12 лютого 2025 року виповнилось 10 років так званим «Мінським домовленостям №2», які в столиці Білорусі уклали між собою пенсіонер Кучма, що представляв Петра Порошенка, та два бомжі.
Як заявляв Сивочолий Гетьман, «альтернативи Мінським домовленостям немає», оскільки лише вони, мовляв, можуть зупинити російську агресію на Сході України. Але при цьому Порошенко забував уточнювати, що ані Україна, ані Росія не мають жодного відношення до цієї угоди між приватними особами, а, відтак, парламенти цих країн «Мінські домовленості» ніколи не ратифікували. Більш того, їх немає (і бути не може) у жодній українській базі нормативно-правових актів.
На окремий наголос заслуговує та обставина, що в «Мінських домовленостях» слово «Росія» ніде не фігурує, натомість постійно підкреслюється, що на Сході України відбувається внутрішній конфлікт, який може бути припинений лише шляхом проведення виборів на бунтівних територіях. Тільки після таких виборів, згідно з «Мінськими домовленостями», може ставитись невідомо перед ким питання про передачу Україні неконтрольованої ділянки кордону та виведення іноземних військ і тільки за умови, якщо перед цим Верховна Рада внесе зміни в Конституцію України та надасть «особливий статус» окупованим районам.
«Мінськими домовленостями», яким «немає альтернативи», була передбачена така послідовність з метою припинення бойових дій: спочатку вносяться зміни до Конституції України та проводиться федералізація України з наданням особливого статусу окупованим районам, потім проводяться вибори на окупованих територіях без будь-якого контролю з боку України, потім розглядається питання про можливість передачі Україні контролю над кордоном за умови «проведення конституційної реформи в Україні» та «за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей» й лише після цього – «виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України». Причому, куди ця техніка та іноземні збройні формування будуть виводитись незрозуміло, оскільки Росія не є стороною «Мінських домовленостей» й ніколи ніяких зобов’язань на себе стосовно виведення окупаційного корпусу не брала.
Порошенко розпочав виконувати «Мінські домовленості» 31 серпня 2015 року, коли намагався закріпити в Конституції «особливий статус Донбасу», для чого співробітникам СБУ довелось організувати масові заворушення під Верховною Радою ти пожбурити в натовп гранату, внаслідок чого загинули четверо бійців Національної гвардії (до речі, агент СБУ Геннадій Дубров, який влаштував ці заворушення, був випущений на волю, потім брав участь у інших провокаціях і загинув після повномасштабного вторгнення ). Але Сивочолий Гетьман не завершив процес розділення України, тож Зеленський після своєї інавгурації розпочав завзято виконати те, що пенсіонер Кучма пообіцяв двом бомжам від імені Порошенка. Чим це закінчилось, ми знаємо.
Цитую «Мінські домовленості»:
***
9. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 - у консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи.
10. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.
11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року.
