Добропілля Онлайн 🏘
🗞 Канал новин Добропілля
✍️ @City_Web
Чат - https://t.me/dobrepole_chat
Instagram: https://www.instagram.com/dobrepoleonlayn/
✍️ @City_Web
Чат - https://t.me/dobrepole_chat
Instagram: https://www.instagram.com/dobrepoleonlayn/
关联群组
📝 Чат "Добропілля Онлайн" 🏘
6.8K
记录
23.04.202509:19
11.9K订阅者02.06.202423:59
100引用指数31.03.202522:11
5.8K每帖平均覆盖率31.03.202522:11
5.1K广告帖子的平均覆盖率01.03.202503:58
39.34%ER28.09.202423:59
55.07%ERR
21.04.202512:11
‼️ Увага! Небезпечно!
Сьогодні поблизу села Андріївка (трасa Краматорськ – Добропілля) зафіксовано 4 влучання ворожих FPV-дронів по автомобілях.
Просимо цивільне населення тимчасово утриматися від поїздок цією дорогою.
Ситуація залишається небезпечною — пересування можливе лише у крайніх випадках та з підвищеною обережністю.
Бережіть себе та рідних.
❤️ Новини Добропілля
💬 Добропільський чат
Сьогодні поблизу села Андріївка (трасa Краматорськ – Добропілля) зафіксовано 4 влучання ворожих FPV-дронів по автомобілях.
Просимо цивільне населення тимчасово утриматися від поїздок цією дорогою.
Ситуація залишається небезпечною — пересування можливе лише у крайніх випадках та з підвищеною обережністю.
Бережіть себе та рідних.
❤️ Новини Добропілля
💬 Добропільський чат
09.04.202506:12
Гай Дмитро народився 23 вересня 1983 року у місті Добропілля.
Здобув середню освіту в місцевій школі №7. У цивільному житті працював на шахті. Вільний час любив проводити з донькою або друзями. Обожнював тварин, часто годував безпритульних собак і котів. І сам мав маленького песика.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік добровільно став до лав 105-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України та вирушив на передову.
«Про свого батька я можу сказати лише найтепліші слова. Завдяки йому я знаю, що таке безмежна любов до своєї близької людини. Всі друзі знають його як люблячого батька, дуже щиру та завжди усміхнену людину, навіть у складних ситуаціях він завжди посміхався та казав: «Ми все владнаємо, тільки не вішай носа». Посмішка крізь складнощі та біль, які він пережив за все своє життя. Але він ніколи не опускав руки. З початку повномасштабного вторгнення він одразу дав зрозуміти, що не буде стояти осторонь, і, нікого не повідомивши, пішов добровольцем. Попри усі благання не йти, він сказав: «Я мушу!». Понад усе він хотів, щоб його рідні та друзі жили під мирним небом, тому дуже хочу, щоб на знак подяки його памʼятали», – розповіла Юлія Гай.
29 листопада 2022 року в районі села Макіївка на Луганщині під час виконання бойового завдання солдат Дмитро Гай, позивний Даф, отримав смертельне кульове поранення.
Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Дмитра на кладовищі м.Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Здобув середню освіту в місцевій школі №7. У цивільному житті працював на шахті. Вільний час любив проводити з донькою або друзями. Обожнював тварин, часто годував безпритульних собак і котів. І сам мав маленького песика.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік добровільно став до лав 105-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України та вирушив на передову.
«Про свого батька я можу сказати лише найтепліші слова. Завдяки йому я знаю, що таке безмежна любов до своєї близької людини. Всі друзі знають його як люблячого батька, дуже щиру та завжди усміхнену людину, навіть у складних ситуаціях він завжди посміхався та казав: «Ми все владнаємо, тільки не вішай носа». Посмішка крізь складнощі та біль, які він пережив за все своє життя. Але він ніколи не опускав руки. З початку повномасштабного вторгнення він одразу дав зрозуміти, що не буде стояти осторонь, і, нікого не повідомивши, пішов добровольцем. Попри усі благання не йти, він сказав: «Я мушу!». Понад усе він хотів, щоб його рідні та друзі жили під мирним небом, тому дуже хочу, щоб на знак подяки його памʼятали», – розповіла Юлія Гай.
29 листопада 2022 року в районі села Макіївка на Луганщині під час виконання бойового завдання солдат Дмитро Гай, позивний Даф, отримав смертельне кульове поранення.
Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Дмитра на кладовищі м.Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
28.03.202507:10
Тарасов Роман народився 1 липня 1988 року в Білицькому.
