政治
POLITpedia
政治
10.05.202516:58
Якщо хтось забув, у чому полягає історія з кремлівською версією "переговорів без попередніх умов" – ось вам нагадування
10.05.202505:49
Це – щоб ви не забували, в якій реальності ми живемо: прореспубліканське New York Post, яке сам Трамп регулярно читає, пише про те, як політика його ж адміністрації може призвести до дефіциту туалетного паперу в країні.
08.05.202520:08
По правді кажучи, зараз ці погрози реально можна сприймати як адресовані не нам, а Кремлю. Венс буквально говорить про повернення Штатів до ще байденівського статусу-кво. Тобто ніяких перемовин з москвою паралельно з постачанням нам зброї.
І тут тепер вже путіну треба крутитись, якщо він таки хоче щось отримати від цих переговорів.
Цей дипломатичний раунд, особливо після підписання ресурсної угоди, таки за нами
І тут тепер вже путіну треба крутитись, якщо він таки хоче щось отримати від цих переговорів.
Цей дипломатичний раунд, особливо після підписання ресурсної угоди, таки за нами
08.05.202510:22
🇷🇺Коли путін закінчить війну
🗣Зараз, коли спав угар від "наближення" вигаданого багатьма договорнячка, який існував лише у словах американців і в головах тих, хто в ці слова вірив, на його зміну приходить новий угар: очікування економічного колапсу в москві, який от-от змусить путіна сказати: "СВОрачіваємся".
Але обидві ці категорії людей забувають, із ким ми маємо справу. путін навряд чи зупиниться, навіть якщо його економіка стоятиме на самому краю прірви – хоча, погоджуюсь, до неї вона дуже активно наближається.
➡️Він буквально сприймає цю війну як гру з нульовою сумою: або пан, або пропав. Його нещодавнє інтерв’ю, присвячене 25 рокам при владі, де він знову заявив, що Україна стане частиною росії (оця фраза про "невідворотнє примирення з українською частиною російського народу", яку у нас дехто форсив як "примирення з Україною"), – прямий тому доказ.
Аналогії з чеченськими війнами, де москва вже програвала, перегруповувалась і повернулась, я особисто вважаю недоречними. путін не програвав – він прийшов уже на другу війну й переміг у ній. Тобто для нього не було ніякого "повернення" і він нічого не чекав.
➡️Але на наше захоплення він чекає вже 25 років, протягом яких перепробував усі доступні методи. Останнім із яких – через неефективність усіх попередніх (саме тому вони постійно наголошують, що Мінська-3 не буде) – стало повномасштабне вторгнення, завершення якого без нашої капітуляції означає буквально повернутися туди, звідки все починалося.
Якби він був молодшим – це ще куди не йшло. Але це літня людина, яка щиро вірить у власне месіанство. Він – "собіратєль зємєль русскіх", центром та колискою яких є Україна. Без неї – жодного "відродження імперії" не буде. І ця ідея живе в його голові вже щонайменше ті самі 25 років – довше, ніж значна частина моїх підписників. Та й я сам.
Померти, так і не втіливши мрію свого життя – прожити його дарма.
➡️Тому я не повністю поділяю думку щодо того, що путін через наближення економічних труднощів (рівень яких ми не знаємо) зараз погодиться усе зупинити. Він буде воювати доти, доки його економіка здатна хоча б на випуск автоматів. Бо розуміє: часу обмаль і повертатись нема куди.
Так, це величезний ризик. Але якщо хтось думає, що на цьому фоні він дасть задню – згадайте всі прогнози про початок повномасштабного вторгнення. Тоді й я думав, що воно неможливе – бо це ж нерозумно. Але там діє інша логіка.
➡️В тій парадигмі раціональніше ставити на те, що швидше вимотаємось саме ми – без союзників, із соціальним напруженням, управлінськими проблемами у владі й армії. І саме на це вони й кидають усі ресурси.
А якщо для продовження війни доведеться провести нову мобілізацію, урізати соціалку, по суті, затягти пояса – це ж благе діло, на благо родіни. І його народ це схаває – подивіться хоча б на відео вдів і матерів загиблих солдатів, які дякують путіну.
➡️Не забуваймо й про Китай, який навряд чи дозволить впасти своєму головному союзнику напередодні можливої війни зі США. І якщо це падіння почнеться, Пекін навряд залишиться осторонь (за результатами домовленостей Сі та пу, ми скоро це побачимо). путін це добре розуміє, тому й намагається ще тісніше прив’язатися до Піднебесної.
Так званий "економічний колапс москви" – процес повільний, складний і нестабільний. І молячись на нафтові ціни, треба розуміти, що для значного ефекту вони мають триматися на низькому рівні не місяцями, а роками. А чинників, які можуть цьому завадити, – безліч.
На мою особисту думку, мир стане можливим лише тоді, коли цей колапс справді настане, а не коли до нього залишаться лічені кроки.
Ця війна не завершиться черговим договорняком. Принаймні – остаточно. Вона завершиться тільки кінцем однієї зі сторін. І наше з вами завдання – зробити все, щоб цією стороною були не ми.
🇺🇦POLITpedia
🗣Зараз, коли спав угар від "наближення" вигаданого багатьма договорнячка, який існував лише у словах американців і в головах тих, хто в ці слова вірив, на його зміну приходить новий угар: очікування економічного колапсу в москві, який от-от змусить путіна сказати: "СВОрачіваємся".
Але обидві ці категорії людей забувають, із ким ми маємо справу. путін навряд чи зупиниться, навіть якщо його економіка стоятиме на самому краю прірви – хоча, погоджуюсь, до неї вона дуже активно наближається.
➡️Він буквально сприймає цю війну як гру з нульовою сумою: або пан, або пропав. Його нещодавнє інтерв’ю, присвячене 25 рокам при владі, де він знову заявив, що Україна стане частиною росії (оця фраза про "невідворотнє примирення з українською частиною російського народу", яку у нас дехто форсив як "примирення з Україною"), – прямий тому доказ.
Аналогії з чеченськими війнами, де москва вже програвала, перегруповувалась і повернулась, я особисто вважаю недоречними. путін не програвав – він прийшов уже на другу війну й переміг у ній. Тобто для нього не було ніякого "повернення" і він нічого не чекав.
➡️Але на наше захоплення він чекає вже 25 років, протягом яких перепробував усі доступні методи. Останнім із яких – через неефективність усіх попередніх (саме тому вони постійно наголошують, що Мінська-3 не буде) – стало повномасштабне вторгнення, завершення якого без нашої капітуляції означає буквально повернутися туди, звідки все починалося.
Якби він був молодшим – це ще куди не йшло. Але це літня людина, яка щиро вірить у власне месіанство. Він – "собіратєль зємєль русскіх", центром та колискою яких є Україна. Без неї – жодного "відродження імперії" не буде. І ця ідея живе в його голові вже щонайменше ті самі 25 років – довше, ніж значна частина моїх підписників. Та й я сам.
Померти, так і не втіливши мрію свого життя – прожити його дарма.
➡️Тому я не повністю поділяю думку щодо того, що путін через наближення економічних труднощів (рівень яких ми не знаємо) зараз погодиться усе зупинити. Він буде воювати доти, доки його економіка здатна хоча б на випуск автоматів. Бо розуміє: часу обмаль і повертатись нема куди.
