Закінчили дивитися другий сезон «Severance»? Час шукати паралелі з українською анімацією на нашому ютуб-каналі!
«The animation is mysterious and important»
07.04.202515:17
Ролі Таїсії Литвиненко.
У віці 90 років видатна українська акторка пішла з життя.
15.04.202513:40
Мама мала чоловічий характер, носила пістолет, об'їжджала села верхи — вона була лікарем на п'ять сіл (...)
Мама грала в аматорській опері, чоловічі ролі. Коли мені було три роки, я вперше потрапив на «Ануш» — вірменська класика. І ось я бачу: герой — його як раз грала моя мама — кохає Ануш, а такий собі Мосі чинить йому перешкоди. З-за каменя (тоді я не знав, що це декорація) наш сусід Акоп цілиться в маму. Коли пролунав постріл, мама впала, і я на очах у закляклої няньки, яка привела мене в театр, притьмом метнувся на сцену (...)
Мама мене переконувала, що нічого страшного не відбувається. Але я продовжував її тримати, боячись залишити саму. Коли завісу дали вдруге, на сцені стояли і ридали мати з сином.
В ексклюзивному виданні «Польоти уві сні та наяву» про однойменний magnum opus Романа Гургеновича, режисер ділиться інтимними спогадами про свою маму. Незримий материнський образ стане ключовим для фільму.
Вітаємо Романа Балаяна з 84-річчям! Многая літа!
09.04.202512:37
Вовк жахливий.
26.03.202513:57
«КАМІННИЙ ХРЕСТ» НА ВЕЛИКОМУ ЕКРАНІ
Запрошуємо 30 березня о 15:45 в кінотеатр «Жовтень» дивитися «Камінний хрест» (1968) Леоніда Осики. Фільм представить кінознавець Довженко-Центру Станіслав Битюцький.
Тиха камерна трагедія, яку вважають непохитною класикою українського кіно. Страшна, але дуже красива історія про еміграцію, скомпільована сценаристом Іваном Драчем із різних новел Василя Стефаника та глибоко осмислена «поетом від кіно» Леонідом Осикою.
"...у цьому роуд-муві є верблюд" - фраза, котра мене моментально переконала ввімкнути фільм. Are u kidding? Верблюд на вулицях Києва 😳
Круте кіно, де й кожен інтертитр навіть чистий вайб. Сатиричне документування доби минулого, яке, накладаючись на реальність та сучасність, стає ще більш колючим і досі актуальним.
А ось тут дуже влучне цікаве рев'ю від мого знайомого, яке дає більший політичний контекст фільму, процитую невеликий уривок:
«Шкурник – той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток тощо» – Словник української мови в 11 томах за ред. І. К. Білодіда.
Тлумачення слова шкурник ідеально описує сюжет та концепцію всього фільму. Дія відбувається на фоні Жовтневої революції 1917 року. В цьому середовищі головний герой Апполон Шмигуєв намагається дати раду своєму життю. Коли приходять червоні – він комуніст, приходять білі – імперець, приходять махновці – анархіст. Загалом, як ви розумієте, єдина ідеологія, якої дотримується Шмигуєв, – повний шлунок і набиті кармани. За рахунок того, що головний персонаж приміряє на собі личину всіх трьох протиборчих сил, режисеру Миколі Шпиковському вдається висміяти кожну з них.
#укркіно
28.03.202519:05
Коли вирішив/-ла п'ять хвилин перед сном погортати соцмережі...
❗️Довженко-Центр розпочинає масштабний проєкт дослідження та переосмислення найяскравішої течії української кінематографії — Українського поетичного кіно.
Першим етапом стане ретроспективна програма кінопоказів «Поетичне кіно. Витоки», що складається з фільмів, які стали предтечею бурхливої хвилі 1960-х—1970-х.
Ми поговоримо про межі поетичного та його означення. Через вступні лекції та відкриті дискусії спробуємо підважити та розширити класичний канон течії. Здувши з неї пил, поглянемо через сучасну оптику та європейський контекст.
Покази стануть частиною масштабного вивчення цього феномену Довженко-Центром у 2025 році, який ми визначаємо як рік поетичного кіно.
Запрошуємо на перегляд у Кінолекторій Довженко-Центру з оновленою звуковою системою!
