У вчорашньому спілкуванні Зеленського із Трампом побачив себе зі сторони. Мені, як і нашому Президенту, важко приховати свої думки та емоції зі свого обличчя і «грати» певну дипломатичну роль у спілкуванні з людьми, які відкрито провокують та маніпулюють.
Звісно був здивований, що це можливо аж на такому рівні перемовин, але знаючи себе цілком розумію і підтримую Володимира Олександровича. Тим паче, коли на кону дійсно стоять життя людей, а не «гра в карти».
Нещодавно був національний день молитви в Україні та за Україну. Можливо це відповідь від Бога. Оскільки дійсно Mr. President конкретно хоче щось від нас, але не конкретний у тому, щоб надати нам конкретні гарантії.
Але так буває і у житті. Ті, на кого покладав надію, можуть в останню мить піти проти тебе. Як і сказано:
Єр. 17:5: Так говорить ГОСПОДЬ: Проклята людина, яка покладається на іншу людину та вважає тіло своєю опорою, а серцем відвертається від ГОСПОДА!
Тому і каже Господь:
Пс. 125:1: Ті, котрі покладають надію на ГОСПОДА, як гора Сіон. Вона не захитається, а стоятиме повік.
Тому, друзі, продовжуємо молитись за нашого Президента, за увесь уряд, за союзників, за наших воїнів та за наш народ.