Так, це величезний ризик. Але якщо хтось думає, що на цьому фоні він дасть задню – згадайте всі прогнози про початок повномасштабного вторгнення. Тоді й я думав, що воно неможливе – бо це ж нерозумно. Але там діє інша логіка.
➡️В тій парадигмі раціональніше ставити на те, що швидше вимотаємось саме ми – без союзників, із соціальним напруженням, управлінськими проблемами у владі й армії. І саме на це вони й кидають усі ресурси.
А якщо для продовження війни доведеться провести нову мобілізацію, урізати соціалку, по суті, затягти пояса – це ж благе діло, на благо родіни. І його народ це схаває – подивіться хоча б на відео вдів і матерів загиблих солдатів, які дякують путіну.
➡️Не забуваймо й про Китай, який навряд чи дозволить впасти своєму головному союзнику напередодні можливої війни зі США. І якщо це падіння почнеться, Пекін навряд залишиться осторонь (за результатами домовленостей Сі та пу, ми скоро це побачимо). путін це добре розуміє, тому й намагається ще тісніше прив’язатися до Піднебесної.
Так званий "економічний колапс москви" – процес повільний, складний і нестабільний. І молячись на нафтові ціни, треба розуміти, що для значного ефекту вони мають триматися на низькому рівні не місяцями, а роками. А чинників, які можуть цьому завадити, – безліч.
На мою особисту думку, мир стане можливим лише тоді, коли цей колапс справді настане, а не коли до нього залишаться лічені кроки.
Ця війна не завершиться черговим договорняком. Принаймні – остаточно. Вона завершиться тільки кінцем однієї зі сторін. І наше з вами завдання – зробити все, щоб цією стороною були не ми.
🇺🇦POLITpedia
06.05.202509:39
Зрозуміло, що Мерц таки стане канцлером – можливо, навіть не в другому турі, але точно в третьому, де для обрання потрібна лише більшість від присутніх депутатів.
Проте, на мою думку, він усе ж пройде у другому турі. Не тому, що це відбудеться 9 травня, а тому, що ті, хто хотіли публічно – наскільки це можливо в умовах анонімного голосування – продемонструвати своє невдоволення новим канцлером та його ймовірною політикою, вже це зробили.
Треба бути відвертим ворогом Німеччини, щоб в такий час занурити її в чергову політичну кризу з непередбачуваними й навряд чи прийнятними наслідками – зокрема у вигляді ще більшого зростання популярності АдН, які вже відкрито глузують із ситуації та закликають до нових виборів.
Утім, ця демонстрація яскраво показала, наскільки важкою буде каденція Мерца й з яким скрипом просуватимуться всі необхідні реформи. Їх блокуватиме купка короткозорих політиканів, які не вміють дивитися в корінь проблеми й досі не усвідомлюють усієї трагічності сучасного світового ладу, що з кожним днем усе більше руйнується.
Вчергове бажаю Мерцу та всім нормальним німцям удачі в часи, коли вона всім так потрібна.
Проте, на мою думку, він усе ж пройде у другому турі. Не тому, що це відбудеться 9 травня, а тому, що ті, хто хотіли публічно – наскільки це можливо в умовах анонімного голосування – продемонструвати своє невдоволення новим канцлером та його ймовірною політикою, вже це зробили.
Треба бути відвертим ворогом Німеччини, щоб в такий час занурити її в чергову політичну кризу з непередбачуваними й навряд чи прийнятними наслідками – зокрема у вигляді ще більшого зростання популярності АдН, які вже відкрито глузують із ситуації та закликають до нових виборів.
Утім, ця демонстрація яскраво показала, наскільки важкою буде каденція Мерца й з яким скрипом просуватимуться всі необхідні реформи. Їх блокуватиме купка короткозорих політиканів, які не вміють дивитися в корінь проблеми й досі не усвідомлюють усієї трагічності сучасного світового ладу, що з кожним днем усе більше руйнується.
Вчергове бажаю Мерцу та всім нормальним німцям удачі в часи, коли вона всім так потрібна.
02.05.202517:46
Не знаю, я б не став настільки критично ставитися до Міллера.
Так, у внутрішній політиці він – справжній жах для американської демократії. Але посада радника з нацбезпеки – це, що для нас головне, роль, зосереджена значною мірою на зовнішньополітичному треку. І славнозвісний Project 2025 має не так уже й багато спільного з тією міжнародною політикою, яку Трамп реально проводить, на відміну від внутрішньої.
Згідно з планом, США все ж мають підтримувати тісні відносини з НАТО (хоча й із наміром скорочення присутності в Європі) та продовжувати допомагати Україні – щоправда, лише за умови суворої підзвітності (яка вже існує) і якщо це відповідає стратегічним інтересам Сполучених Штатів (а угода щодо копалин фактично ці інтереси гарантує).
Тож наразі я б радив ставитися до фігури Міллера на посаді радника з нацбезпеки нейтрально – він не є прихильником ані України, ані москви. Тим паче, що в цій адміністрації останнє слово завжди за Трампом. А як буде далі – побачимо.
Так, у внутрішній політиці він – справжній жах для американської демократії. Але посада радника з нацбезпеки – це, що для нас головне, роль, зосереджена значною мірою на зовнішньополітичному треку. І славнозвісний Project 2025 має не так уже й багато спільного з тією міжнародною політикою, яку Трамп реально проводить, на відміну від внутрішньої.
Згідно з планом, США все ж мають підтримувати тісні відносини з НАТО (хоча й із наміром скорочення присутності в Європі) та продовжувати допомагати Україні – щоправда, лише за умови суворої підзвітності (яка вже існує) і якщо це відповідає стратегічним інтересам Сполучених Штатів (а угода щодо копалин фактично ці інтереси гарантує).
Тож наразі я б радив ставитися до фігури Міллера на посаді радника з нацбезпеки нейтрально – він не є прихильником ані України, ані москви. Тим паче, що в цій адміністрації останнє слово завжди за Трампом. А як буде далі – побачимо.
10.05.202512:48
Судячи із заяв Зеленського, Стармера та Макрона, які розлітаються новинними пабліками, наша позиція наразі досить чітка: якщо до понеділка не буде погоджено перемир’я – путін фактично від нього відмовляється. (Ну, той факт, що вусами вусатого він вже відмовився, упустимо)
Зазначу, що це найкраща стратегія на зараз, адже вона:
А) дає москві мінімум часу для маневру (банально щось таке-едаке за день важко вигадати);
Б) не залишає Трампу простору для зволікання із запровадженням санкцій і "розкачуванням" на тему реальних настроїв у москві.
Наступні дні точно будуть веселими.
Зазначу, що це найкраща стратегія на зараз, адже вона:
А) дає москві мінімум часу для маневру (банально щось таке-едаке за день важко вигадати);
Б) не залишає Трампу простору для зволікання із запровадженням санкцій і "розкачуванням" на тему реальних настроїв у москві.
Наступні дні точно будуть веселими.
09.05.202518:56
Поки мої коротенькі відео не розкрутяться, буду трохи задовбувати вас проханням їх поширювати.
