Укрінформ | Новини України
ukrinform.ua — на передовій новин
Підписуйтесь на наші сторінки у соціальних мережах:
Facebook: facebook.com/Ukrinform
Twitter: twitter.com/UKRINFORM
Instagram: instagram.com/ukrinform
YouTube: https://www.youtube.com/c/UkrinformTV
Підписуйтесь на наші сторінки у соціальних мережах:
Facebook: facebook.com/Ukrinform
Twitter: twitter.com/UKRINFORM
Instagram: instagram.com/ukrinform
YouTube: https://www.youtube.com/c/UkrinformTV
记录
09.12.202323:59
52.2K订阅者28.02.202523:59
317引用指数09.01.202423:59
10.5K每帖平均覆盖率06.09.202417:08
8K广告帖子的平均覆盖率12.01.202523:59
514.29%ER09.10.202323:59
20.28%ERR
06.04.202506:03
🕯 Пам’яті старшої бойової медикині Анастасії Кравчук (позивний «Лаванда»)
Анастасія народилася в селі Лихолітки на Чернігівщині. Після школи вступила до Київського медичного коледжу, де вивчилася на медичну сестру.
З початком повномасштабного вторгнення Росії почала займатися волонтерством – допомагала жителям Херсона, Нової Каховки. У лютому 2024 року добровільно пішла служити медикинею в ЗСУ, підписала контракт з 68-ю окремою єгерською бригадою імені Олексія Довбуша. Дівчина працювала в складних умовах, проте була на своєму місці.
21 жовтня 2024-го у Анастасії Кравчук зупинилося серце, коли вона евакуювала поранених під Покровськом.
Її чоловік Євген, якого вона чекала три роки, повернувся з полону на початку 2025 року.
Вічна пам’ять і слава Героїні!
Анастасія народилася в селі Лихолітки на Чернігівщині. Після школи вступила до Київського медичного коледжу, де вивчилася на медичну сестру.
З початком повномасштабного вторгнення Росії почала займатися волонтерством – допомагала жителям Херсона, Нової Каховки. У лютому 2024 року добровільно пішла служити медикинею в ЗСУ, підписала контракт з 68-ю окремою єгерською бригадою імені Олексія Довбуша. Дівчина працювала в складних умовах, проте була на своєму місці.
21 жовтня 2024-го у Анастасії Кравчук зупинилося серце, коли вона евакуювала поранених під Покровськом.
Її чоловік Євген, якого вона чекала три роки, повернувся з полону на початку 2025 року.
Вічна пам’ять і слава Героїні!
04.04.202506:00
Пам’яті розвідника, Героя України Олега Зайцева (позивний «Найф») 🕯
Олег родом з Жашкова Черкаської області. У 21 рік переїхав до Києва. Усе життя чоловік мріяв стати військовим медиком, закінчив медичне училище після 8-го класу, але не склалося, тож вирішив бути хіміком.
Лікував поранених у штурмах під час Революції Гідності. Із 2014 року Олег воював на сході у складі кількох добровольчих формувань, серед яких був і «Правий сектор». Коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії, захищав Київщину у складі батальйону «Шаман» ГУР МОУ.
7 травня 2022 року Олег разом із побратимом Віталієм Ігнатенком здійснив першу висадку на острів Зміїний, яка стала початком успішних операцій ГУР у Чорному морі. Того ж дня молодший лейтенант разом із побратимов загинув, прикриваючи інших військових.
Вічна пам'ять Герою!
Олег родом з Жашкова Черкаської області. У 21 рік переїхав до Києва. Усе життя чоловік мріяв стати військовим медиком, закінчив медичне училище після 8-го класу, але не склалося, тож вирішив бути хіміком.
Лікував поранених у штурмах під час Революції Гідності. Із 2014 року Олег воював на сході у складі кількох добровольчих формувань, серед яких був і «Правий сектор». Коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії, захищав Київщину у складі батальйону «Шаман» ГУР МОУ.
7 травня 2022 року Олег разом із побратимом Віталієм Ігнатенком здійснив першу висадку на острів Зміїний, яка стала початком успішних операцій ГУР у Чорному морі. Того ж дня молодший лейтенант разом із побратимов загинув, прикриваючи інших військових.