Батько - Сергій Олександрович на той час працював ЦЗФ “Жовтнева”, а мати - Світлана Михайлівна на швейній фабриці.
У 2005 році Роман закінчив 11 класів Білицької ЗОШ №9 і вступив до ДонНТУ. Хлопець мріяв піти шляхом свого батька, тому й спеціальність обрав відповідну - ”збагачення корисних копалин”. По закінченню університету у 2010 році пішов працювати на шахту “Білицька”, потім були ш-та “Покровська”, “Алмазна”...
Війна застала Романа у Львові. 2 червня 2023 року був призваний до мотопіхотного батальйону військової частини А0693. Службу проходив гранатометником мотопіхотного взводу.
10 лютого 2024 р. в бою під Роздолівкою, що біля Бахмута, на рідній Донеччині Тарасов Роман Сергійович загинув. Він віддав своє життя, відданий присязі на вірність українському народу й мужньо виконавши свій військовий обов’язок - захищати свободу й незалежність України.
Похований у місті Білицькому.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Батько - Сергій Олександрович на той час працював ЦЗФ “Жовтнева”, а мати - Світлана Михайлівна на швейній фабриці.
У 2005 році Роман закінчив 11 класів Білицької ЗОШ №9 і вступив до ДонНТУ. Хлопець мріяв піти шляхом свого батька, тому й спеціальність обрав відповідну - ”збагачення корисних копалин”. По закінченню університету у 2010 році пішов працювати на шахту “Білицька”, потім були ш-та “Покровська”, “Алмазна”...
Війна застала Романа у Львові. 2 червня 2023 року був призваний до мотопіхотного батальйону військової частини А0693. Службу проходив гранатометником мотопіхотного взводу.
10 лютого 2024 р. в бою під Роздолівкою, що біля Бахмута, на рідній Донеччині Тарасов Роман Сергійович загинув. Він віддав своє життя, відданий присязі на вірність українському народу й мужньо виконавши свій військовий обов’язок - захищати свободу й незалежність України.
Похований у місті Білицькому.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
10.04.202505:59
Олександр Буряк народився 22 грудня 1998 року в місті Білицьке Донецької області.
У 2015 році він закінчив 9 клас Білицького КЗЗСО І-ІІ ст. № 8 та здобув гірничу професію в Білицькому професійному ліцеї. Олександр був доброю людиною, любив історію та літературу, а також захоплювалася читанням книжок. Як солдат 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» під позивним «Боріска», він служив навідником танку. На жаль, 25 квітня 2022 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання в бою під Волновахою на Донеччині. Його героїзм і самовідданість залишаться в пам'яті тих, хто його знав.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
У 2015 році він закінчив 9 клас Білицького КЗЗСО І-ІІ ст. № 8 та здобув гірничу професію в Білицькому професійному ліцеї. Олександр був доброю людиною, любив історію та літературу, а також захоплювалася читанням книжок. Як солдат 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» під позивним «Боріска», він служив навідником танку. На жаль, 25 квітня 2022 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання в бою під Волновахою на Донеччині. Його героїзм і самовідданість залишаться в пам'яті тих, хто його знав.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
22.04.202505:59
Капраленко Микита народився 22 квітня 2005 року в місті Добропілля.
Середню освіту здобув в Добропільському НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №3 – ДНЗ». Завжди брав активну участь у різних змаганнях та заходах, займався спортом, захоплювався малюванням.
Микита був неодружений. Для матері він був не просто сином, а її надією та єдиною опорою в житті, завжди йшов на допомогу близьким та друзям, був готовий підставити плече в скрутну хвилину та розділити будь-які труднощі. Оточення запам’ятало Микиту жвавим, усміхненим, щирим та працьовитим.
Після початку повномасштабного вторгнення, юнак не зміг стояти осторонь, і, дочекавшись свого вісімнадцятиріччя, став до лав Збройних Сил України 2 липня 2023 року.
Обіймав посаду старшого оператора групи СпП проти СпП загону СПО у званні старшого солдата з позивним «Капрал» в складі військової частини А2077.
11 жовтня 2024 року, в районі населеного пункту Курахівка Донецької області, виконуючи бойове завдання, старший солдат Капраленко Микита Олексійович, героїчно загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України, виявивши незламну стійкість та мужність.
Похований на кладовищі міста Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Середню освіту здобув в Добропільському НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №3 – ДНЗ». Завжди брав активну участь у різних змаганнях та заходах, займався спортом, захоплювався малюванням.
