ЦЕНТУРІЯ - ПАНТЕОН
07.04.202508:27
ЛЕГІОНЕР СУМ - ЕДУАРД ПЛЕВАК. ДРУГ «ЕДОС»
Народився 21 жовтня 1997 року в с. Квітневе Сквирського району. Навчався в Сквирськії ЗОШ I-III ступенів №5, яку закінчив у 2015 році.
Незадовго до повномасштабного вторгнення вступив до лав Центурії, в цивільному житті працював охоронцем.
У квітні 2022 р. приєднався до українського війська, вступивши до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де відзначився мужністю та рішучістю. Зокрема, під час боїв у місті Лиман, попри отримані важкі поранення, виносив побратимів із поля бою.
У серпні 2023 р. перевівся до ІІІ окремої штурмової бригади, приєднавшись до II механізованого батальйону, де обійняв посаду командира відділення. Брав участь у запеклих штурмах Андріївки, Попасної на Донеччині та інших навколишніх населених пунктів. За проявлену мужність та відданість справі став заступником командира взводу та отримав звання молодшого сержанта.
У 2024 р. був залучений до легендарної оборони Авдіївки, де отримав важкі поранення. Незважаючи на поранення, повернувся в стрій, аби далі захищати Україну.
31.12.2024 загинув у боротьбі за Велику Україну біля н.с Першотравневе Ізюмського району Харківської області в бою з російськими ординцями.
За життя був нагороджений:
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
- відзнакою міністра оборони України «Залізний хрест».
Народився 21 жовтня 1997 року в с. Квітневе Сквирського району. Навчався в Сквирськії ЗОШ I-III ступенів №5, яку закінчив у 2015 році.
Незадовго до повномасштабного вторгнення вступив до лав Центурії, в цивільному житті працював охоронцем.
У квітні 2022 р. приєднався до українського війська, вступивши до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, де відзначився мужністю та рішучістю. Зокрема, під час боїв у місті Лиман, попри отримані важкі поранення, виносив побратимів із поля бою.
У серпні 2023 р. перевівся до ІІІ окремої штурмової бригади, приєднавшись до II механізованого батальйону, де обійняв посаду командира відділення. Брав участь у запеклих штурмах Андріївки, Попасної на Донеччині та інших навколишніх населених пунктів. За проявлену мужність та відданість справі став заступником командира взводу та отримав звання молодшого сержанта.
У 2024 р. був залучений до легендарної оборони Авдіївки, де отримав важкі поранення. Незважаючи на поранення, повернувся в стрій, аби далі захищати Україну.
31.12.2024 загинув у боротьбі за Велику Україну біля н.с Першотравневе Ізюмського району Харківської області в бою з російськими ординцями.
За життя був нагороджений:
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».
- відзнакою міністра оборони України «Залізний хрест».
23.11.202417:30
ЛЕГІОНЕР ТЕРНОПОЛЯ - РОСТИСЛАВ ВОНІТОВИЙ. ДРУГ «ТЕХАС»
Народився Ростислав Вонітовий 03.04.2002 в селі Яблунів на Тернопільщині.
Ще юнаком долучився до Азовського Руху. Був активістом Nаціонального Корпусу, де брав активну участь у розвитку руху. Пройшов школу активістів Nаціонального Корпусу, школу десятників та школу лідерів ім. «Аксьона» і «Хоми».
У 2021 році Ростислав заснував ініціативну групу Центурії Тернополі, ставши рушійною силою її створення та розвитку. Він активно займався організаційною діяльністю, демонструючи високу відповідальність та яскраво виражені лідерські якості.
З перших днів повномасштабного вторгнення займався волонтерством у волонтерському штабі Nаціонального Корпусу. Попри можливість не воювати через проблеми зі здоров’ям, він твердо прийняв рішення та пішов добровольцем.
У березні 2022 був добровольцем УДА, проте через проблеми з ногою, залишився в роті охорони Чортківського РТЦК та СП. Його це не влаштувало, тож він хотів перевестисть в III ОШБр. Проте 26.10.23 прийшов наказ про його переведення у 93 ОМБр.
23.11.2023 захищаючи Україну від російських загарбників, друг «Техас» загинув в бою у боротьбі за Велику Україну на Бахмутському напрямку.
