Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Грань
Канал літературного роз'єднання «Грань»
◾️публікуємо [не лише] молодих поетів і поеток
◾️організовуємо події
Зворотній зв'язок: @real_ro, @simbiosisboom, @annazotowaa
Більше: https://linktr.ee/litfringe
◾️публікуємо [не лише] молодих поетів і поеток
◾️організовуємо події
Зворотній зв'язок: @real_ro, @simbiosisboom, @annazotowaa
Більше: https://linktr.ee/litfringe
关联群组
Грань коментарів
3
记录
17.04.202523:59
366订阅者11.08.202423:59
0引用指数14.02.202518:08
403每帖平均覆盖率23.12.202401:17
55广告帖子的平均覆盖率20.04.202523:59
20.78%ER15.02.202523:59
114.81%ERR19.04.202509:00
* * *
Не спиняйте її
Бо вона пам'ятає про цвинтар
І про жито високе вона пам'ятає
Вона засвічує місяць собою
І губами засвічує звуки
Над колискою вашою
Бачу її з плачем
Над домовиною вашою
Бачу її зі сміхом
Лишень тоді
Коли ви засинаєте
Вона від усіх вас щасливіша
На вологім піску танцює
І сьогодні вона відходить від вас танцюючи
І не каже вам прощавайте
Грицько Чубай
#грань_поезії
Не спиняйте її
Бо вона пам'ятає про цвинтар
І про жито високе вона пам'ятає
Вона засвічує місяць собою
І губами засвічує звуки
Над колискою вашою
Бачу її з плачем
Над домовиною вашою
Бачу її зі сміхом
Лишень тоді
Коли ви засинаєте
Вона від усіх вас щасливіша
На вологім піску танцює
І сьогодні вона відходить від вас танцюючи
І не каже вам прощавайте
Грицько Чубай
#грань_поезії
28.03.202510:00
«розслаб щелепу» кажу замість «привіт»
і одразу кусаю себе за язик
німіємо
трава стає колючою
стає навесні сіном споловілою
вчора я сполохала оленя
натягнула зарошену дощем
гілку сосни
я думаю, що самотність має колір бензину
і що аромат нашарпаних квітів
інтенсивніший від тих, зрізаних ножем
самотність це вміння у різкі рухи
фехтування зі світлом
Анна Зотова
#грань_поезії
і одразу кусаю себе за язик
німіємо
трава стає колючою
стає навесні сіном споловілою
вчора я сполохала оленя
натягнула зарошену дощем
гілку сосни
я думаю, що самотність має колір бензину
і що аромат нашарпаних квітів
інтенсивніший від тих, зрізаних ножем
самотність це вміння у різкі рухи
фехтування зі світлом
Анна Зотова
#грань_поезії
30.03.202509:00
***
Приходьте до мене завтра!
Я розкажу вам правду!
Приходьте до мене автра!
Я розкажу вам равду!
Пи одьте о мее авра!
Я оза жу ам аву!
Пи о те о мее ава!
Я оа жу а ау!
И о е о ее аа!
Я оа у а ау!
Юрко Позаяк
#грань_поезії
Приходьте до мене завтра!
Я розкажу вам правду!
Приходьте до мене автра!
Я розкажу вам равду!
Пи одьте о мее авра!
Я оза жу ам аву!
Пи о те о мее ава!
Я оа жу а ау!
И о е о ее аа!
Я оа у а ау!
Юрко Позаяк
#грань_поезії
17.04.202509:00
перегній
назавтра
збери в жменю будь ласка
охри й сієни ґрунту
(вона пахне олією трав
чи трава оліями)
вдягнемося в жменю:
сорочка з блідого коріння
плетена туго;
вологе повітря таке
що його люблять черви;
десь серед них (тож серед нас)
зараз бог смерти –
вслухайся як жує:
десь каркас від птаха
забув прокинутись зранку й
тепер його порожнє тіло
хрустке під вагою бога.
збери в жменю ґрунт
відчуй як воно
бути ґрунтом
Дмитро Вільгоцький
#грань_поезії
назавтра
збери в жменю будь ласка
охри й сієни ґрунту
(вона пахне олією трав
чи трава оліями)
вдягнемося в жменю:
сорочка з блідого коріння
плетена туго;
вологе повітря таке
що його люблять черви;
десь серед них (тож серед нас)
зараз бог смерти –
вслухайся як жує:
десь каркас від птаха
забув прокинутись зранку й
тепер його порожнє тіло
хрустке під вагою бога.