Микита був неодружений. Для матері він був не просто сином, а її надією та єдиною опорою в житті, завжди йшов на допомогу близьким та друзям, був готовий підставити плече в скрутну хвилину та розділити будь-які труднощі. Оточення запам’ятало Микиту жвавим, усміхненим, щирим та працьовитим.
Після початку повномасштабного вторгнення, юнак не зміг стояти осторонь, і, дочекавшись свого вісімнадцятиріччя, став до лав Збройних Сил України 2 липня 2023 року.
Обіймав посаду старшого оператора групи СпП проти СпП загону СПО у званні старшого солдата з позивним «Капрал» в складі військової частини А2077.
11 жовтня 2024 року, в районі населеного пункту Курахівка Донецької області, виконуючи бойове завдання, старший солдат Капраленко Микита Олексійович, героїчно загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України, виявивши незламну стійкість та мужність.
Похований на кладовищі міста Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
20.04.202504:20
🐣 Вітаємо зі Святом Великодня! Нехай весна принесе вам багато радості та нових надій
🌷 Хай великодній захист оберігає вас та вашу родину
🙏 Бажаємо міцного здоров'я, достатку та благополуччя
🌟 Нехай світле свято наповнить ваш дім теплом та любов'ю
🥚 І нехай пасхальний зайчик принесе вам багато смачних яєць 🐰, а Україні - ПЕРЕМОГУ 🇺🇦 !
❤️ Новини Добропілля
💬 Добропільський чат
🌷 Хай великодній захист оберігає вас та вашу родину
🙏 Бажаємо міцного здоров'я, достатку та благополуччя
🌟 Нехай світле свято наповнить ваш дім теплом та любов'ю
🥚 І нехай пасхальний зайчик принесе вам багато смачних яєць 🐰, а Україні - ПЕРЕМОГУ 🇺🇦 !
❤️ Новини Добропілля
💬 Добропільський чат
31.03.202506:04
Бішкє Олексій народився 23 квітня 1986 року, у селі Веселе поле Добропільського району.
У мирному довоєнному житті він був зовсім далекий від військової справи. 15 років свого життя присвятив шахтарській справі. Починаючи з 2007 року працював гірником підземних робіт на шахті ″Добропільська″, а згодом на шахті ″Алмазна″, дільниця ДПР-3.
Наприкінці весни 2022 року, був покликаний до лав ЗСУ, захищати країну. Чоловік не міг спокійно спостерігати за тим, як ворог кожного дня знищують рідну землю, великі міста, села, як гинуть люди.
29 серпня 2022 року у запеклому бою під Бахмутом Бішкє Олексій Рудольфович, солдат резерву 7 запасної роти А0536 частини, загинув.
У своєму останньому бою він проявив себе справжнім Героєм, виносячи на собі поранених побратимів. Рятуючи інших, не врятувався сам, потрапивши під ворожий мінометний обстріл. Мужній воїн героїчно захищав рідну Україну, а значить – кожного з нас.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
У мирному довоєнному житті він був зовсім далекий від військової справи. 15 років свого життя присвятив шахтарській справі. Починаючи з 2007 року працював гірником підземних робіт на шахті ″Добропільська″, а згодом на шахті ″Алмазна″, дільниця ДПР-3.
Наприкінці весни 2022 року, був покликаний до лав ЗСУ, захищати країну. Чоловік не міг спокійно спостерігати за тим, як ворог кожного дня знищують рідну землю, великі міста, села, як гинуть люди.
29 серпня 2022 року у запеклому бою під Бахмутом Бішкє Олексій Рудольфович, солдат резерву 7 запасної роти А0536 частини, загинув.
У своєму останньому бою він проявив себе справжнім Героєм, виносячи на собі поранених побратимів. Рятуючи інших, не врятувався сам, потрапивши під ворожий мінометний обстріл. Мужній воїн героїчно захищав рідну Україну, а значить – кожного з нас.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
转发自:
Мій Покровськ 🇺🇦
10.04.202516:16
Ще фото Покровська сьогодні 💔
ㅤ
Підписатися | Повідомити про інформацію
ㅤ
Підписатися | Повідомити про інформацію
01.04.202506:05
Олександр Бистрицький народився 4 вересня 1973 року у селі Привітне Вінницької області.
З дитинства захоплювався футболом і музикою, закінчив Білицьку музичну школу № 2, де навчався грати на баяні. Отримав середньо-технічну освіту в Судженському ветеринарному технікумі.
Мешкав у місті Білицьке, де займався підприємницькою діяльністю до початку повномасштабного вторгнення.