Вам — не складно, мені — приємно, а для когось це може стати острівцем адекVатної інформації і в тікток, і в ютуб шортс.
Тому — вкотре ділюся посиланнями:
TikTok:
https://vm.tiktok.com/ZMS1a5YQg
Те саме у YouTube Shorts:
https://youtube.com/shorts/Z6N5Ogptf3g?si=t67RGJbv2qNHJXdA
Вам — не складно, мені — приємно, а для когось це може стати острівцем адекVатної інформації і в тікток, і в ютуб шортс.
Тому — вкотре ділюся посиланнями:
TikTok:
https://vm.tiktok.com/ZMS1a5YQg
Те саме у YouTube Shorts:
https://youtube.com/shorts/Z6N5Ogptf3g?si=t67RGJbv2qNHJXdA
08.05.202515:13
Брешу – я знайшов ту новину, на яку всі посилаються. Але це й близько не згода Ердогана, а лише слова якогось турецького політолога, які звучать так:
Згадка про капітуляційний Стамбул мене особисто вбила. Але знову ж таки – прямої згоди Ердогана тут немає. Це лише слова місцевого політолога.
Під час розмови Трамп попросив президента Ердогана стати посередником у припиненні війни між росією та Україною. Трамп сказав: "Я закінчу цю війну за 24 години", але передчасно здався.
Президент Ердоган – це лідер, який може зустрічатися як з путіним, так і з Зеленським. Він сприяв обміну полоненими та відкриттю зернового коридору. Сторони досягли домовленостей за столом переговорів у Стамбулі [Стамбульські угоди 2022 року].
Якби Україна не покинула стіл переговорів під тиском Великої Британії та США, Туреччина уклала б мир протягом перших трьох місяців війни. У будь-якому разі, це вже в минулому.
Повідомляється, що президент Ердоган також позитивно ставиться до пропозиції посередництва.
Згадка про капітуляційний Стамбул мене особисто вбила. Але знову ж таки – прямої згоди Ердогана тут немає. Це лише слова місцевого політолога.
07.05.202511:41
Але якщо відкинути жарти, повномасштабна війна між цими двома країнами, особливо після вчорашнього обміну ударами, виглядає все ще так само малоймовірною, як і пряме протистояння не таких уже й територіально далеких від них ізраїльтян та іранців.
Так, обидві країни мають величезний арсенал, так – ненавидять одна одну, але водночас обидві розуміють, що війна:
А) буде жахливо кривавою і матиме більше мінусів, ніж плюсів (а це головне у рішенні починати війну);
Б) виключно їхніх власних сил не вистачить для остаточної перемоги над ворогом.
І якщо Ізраїль усіма силами, поки безуспішно, намагається втягнути США у ймовірний відкритий конфлікт з Іраном, то ні Пакистану, ні Індії особливо нема кого кликати на допомогу.
Обидві країни мають величезні армії, численне населення й досить складну для ведення війни територію.
Для всього світу такий конфлікт – максимально негативний сценарій: він призведе до серйозного переривання ланцюгів постачання (а саме в Індію зараз переважно тікають американські корпорації з Китаю), які й так зараз дуріють від тарифів Трампа. Ну і ціни на нафту вже трохи підскочили – що для нас, м’яко кажучи, не дуже добре.
Особисто я, як і більшість, не підтримую жодну зі сторін у цьому жабогадюкінгу. Але до Індії, яка, по суті, його й почала – заради своїх внутрішньополітичних інтересів (там серйозні проблеми в правлячої партії, для якої стратегія "фортеці в облозі" є непоганим варіантом набрати політичні бали), діючи відкрито по-щурячому – перекриваючи води Інду для Пакистану (а від них залежить до 80% сільгоспвиробництва країни, що загрожує їй натуральним голодом), ще й наносячи удари по мечеті під приводом боротьби з терористами (може вони там і були ті терористи, але для набожних пакистанців такий удар – лютий тригер) – я починаю відчувати дедалі більшу неприязнь.
Але це, звісно, моя суб’єктивна думка.
Так, обидві країни мають величезний арсенал, так – ненавидять одна одну, але водночас обидві розуміють, що війна:
А) буде жахливо кривавою і матиме більше мінусів, ніж плюсів (а це головне у рішенні починати війну);
Б) виключно їхніх власних сил не вистачить для остаточної перемоги над ворогом.
І якщо Ізраїль усіма силами, поки безуспішно, намагається втягнути США у ймовірний відкритий конфлікт з Іраном, то ні Пакистану, ні Індії особливо нема кого кликати на допомогу.
Обидві країни мають величезні армії, численне населення й досить складну для ведення війни територію.
Для всього світу такий конфлікт – максимально негативний сценарій: він призведе до серйозного переривання ланцюгів постачання (а саме в Індію зараз переважно тікають американські корпорації з Китаю), які й так зараз дуріють від тарифів Трампа. Ну і ціни на нафту вже трохи підскочили – що для нас, м’яко кажучи, не дуже добре.
Особисто я, як і більшість, не підтримую жодну зі сторін у цьому жабогадюкінгу. Але до Індії, яка, по суті, його й почала – заради своїх внутрішньополітичних інтересів (там серйозні проблеми в правлячої партії, для якої стратегія "фортеці в облозі" є непоганим варіантом набрати політичні бали), діючи відкрито по-щурячому – перекриваючи води Інду для Пакистану (а від них залежить до 80% сільгоспвиробництва країни, що загрожує їй натуральним голодом), ще й наносячи удари по мечеті під приводом боротьби з терористами (може вони там і були ті терористи, але для набожних пакистанців такий удар – лютий тригер) – я починаю відчувати дедалі більшу неприязнь.
Але це, звісно, моя суб’єктивна думка.
05.05.202515:23
Так, це неприємно, але це не зрада — радше цілком логічна та передбачувана реакція.
Саме тому, коли раніше згадував про нахрюки щодо можливості передачі нам грецьких "Петріотів", я наголошував, що це саме нахрюки.
Так, Греція не воює, але вона має під боком "союзничка" — Туреччину на чолі з султаном Ердоганом, якого від початку власного СВО на Кіпрі чи десь на островах Егейського моря стримує не стільки спільне членство в НАТО, скільки грецька армія. А вона, після турецької та польської, мабуть, найбоєздатніша серед європейських країн-членів Альянсу.
Коротше кажучи, це не зрада. Греки й так би цього не зробили. А якби американці на них тиснули — це була б чергова демонстрація некомпетентності та необізнаності їхніх зовнішньополітичних відомств у європейських реаліях.
Саме тому, коли раніше згадував про нахрюки щодо можливості передачі нам грецьких "Петріотів", я наголошував, що це саме нахрюки.
Так, Греція не воює, але вона має під боком "союзничка" — Туреччину на чолі з султаном Ердоганом, якого від початку власного СВО на Кіпрі чи десь на островах Егейського моря стримує не стільки спільне членство в НАТО, скільки грецька армія. А вона, після турецької та польської, мабуть, найбоєздатніша серед європейських країн-членів Альянсу.