Вічна пам'ять Герою!
02.04.202506:00
Пам’яті Владислава Підгайного 🕯
Владислав народився в селі Пархомівці на Хмельниччині. Коли йому було лише 9 років, він просив у Святого Миколая не подарунки, а щоб закінчилася війна.
Після завершення школи продовжив навчання у Хмельницькому, здобуваючи фах електрика. Щойно юнакові виповнилося 18, він майже одразу добровільно вступив до ЗСУ. Владислав проходив службу у третій окремій штурмовій бригаді.
Загинув поблизу села Надія на Луганщині. У Героя залишилася мати, старша сестра та бабуся. Вічний спочинок захисник знайшов на Алеї Слави на кладовищі Ракове у Хмельницькому.
Вічна пам'ять!
Владислав народився в селі Пархомівці на Хмельниччині. Коли йому було лише 9 років, він просив у Святого Миколая не подарунки, а щоб закінчилася війна.
Після завершення школи продовжив навчання у Хмельницькому, здобуваючи фах електрика. Щойно юнакові виповнилося 18, він майже одразу добровільно вступив до ЗСУ. Владислав проходив службу у третій окремій штурмовій бригаді.
Загинув поблизу села Надія на Луганщині. У Героя залишилася мати, старша сестра та бабуся. Вічний спочинок захисник знайшов на Алеї Слави на кладовищі Ракове у Хмельницькому.
Вічна пам'ять!
29.03.202507:00
Пам’яті Героя України, лейтенанта ЗСУ Миколи Білоуса (позивний «Бєлий») 🕯
Микола народився 28 червня 2002 року в Миколаєві. Після закінчення дев'ятого класу вступив до юридичного ліцею й успішно його закінчив. Та коли настав час обирати майбутню професію, вирішив стати військовим.
Через війну курс, де навчався Микола Білоус, випустили на рік раніше, у лютому 2023 року. Хлопець потрапив у 82-ту окрему десантно-штурмову бригаду, де на той час служив і його вітчим Сергій. Його призначили командиром розвідувального взводу 1-го десантно-штурмового батальйону.
29 листопада 2023 року вдома у Миколи пролунав трагічний дзвінок: під час останнього бою, коли військовий вів вогонь із кулемета, неподалік вибухнула мінометна міна, він отримав важке поранення і під час евакуації серце бійця зупинилося назавжди.
Вічна пам'ять Герою!
Микола народився 28 червня 2002 року в Миколаєві. Після закінчення дев'ятого класу вступив до юридичного ліцею й успішно його закінчив. Та коли настав час обирати майбутню професію, вирішив стати військовим.
Через війну курс, де навчався Микола Білоус, випустили на рік раніше, у лютому 2023 року. Хлопець потрапив у 82-ту окрему десантно-штурмову бригаду, де на той час служив і його вітчим Сергій. Його призначили командиром розвідувального взводу 1-го десантно-штурмового батальйону.
29 листопада 2023 року вдома у Миколи пролунав трагічний дзвінок: під час останнього бою, коли військовий вів вогонь із кулемета, неподалік вибухнула мінометна міна, він отримав важке поранення і під час евакуації серце бійця зупинилося назавжди.
Вічна пам'ять Герою!
05.04.202506:03
🕯 Пам’яті молодшого сержанта, режисера Олексія Шеремети
У рідному місті Олексія Кам’янці-Подільському його знали майже всі. Він був неперевершеним ведучим на багатьох заходах, а ще – талановитим режисером, який реалізував чимало творчих проєктів. Був заступником директора Центру культури і мистецтв «Розмай».
У лютому 2022-го чоловіка мобілізували. Свою творчу діяльність Олексій Шеремета замінив у війську на посаду командира стрілецького відділення. Навіть на війні Олексій продовжував робити те, що любив – писати пісні.
Старший сержант Олексій Шеремета загинув 14 листопада 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Приютне Запорізької області. Посмертно Олексію присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».
В Олексія залишилися батьки, дружина та троє синів.
Вічна пам'ять Захисникові!
У рідному місті Олексія Кам’янці-Подільському його знали майже всі. Він був неперевершеним ведучим на багатьох заходах, а ще – талановитим режисером, який реалізував чимало творчих проєктів. Був заступником директора Центру культури і мистецтв «Розмай».