Народився Ростислав Вонітовий 03.04.2002 в селі Яблунів на Тернопільщині.
Ще юнаком долучився до Азовського Руху. Був активістом Nаціонального Корпусу, де брав активну участь у розвитку руху. Пройшов школу активістів Nаціонального Корпусу, школу десятників та школу лідерів ім. «Аксьона» і «Хоми».
У 2021 році Ростислав заснував ініціативну групу Центурії Тернополі, ставши рушійною силою її створення та розвитку. Він активно займався організаційною діяльністю, демонструючи високу відповідальність та яскраво виражені лідерські якості.
З перших днів повномасштабного вторгнення займався волонтерством у волонтерському штабі Nаціонального Корпусу. Попри можливість не воювати через проблеми зі здоров’ям, він твердо прийняв рішення та пішов добровольцем.
У березні 2022 був добровольцем УДА, проте через проблеми з ногою, залишився в роті охорони Чортківського РТЦК та СП. Його це не влаштувало, тож він хотів перевестисть в III ОШБр. Проте 26.10.23 прийшов наказ про його переведення у 93 ОМБр.
23.11.2023 захищаючи Україну від російських загарбників, друг «Техас» загинув в бою у боротьбі за Велику Україну на Бахмутському напрямку.
无法访问
媒体内容
媒体内容
05.08.202419:07
ЛЕГІОНЕР ЗАПОРІЖЖЯ - АНТОН КОНЮШЕНКО. ДРУГ "ТОШИБА"
Народився 23.04.1986 в м. Токмак Запорізької області. Після закінчення школи, продовжив навчання у Запорізькій інженерній академії.
В 2019 р. вступив до лав організації Nаціональні Дружини, потрапивши в Запорізький осередок.
У 2020 р. з початком створення Центурії, успішно долучився до лав організації.
24.02.2022 зустрів у лавах Азовського ТРО, брав участь у оборонних та контрнаступальних діях на Запорізькому напрямку до травня 2022 р.
В травні 2022 р. дізнався про те, що в Запоріжжі збирають людей для деблокади міста Маріуполь, таким чином він потрапив до лав Азову, потрапивши до 3-ї роти в мінометний розрахунок.
30.06.2024 Антон Конюшенко "Тошиба" героїчно загинув у бою з російськими ординцями на території Серебрянського лісництва у районі с. Григорівка, Бахмутського району.
Народився 23.04.1986 в м. Токмак Запорізької області. Після закінчення школи, продовжив навчання у Запорізькій інженерній академії.
В 2019 р. вступив до лав організації Nаціональні Дружини, потрапивши в Запорізький осередок.
У 2020 р. з початком створення Центурії, успішно долучився до лав організації.
24.02.2022 зустрів у лавах Азовського ТРО, брав участь у оборонних та контрнаступальних діях на Запорізькому напрямку до травня 2022 р.
В травні 2022 р. дізнався про те, що в Запоріжжі збирають людей для деблокади міста Маріуполь, таким чином він потрапив до лав Азову, потрапивши до 3-ї роти в мінометний розрахунок.
30.06.2024 Антон Конюшенко "Тошиба" героїчно загинув у бою з російськими ординцями на території Серебрянського лісництва у районі с. Григорівка, Бахмутського району.
24.12.202411:44
ЛЕГІОНЕР ЗАПОРІЖЖЯ - ДЕНИС ДЕМЕШКО. ДРУГ «СПОРТ»
Народився 4 лютого 2005 року в селище Орлянське Василівського району Запорізької області. Навчався в Орлянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2022 році вступив до Запорізького національного університету на факультет соціології та управління на спеціальність «Політологія». Також мав інтерес до музики, навчався грати на класичній гітарі в Балківській музичній школі.
З 18 років намагався вступити в лави бригади «Азов», але безрезультатно. Тому зосередився на ретельній підготовці до українського війська: щоденні інтенсивні тренування та активна волонтерська діяльність стали невід’ємною частиною життя Дениса.
У липні 2023 року приєднався до лав Запорізького осередку Центурії, де проявив себе гідно та відповідально.
У березні 2024 року вступив до шостого батальйону спеціального призначення бригади «Азов», обійнявши посаду старшого водія третього кулеметного відділення.