Коротше кажучи, це не зрада. Греки й так би цього не зробили. А якби американці на них тиснули — це була б чергова демонстрація некомпетентності та необізнаності їхніх зовнішньополітичних відомств у європейських реаліях.
01.05.202515:19
Класична для адміністрації Трампа заміна облич. Та і цілком логічно після того, як сам Волз конкретно налажав зі скандалом у секретному чаті Signal, коли туди було випадково додано журналіста Джеффрі Голдберга з The Atlantic (саме він нещодавно брав інтерв’ю у Трампа, яке я згадував – просто цікавий факт). Так, у Трампа обіцяли його не звільняти, але всі розуміли: щойно журналісти забудуть про скандал – Волз вилетить з адміністрації.
Для нас це, ймовірно, мінус, бо Волз разом із Рубіо був одним із найбільш притомних людей в діючій адміністрації. До того ж з’явилися нахрюки, що його на посаді радника з нацбезпеки може замінити Віткофф – а це вже навіть коментувати не хочеться.
Втім, побачимо. Сподіваємось, що це лише нахрюки.
Для нас це, ймовірно, мінус, бо Волз разом із Рубіо був одним із найбільш притомних людей в діючій адміністрації. До того ж з’явилися нахрюки, що його на посаді радника з нацбезпеки може замінити Віткофф – а це вже навіть коментувати не хочеться.
Втім, побачимо. Сподіваємось, що це лише нахрюки.
10.05.202512:27
42% із вас виявилися праві – москва вусами Пєскова фактично відмовляється від перемир’я, вимагаючи перед цим припинити постачання нам зброї.
Втім, і ті 16%, які проголосували за варіант із санкціями, які йдуть на користь, теж були дуже близькі до істини – зокрема до нової цитати вусатого, яку я не можу не навести (залишаю мовою оригіналу):
Усе це дуже влучно лягає на тло сьогоднішнього візиту до Києва фактичних лідерів Європи – Стармера, Макрона, Мерца та Туска – які ще й встигли поговорити з Трампом, наголосивши на тому, що Україна готова до 30-денного перемир’я вже з понеділка. А я нагадаю: путінське "перемир’я" якраз у понеділок і мало завершитися.
Коротко кажучи – відповідь москви ми отримали, і вона була прогнозована. Теза про візит Сі, який мав би змусити лисого піти на мир, як на мене, як була порожньою, так і залишилася (ще раз повторю: Китай уже визначився зі стороною, там тільки роль його самого поки під питанням).
Тепер слід стежити, скільки ще триватиме ця епопея із запровадженням санкцій (там ще не визначились, чи одразу їх ввести після відмови, чи дати час "подумати"), чи буде Захід діяти єдиним фронтом не лише на словах, а й на ділі, і як на це все відреагує Сі – чи протягне руку другові, чи кине на призволяще. Судячи зі слів Пєскова, ризикну припустити, що таки протягне.
Втім, і ті 16%, які проголосували за варіант із санкціями, які йдуть на користь, теж були дуже близькі до істини – зокрема до нової цитати вусатого, яку я не можу не навести (залишаю мовою оригіналу):
«Мы уже даже представляем себе, что будем делать после объявления этих санкций, как будем минимизировать их последствия и так далее», – заявил Песков в интервью журналисту ВГТРК Павлу Зарубину. Он добавил, что «пугать Россию санкциями – дело пустое», а если кто-то «места себе не находит», то это «уже их проблема».
Усе це дуже влучно лягає на тло сьогоднішнього візиту до Києва фактичних лідерів Європи – Стармера, Макрона, Мерца та Туска – які ще й встигли поговорити з Трампом, наголосивши на тому, що Україна готова до 30-денного перемир’я вже з понеділка. А я нагадаю: путінське "перемир’я" якраз у понеділок і мало завершитися.
Коротко кажучи – відповідь москви ми отримали, і вона була прогнозована. Теза про візит Сі, який мав би змусити лисого піти на мир, як на мене, як була порожньою, так і залишилася (ще раз повторю: Китай уже визначився зі стороною, там тільки роль його самого поки під питанням).
Тепер слід стежити, скільки ще триватиме ця епопея із запровадженням санкцій (там ще не визначились, чи одразу їх ввести після відмови, чи дати час "подумати"), чи буде Захід діяти єдиним фронтом не лише на словах, а й на ділі, і як на це все відреагує Сі – чи протягне руку другові, чи кине на призволяще. Судячи зі слів Пєскова, ризикну припустити, що таки протягне.
09.05.202517:40
Чесно кажучи, в мене вже не вистачає ні фізичного, ні емоційного ресурсу спостерігати за цим цирком.
Але тут я радив би звертати увагу на дії Китаю, який, як ми вже обговорили, стає повноцінною дійовою особою цього дійства.
Цікаво, як він поводитиметься, коли ці санкції таки запровадять. Наскільки я розумію, вони передбачають механізм вторинних штрафів — тобто покарання для тих, хто допомагає їх обходити.
Чи відмовиться він від союзника, підтвердивши думку тих, хто досі вважає його суто меркантильною силою, для якої важливі лише гроші.
Чи, навпаки, стане горою за ближнього свого і відкрито пошле Захід, остаточно винісши на публіку новий блоковий поділ світу.
Одним словом — побачимо.
Але тут я радив би звертати увагу на дії Китаю, який, як ми вже обговорили, стає повноцінною дійовою особою цього дійства.
Цікаво, як він поводитиметься, коли ці санкції таки запровадять. Наскільки я розумію, вони передбачають механізм вторинних штрафів — тобто покарання для тих, хто допомагає їх обходити.
Чи відмовиться він від союзника, підтвердивши думку тих, хто досі вважає його суто меркантильною силою, для якої важливі лише гроші.
Чи, навпаки, стане горою за ближнього свого і відкрито пошле Захід, остаточно винісши на публіку новий блоковий поділ світу.
Одним словом — побачимо.
08.05.202512:47
Новини такої з чіткою відповіддю Ердогана, принаймні у згаданому турецькому виданні Hurriyet, не існує.
Є лише публікація від 5 травня, в якій посилаються на допис Трампа після його розмови з Ердоганом:
І все – не більше, не менше.
Та й залучення Ердогана, як, думаю, всі розуміють, не дасть абсолютно нічого. Це лише черговий прояв передсмертної агонії магічного мислення, яке досі існує в американській адміністрації й базується на спробах знайти дипломатичне вирішення конфлікту через пошук якоїсь "золотої середини", якої насправді в цій війні не існує.
Для її завершення не потрібні посередники – потрібні дії, спрямовані на усунення першопричини війни: московського імперіалізму. Єдине, чим міг би бути справді корисним Ердоган – це перекрити потік підсанкційних товарів, які через його країну продовжують надходити до москви. Все.
Є лише публікація від 5 травня, в якій посилаються на допис Трампа після його розмови з Ердоганом:
"У будь-якому разі, я з нетерпінням чекаю співпраці з президентом Ердоганом над тим, щоб припинити цю абсурдну, але смертельну війну між Росією та Україною – ЗАРАЗ!"
І все – не більше, не менше.