збери в жменю ґрунт
відчуй як воно
бути ґрунтом
Дмитро Вільгоцький
#грань_поезії
27.03.202510:00
тілом дому блукають трухлявих стільців
переламані ноги - мов тілом твоїм
ще учора мої очі руки вуста
а сьогодні прочинене навстіж вікно
ти ще вчора була а сьогодні з вогнем
серед білого дня не знайду не торкнусь
в тілі дому пляшки з недопитим вином
осідлавши столи атакують пітьму
ти ще вчора була а сьогодні вікно
і зачахлі фіалки вистрибують вниз
і за крок від погуби стають воронням
чорним пір’ям стає оксамитовий лист
і уже воронням повертаються в дім
зголодніло кружляють над трупом тепла
бо вогонь уже згас
бо вже настіж вікно
бо тебе вже нема
а ще вчора -
була
Ігор Мітров
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
переламані ноги - мов тілом твоїм
ще учора мої очі руки вуста
а сьогодні прочинене навстіж вікно
ти ще вчора була а сьогодні з вогнем
серед білого дня не знайду не торкнусь
в тілі дому пляшки з недопитим вином
осідлавши столи атакують пітьму
ти ще вчора була а сьогодні вікно
і зачахлі фіалки вистрибують вниз
і за крок від погуби стають воронням
чорним пір’ям стає оксамитовий лист
і уже воронням повертаються в дім
зголодніло кружляють над трупом тепла
бо вогонь уже згас
бо вже настіж вікно
бо тебе вже нема
а ще вчора -
була
Ігор Мітров
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
20.04.202509:00
СВЯТО ВОДИ
Мокрі ще й досі
вузький твій човен -
цілісіньку ніч
я плавав у ньому.
Як зоря вже зійшла
та й розкрилась червоно:
ах, якою водою пречистою
обілляв я тебе!
Чи то паморозь
стала тобі ув очах величезних,
чи то льодом тонким
уся річка взялася?
Віктор Кордун
#грань_поезії
Мокрі ще й досі
вузький твій човен -
цілісіньку ніч
я плавав у ньому.
Як зоря вже зійшла
та й розкрилась червоно:
ах, якою водою пречистою
обілляв я тебе!
Чи то паморозь
стала тобі ув очах величезних,
чи то льодом тонким
уся річка взялася?
Віктор Кордун
#грань_поезії
24.03.202506:46
Вірш про смерть
нічого не відбулося
цілими днями сиджу я
перед аркушем паперу але
нічого не відбувається
Інґер Крістенсен (Данія)
Переклад Юрій Денисів
#грань_переклади
нічого не відбулося
цілими днями сиджу я
перед аркушем паперу але
нічого не відбувається
Інґер Крістенсен (Данія)
Переклад Юрій Денисів
#грань_переклади
03.04.202513:27
чого боїться й на що сподівається квітка латаття
завмерла посеред чорного озера
на дні печери драконової
пелюстки озиваються світлом примарним
коли той вивільняє сльозу
і розходяться кола мов сонне зітхання води
пірнай у скелю випливеш біля квітки
корінь її затискаючи у зубах
ляжеш на листя плескате як втомлений вуж
вдихнеш чорноту і прозрієш
ось воно повного місяця біле латаття
ось вона тепла сльозина першої зірки
ось він на скелі хмарини відбиток крила
перетинчастого
Ірина Божко
#грань_поезії
завмерла посеред чорного озера
на дні печери драконової
пелюстки озиваються світлом примарним
коли той вивільняє сльозу
і розходяться кола мов сонне зітхання води
пірнай у скелю випливеш біля квітки
корінь її затискаючи у зубах
ляжеш на листя плескате як втомлений вуж
вдихнеш чорноту і прозрієш
ось воно повного місяця біле латаття
ось вона тепла сльозина першої зірки
ось він на скелі хмарини відбиток крила
перетинчастого
Ірина Божко
#грань_поезії
01.04.202509:00
Обличчя здаються лігвами.
Очі напроти виразно дивляться
в надто глибоку прірву —
хтось умостився на дні.
Тихо сопе мені в груди. Тихо сопе
мені в шию. І у волоссі сопе.
Аж задираються вуха з кожним
його сопінням.
Я ж убираюся в клапті, зшиті нитками прозрінь:
мощу йому теплі стіни. Мощу йому
теплу стріху, бо замовкаю
на мить, що довжиною в ріку —
в світі найдовшу й найглибшу.
Хай вона довго тече
тілом моїх порожнеч.
Хай вона виллється з вух
з криком тваринним зсередини.
В крихітних тріщинах міст
кволо волочу свій світ:
інколи жити удвох
там аж занадто тісно.
Іванна Шкромида
#грань_поезії
Очі напроти виразно дивляться
в надто глибоку прірву —
хтось умостився на дні.
Тихо сопе мені в груди. Тихо сопе
мені в шию. І у волоссі сопе.
Аж задираються вуха з кожним
його сопінням.
Я ж убираюся в клапті, зшиті нитками прозрінь:
мощу йому теплі стіни. Мощу йому
теплу стріху, бо замовкаю
на мить, що довжиною в ріку —
в світі найдовшу й найглибшу.
Хай вона довго тече
тілом моїх порожнеч.
Хай вона виллється з вух
з криком тваринним зсередини.
В крихітних тріщинах міст
кволо волочу свій світ:
інколи жити удвох
там аж занадто тісно.