13.10.2024 у районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області друг «Спорт» загинув у бою з російськими ординцями, віддавши своє життя у боротьбі за Велику Україну.
Народився 4 лютого 2005 року в селище Орлянське Василівського району Запорізької області. Навчався в Орлянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2022 році вступив до Запорізького національного університету на факультет соціології та управління на спеціальність «Політологія». Також мав інтерес до музики, навчався грати на класичній гітарі в Балківській музичній школі.
З 18 років намагався вступити в лави бригади «Азов», але безрезультатно. Тому зосередився на ретельній підготовці до українського війська: щоденні інтенсивні тренування та активна волонтерська діяльність стали невід’ємною частиною життя Дениса.
У липні 2023 року приєднався до лав Запорізького осередку Центурії, де проявив себе гідно та відповідально.
У березні 2024 року вступив до шостого батальйону спеціального призначення бригади «Азов», обійнявши посаду старшого водія третього кулеметного відділення.
13.10.2024 у районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області друг «Спорт» загинув у бою з російськими ординцями, віддавши своє життя у боротьбі за Велику Україну.
10.10.202410:34
ЛЕГІОНЕР КРИВОГО РОГУ - ДАНИЛО НАСТИЧ. ДРУГ «РИЖИЙ»
Народився 12.01.2003 в м. Кривий Ріг. Навчався у середній загальноосвітній школі № 89, здобувши неповну середню освіту. У липні 2018 року вступив до Криворізького професійного транспортної-металургійного ліцею на спеціальність «Помічник машиніста тепловозу та слюсар з ремонту рухомого складу». Після цього продовжив навчання у Політехнічному фаховому коледжі Криворізького національного університету на заочній формі навчання, який закінчив у 2023 р.
З юного віку виховув себе в дусі патріотизму, особливо захоплювався історією України та військовою справою. Читав книги на теми Українського Nаціоналізму.
Після подій 2014 р. на Майдані Данило почав цікавитись та досліджувати український правий рух. У 2015 році навіть приєднався до невеликої громадської організації, пов'язаної з козацькою тематикою.
Під час студентського життя у вільний час відвідував футбольні матчі на секторі. Був представником червоно-білого руху в фанатському колективі «The Company».
У перші дні повномасштабного вторгнення звернувся до військкомату, щоб вступити в місцеве ТРО, проте отримав відмову. Тому він вирішив зайнятися волонтерською діяльністю, потрапивши в благодійний фонд «Червона калина ЮА». Їздив в прифронтові міста на Херсонщині, Донеччині, Харківщині та Запоріжжі.
В період 2021-2023 рр. працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» помічником машиніста.
В квітні 2023 р. вступив до лав організації Центурія. Завдяки активній комунікації, харизмі та здібностям швидко здобув авторитет в колективі та став його невідʼємною частиною.
Влітку 2023 р. успішно завершив школу десятників Центурії, урочисто отримавши звання бійця. З часом завдяки непомірному внеску в розвиток організації та природженим лідерським якостям став головою Криворізького осередку Центурії.
Восени 2023 р. звільнився з роботи і почав активно готуватися до вступу в українське військо.
В травні 2024 вирішив стати воїном, приєднавшись в лави розвідувального взводу I-го механізованого батальйону III окремої штурмової бригади.
23.09.2024 Данило Настич «Рижий» загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцями в районі н.с Нововодяне, Сватівського району, Луганської області під час ворожого обстрілу.
На момент загибелі легіонеру Центурії було 21 рік.
Народився 12.01.2003 в м. Кривий Ріг. Навчався у середній загальноосвітній школі № 89, здобувши неповну середню освіту. У липні 2018 року вступив до Криворізького професійного транспортної-металургійного ліцею на спеціальність «Помічник машиніста тепловозу та слюсар з ремонту рухомого складу». Після цього продовжив навчання у Політехнічному фаховому коледжі Криворізького національного університету на заочній формі навчання, який закінчив у 2023 р.
З юного віку виховув себе в дусі патріотизму, особливо захоплювався історією України та військовою справою. Читав книги на теми Українського Nаціоналізму.
Після подій 2014 р. на Майдані Данило почав цікавитись та досліджувати український правий рух. У 2015 році навіть приєднався до невеликої громадської організації, пов'язаної з козацькою тематикою.