Відкриває ретроспективу стрічка Олександра Довженка «Звенигора» (1928). Її покажемо 9 квітня о 19:00
21 квітня 90-річчя міг би відзначити Олександр Муратов.
До цієї дати ми готували прем'єру «Маленького шкільного оркестру» (1968), знятого ним спільно з Миколою Рашеєвим.
Це яскравий київський фільм-настрій, світла драма про юнацький музичний колектив. Імпровізаційний ритмічний монтаж, мінімальний бюджет і непрофесійні актори-юнаки.
Начебто невинна кіноімпресія так і не змогла пройти повз радянських цензорів: фільм заборонили й знищили більшість копій. Лише у 2010 одна з них знайшлася — і стрічка вперше зустріла свого глядача.
Фото з колекції Кіноархіву Довженко-Центру. Надходження від Олександра Муратова
+3
21.03.202519:29
На фото — неукраїнські фільми українських кінооператорів: «Тахір і Зухра», зафільмований Данилом Демуцьким і «Благання» оператора Олександра Антипенка.
Ці двоє — ланка тривалої лінії тяглості талановитої школи українських кінооператорів, і одні з найяскравіших її представників.
Головними шедеврами Демуцького стали фільми, зняті ним у співавторстві з Олександром Довженком. Антипенка ж найчастіше в Україні згадують як того, хто поставив і врятував від знищення недороблені «Київські фрески» (1968) Сергія Параджанова.
І між ними справді був зв'язок. Про це писав сам Антипенко в статті «Мій Демуцький» для «Искусства кино» (1972, №9):
«Я прийшов працювати на кіностудію художніх фільмів у Києві через рік після смерті Данила Демуцького. Часто чув: ось так зняв би Демуцький; композиція Демуцького; тональність Демуцького; пейзаж, як у Демуцького; фотографія, як у Демуцького; негатив, як у Демуцького; яблуко, як у Демуцького… Демуцький… Демуцький… Демуцький… Хто він? (...)
Багаторазово дивилися "Землю". Шість частин "Землі". Різні копії – кращі, гірші. Мені запам’яталася копія "Землі", зібрана з уцілілих частин, надісланих з усього світу. Копія, надрукована на різних позитивних плівках (...) "Земля" цілий рік віддавала свої плоди (...)
"Танець Василя вночі". Знято у контровому світлі. Ранковий режим. Василь танцює. За ним здіймається курява. Куряву видно на контровому світлі. Курява в ореолі монокля. Курява "Землі" в золотому фонді кіно (...)
Коли дивлюся "Землю", я завжди бачу соняшники кольоровими. Як це зробив Демуцький? Не знаю. Кіносекрет… Я бачу в сучасних фільмах соняшники. Зняті на кольорову плівку. Вони здаються пофарбованими».
Але й Демуцький не з’явився нізвідки. Він зі свого боку згадував вплив оператора Олексія Калюжного. Так само й Антипенко залишив слід не лише як оператор, а й як педагог, що передавав знання наступним поколінням.
Читайте повну статтю, перекладену Марією Тетерук для «Кіно-Театру» (2011, №6).
📽 Національний центр Довженка разом з благодійним фондом «Схід SOS» запускають кіноклуб!
Безкоштовні кінопокази будуть проходити в Запоріжжі, Харкові, Миколаєві, Вінниці, Кропивницькому й Черкасах. Після перегляду учасники обговорять стрічки з кінознавицями.
25.03.202514:13
24 березня був день народження самобутньої української режисерки та художниці анімації Ірини Смирнової.
Дивіться її надзвичайну химерну адаптацію «Кози-Дерези» (1995)
31.03.202508:36
Традиційна суботня екскурсія до Студійних фондів Музею кіно — 5 квітня о 14:00.
Купляйте квитки й отримайте можливість завітати в гості до кіно. Тут ви можете порозглядати технології для створення ігрових, неігрових та анімаційних фільмів із різних епох та країн; реквізит, ляльки, нагороди, кіноперіодику та інші сторони складного й багатогранного синтетичного мистецтва.
Чекаємо на Васильківській, 1!
23.03.202519:13
Збираємо перші проліски і згадуємо про любов із ніжним«Чи вмієте ви жити» (1971) Олександра Муратова.
