводи обов’язково переплітаються. Теоретично, якщо ви одружені на людині з тієї ж країни де ви народились, то ймовірність того, що у вас є спільний предок на рівні 10 поколінь, перевищує 20%. Якщо ж простежити родовід на 20–30 поколінь, то майже всі люди у вашій країні матимуть хоча б одного спільного предка. Якщо ж заглибитися на 1000 років, то всі сучасні європейці мають спільних предків. У стародавні часи люди жили в невеликих громадах, міграція була обмеженою, а шлюби часто укладалися між далекою але все ж таки ріднею.
Рівень спорідненості в суспільствах залежав від того, наскільки населення було ізольованим. Наприклад, у таких країнах, як Ісландія, Фінляндія, Ірландія або Україна в XVIII–XIX століттях, рівень спорідненості був вищим через обмежену міграцію. Європейські королівські династії мали ще вищий рівень спорідненості через шлюби всередині сімей, щоб зберегти владу. А в регіонах із високою мобільністю населення, як-от Китай, Індія чи Близький Схід, генетична суміш була значно сильнішою.
Вчені підрахували, що «Останній спільний предок» усіх нині живих людей жив приблизно 3 000 – 5 000 років тому. Це означає, що у вас є спільний предок із будь-якою іншою людиною на Землі не пізніше цієї дати, а якщо взяти лише європейців, то їхній останній спільний предок жив приблизно 1000 років тому.
Коли люди говорять про спорідненість, вони часто хвилюються через генетичні ризики. Насправді ж спільні предки у далекому минулому не є проблемою. Генетичні ризики виникають лише тоді, коли шлюби між близькими родичами відбуваються часто і в коротких інтервалах, наприклад, між двоюрідними братами й сестрами протягом кількох поколінь. Якщо ж спорідненість виникає на рівні 10–20 поколінь, вона не має жодного впливу на генетику. У більшості людей змішане походження, що нівелює будь-які ризики.
А тепер знаючи все це, ви розумієте що ваша спорідненість з партнером більша ніж вам здається, тож гарного вам дня та нових звершень.