Під час студентського життя у вільний час відвідував футбольні матчі на секторі. Був представником червоно-білого руху в фанатському колективі «The Company».
У перші дні повномасштабного вторгнення звернувся до військкомату, щоб вступити в місцеве ТРО, проте отримав відмову. Тому він вирішив зайнятися волонтерською діяльністю, потрапивши в благодійний фонд «Червона калина ЮА». Їздив в прифронтові міста на Херсонщині, Донеччині, Харківщині та Запоріжжі.
В період 2021-2023 рр. працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг» помічником машиніста.
В квітні 2023 р. вступив до лав організації Центурія. Завдяки активній комунікації, харизмі та здібностям швидко здобув авторитет в колективі та став його невідʼємною частиною.
Влітку 2023 р. успішно завершив школу десятників Центурії, урочисто отримавши звання бійця. З часом завдяки непомірному внеску в розвиток організації та природженим лідерським якостям став головою Криворізького осередку Центурії.
Восени 2023 р. звільнився з роботи і почав активно готуватися до вступу в українське військо.
В травні 2024 вирішив стати воїном, приєднавшись в лави розвідувального взводу I-го механізованого батальйону III окремої штурмової бригади.
23.09.2024 Данило Настич «Рижий» загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцями в районі н.с Нововодяне, Сватівського району, Луганської області під час ворожого обстрілу.
На момент загибелі легіонеру Центурії було 21 рік.
21.07.202411:35
ЛЕГІОНЕР КИЄВА - АРТУР СЕМЕНЮК. ДРУГ "КОМБО"
Народився 11.04.2002 у м. Київ. Навчався в ліцеї № 3 Подільського району. Після цього навчався в ліцеї машинобудівництва, який закінчував під час повномасштабного вторгнення. Займався бойовим самбо та дзюдо з восьми років. У 18 років почав займатися ММА. Брав участь у міжнародних турнірах, став чемпіоном України з бойового самбо та кандидатом у майстри спорту. Багаторазовий переможець різних турнірів і чемпіонатів.
В Азовський Рух потрапив перед початком Великої Війни, ставши частиною Київського осередку організації Центурія.
24.02.2022 зустрів у лавах ТрО "Азов-Київ", пізніше воював у складі ССО "Азов-Київ" в комендатському взводі.
З початком формування III окремої штурмової бригади він перевівся до II-го механізованого батальйону на посаду другого номера кулеметного розрахунку. Протягом цього періоду у "Комбо" було 6-7 бойових виходів, під час одного з яких він отримав поранення неподалік каналу Сіверський Донець.
Після певного періоду реабілітації та чисельних операцій він перевівся до лав I-го штурмового батальйону на посаду снайпера.
13.05.2024 під час штурму позицій російських ординців біля с. Новоєгорівка Сватівського району, Артур Семенюк "Комбо" загинув від пострілу ворожого гранатомету.
Народився 11.04.2002 у м. Київ. Навчався в ліцеї № 3 Подільського району. Після цього навчався в ліцеї машинобудівництва, який закінчував під час повномасштабного вторгнення. Займався бойовим самбо та дзюдо з восьми років. У 18 років почав займатися ММА. Брав участь у міжнародних турнірах, став чемпіоном України з бойового самбо та кандидатом у майстри спорту. Багаторазовий переможець різних турнірів і чемпіонатів.
В Азовський Рух потрапив перед початком Великої Війни, ставши частиною Київського осередку організації Центурія.
24.02.2022 зустрів у лавах ТрО "Азов-Київ", пізніше воював у складі ССО "Азов-Київ" в комендатському взводі.
З початком формування III окремої штурмової бригади він перевівся до II-го механізованого батальйону на посаду другого номера кулеметного розрахунку. Протягом цього періоду у "Комбо" було 6-7 бойових виходів, під час одного з яких він отримав поранення неподалік каналу Сіверський Донець.
Після певного періоду реабілітації та чисельних операцій він перевівся до лав I-го штурмового батальйону на посаду снайпера.
13.05.2024 під час штурму позицій російських ординців біля с. Новоєгорівка Сватівського району, Артур Семенюк "Комбо" загинув від пострілу ворожого гранатомету.