Шукайте в нашому онлайн-кінотеатрі харківську поетичну мелодраму про кризу в стосунках та на роботі. Любовний трикутник, зафільмований у натхненному французькою новою хвилею стилі, що звинуватили у «буржуазних мотивах» та на десятиліття фактично позбавили свого глядача
01.04.202518:38
Що пропонує вам Довженко-Центр у квітні?
📌5 квітня о 14:00 Екскурсія в Студійні фонди Музею кіно
📌9 квітня о 19:00 Показ: «Звенигора» (1927), реж. Олександр Довженко. З ретроспективи «Українське поетичне кіно. Витоки»
📌12 квітня о 12:00 Дитяча програма «Мистецтво дивитися і розуміти»
📌23 квітня о 19:00 Показ: «Земля» (1930), реж. Олександр Довженко. З ретроспективи «Українське поетичне кіно. Витоки»
📌26 квітня о 12:00 Дитяча програма «Абетка кіномистецтва»
Обирайте те, що вам до вподоби й купляйте квитки за посиланням
Слухайте кінознавицю та керівницю Кіноархіву Довженко-Центру Альону Пензій на Радіо Культура.
До циклу розмов з українськими кінодіяч(к)ами про кіно крізь призму географії з нею спілкувався Юрій Самусенко. «Можна згадати важливий для формування образу Києва фільм "Навесні" Михайла Кауфмана — документаліста, брата Дзиґи Вертова. Якщо Вертов сформував образ ідеалістично-соціалістичного міста у стрічці "Людина з кіноапаратом", то Кауфман створив дуже конкретний образ Києва 20-х років, де ми бачимо, зокрема, як відбуваються весняні паводки, як люди зустрічаються на Володимирській гірці, дивляться на Поділ, обриси якого ми ще впізнаємо, як пробуджується Дніпро (...)
В останні роки, мені здається, виникла тенденція шукати естетику спальних районів, як-от Троєщини чи Осокорків, їхніх багатоповерхівок, що стали відображенням нашого часу. Режисери насамперед ігрового кіно часто саме там шукають натхнення, героїв, які виходять з цього середовища, як вони трансформуються. Документалістам цікаво досліджувати модерністську архітектуру Києва: зокрема, Олексій Радинський зробив уже другий фільм, присвячений "Тарілці" на Либідській».
За посиланням — ще більше про нашу нову програму фільмів до майбутнього Київкінофесту, говорить про Муратову, радянський спадок, останні знахідки, поповнення та новини Довженко-Центру.
Фото: Віледж Україна/Костянтин Гузенко
18.04.202518:42
КОЛЕКЦІЯ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ ЗНОВУ ПОПОВНИЛАСЬ СЕНСАЦІЙНИМИ ЗНАХІДКАМИ!
Кінознавці Алік Дарман і Володимир Прилуцький, які у грудні 2024 знайшли і передали у Фільмофонд Довженко-Центру стрічку «Карл Бруннер» 1936 року, зробили чергове відкриття.
В будівлі Кінотелекомплексу, що відома також як Цех обробки плівки (ЦОП), який є по суті архівом студентських робіт випускників КНУТКіТ, молоді дослідники віднайшли плівкові фільмокопії двох німих стрічок, які, як вважалося, зберігалися лише у російському Госфільмофонді. Справжніми знахідками стали фільми «Трипільська трагедія» Олександра Анода-Анощенка 1926 року і «Секрет рапіду» Павла Долина 1930 року.
«Ці плівки – контратипи, частина комплекту вихідних матеріалів фільму. Саме з них друкують позитивні, прокатні копії. Це унікальний випадок, бо якщо в інших фондах та архівах можемо знаходити позитиви, то комплект вихідних матеріалів до нас потрапляє вкрай рідко. Ми вже поставили в план сканування ці фільми. Тобто незабаром буде можливість переглянути ці унікальні знахідки», – керівниця фільмосховища Довженко-Центру Тетяна Деркач.
Спеціальна подія передачі фільмокопій відбулась у стінах Цеху обробки плівки (ЦОП) КНУТКіТ. На події виступали студенти Алік Дарман і Володимир Прилуцький, керівниця навчально-виробничої майстерні Кінотелекомплексу Вікторія Слопіцька та представниці Довженко-Центру: креативна директорка Олена Гончарук, керівниця Кіноархіву Альона Пензій, керівниця Фільмосховища Тетяна Деркач.
Ще раз дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і завідувачці навчально-виробничої майстерні Кінотелекомплексу Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.