Та й залучення Ердогана, як, думаю, всі розуміють, не дасть абсолютно нічого. Це лише черговий прояв передсмертної агонії магічного мислення, яке досі існує в американській адміністрації й базується на спробах знайти дипломатичне вирішення конфлікту через пошук якоїсь "золотої середини", якої насправді в цій війні не існує.
Для її завершення не потрібні посередники – потрібні дії, спрямовані на усунення першопричини війни: московського імперіалізму. Єдине, чим міг би бути справді корисним Ердоган – це перекрити потік підсанкційних товарів, які через його країну продовжують надходити до москви. Все.
06.05.202515:00
🇩🇪🇩🇪🇩🇪Перемога!!!
І навіть не довелося чекати 9 травня.😇
Мерц таки став канцлером із 325 голосами "за", але все одно знайшлося щонайменше три криси, які проголосували проти, бо в правлячій коаліції — 328 депутатів.
Ким треба бути, щоб таким займатись — я писав сьогодні раніше.
І навіть не довелося чекати 9 травня.😇
Мерц таки став канцлером із 325 голосами "за", але все одно знайшлося щонайменше три криси, які проголосували проти, бо в правлячій коаліції — 328 депутатів.
Ким треба бути, щоб таким займатись — я писав сьогодні раніше.
05.05.202506:38
🇷🇴Навмисно не дуже хотів стежити за румунськими виборами, особливо за їх соціологією, яка, як особисто мені стало зрозуміло ще з їхнього першого "першого туру", зовсім не працює.
Тоді соціологи навіть не розглядали ультраправого Джорджеску, якому вже на цьому "першому турі" після перемоги заборонили балотуватися, як серйозного кандидата – а вийшло он воно як.
Не скажу, що перемога іншої ультраправої, промосковської прокладки – Сіміона – стала несподіванкою, бо він логічно забрав голоси близького собі електорату. Скажу лише, що йому давали здебільшого 30%, тоді як у підсумку він набрав 41% (приблизно таку ж кількість голосів у першому "першому турі" отримали Джорджеску та Сіміон разом – 37%).
У другий тур, який відбудеться вже 18 травня, з ним вийшов проєвропейський правоцентристський мер Бухареста Нікушор Дан з 21%. Теоретично, об'єднавши всі голоси проєвропейських виборців, він усе ж може перемогти й стати президентом. Але це – лише теоретично.
Результат значною мірою залежатиме від мобілізації виборців, яка в епоху TikTok, завдяки якому ультраправі промосковські сили так стрімко піднялися, може зіграти не на користь адекватним політикам.
У будь-якому разі, побачимо вже дуже скоро. Але навіть у найгіршому сценарії є промінь надії – у вигляді румунської Конституції та форми правління, які суттєво обмежують повноваження президента.
А якщо врахувати, що за підсумками минулорічних парламентських виборів сформована проєвропейська коаліція, руки та й ноги у Сіміона будуть зв’язані майже до кінця його терміну. Якщо, звісно, він узагалі настане.
Тоді соціологи навіть не розглядали ультраправого Джорджеску, якому вже на цьому "першому турі" після перемоги заборонили балотуватися, як серйозного кандидата – а вийшло он воно як.
Не скажу, що перемога іншої ультраправої, промосковської прокладки – Сіміона – стала несподіванкою, бо він логічно забрав голоси близького собі електорату. Скажу лише, що йому давали здебільшого 30%, тоді як у підсумку він набрав 41% (приблизно таку ж кількість голосів у першому "першому турі" отримали Джорджеску та Сіміон разом – 37%).
У другий тур, який відбудеться вже 18 травня, з ним вийшов проєвропейський правоцентристський мер Бухареста Нікушор Дан з 21%. Теоретично, об'єднавши всі голоси проєвропейських виборців, він усе ж може перемогти й стати президентом. Але це – лише теоретично.
Результат значною мірою залежатиме від мобілізації виборців, яка в епоху TikTok, завдяки якому ультраправі промосковські сили так стрімко піднялися, може зіграти не на користь адекватним політикам.
У будь-якому разі, побачимо вже дуже скоро. Але навіть у найгіршому сценарії є промінь надії – у вигляді румунської Конституції та форми правління, які суттєво обмежують повноваження президента.
А якщо врахувати, що за підсумками минулорічних парламентських виборів сформована проєвропейська коаліція, руки та й ноги у Сіміона будуть зв’язані майже до кінця його терміну. Якщо, звісно, він узагалі настане.
30.04.202517:24
У мене сьогодні вихідний, і я взагалі нічого не збирався писати. Але таки дві цікавинки — два хіти дня, так би мовити — не можу оминути.
Перше — стаття у британському The Times, де вкотре повторили вже давно відомий факт: розміщення великої кількості західних військ на нашій території — неможливе.
Хто про це не знав і досі сподівався, що кілька десятків тисяч вестернів зможуть щось кардинально змінити чи гарантувати — не знаю. Якщо читаєте мене давно, то, напевно, пам’ятаєте, що до сухопутної компоненти (особливо якщо вона не під егідою НАТО) я ставився з обережністю. Бо там — купа підводних каменів і мало реального сенсу.
Для нас найважливіше і найкорисніше — не чоботи на землі, а західні літаки в небі. І саме на цьому, наголошу, "коаліція охочих" планує зробити акцент. Саме для цього їм були потрібні американці.
Пендоси у цій системі потрібні не лише як стримуючий фактор для москви (хоча й це теж), а головне — щоб ініціатива працювала технічно: з розвідкою, логістикою (бо американські F-ки треба якось обслуговувати), і найважливіше — для забезпечення повітряної та ППО-взаємодії, яка у європейців критично тісно пов'язанана з американськими системами.
У цю систему, до речі, доведеться інтегрувати і нас — фактично зробивши неофіційним членом НАТО. Просто для того, щоб усе функціонувало нормально (і щоб ми, не дай Боже, не збили західний літак). І є шанс, що американці можуть на це погодитися.
Друга цікавинка — мінеральна угода, яка, якщо вірити Железняку, з потенційно кабально-колоніального договору перетворилася на доволі вигідну ініціативу — і для нас, і для американців (хоча тут є сумніви).
Так, Financial Times випустила статтю про те, що прям перед підписанням виникла проблема. Але якщо ви її читали — там чисте непорозуміння: обидві сторони просто не так одна одну зрозуміли з датами остаточного укладання договору. Тож угоду таки підпишуть — після ратифікації в Раді, яка відбудеться наступного тижня. Бо, як би це смішно не звучало, парламентаризм в Україні все-таки існує.
Найголовніше — щоб після цього непорозуміння в американців не почалась чергова істерика. Але, думаю, все має пройти більш-менш гладко.
Загалом, сьогодні без зрад
🇺🇦POLITpedia
Перше — стаття у британському The Times, де вкотре повторили вже давно відомий факт: розміщення великої кількості західних військ на нашій території — неможливе.
Хто про це не знав і досі сподівався, що кілька десятків тисяч вестернів зможуть щось кардинально змінити чи гарантувати — не знаю. Якщо читаєте мене давно, то, напевно, пам’ятаєте, що до сухопутної компоненти (особливо якщо вона не під егідою НАТО) я ставився з обережністю. Бо там — купа підводних каменів і мало реального сенсу.