12.12.202415:36
ЛЕГІОНЕР БІЛОЇ ЦЕРКВИ - ВАДИМ ЧОРНИЙ. ДРУГ «БЛЕК»
Народився 26.09.1992 в м. Біла Церква на Київщині. Після школи успішно пройшов вступні випробування та конкурсний відбір, ставши студентом Київського національного авіаційного університету, після закінчення якого отримав диплом інженера-радіотехніка.
У 2014 році активно долучався до подій на Майдані Незалежності, зокрема до протистоянь на вулицях Грушевського та Інститутській.
У 2017 році долучився до лав Білоцерківського осередку Nаціональних Дружин, де опанував основи тактичної медицини та фізично зміцнював своє тіло.
У 2020 році з початком заснування Центурії успішно став її бійцем, розпочавши активну підготовку до майбутньої Великої Війни.
24.02.2022 зустрів у лавах ССО «Азов-Київ» на посаді старшого стрільця. Відзначився успішним виконанням бойових завдань під час звільнення Київської області, зокрема населених пунктів Ірпінь та Мощун.
Пізніше ССО «Азов-Київ» був передислокований у Донецьку область. «Блек» відважно воював, крок за кроком звільняючи українську землю від підступного ворога.
30.07.2022 р. Вадим Чорний «Блек» загинув у боротьбі за Велику Україну під час виконання бойового завдання в районі н.с Новосілка, Донецької області, отримавши множинні проникні кульові поранення під час бою з російськими ординцями.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 26.09.1992 в м. Біла Церква на Київщині. Після школи успішно пройшов вступні випробування та конкурсний відбір, ставши студентом Київського національного авіаційного університету, після закінчення якого отримав диплом інженера-радіотехніка.
У 2014 році активно долучався до подій на Майдані Незалежності, зокрема до протистоянь на вулицях Грушевського та Інститутській.
У 2017 році долучився до лав Білоцерківського осередку Nаціональних Дружин, де опанував основи тактичної медицини та фізично зміцнював своє тіло.
У 2020 році з початком заснування Центурії успішно став її бійцем, розпочавши активну підготовку до майбутньої Великої Війни.
24.02.2022 зустрів у лавах ССО «Азов-Київ» на посаді старшого стрільця. Відзначився успішним виконанням бойових завдань під час звільнення Київської області, зокрема населених пунктів Ірпінь та Мощун.
Пізніше ССО «Азов-Київ» був передислокований у Донецьку область. «Блек» відважно воював, крок за кроком звільняючи українську землю від підступного ворога.
30.07.2022 р. Вадим Чорний «Блек» загинув у боротьбі за Велику Україну під час виконання бойового завдання в районі н.с Новосілка, Донецької області, отримавши множинні проникні кульові поранення під час бою з російськими ординцями.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
09.10.202409:17
ЛЕГІОНЕР ЧЕРКАС - ЯРОСЛАВ СТРІЛЕЦЬ. ДРУГ «ТЯЖ»
Народився 25.05.2003 в селі Вергуни Черкаської області. Навчався у Вергунівській ЗОШ 1-3 ступенів. Після школи продовжив навчання в Черкаському політехнічному фахововому коледжі.
З 2015 р. почав займатися змішаними бойовими мистецтвами, ставши в результаті багаторазовим чемпіоном Черкаської області з самбо та бойового самбо, ММА, панкратіону та греплінгу. У період з 2016 по 2021 рік тричі здобував призові місця на Чемпіонаті світу з панкратіону та греплінгу у складі національної збірної України. У 2021 році став чемпіоном світу з панкратіону.
З початком повномасштабного вторгнення він почав займатися волонтерською діяльністю, усвідомлюючи, що рано чи пізно приєднається до лав українського війська.
15 червня 2023 року Ярослав долучився до лав 73-го морського центру ССО, пройшовши успішно Q-курс. Перші бойові завдання виконував в серпні того ж року на Херсонському напрямку в районі Антонівського мосту.
У вересні 2023 р. та січні 2024 р. мав досвід виконувати бойові завдання в акваторії Чорного моря.
У травні 2024 р. долучився до лав організації Центурії, де згодом став інструктором з тактичної підготовки молоді.
10.09.2024 в районі населеного пункту Снагость Курської області, Ярослав Стрілець «Тяж» героїчно загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцям, прикривши своїм тілом своїх побратимів.