У лютому 2022-го чоловіка мобілізували. Свою творчу діяльність Олексій Шеремета замінив у війську на посаду командира стрілецького відділення. Навіть на війні Олексій продовжував робити те, що любив – писати пісні.
Старший сержант Олексій Шеремета загинув 14 листопада 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Приютне Запорізької області. Посмертно Олексію присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського».
В Олексія залишилися батьки, дружина та троє синів.
Вічна пам'ять Захисникові!
01.04.202506:00
🕯 Пам’яті старшого солдата Василя Друзюка
Василь народився на Тернопільщині. Після школи навчався у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність слюсаря-механіка та водія. Чоловік проходив строкову службу у військовій частині в Кам'янці-Бузькій на Львівщині, де зокрема був водієм в ракетному дивізіоні С-300.
Після служби спочатку працював водієм у Тернополі, а згодом - за кордоном.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Василь повернуся в Україну. З 7 січня 2024 року Василь виконував бойові завдання на Донеччині. В умовах постійного ворожого тиску брав участь в евакуаціях поранених та мотивував товаришів своїм прикладом.
14 березня 2024 року при виконанні бойового завдання на вогневій позиції «Чайка» Василь та його побратими відбили спробу ворога захопити укріплення ЗСУ. Наші воїни знищили ворожу штурмову групу. Проте під час бою чоловік отримав смертельне поранення. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна слава і честь Герою!
Василь народився на Тернопільщині. Після школи навчався у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність слюсаря-механіка та водія. Чоловік проходив строкову службу у військовій частині в Кам'янці-Бузькій на Львівщині, де зокрема був водієм в ракетному дивізіоні С-300.
Після служби спочатку працював водієм у Тернополі, а згодом - за кордоном.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Василь повернуся в Україну. З 7 січня 2024 року Василь виконував бойові завдання на Донеччині. В умовах постійного ворожого тиску брав участь в евакуаціях поранених та мотивував товаришів своїм прикладом.
14 березня 2024 року при виконанні бойового завдання на вогневій позиції «Чайка» Василь та його побратими відбили спробу ворога захопити укріплення ЗСУ. Наші воїни знищили ворожу штурмову групу. Проте під час бою чоловік отримав смертельне поранення. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна слава і честь Герою!
30.03.202506:00
Пам’яті парамедика і кулеметника Віктора Пасічника (позивний «Ведмідь») 🕯
Віктор народився 5 березня 1993 року в селі Саранчуки Тернопільської області. У 2014 році, коли ще був студентом, пішов на війну добровольцем, долучився до «Госпітальєрів». Тоді йому був 21 рік.
На сході чоловік воював до 2016 року, а після демобілізації поїхав працювати за кордон. Після 24 лютого 2022 року знову взяв зброю до рук, долучившись до 67-ї ОМБр Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
9 вересня 2024 року захисник загинув у бою на Донеччині. Поховали військового на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.
Вічна пам'ять Герою!
Віктор народився 5 березня 1993 року в селі Саранчуки Тернопільської області. У 2014 році, коли ще був студентом, пішов на війну добровольцем, долучився до «Госпітальєрів». Тоді йому був 21 рік.
На сході чоловік воював до 2016 року, а після демобілізації поїхав працювати за кордон. Після 24 лютого 2022 року знову взяв зброю до рук, долучившись до 67-ї ОМБр Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
9 вересня 2024 року захисник загинув у бою на Донеччині. Поховали військового на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.
Вічна пам'ять Герою!
09.03.202507:00
🕯 Пам’яті старшого солдата Віталія Семчука (позивний «Рут»)
Віталій був надзвичайно світлою людиною, намагався захистити усіх від бід, прагнув допомогти кожному. Надзвичайно любив тварин і дітей, і вони його просто обожнювали. Віталія любили всі, хто його знав.
Не хотів служити будь-де, тільки в «Азові»: з суворим вишколом та високою мотивацією. У 2017 році пройшов медкомісію і поїхав у Маріуполь на курс молодого бійця. Віталій взяв собі позивний «Рут». Він потрапив до танкової роти, став навідником. Три роки відслужив за цією спеціальністю. У 2019 році вісім місяців був на Світлодарській дузі на нулі.