21 квітня 90-річчя міг би відзначити Олександр Муратов.
До цієї дати ми готували прем'єру «Маленького шкільного оркестру» (1968), знятого ним спільно з Миколою Рашеєвим.
Це яскравий київський фільм-настрій, світла драма про юнацький музичний колектив. Імпровізаційний ритмічний монтаж, мінімальний бюджет і непрофесійні актори-юнаки.
Начебто невинна кіноімпресія так і не змогла пройти повз радянських цензорів: фільм заборонили й знищили більшість копій. Лише у 2010 одна з них знайшлася — і стрічка вперше зустріла свого глядача.
Фото з колекції Кіноархіву Довженко-Центру. Надходження від Олександра Муратова
+2
16.04.202517:41
Риплять нудно високі колеса кавказьких арб. Повільною ходою сунуть на гори волохаті буйволи. Абхазець у шапці висунув руку з-під чорної бурки і, здивований, спинив свого худого коня. Небувала картина відбувається за плетеною огорожею.
В українських білих сорочках; з солом'яними українськими брилями, незнайомі люди. Надемський коло сторожки і його обличчя освітлене передсмертною усмішкою. Під рукою оператора Демуцького трискотить Дебрі, а лічильник звучно фіксує метр за метром. Нахилився дід Петро й спитав на незвичній для Кавказа мові — «вмираєш, Семене», і також незвична була відповідь: «вмираю, Петре». Ми знімаємо, нам пощастило наздогнати сонце.
На майданчику «Землі» (1930) Олександра Довженка не обійшлося без пригод: щойно дійшли до ключової сцени смерті діда Семена, листопадова погода перекрила будь-які сподівання на сонце.
Довелося їхати до Сухумі: знімати українське село. Відрядження для журналу «Кіно» (№2, 1930) супроводив яскравим репортажем «Навздогін за сонцем» О. Кесельман. Повна стаття в коментарях.
#кіноперіодика
Приходьте дивитися на українські яблука між персиків Сухумі —
23 квітня о 19:00 продовжимо ретроспективу «Українське поетичне кіно. Витоки» показом «Землі» в Довженко-Центрі. Фільм представить Станіслав Битюцький, музика від ДахаБраха.
Мама мала чоловічий характер, носила пістолет, об'їжджала села верхи — вона була лікарем на п'ять сіл (...)
Мама грала в аматорській опері, чоловічі ролі. Коли мені було три роки, я вперше потрапив на «Ануш» — вірменська класика. І ось я бачу: герой — його як раз грала моя мама — кохає Ануш, а такий собі Мосі чинить йому перешкоди. З-за каменя (тоді я не знав, що це декорація) наш сусід Акоп цілиться в маму. Коли пролунав постріл, мама впала, і я на очах у закляклої няньки, яка привела мене в театр, притьмом метнувся на сцену (...)
Мама мене переконувала, що нічого страшного не відбувається. Але я продовжував її тримати, боячись залишити саму. Коли завісу дали вдруге, на сцені стояли і ридали мати з сином.
В ексклюзивному виданні «Польоти уві сні та наяву» про однойменний magnum opus Романа Гургеновича, режисер ділиться інтимними спогадами про свою маму. Незримий материнський образ стане ключовим для фільму.
Вітаємо Романа Балаяна з 84-річчям! Многая літа!
14.04.202514:54
Не доживши кілька днів до свого 90-річчя, пішов у засвіти український режисер Олександр Муратов.
Серед його фільмів одне з найкращих українських кінематографічних перевідкриттів останніх років — міська поетична мелодрама «Чи вмієте ви жити» (1970); кілька фільмів у співавторстві з Кірою Муратовою, зокрема, «Наш чесний хліб» (1964), трилогія екранізацій Миколи Хвильового і ще з кількадесят зовсім різних робіт.
Незадовго до свого відходу, у 2024 році, Олександр Муратов подбав про збереження своєї колекції: масштабне надходження в Довженко-Центр поповнило колекції нашого Кіноархіву, Музею кіно та Фільмофонду. Серед скарбів — фотографії, диски з фільмами, асамбляжі, афіші, сценарії, книги, листи, монтажні аркуші. Є в Довженко-Центрі й матеріали, передані режисером ще в 2000 та 2003 роках.