Нагороджений «Золотим хрестом» за героїзм у боях.
Народився 25.05.2003 в селі Вергуни Черкаської області. Навчався у Вергунівській ЗОШ 1-3 ступенів. Після школи продовжив навчання в Черкаському політехнічному фахововому коледжі.
З 2015 р. почав займатися змішаними бойовими мистецтвами, ставши в результаті багаторазовим чемпіоном Черкаської області з самбо та бойового самбо, ММА, панкратіону та греплінгу. У період з 2016 по 2021 рік тричі здобував призові місця на Чемпіонаті світу з панкратіону та греплінгу у складі національної збірної України. У 2021 році став чемпіоном світу з панкратіону.
З початком повномасштабного вторгнення він почав займатися волонтерською діяльністю, усвідомлюючи, що рано чи пізно приєднається до лав українського війська.
15 червня 2023 року Ярослав долучився до лав 73-го морського центру ССО, пройшовши успішно Q-курс. Перші бойові завдання виконував в серпні того ж року на Херсонському напрямку в районі Антонівського мосту.
У вересні 2023 р. та січні 2024 р. мав досвід виконувати бойові завдання в акваторії Чорного моря.
У травні 2024 р. долучився до лав організації Центурії, де згодом став інструктором з тактичної підготовки молоді.
10.09.2024 в районі населеного пункту Снагость Курської області, Ярослав Стрілець «Тяж» героїчно загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцям, прикривши своїм тілом своїх побратимів.
Нагороджений «Золотим хрестом» за героїзм у боях.
07.12.202412:09
ЛЕГІОНЕР ХМЕЛЬНИЦЬКОГО - РОСТИСЛАВ РОМАНЬКО. ДРУГ «ПАБЛО»
Народився 11.05.2006 в м. Маріуполь. Навчався у Маріупольському будівельному фаховому коледжі, але після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Хмельницького, куди був релокований заклад.
З дитинства сам себе виховував в дусі патріотизму, що відрізняло його від родини, адже мати та брат мали проросійські погляди, навіть після початку подій 24 лютого 2022 року вони залишилися в окупованому Маріуполі. Ще у 16 років він поставив перед собою мету — вступити до лав українського війська. До цього часу, будучи студентом, активно займався волонтерською діяльністю.
В листопаді 2023 року вступив до лав Хмельницької Центурії, де відзначився своєю ініціативністю, цілеспрямованістю та відповідальністю. За спогадами побратимів, він завжди був готовий прийти на допомогу і залишався ідеалістом.
У січні 2024 року успішно завершив школу десятників Центурії, а вже в лютому того ж року пройшов школу хорунжих Центурії, опанувавши ораторські здібності.
У травні 2024 року Ростислав здійснив рішення, яке поставив перед собою ще в неповнолітньому віці - стати воїном. Він приєднався в лави III-ї штурмової роти III-го штурмового взводу «Альгіз» II-го штурмового батальйону III окремої штурмової бригади, де з перших днів злагодження проявив себе надзвичайно ініціативним, старанним та здібним до навчання.
05.10.2024 на околицях села Макіївка, Луганської області друг «Пабло» загинув у боротьбі за Велику Україну. На позиціях Ростислав брав участь у відбитті ворожого штурму, під час якого у запеклому бою знищив кількох російських ординців. У період затишшя добровільно викликався доставити боєприпаси на позицію. Разом із побратимом потрапив під ворожий обстріл, унаслідок якого обидва зазнали поранень. Під час евакуації стався повторний обстріл, який, на жаль, виявився для Ростислава фатальним.
На момент загибелі легіонеру Центурії було 18 років.
Народився 11.05.2006 в м. Маріуполь. Навчався у Маріупольському будівельному фаховому коледжі, але після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Хмельницького, куди був релокований заклад.
З дитинства сам себе виховував в дусі патріотизму, що відрізняло його від родини, адже мати та брат мали проросійські погляди, навіть після початку подій 24 лютого 2022 року вони залишилися в окупованому Маріуполі. Ще у 16 років він поставив перед собою мету — вступити до лав українського війська. До цього часу, будучи студентом, активно займався волонтерською діяльністю.
В листопаді 2023 року вступив до лав Хмельницької Центурії, де відзначився своєю ініціативністю, цілеспрямованістю та відповідальністю. За спогадами побратимів, він завжди був готовий прийти на допомогу і залишався ідеалістом.