У січні 2022 року він знову поїхав на Світлодарську дугу, де група розвідників-азовців виконувала бойове завдання неподалік від Бахмута.
Початок Великої війни застав Віталія у районі Бахмута. У ніч на 25 березня 2022 року він та ще 71 доброволець вилетіли гелікоптерами до Маріуполя. У місті йшли важкі вуличні бої. 25-річний Віталій Семчук загинув 14 квітня 2022 року.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Віталій був надзвичайно світлою людиною, намагався захистити усіх від бід, прагнув допомогти кожному. Надзвичайно любив тварин і дітей, і вони його просто обожнювали. Віталія любили всі, хто його знав.
Не хотів служити будь-де, тільки в «Азові»: з суворим вишколом та високою мотивацією. У 2017 році пройшов медкомісію і поїхав у Маріуполь на курс молодого бійця. Віталій взяв собі позивний «Рут». Він потрапив до танкової роти, став навідником. Три роки відслужив за цією спеціальністю. У 2019 році вісім місяців був на Світлодарській дузі на нулі.
У січні 2022 року він знову поїхав на Світлодарську дугу, де група розвідників-азовців виконувала бойове завдання неподалік від Бахмута.
Початок Великої війни застав Віталія у районі Бахмута. У ніч на 25 березня 2022 року він та ще 71 доброволець вилетіли гелікоптерами до Маріуполя. У місті йшли важкі вуличні бої. 25-річний Віталій Семчук загинув 14 квітня 2022 року.
Вічна пам’ять і шана Герою!
+2
19.03.202514:08
💙💛 Наші вдома! Україна повернула з російського полону 175 військових
Ще 22 захисники повертаються додому завдяки заходам поза обмінами. Серед них важкопоранені та воїни, яких Росія переслідувала за вигадані злочини.
📸 Володимир Зеленський
📲 Підпишись на Укрінформ | Facebook | Twitter | YouTube
Ще 22 захисники повертаються додому завдяки заходам поза обмінами. Серед них важкопоранені та воїни, яких Росія переслідувала за вигадані злочини.
📸 Володимир Зеленський
📲 Підпишись на Укрінформ | Facebook | Twitter | YouTube
07.04.202506:06
🕯 Пам'яті стрільця-санітара Володимира Березовського (позивний «Воха»)
Володимир був з родини військових. До повномасштабного вторгнення РФ працював молодшим інспектором 2-ї категорії відділу режиму і охорони.
Чоловік мобілізувався 2022 року, був стрільцем-санітаром у 28-й окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового походу. Із побратимами виконував бойові завдання на Миколаївському, Херсонському та Бахмутському напрямках. Отримав почесну медаль «За звільнення Херсона».
Володимир Березовський загинув поблизу Кордюмівки Бахмутського району на Донеччині.
Перед Новим 2024-м роком для його сина вигадали подарунок від тата. Немов він раніше його замовив Святому Миколаю. Це браслет з підписом «Назавжди твій. Тато». Річ зробили з прикрас, що військовий носив і які повернули – вони були потрощені ворожими уламками.
У воїна залишились мама, маленький син і дружина.
Володимир був з родини військових. До повномасштабного вторгнення РФ працював молодшим інспектором 2-ї категорії відділу режиму і охорони.
Чоловік мобілізувався 2022 року, був стрільцем-санітаром у 28-й окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового походу. Із побратимами виконував бойові завдання на Миколаївському, Херсонському та Бахмутському напрямках. Отримав почесну медаль «За звільнення Херсона».
Володимир Березовський загинув поблизу Кордюмівки Бахмутського району на Донеччині.
Перед Новим 2024-м роком для його сина вигадали подарунок від тата. Немов він раніше його замовив Святому Миколаю. Це браслет з підписом «Назавжди твій. Тато». Річ зробили з прикрас, що військовий носив і які повернули – вони були потрощені ворожими уламками.
У воїна залишились мама, маленький син і дружина.