Для нас найважливіше і найкорисніше — не чоботи на землі, а західні літаки в небі. І саме на цьому, наголошу, "коаліція охочих" планує зробити акцент. Саме для цього їм були потрібні американці.
Пендоси у цій системі потрібні не лише як стримуючий фактор для москви (хоча й це теж), а головне — щоб ініціатива працювала технічно: з розвідкою, логістикою (бо американські F-ки треба якось обслуговувати), і найважливіше — для забезпечення повітряної та ППО-взаємодії, яка у європейців критично тісно пов'язанана з американськими системами.
У цю систему, до речі, доведеться інтегрувати і нас — фактично зробивши неофіційним членом НАТО. Просто для того, щоб усе функціонувало нормально (і щоб ми, не дай Боже, не збили західний літак). І є шанс, що американці можуть на це погодитися.
Друга цікавинка — мінеральна угода, яка, якщо вірити Железняку, з потенційно кабально-колоніального договору перетворилася на доволі вигідну ініціативу — і для нас, і для американців (хоча тут є сумніви).
Так, Financial Times випустила статтю про те, що прям перед підписанням виникла проблема. Але якщо ви її читали — там чисте непорозуміння: обидві сторони просто не так одна одну зрозуміли з датами остаточного укладання договору. Тож угоду таки підпишуть — після ратифікації в Раді, яка відбудеться наступного тижня. Бо, як би це смішно не звучало, парламентаризм в Україні все-таки існує.
Найголовніше — щоб після цього непорозуміння в американців не почалась чергова істерика. Але, думаю, все має пройти більш-менш гладко.
Загалом, сьогодні без зрад
🇺🇦POLITpedia
10.05.202507:03
Через три роки війни німці нарешті вирішили відмовитись від не просто безглуздої, а відверто шкідницької практики оголошувати точну кількість та повну номенклатуру переданого озброєння.
Практика ця не сприяла ніякій прозорості чи підзвітності, а лише полегшувало роботу ворожої розвідки, якій залишалося тільки визначити, коли та куди саме воно піде (добре, що хоча б про це західні партнери не звітували). Тому таке рішення можна і треба вітати.
Практика ця не сприяла ніякій прозорості чи підзвітності, а лише полегшувало роботу ворожої розвідки, якій залишалося тільки визначити, коли та куди саме воно піде (добре, що хоча б про це західні партнери не звітували). Тому таке рішення можна і треба вітати.
09.05.202509:18
У цій новинній епопеї з заявами Сі про стратегічне партнерство – що вже можна вважати історичним моментом і доказом моєї вчорашньої тези про те, що Китай свого дружбана не кине – зверніть увагу також на мирні заклики Сі. Їх усі активно тиражують, але роблять це переважно вкрай недолуго.
Bloomberg, наприклад, висвітлює лише одну частину цих закликів, цитуючи китайське урядове агентство Сіньхуа:
На підставі цієї фрази робиться висновок, що Сі намагається підлещитись до Європи на тлі торговельної війни з Вашингтоном. Але при цьому повністю ігнорується ключова частина заяви, яка передувала вищезазначеному уривку:
Нагадаю: ще до початку повномасштабного вторгнення головною вимогою кремля – окрім демілітаризації України – був такий собі ультиматум до НАТО про відведення військ до кордонів 1998 року і тп.. Ця війна починалася як виклик москви Заходу, і тепер Сі фактично приєднується до цього виклику, а не підлещується до Європи.
Показово також, що ці заяви Сі пролунали невдовзі після фрази Трампа про те, що він може звернутися до Китаю з метою припинити війну.
І з цього всього можна припустити: Китай відтепер включається в переговорний трек, але вже не на основі своїх 12 пунктів 2023 року (які, до речі, згадує той самий Bloomberg — де-факто визнання окупованих територій, нейтральний статус України, зняття санкцій з москви, заморожування війни), а на боці москви – з підтримкою фактичної української капітуляції.
Тому всі потуги Трампа, якщо він справді спробує перекинути посередництво на Китай, залишаться там, де й зараз – ніде. Робити посередником одну зі сторін конфлікту – взагалі не найрозумніша ідея.
Як і раніше, готовність до миру формувалася й формуватиметься винятково з огляду на ситуацію на полі бою.
А як поводитиметься американський лідер, знову зіштовхнувшись із суворою реальністю, де результат такої жахаючої його Третьої світової вирішується саме в Україні – побачимо вже у найближчі місяці, які нам усім ще належить пережити.
🇺🇦POLITpedia
Bloomberg, наприклад, висвітлює лише одну частину цих закликів, цитуючи китайське урядове агентство Сіньхуа:
Китай вітає всі зусилля, що сприяють миру, і сподівається на досягнення через діалог справедливої, довгострокової й юридично зобов’язуючої мирної угоди, прийнятної для всіх зацікавлених сторін.
На підставі цієї фрази робиться висновок, що Сі намагається підлещитись до Європи на тлі торговельної війни з Вашингтоном. Але при цьому повністю ігнорується ключова частина заяви, яка передувала вищезазначеному уривку:
Китай є прихильником і поборником концепції загальної, комплексної, кооперативної та стійкої глобальної безпеки, а також вважає, що необхідно брати до уваги законні занепокоєння всіх країн у сфері безпеки й усунути корінні причини кризи в Україні.Саме ця частина є найважливішою. Зокрема, згадка про «законні занепокоєння всіх країн у сфері безпеки» та «корінні причини кризи» дослівно повторює риторику москви.
Нагадаю: ще до початку повномасштабного вторгнення головною вимогою кремля – окрім демілітаризації України – був такий собі ультиматум до НАТО про відведення військ до кордонів 1998 року і тп.. Ця війна починалася як виклик москви Заходу, і тепер Сі фактично приєднується до цього виклику, а не підлещується до Європи.
Показово також, що ці заяви Сі пролунали невдовзі після фрази Трампа про те, що він може звернутися до Китаю з метою припинити війну.
І з цього всього можна припустити: Китай відтепер включається в переговорний трек, але вже не на основі своїх 12 пунктів 2023 року (які, до речі, згадує той самий Bloomberg — де-факто визнання окупованих територій, нейтральний статус України, зняття санкцій з москви, заморожування війни), а на боці москви – з підтримкою фактичної української капітуляції.
Тому всі потуги Трампа, якщо він справді спробує перекинути посередництво на Китай, залишаться там, де й зараз – ніде. Робити посередником одну зі сторін конфлікту – взагалі не найрозумніша ідея.
Як і раніше, готовність до миру формувалася й формуватиметься винятково з огляду на ситуацію на полі бою.
А як поводитиметься американський лідер, знову зіштовхнувшись із суворою реальністю, де результат такої жахаючої його Третьої світової вирішується саме в Україні – побачимо вже у найближчі місяці, які нам усім ще належить пережити.
🇺🇦POLITpedia
08.05.202511:20
Перемога буде 🤩
06.05.202510:11
🇺🇸У США витратили трильйони доларів на підземні міста для еліти
🗣Не знаю, чи бачили ви, але інтернетами зараз гуляє заява колишньої помічниці міністра житлового будівництва та міського розвитку США часів ще Джорджа Буша-старшого – такої собі Кетрін Остін Фіттс.