З перших днів війни Олександр став до лав тероборони міста Білицьке. Пізніше він отримав звання молодшого сержанта і служив стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти у військовій частині А7275 під позивним "Санчо". Його відданість та сміливість проявилися під час виконання обов’язків військової служби, коли він рятував людей з-під обстрілів, зокрема в місті Волноваха.
Загинув 6 лютого 2023 року під час виконання бойових завдань у районі ведення воєнних дій у місті Вугледар Донецької області, отримавши численні вибухові та уламкові травми.
Був одружений і залишив по собі
трьох дітей. Його смерть стала величезною втратою для родини, друзів та всієї громади.
Олександр Бистрицький похований у місті Білицьке.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
З дитинства захоплювався футболом і музикою, закінчив Білицьку музичну школу № 2, де навчався грати на баяні. Отримав середньо-технічну освіту в Судженському ветеринарному технікумі.
Мешкав у місті Білицьке, де займався підприємницькою діяльністю до початку повномасштабного вторгнення.
З перших днів війни Олександр став до лав тероборони міста Білицьке. Пізніше він отримав звання молодшого сержанта і служив стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти у військовій частині А7275 під позивним "Санчо". Його відданість та сміливість проявилися під час виконання обов’язків військової служби, коли він рятував людей з-під обстрілів, зокрема в місті Волноваха.
Загинув 6 лютого 2023 року під час виконання бойових завдань у районі ведення воєнних дій у місті Вугледар Донецької області, отримавши численні вибухові та уламкові травми.
Був одружений і залишив по собі
трьох дітей. Його смерть стала величезною втратою для родини, друзів та всієї громади.
Олександр Бистрицький похований у місті Білицьке.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
03.04.202506:14
Солдат Іван Вальков, позивний "Електрик", народився 7 травня 1985 року в місті Мікунь, що на території Республіки Комі, в Усть-Вимському районі. Ще в дитинстві разом з батьками переїхав до Донецької області, де проживав у маленькому шахтарському містечку Білицьке.
Після закінчення Білицького професійно-технічного училища №83 у 2004 році, розпочав трудову діяльність в ПрАТ «Глини Донбасу», де працював електрослюсарем.
У квітні 2023 року Іван вирішив долучитися до захисту своєї країни та вступив до лав Збройних Сил України. Його служба розпочалась 26 квітня 2023 року в лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
На жаль, на жорстокій війні, що охопила Україну, Іван загинув в результаті бойових дій у селі Новомихайлівка, що в Донецькій області. Його відданість та героїзм залишають гірку втрату для рідних та близьких. Івана поховали в рідному місті Білицьке.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Після закінчення Білицького професійно-технічного училища №83 у 2004 році, розпочав трудову діяльність в ПрАТ «Глини Донбасу», де працював електрослюсарем.
У квітні 2023 року Іван вирішив долучитися до захисту своєї країни та вступив до лав Збройних Сил України. Його служба розпочалась 26 квітня 2023 року в лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
На жаль, на жорстокій війні, що охопила Україну, Іван загинув в результаті бойових дій у селі Новомихайлівка, що в Донецькій області. Його відданість та героїзм залишають гірку втрату для рідних та близьких. Івана поховали в рідному місті Білицьке.
Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
24.04.202505:59
Зубченко Сергій народився 11 січня 1971 року в місті Добропілля.
Про дитячі та юнацькі роки Сергія відомо небагато:1988 року закінчив 10 класів ЗОШ №3, а вже наступного, 1989 року, здобув середню професійну освіту в Державному навчальному закладі «Білицький професійний ліцей».
Трудову діяльність Сергій розпочав на шахті «Білозерська», де працював підземним електрослюсарем, вкладаючи свій внесок у розвиток рідного краю. Створивши сім'ю, став люблячим чоловіком та батьком сина й доньки. У вільний час знаходив відраду в риболовлі.
Коли на українську землю ступив чобіт російського окупанта, Сергій, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Вперше він став до лав Збройних Сил України 1 січня 2015 року і служив до 10 лютого 2016 року, обіймаючи посаду командира-машини артилерії у званні старшого сержанта. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, він знову одягнув військову форму, приєднавшись до 109 бригади ТРО у званні старшого сержанта.
14 лютого 2023 року, на Вугледарському напрямку, виконуючи бойове завдання, старший сержант Зубченко Сергій Миколайович героїчно загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України, виявивши незламну стійкість та мужність.
Похований Герой у селі Білогородка Київського району Київської області.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Про дитячі та юнацькі роки Сергія відомо небагато:1988 року закінчив 10 класів ЗОШ №3, а вже наступного, 1989 року, здобув середню професійну освіту в Державному навчальному закладі «Білицький професійний ліцей».