03.04.202506:01
Пам’яті сержанта Вадима Горшкова (позивний «Турист») 🕯
Вадим народився 29 грудня 1979 року в селі Лизогубова Слобода Київської області. Здобув фах вчителя фізкультури і деякий час працював у столичній школі №226.
Коли навесні 2014 року Росія розгорнула війну на Донбасі, він розпочав військову кар’єру. Спочатку служив у військкоматі, потім був інструктором. Контракт воїн підписав 11 січня 2022 року, а вже 24 лютого отримав повідомлення про початок повномасштабної війни.
Сержант загинув 1 жовтня 2024 року від удару російського дрона на Куп’янському напрямку. Два дні побратими намагалися під постійними обстрілами забрати його тіло.
Вічна пам'ять Герою!
Вадим народився 29 грудня 1979 року в селі Лизогубова Слобода Київської області. Здобув фах вчителя фізкультури і деякий час працював у столичній школі №226.
Коли навесні 2014 року Росія розгорнула війну на Донбасі, він розпочав військову кар’єру. Спочатку служив у військкоматі, потім був інструктором. Контракт воїн підписав 11 січня 2022 року, а вже 24 лютого отримав повідомлення про початок повномасштабної війни.
Сержант загинув 1 жовтня 2024 року від удару російського дрона на Куп’янському напрямку. Два дні побратими намагалися під постійними обстрілами забрати його тіло.
Вічна пам'ять Герою!
16.03.202506:59
🕯 Пам’яті вчителя, військовослужбовця Павла Жука
Павло народився у селі Пашківці на Хмельниччині. Після університету Павло працював учителем фізики та інформатики в НВК №4 у Хмельницькому.
Після кількох років роботи у школі чоловік вирішив стати на захист України. Він уклав контракт зі Збройними силами та став солдатом 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону ЗСУ.
Востаннє рідні бачилися з Павлом у серпні 2022 року під час його короткої відпустки, яка тривала лише три дні. Найбільше часу тоді воїн приділяв своїй маленькій донечці. Із собою він привіз додому вівчарку, яку врятував на Донеччині.
Павло Жук загинув унаслідок важких поранень 2 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Осокорівка Херсонської області у віці 29 років.
Честь і слава Захисникові!
Павло народився у селі Пашківці на Хмельниччині. Після університету Павло працював учителем фізики та інформатики в НВК №4 у Хмельницькому.
Після кількох років роботи у школі чоловік вирішив стати на захист України. Він уклав контракт зі Збройними силами та став солдатом 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону ЗСУ.
Востаннє рідні бачилися з Павлом у серпні 2022 року під час його короткої відпустки, яка тривала лише три дні. Найбільше часу тоді воїн приділяв своїй маленькій донечці. Із собою він привіз додому вівчарку, яку врятував на Донеччині.
Павло Жук загинув унаслідок важких поранень 2 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Осокорівка Херсонської області у віці 29 років.
Честь і слава Захисникові!
21.03.202507:00
🕯️ Пам'яті розвідника Максима Михайлова (позивний «Непийпиво»)
Максим народився у Василькові на Київщині. Після школи вступив на фізмат до національного педагогічного університету ім. Драгоманова, але не довчився.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим не вагався: "Що моє життя? Так хоч Батьківщині послужу", – сказав він. Захищав Київ та Київщину, брав участь у боях на Харківщині, згодом як доброволець у складі диверсійно-розвідувальних груп висаджувався на лівий берег Дніпра на Запоріжжі та Херсонщині, здійснював успішні рейди в тил ворога.
Максим Михайлов загинув 25 грудня 2022 року разом із побратимами під час бойового завдання на території Брянської області РФ. Воїн-диверсант, він був одним із перших, хто переніс війну на територію ворога, відмовився здаватися у полон і прийняв останній бій у повному оточенні.
Максим народився у Василькові на Київщині. Після школи вступив на фізмат до національного педагогічного університету ім. Драгоманова, але не довчився.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим не вагався: "Що моє життя? Так хоч Батьківщині послужу", – сказав він. Захищав Київ та Київщину, брав участь у боях на Харківщині, згодом як доброволець у складі диверсійно-розвідувальних груп висаджувався на лівий берег Дніпра на Запоріжжі та Херсонщині, здійснював успішні рейди в тил ворога.