Ми продовжуємо опрацьовувати таке важливе поповнення і будемо ділитися з вами його частинами. Світла пам'ять Олександру Ігорьовичу💔
Фото з колекції Кіноархіву Довженко-Центру
+3
11.04.202514:46
«НАШ ЧЕСНИЙ ХЛІБ» ОНЛАЙН
Другий спільний фільм Кіри та Олександра Муратових, який вони зняли 1964 року на Одеській кіностудії, відтепер на Довженко-Центр.Онлайн!
Вимушено взявши до дебютної повнометражної постановки конвенційний соцреалістичний фільм про село, Муратові докорінно змінили його очікувані сценарну, візуальну та режисерську складові. У результаті численних опрацювань молоді автори створили по-справжньому незвичайний і майстерний фільм на основі загальнолюдських питань.
Замість очікуваного успіху, «Наш чесний хліб» викликав скандал. Його декілька разів відмовлялися приймати в Києві та Москві. Тільки на перших етапах вимагали внести близько шістдесяти правок. Переробка розтягнулася на три роки. А коли фільм таки випустили в прокат, він пройшов майже не поміченим і так і залишився одним із найменш відомих робіт у творчості авторів.
«На стикові 90-х я спостерігав за людьми, які мене оточували.Ті, кого я давно знав, змінювалися й ставали невпізнаваними. Значна частина з них чогось досягла в радянські часи. І раптом утратила. А звичка добре жити — лишилася. І вони почали розштовхувати одне одного ліктями, йти навпростець, що називається, по трупах. Час був складний, і швидко можна було зробити кар'єру, стати в чомусь успішним. На пальцях однієї руки можу перерахувати тих, хто залишився собою. Люди переживали метаморфози. Звісно, губили свої обличчя. У переносному значенні — як у житті, буквально — як я це задумав показати в фільмі».
Дивіться на ДЦ.Онлайн «Оберіг» (1991) — химерну екранізацію Володимира Дрозда; фільм Миколи Рашеєва про перевертнів, дуальність ідентичностей і світів, розпад держави, особистості й людських стосунків.
Тим часом обіцяємо, що вже зовсім скоро додамо в наш онлайн-кінотеатр іще один самобутній і прекрасний фільми Миколи Рашеєва🤫👾
08.04.202516:32
Рашеєв крізь десятиріччя
08.04.202512:16
ПРО МИСТЕЦТВО ДЛЯ ДІТЕЙ
У цю суботу, 12 квітня о 12:00 кличемо до нашого Кіноклубу на програму «Як дивитися і розуміти» для дітей 6-8 років.
Тут ми разом спробуємо відшукати універсальні ключі до глибшого сприйняття та розуміння мистецтва. Порівняємо кінокласику з творами живопису, спробуємо сформувати та обґрунтувати свою власну інтерпретацію побаченого.
Продовжуємо читати про «Звенигору» (1927) Олександра Довженка напередодні кінопоказу. Цього разу звернемося до прижиттєвої, ще тоді зовсім свіжої критики — «Етюдів з історії кіна» (1930) Олексія Полторацького.
«Кажуть, що “Звенигору” мали зробити “середнім фільмом”. Вийшов — шедевр (...)
Дуже показовим є те, яким саме способом Ол. Довженко характеризує ту чи ту суспільну добу. Безперечно, тут він знайшов нові, досі незнані способи естетичного впливу (...)
“Звенигору” хтось влучно назвав першим з м о н т о в а н и м українським фільмом. Так, його дійсно змонтовано виключно гостро: особливо цікаво, що режисер відчув потребу, характеризуючи нашу добу протиставити її бурхливий монтаж повільнішій ритміці кадрів попередніх доб (...)
В усій світовій кіно-продукції ми знаємо тільки один фільм, що спромігся порушити псевдокласичну єдність часу, яка досі була за нормативний принцип кіно-мистецтва. Це — знаменитий “Інтолеранс” [“Нетерпимість” — прим. ДЦ] Ґрифітса».
Беріть квитки й приходьте 9 квітня на 19:00 в Кінолекторій Довженко-Центру.
З нетерпінням чекаємо!
07.04.202515:17
Ролі Таїсії Литвиненко.
У віці 90 років видатна українська акторка пішла з життя.
05.04.202517:45
Закінчили дивитися другий сезон «Severance»? Час шукати паралелі з українською анімацією на нашому ютуб-каналі!