Трудову діяльність Сергій розпочав на шахті «Білозерська», де працював підземним електрослюсарем, вкладаючи свій внесок у розвиток рідного краю. Створивши сім'ю, став люблячим чоловіком та батьком сина й доньки. У вільний час знаходив відраду в риболовлі.
Коли на українську землю ступив чобіт російського окупанта, Сергій, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Вперше він став до лав Збройних Сил України 1 січня 2015 року і служив до 10 лютого 2016 року, обіймаючи посаду командира-машини артилерії у званні старшого сержанта. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, він знову одягнув військову форму, приєднавшись до 109 бригади ТРО у званні старшого сержанта.
14 лютого 2023 року, на Вугледарському напрямку, виконуючи бойове завдання, старший сержант Зубченко Сергій Миколайович героїчно загинув, залишившись вірним військовій присязі та українському народові. Він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України, виявивши незламну стійкість та мужність.
Похований Герой у селі Білогородка Київського району Київської області.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
19.04.202505:20
❤️ Мирні дні в Добропіллі залишаються в наших серцях.
Віримо, що скоро ми знову зможемо насолоджуватися цим спокійним містечком без
страху та тривоги 🌿
#Добропілля #Добропілля_фото
Віримо, що скоро ми знову зможемо насолоджуватися цим спокійним містечком без
страху та тривоги 🌿
#Добропілля #Добропілля_фото
15.04.202506:02
Воронцов Микола народився 25 січня 1998 року в місті Добропілля Донецької області.
Закінчив Добропільську загальноосвітню школу-інтернат I-III ступенів (нині КЗЗСО № 2). Здобув професійну освіту в Словʼянському регіональному дорожньому багатопрофільному центрі професійної освіти П. Ф. Кривоноса та вищу юридичну освіту в місті Маріуполь. Працював помічником машиніста тепловоза, у Департаменті патрульної поліції поліцейським БПП в містах Краматорськ та Словʼянськ УПП в Донецькій області.
Микола з 2018 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України в прикордонних військах Закарпатської області. А з 7 лютого 2022 року продовжив службу за контрактом у десантно-штурмових військах ЗСУ, проявивши рішучість і готовність стати на захист Батьківщини. Саме таким, мужнім і цілеспрямованим, залишається він у пам’яті рідних, близьких та друзів.
23 жовтня 2023 року під час прицільного обстрілу бойових позицій в районі населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області солдат Воронцов Микола Вікторович загинув.
«Завжди ставив перед собою цілі й обов’язково втілював їх у життя, йшов упевнено до своєї мети. Любив життя та поспішав жити», - згадує мати, Валентина Олександрівна. Друзі та вчителі пам’ятають Миколу скромним, товариським, розсудливим, дисциплінованим і толерантним. Він завжди ставився з повагою до дорослих, мав авторитет серед товаришів, цінував думку колективу. Дуже любив своїх батьків.
Похований на кладовищі міста Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
Закінчив Добропільську загальноосвітню школу-інтернат I-III ступенів (нині КЗЗСО № 2). Здобув професійну освіту в Словʼянському регіональному дорожньому багатопрофільному центрі професійної освіти П. Ф. Кривоноса та вищу юридичну освіту в місті Маріуполь. Працював помічником машиніста тепловоза, у Департаменті патрульної поліції поліцейським БПП в містах Краматорськ та Словʼянськ УПП в Донецькій області.
Микола з 2018 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України в прикордонних військах Закарпатської області. А з 7 лютого 2022 року продовжив службу за контрактом у десантно-штурмових військах ЗСУ, проявивши рішучість і готовність стати на захист Батьківщини. Саме таким, мужнім і цілеспрямованим, залишається він у пам’яті рідних, близьких та друзів.
23 жовтня 2023 року під час прицільного обстрілу бойових позицій в районі населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області солдат Воронцов Микола Вікторович загинув.
«Завжди ставив перед собою цілі й обов’язково втілював їх у життя, йшов упевнено до своєї мети. Любив життя та поспішав жити», - згадує мати, Валентина Олександрівна. Друзі та вчителі пам’ятають Миколу скромним, товариським, розсудливим, дисциплінованим і толерантним. Він завжди ставився з повагою до дорослих, мав авторитет серед товаришів, цінував думку колективу. Дуже любив своїх батьків.
Похований на кладовищі міста Добропілля.
Вічна пам'ять герою!
О 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання.
登录以解锁更多功能。