Максим Михайлов загинув 25 грудня 2022 року разом із побратимами під час бойового завдання на території Брянської області РФ. Воїн-диверсант, він був одним із перших, хто переніс війну на територію ворога, відмовився здаватися у полон і прийняв останній бій у повному оточенні.
19.03.202506:59
🕯 Пам’яті снайпера Володимира Кушлика (позивний «Аскет»)
Володимир народився у селі Голинь, що біля Калуша на Прикарпатті. Закінчив Прикарпатський військово-спортивний ліцей. Потім вступив у Духовну семінарію, оскільки мріяв стати священником.
Здавалося, він знайшов себе, але все змінилось, щойно почалась Революція Гідності. Після подій на Майдані Володимир долучився до «Правого сектору». Коли на сході країни розгорілася війна, Володя із побратимами ДУК «Правий сектор» без вагань вирушив на оборону Донецького аеропорту.
З початком повномасштабної війни Володимир Кушлик пішов у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду, приєднався до її 109-го батальйону як снайпер. Брав участь у бойових діях за звільнення Житомирщини та Київщини.
Володимир Кушлик загинув 7 березня 2022 року в селі Слобода-Кухарська на Київщині.
Указом Президента України Володимир Кушлик посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також воїн нагороджений медаллю «Лицар бойового чину» та «За заслуги перед Прикарпаттям».
Володимир народився у селі Голинь, що біля Калуша на Прикарпатті. Закінчив Прикарпатський військово-спортивний ліцей. Потім вступив у Духовну семінарію, оскільки мріяв стати священником.
Здавалося, він знайшов себе, але все змінилось, щойно почалась Революція Гідності. Після подій на Майдані Володимир долучився до «Правого сектору». Коли на сході країни розгорілася війна, Володя із побратимами ДУК «Правий сектор» без вагань вирушив на оборону Донецького аеропорту.
З початком повномасштабної війни Володимир Кушлик пішов у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду, приєднався до її 109-го батальйону як снайпер. Брав участь у бойових діях за звільнення Житомирщини та Київщини.
Володимир Кушлик загинув 7 березня 2022 року в селі Слобода-Кухарська на Київщині.
Указом Президента України Володимир Кушлик посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також воїн нагороджений медаллю «Лицар бойового чину» та «За заслуги перед Прикарпаттям».
10.03.202507:00
🕯 Пам’яті бойової медикині Олени Созонюк (позивний «Аліса»)
Олена народилася в селі Обенижі Волинської області. Після школи навчалася заочно у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
2014-го опинилася в центрі подій Революції Гідності. Постраждала під час розгону учасників Євромайдану. 2015 року дівчина підписала трирічний контракт із 14-ю ОМБр імені князя Романа Великого, а в 2016 році відбула в зону проведення АТО. Стала бойовою медикинею.
З початком повномасштабної війни підрозділ Олени Созонюк відправили на оборону Київської області, потім виконувала завдання на багатьох гарячих напрямках.
Сержант, бойова медикиня Олена Созонюк загинула 3 вересня 2022 року в населеному пункті Веселе на Харківщині. Як розповіли побратими, Олена вибігла з бліндажа, щоб надати допомогу пораненим. Вона допомогла двом воїнам, а третього накрила собою й загинула під час танкового обстрілу.
Вічна слава Героїні!
Олена народилася в селі Обенижі Волинської області. Після школи навчалася заочно у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
2014-го опинилася в центрі подій Революції Гідності. Постраждала під час розгону учасників Євромайдану. 2015 року дівчина підписала трирічний контракт із 14-ю ОМБр імені князя Романа Великого, а в 2016 році відбула в зону проведення АТО. Стала бойовою медикинею.
З початком повномасштабної війни підрозділ Олени Созонюк відправили на оборону Київської області, потім виконувала завдання на багатьох гарячих напрямках.
Сержант, бойова медикиня Олена Созонюк загинула 3 вересня 2022 року в населеному пункті Веселе на Харківщині. Як розповіли побратими, Олена вибігла з бліндажа, щоб надати допомогу пораненим. Вона допомогла двом воїнам, а третього накрила собою й загинула під час танкового обстрілу.
Вічна слава Героїні!
登录以解锁更多功能。