Іванна Шкромида
#грань_поезії
25.03.202510:00
•
Місяць
зашитий в підкладку мого пальто
забуває про час
він дивиться фільми
у вигляді непритомних видінь
до нього ніхто не говорить
ніхто не знає
про його місце перебування -
фіктивне викрадення
нічного вогню -
він просто хотів дізнатись
що таке безлюдна самотність.
Аліна Звіздецька
#грань_поезії
Місяць
зашитий в підкладку мого пальто
забуває про час
він дивиться фільми
у вигляді непритомних видінь
до нього ніхто не говорить
ніхто не знає
про його місце перебування -
фіктивне викрадення
нічного вогню -
він просто хотів дізнатись
що таке безлюдна самотність.
Аліна Звіздецька
#грань_поезії
29.03.202510:00
***
Книги сліпнуть від власної темряви,
прочитані – теж,
затуляють гілками світила одна для одної,
а для пам’яті-найди об’єднують наче поверхню потопу
свої подієві сади.
Книги ламаються під власною вагою,
в домашніх бібліотеках чим пахне – чи не кістковим порохом?
На тарілці екслібрису – флейтовий і пташиний
кістковий мозок. Єдина страва,
яку навчився тобі готувати.
Щойно відкриєш книгу –
погляд вибілить сторінки,
на пальці налипне
чорний отруйний пилок,
долинає, минаючи пекло,
до темного лісу Лю Цисіня,
чи до нічного лісу Джуни Барнс,
нам з тобою туди недалечко,
нам світить знадвору липневий сніг
місячного асфальту,
зрозумілий,
неможливий для прочитання,
кохаємось посеред розхристаного мороку,
поки промінь прожектора плечем
впирається в небо, аби втриматись на ногах
Євгеній Півень
#грань_поезії
Книги сліпнуть від власної темряви,
прочитані – теж,
затуляють гілками світила одна для одної,
а для пам’яті-найди об’єднують наче поверхню потопу
свої подієві сади.
Книги ламаються під власною вагою,
в домашніх бібліотеках чим пахне – чи не кістковим порохом?
На тарілці екслібрису – флейтовий і пташиний
кістковий мозок. Єдина страва,
яку навчився тобі готувати.
Щойно відкриєш книгу –
погляд вибілить сторінки,
на пальці налипне
чорний отруйний пилок,
долинає, минаючи пекло,
до темного лісу Лю Цисіня,
чи до нічного лісу Джуни Барнс,
нам з тобою туди недалечко,
нам світить знадвору липневий сніг
місячного асфальту,
зрозумілий,
неможливий для прочитання,
кохаємось посеред розхристаного мороку,
поки промінь прожектора плечем
впирається в небо, аби втриматись на ногах
Євгеній Півень
#грань_поезії
23.03.202511:13
ars poetica
нічне небо над пустелею —
добре тут видивлятися притчі
цю — розповісти на горі
цю — коли піде дощ
а цю відкинути
хоч і добра вона
чи придумати місце собі
неприкаяному:
можливо воно
виявиться в котрійсь із книжок
або за дверима
в які стукав-стукав а ті
виявилися стіною
поезіє
іноді твої двері зачиняються
без попередження
а часом ти притча — добра
хоч і відкинута
Дарина Чупат
#грань_поезії
нічне небо над пустелею —
добре тут видивлятися притчі
цю — розповісти на горі
цю — коли піде дощ
а цю відкинути
хоч і добра вона
чи придумати місце собі
неприкаяному:
можливо воно
виявиться в котрійсь із книжок
або за дверима
в які стукав-стукав а ті
виявилися стіною
поезіє
іноді твої двері зачиняються
без попередження
а часом ти притча — добра
хоч і відкинута
Дарина Чупат
#грань_поезії
08.04.202512:48
*﹏
срачедавці
дико рутинне мистецтво
малюнки там само де паролі
конопляні діпи
опосередкавовий
автомат плюється пластиковими горнятками
кавомет поливає окропом робусти дорожезної через неврожай
крапка з кавою
лацкани просимо
кілоприват/год
тривожний злад
ой у полі verbatim
пачкодзьоб
паморозь у голові
вставні слова виділяються командирами
медичні доїдки
Михайло Жаржайло
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
срачедавці
дико рутинне мистецтво
малюнки там само де паролі
конопляні діпи
опосередкавовий
автомат плюється пластиковими горнятками
кавомет поливає окропом робусти дорожезної через неврожай
крапка з кавою
лацкани просимо
кілоприват/год
тривожний злад
ой у полі verbatim
пачкодзьоб
паморозь у голові
вставні слова виділяються командирами
медичні доїдки
Михайло Жаржайло
#грань_поезії
#грань_поезії_військових
22.03.202510:00
Веснянка
ріки скреснуть
а я - воскресну?
о весно! дай
Назар Гончар
#грань_поезії
ріки скреснуть
а я - воскресну?
о весно! дай
Назар Гончар
#грань_поезії
登录以解锁更多功能。