Вона дала інтерв’ю всім вам відомому Такеру Карлсону, у якому заявила, що в США існує мережа таємних міст-бункерів, збудованих для еліти на випадок катастроф і глобальних катаклізмів. За її словами, їхня вартість становить, вдумайтесь, 21 трильйон (!) доларів.
➡️Ці кошти, як стверджує Фіттс, з посиланням на звіт такого собі Марка Скідмора, були витрачені в період з 1998 по 2015 рік. У ході свого "розслідування" вона дійшла висновку, що ці гроші пішли на створення приблизно 170 підземних і підводних об'єктів, з усією інфраструктурою до них, призначених для захисту багатих і впливових людей на випадок "масового вимирання".
Коли я це прочитав – а головне, побачив згадані цифри – просто не зміг пройти повз цю історію.
Почну з самої Фіттс. Так, вона справді працювала у міністерстві, але лише в 1988–1990 роках – менше двох років, після яких її доступ до реальної інформації про будівництво в США було втрачено.
➡️Щодо звіту Скідмора, на який вона посилається – він був підготовлений за її співавторства (!). І зрозуміло, що в період 1998–2015 років, якому присвячений звіт, ні Фіттс, ні Скідмор не мали повного доступу до відповідної фінансової документації.
Але важливіше інше: у звіті зазначається, що ці 21 трильйон доларів – це "несанкціоновані витрати", тобто гроші, за якими не вдалося знайти належної звітності (незрозуміло куди вони пішли). Це не означає, що їх реально витратили на бункери – лише те, що облік був непрозорий або плутаний.
Я, як людина, яка любить факти (і якій зранку просто не було чим зайнятися), вирішив перевірити витрати американського бюджету за цей період. Загалом із 1998 по 2015 рік уряд США витратив приблизно 49,4 трильйона доларів.
➡️Тобто, за логікою Фіттс, майже половину всіх федеральних витрат США за 18 років витратили на будівництво бункерів (так, за її логікою, ці кошти йшли не лише з бюджету напряму, а буквально "з повітря" – через облігації, цінні папери тощо, але в це я навіть не хочу влазити).
Та найбільше мою увагу привернуло дещо інше. За словами Фіттс, цей звіт був підготовлений після скандального звіту Генеральної служби аудиту США за 2016 рік. У ньому йшлося про те, що згідно з фінансовими документами Пентагону, армія США у 2015 році витратила 6,5 трильйона доларів, тоді як річний бюджет становив лише 3,8 трильйона (тобто 171%).
Думаю, пояснювати, що це неможливо, сенсу немає. Насправді все виявилося значно простішим: це були не фактичні витрати, а невідповідності у бухгалтерських документах. У армії США, як з’ясувалося, серйозні проблеми з дебетом і кредитом.
➡️Тобто, це чисто помилка бухгалтерів, які могли дублювати записи, тупити в Excel чи допускати помилки в транзакціях. І не більше (ну може ще трохи класичного попилу, який існує у всіх арміях світу).
Про це тоді писала купа американських медіа, що доводить: ситуація з тими "21 трильйоном" – аналогічна. Це просто облікові неточності, але теоретикам змов такі дрібниці, як факти, зазвичай не цікаві.
Зрозуміло, що бункери для влади на випадок надзвичайних ситуацій існують у багатьох країнах – це нормально. Але витрачати на них половину бюджету держави ніхто не буде. Та і зробити це непомітно, особливо у такій країні як США – просто неможливо.
Усе ця історія – просто хороший приклад того, як в Штатах, особливо через таких як Карлсон, поширюються відверто ідіотські теорії змови, а чимало американців і не тільки це хавають.
🇺🇦POLITpedia
🗣Не знаю, чи бачили ви, але інтернетами зараз гуляє заява колишньої помічниці міністра житлового будівництва та міського розвитку США часів ще Джорджа Буша-старшого – такої собі Кетрін Остін Фіттс.
Вона дала інтерв’ю всім вам відомому Такеру Карлсону, у якому заявила, що в США існує мережа таємних міст-бункерів, збудованих для еліти на випадок катастроф і глобальних катаклізмів. За її словами, їхня вартість становить, вдумайтесь, 21 трильйон (!) доларів.
➡️Ці кошти, як стверджує Фіттс, з посиланням на звіт такого собі Марка Скідмора, були витрачені в період з 1998 по 2015 рік. У ході свого "розслідування" вона дійшла висновку, що ці гроші пішли на створення приблизно 170 підземних і підводних об'єктів, з усією інфраструктурою до них, призначених для захисту багатих і впливових людей на випадок "масового вимирання".
Коли я це прочитав – а головне, побачив згадані цифри – просто не зміг пройти повз цю історію.
Почну з самої Фіттс. Так, вона справді працювала у міністерстві, але лише в 1988–1990 роках – менше двох років, після яких її доступ до реальної інформації про будівництво в США було втрачено.
➡️Щодо звіту Скідмора, на який вона посилається – він був підготовлений за її співавторства (!). І зрозуміло, що в період 1998–2015 років, якому присвячений звіт, ні Фіттс, ні Скідмор не мали повного доступу до відповідної фінансової документації.
Але важливіше інше: у звіті зазначається, що ці 21 трильйон доларів – це "несанкціоновані витрати", тобто гроші, за якими не вдалося знайти належної звітності (незрозуміло куди вони пішли). Це не означає, що їх реально витратили на бункери – лише те, що облік був непрозорий або плутаний.
Я, як людина, яка любить факти (і якій зранку просто не було чим зайнятися), вирішив перевірити витрати американського бюджету за цей період. Загалом із 1998 по 2015 рік уряд США витратив приблизно 49,4 трильйона доларів.
➡️Тобто, за логікою Фіттс, майже половину всіх федеральних витрат США за 18 років витратили на будівництво бункерів (так, за її логікою, ці кошти йшли не лише з бюджету напряму, а буквально "з повітря" – через облігації, цінні папери тощо, але в це я навіть не хочу влазити).
Та найбільше мою увагу привернуло дещо інше. За словами Фіттс, цей звіт був підготовлений після скандального звіту Генеральної служби аудиту США за 2016 рік. У ньому йшлося про те, що згідно з фінансовими документами Пентагону, армія США у 2015 році витратила 6,5 трильйона доларів, тоді як річний бюджет становив лише 3,8 трильйона (тобто 171%).
Думаю, пояснювати, що це неможливо, сенсу немає. Насправді все виявилося значно простішим: це були не фактичні витрати, а невідповідності у бухгалтерських документах. У армії США, як з’ясувалося, серйозні проблеми з дебетом і кредитом.
➡️Тобто, це чисто помилка бухгалтерів, які могли дублювати записи, тупити в Excel чи допускати помилки в транзакціях. І не більше (ну може ще трохи класичного попилу, який існує у всіх арміях світу).
Про це тоді писала купа американських медіа, що доводить: ситуація з тими "21 трильйоном" – аналогічна. Це просто облікові неточності, але теоретикам змов такі дрібниці, як факти, зазвичай не цікаві.
