Написав пост щодо сьогоднішнього удару «Іскандером» по Сумах – з висновком, що мусимо чимшвидше організувати власну ракетну програму, щоб так само бити по російських об’єктах, не зважаючи на цивільних. В коментарі набіг натовп гуманістів і розвів дискусію про «розлюднення» з купою нібито причин, чому ми не маємо бити по ворогу у відповідь.
Загалом, ситуація типова: коли з достатньо великого тексту взяли тільки одну тезу, а основну частину, схоже, просто поминули, не читаючи.
Однак, як на мене, сьогоднішній принцип обрання цілей серйозно зменшує ефективність нашої оборони і призводить до даремних витрат дуже дорогих снарядів, дронів і ракет. Ну і психологічний вплив на росіян набагато менший, ніж міг би/ мав би бути. Адже зараз наші сили оборони ретельно вираховують час удару, місце, потужність – щоб там не було в момент влучення цивільних, щоб взагалі людських жертв по мінімуму, тільки виробництва і ресурси знищені були.
Такий підхід нам відверто шкодить. І не ослаблює ворога так, як мав. На мою думку, нам слід виходити з пріоритету максимально точного і ефективного враження. А на цивільних, на свята, на працівників, сторожів, ще когось наплювати. І, звісно, це ніякий не «геноцид» буде. Бо задачі інші (та й на 142 мільйони в нас просто не стане снарядів, дронів і ракет).
Це не заклик бити по скупченнях цивільних. Це заклик перестати виносити в пріоритет збереження ворожих життів. І лишити пріоритетним тільки максимально руйнівне враження потрібних цілей.