У січні 2024 року успішно завершив школу десятників Центурії, а вже в лютому того ж року пройшов школу хорунжих Центурії, опанувавши ораторські здібності.
У травні 2024 року Ростислав здійснив рішення, яке поставив перед собою ще в неповнолітньому віці - стати воїном. Він приєднався в лави III-ї штурмової роти III-го штурмового взводу «Альгіз» II-го штурмового батальйону III окремої штурмової бригади, де з перших днів злагодження проявив себе надзвичайно ініціативним, старанним та здібним до навчання.
05.10.2024 на околицях села Макіївка, Луганської області друг «Пабло» загинув у боротьбі за Велику Україну. На позиціях Ростислав брав участь у відбитті ворожого штурму, під час якого у запеклому бою знищив кількох російських ординців. У період затишшя добровільно викликався доставити боєприпаси на позицію. Разом із побратимом потрапив під ворожий обстріл, унаслідок якого обидва зазнали поранень. Під час евакуації стався повторний обстріл, який, на жаль, виявився для Ростислава фатальним.
На момент загибелі легіонеру Центурії було 18 років.
20.09.202412:01
ЛЕГІОНЕР ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА - МАР'ЯН СЕРДЮК. ДРУГ «МАРІК»
Народився 28.03.2002 у селі Сенечів Вигодської громади на Івано-Франківщині. Навчався у Вишківській загальноосвітній школі. Брав участь в різних спортивних змаганнях. Дуже любив лижі та захоплювався баскетболом та волейболом. Займав другі та треті місця в обласних змаганнях.
У жовтні 2021 р. долучився до лав організації Центурія, де відзначався активністю, хоробрістю та глибоким ентузіазмом у своїй діяльності в осередку.
У перші дні російського повномасштабного вторгнення поїхав в Київ, де долучився до лав ТРО «Азов-Київ». У боях за столицю Мар'ян пройшов найгарячіші позиції: Ірпінь, Буча, Гостомель. Після боїв у Мощуні урочисто отримав статус легіонера Центурії за проявлену мужність, гідність та стійкість.
В серпні 2022 року Мар'ян поїхав на Рівненський полігон для проходження курсу молодого бійця. Пройшовши навчання, разом з побратимами поїхав на звільнення Херсона. Бійці виїжджали на Запорізький напрямок, а саме в Гуляйполе.
Після херсонської кампанії, був залучений до оборони Бахмуту як боєць III гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки I штурмового батальйону III окремої штурмової бригади.
28.11.2022 Мар'ян Сердюк «Марік» героїчно загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцями, несучи бойовий комплект побратимам, щоб стримати ворога, який обстрілював позицію з танка.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 28.03.2002 у селі Сенечів Вигодської громади на Івано-Франківщині. Навчався у Вишківській загальноосвітній школі. Брав участь в різних спортивних змаганнях. Дуже любив лижі та захоплювався баскетболом та волейболом. Займав другі та треті місця в обласних змаганнях.
У жовтні 2021 р. долучився до лав організації Центурія, де відзначався активністю, хоробрістю та глибоким ентузіазмом у своїй діяльності в осередку.
У перші дні російського повномасштабного вторгнення поїхав в Київ, де долучився до лав ТРО «Азов-Київ». У боях за столицю Мар'ян пройшов найгарячіші позиції: Ірпінь, Буча, Гостомель. Після боїв у Мощуні урочисто отримав статус легіонера Центурії за проявлену мужність, гідність та стійкість.
В серпні 2022 року Мар'ян поїхав на Рівненський полігон для проходження курсу молодого бійця. Пройшовши навчання, разом з побратимами поїхав на звільнення Херсона. Бійці виїжджали на Запорізький напрямок, а саме в Гуляйполе.
Після херсонської кампанії, був залучений до оборони Бахмуту як боєць III гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки I штурмового батальйону III окремої штурмової бригади.
28.11.2022 Мар'ян Сердюк «Марік» героїчно загинув у боротьбі за Велику Україну в бою з російськими ординцями, несучи бойовий комплект побратимам, щоб стримати ворога, який обстрілював позицію з танка.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
显示 1 - 10 共 10
登录以解锁更多功能。