Зрозуміло, що бункери для влади на випадок надзвичайних ситуацій існують у багатьох країнах – це нормально. Але витрачати на них половину бюджету держави ніхто не буде. Та і зробити це непомітно, особливо у такій країні як США – просто неможливо.
Усе ця історія – просто хороший приклад того, як в Штатах, особливо через таких як Карлсон, поширюються відверто ідіотські теорії змови, а чимало американців і не тільки це хавають.
🇺🇦POLITpedia
02.05.202522:14
Це брехня, чесно кажучи. Це не інсайд з адміністрації чи цитата слів Трампа, а просто слова Вільяма Тейлора, який був послом США в Україні за часів Ющенка (2006-2009), а за першої каденції Трампа — старшим дипломатом у Києві.
Пряма цитата з матеріалу видання:
Ще раз, це не позиція Трампа, а слова й думки дипломата, який і близько не наближений до тіла рудого.
Перемогу згортаємо і так забагато укропіуму вчора було.
Пряма цитата з матеріалу видання:
"Роздратування, нетерпіння і навіть розчарування пана Трампа щодо путіна значно зросли", — сказав Вільям Б. Тейлор-молодший.
На думку пана Тейлора, зараз Трамп, можливо, менш "зачарований" російським лідером, ніж під час свого першого терміну, і тому більш готовий кинути йому виклик.
"Я думаю, що Трамп зараз у сильнішій позиції по відношенню до путіна, ніж він був під час свого першого терміну. путін ослаб", — сказав пан Тейлор. Він додав: "Зараз він молодший партнер китайців. Його економіка в дуже поганому стані".
Ще раз, це не позиція Трампа, а слова й думки дипломата, який і близько не наближений до тіла рудого.
Перемогу згортаємо і так забагато укропіуму вчора було.
29.04.202506:55
Вчора вийшла текстова версія досить великого інтерв’ю Трампа для видання The Atlantic (так, це те, де він казав, що йому весело керувати світом). Найцікавіша частина для нас, звісно, – це розмова про війну. Переклад фрагменту я залишаю тут для ознайомлення (Трамп – Т, Голдберг – Г).
Зверніть увагу, як влучно й правильно журналіст ставить запитання. Там я ще не додав частину про реакцію американських союзників на сварку з Зеленським, але то таке, можете самі почитати.
Щодо Трампа – нічого принципово нового він не сказав. Із реально можливих інструментів він розглядає лише економічні, які в короткій перспективі не принесуть істотних результатів, особливо з огляду на торговельну війну США з Китаєм.
Але сам факт того, що Трамп буквально заявляє: якщо угоди не буде (а, як ми всі розуміємо, її, скоріш за все, і не буде) – він не обрубає всю наявну допомогу Україні, як-от ще Байденівська USAI, розвідка і тп. Саме на це слід звернути увагу, бо останнім часом саме це й було головною загрозою для нас.
Нових пакетів допомоги, як видно, не передбачається, бо Трамп не хоче "бути осідланим війною". Але, ймовірно, згодом таки з’явиться опція хоча б купівлі американської зброї.
Та все ж побачимо, як воно буде – прогнозувати щось із людиною, у якої сім п’ятниць на тиждень, надзвичайно складно.
🇺🇦POLITpedia
Г: Повертаючись до російського питання. «Владімір, СТОП!» Ви написали це сьогодні на Truth Social.
Т: Так, написав.
Г: Він не схожий на людину, яка скаже: "О, добре, Трамп сказав мені, що хоче зупинитися, тож я зупинюся".
Т: Ви можете бути здивовані.
Г: Ну, якщо це так, то я повернуся і скажу: "Ви були праві. Я помилявся". Але я думаю, що я правий. Він не з тих, хто просто так припинить спроби захопити всю Україну. Питання в тому, що [буде] якщо він просунеться вперед, якщо у нього буде більше військових успіхів -
Т: Що цілком можливо.
Г: Підривати житлові будинки -
Т: Звичайно.
Г: Чи бачите ви коли-небудь ситуацію, в якій ви ввійдете не з військами, а з більшою кількістю зброї, з повноцінною підтримкою України, щоб зберегти її територіальну цілісність?
Т: Це не обов'язково має бути зброя. Є багато форм зброї. Це не обов'язково має бути зброя з кулями. Це може бути зброя у вигляді санкцій. Це може бути банківська зброя. Це може бути багато іншої зброї.
Г: Чи може Путін зробити щось таке, що змусить вас сказати: "Знаєте що? Я тепер на боці Зеленського".
Т: Не обов'язково на боці Зеленського, але на боці України, так-так. Але не обов'язково на боці Зеленського. У мене були важкі часи із Зеленським. Ви бачили це тут, коли він сидів у цьому кріслі, коли він просто не міг його отримати.
Г: Це була одна з найдивніших речей, які я коли-небудь бачила в Овальному кабінеті.
Т: Все, що йому потрібно було зробити, це промовчати, розумієте? Він виграв своє очко. Він виграв свою справу. Але замість того, щоб сказати "Добре", коли я зробив заяву, я сказав: "Ну, ми працюємо над тим, щоб вирішити цю проблему. Ми намагаємося допомогти". Він відповів: "Ні, ні, нам також потрібна безпека". Я запитав: "Охорона?"
Г: Ну, хіба він не повинен захищати свою країну?
Т: Так, він повинен, але давайте спочатку вирішимо проблему війни. Я насправді сказав: "Я навіть не знаю, чи зможемо ми її закінчити". Знаєте, він говорив про безпеку після. Потім. А потім він зробив заяву, щось на кшталт того, що вони воювали самі, їм ніхто не допомагав. Я сказав: "Ну, ми допомогли вам 350 мільярдами доларів, а Європа допомогла вам набагато меншою сумою", і це ще одна річ, яка мене турбує.
Подивимося, що станеться протягом наступного тижня. Залишилися останні штрихи. І знову ж таки, це війна Байдена. Я не збираюся бути осідланим - я не хочу бути осідланим нею. Це жахлива війна. Її не повинно було бути. Вона б ніколи не сталася, я впевнений, що ви сидите тут.
Зверніть увагу, як влучно й правильно журналіст ставить запитання. Там я ще не додав частину про реакцію американських союзників на сварку з Зеленським, але то таке, можете самі почитати.
Щодо Трампа – нічого принципово нового він не сказав. Із реально можливих інструментів він розглядає лише економічні, які в короткій перспективі не принесуть істотних результатів, особливо з огляду на торговельну війну США з Китаєм.
Але сам факт того, що Трамп буквально заявляє: якщо угоди не буде (а, як ми всі розуміємо, її, скоріш за все, і не буде) – він не обрубає всю наявну допомогу Україні, як-от ще Байденівська USAI, розвідка і тп. Саме на це слід звернути увагу, бо останнім часом саме це й було головною загрозою для нас.
Нових пакетів допомоги, як видно, не передбачається, бо Трамп не хоче "бути осідланим війною". Але, ймовірно, згодом таки з’явиться опція хоча б купівлі американської зброї.
Та все ж побачимо, як воно буде – прогнозувати щось із людиною, у якої сім п’ятниць на тиждень, надзвичайно складно.
🇺🇦POLITpedia
显示 1 - 24 共 734
登录以解锁更多功能。