Вінницька єпархія УПЦ
登录以解锁更多功能。
«Хто не буде їсти плоті Сина Людського і пити Його Крові, той не матиме життя вічного. Через Святе Причастя ми приймаємо в себе залог вічного життя й обоження, бо Господь дав нам Своє Божественне Тіло у виді хліба, а Кров — у виді вина, щоб зробити нас причасниками Божества», — наголосив Предстоятель.
"Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде проти Тіла і Крові Господньої.
Хай же випробовує себе людина, і так хай їсть від хліба цього і п'є від чаші цієї" (1 Кор. 11:28).
Випробувати себе означає перевірити й уважно дослідити, чи гідний Святого Причастя. Але як тут говориться: "і так від хліба нехай їсть, і від чаші нехай п'є", то цим разом вказується, що як тільки знайдеш те, що перешкоджає причащанню, усунути те і виправити. Випробування тут означає гідне приготування. У чому воно? — В очищенні совісті. Принеси покаяння в гріхах, і поклади твердий намір наперед не грішити, а замість гріхів творити всяку доброчинність, і ти гідно готовий до Причастя. Святий Златоуст каже: "Головне благо в тому, щоб приступати до Тайн із чистою совістю".
Замовк Господь у середу і четвер до вечора, щоб у вечір цей вилитися промовою з учнями і до учнів, — промовою, подібної до якої нічого немає в усіх писаннях не тільки людських, а й Божих. Нині, за вказівкою Церкви, чуємо тільки з вуст Господа, щоб не заважали мазати Його миром, бо це служило Йому приготуванням до смерті. У Нього перед очима вже тільки смерть, — заключне таїнство Його пришестя на землю на спасіння наше.
Заглибимося і ми в споглядання цієї таємничої смерті, щоб витягти звідти добру надію спасіння для душ наших, обтяжених багатьма гріхами, які не знають, як знайти собі спокій від мук совісті, що прокинулася, і усвідомлення праведності суду Божого над нами, грізного та непідкупного.
Нині народ, священники і влада іудейська востаннє чують слово Господнє в храмі. І воно було всезагальне; воно обіймало все минуле, сьогодення і майбутнє. Запитанням про Іоанна Господь дає зрозуміти, що Він істинний Месія; притчею про двох синів напоумлює, що іудеї будуть відкинуті, а на їхнє місце покликані язичники; притчею про виноградарів каже їм, що на відкинутих очікує смерть; притчею про шлюб сина царського вчить, що і серед тих, хто прийде до Нього, не всі будуть достойними, і знайдуться такі, яких праведно буде вигнати геть у пітьму зовнішню; відповідями на запитання про данину кесарю і про першу заповідь, так само як викривальною промовою визначає характерні риси спасительного життя; нарешті, особливо учням пророкує горе Єрусалиму і відкриває таємницю Другого Свого Пришестя.
Досить було тільки вислухати все це з увагою, щоб упевнитися, що Він є істинний Спаситель світу — Христос, і скоритися Його заповідям і вченню. І досі прочитування розділів Євангелія про все, що відбулося цього дня, є найдієвішим засобом для того, щоб оживляти віру в Господа, і, відновлюючи в християнині свідомість, чим він повинен бути й чого чекати, запалювати ревнощі та являти себе таким, що сповідує Господа, не язиком лише, а й ділом.
«Ми, духовенство і миряни Тульчинської єпархії УПЦ, висловлюємо щиросердечні співчуття нашому владиці, його рідним і молимося за упокій новопреставленого раба Божого Віталія та всіх загиблих, а також за одужання поранених»,— йдеться у повідомленні пресслужби єпархії.
«З глибоким болем і скорботою сприйняв звістку про жахливу трагедію, що сталася у свято Входу Господнього в Єрусалим, — коли внаслідок чергового варварського ракетного удару по мирному та рідному для Вас місту Суми, загинув Ваш рідний брат — Віталій.
Прийміть мої найщиріші співчуття з приводу цієї непоправної втрати. Разом із Вами та Вашою родиною розділяю біль серця та скорботу. У цей особливо важкий момент дозвольте запевнити Вас у моїй братній підтримці та постійній молитві за упокій душі новопреставленого раба Божого Віталія.
Нехай милосердний Господь, Який Сам пройшов шлях болю та смерті, прийме душу спочилого у Свої Небесні оселі і дарує йому вічний спокій. А Вам, дорогий владико, — сили, душевного миру та кріпості духу, щоб у цей темний час залишатися світлом для вірних та прикладом надії у Христі Спасителі нашому.
Вічна пам’ять загиблому!»
Господь іде на добровільне Страждання. Треба і нам прямувати з Ним. Це обов'язок кожного, хто сповідує, що силою Страстей (страждань) Христових став він тим, що тепер є, і хто сподівається ще здобути щось настільки велике і славне, що й на думку нікому прийти не може. Як же прямувати з Ним? Розмірковуванням, співчуттям. Іди думкою слідом за стражденним Господом, і міркуванням своїм витягай з усього такі уявлення, які могли б вражати серце і вводити його у відчуття страждань, перенесених Господом. Щоб останнє відбулося успішніше, треба себе самого зробити таким, що страждає, через чутливе применшення їжі і сну, і збільшення праці стоянь і колінопреклонінь. Виконай усе, що робить Свята Церква, і будеш добрим супутником Господу на страждання.
