На кожній презентації підходять люди і дякують за "політичну позицію". Щоразу я дивуюся, відколи це звичайний здоровий глузд у нас почали вважати "політичною позицією"?
Петро Порошенко оскаржує санкції проти себе у Верховному суді. Вже перше засідання відкрило такий пласт зловживань, невігластва і неприкритої мстивості з боку Зеленського, що це мало б сколихнути суспільство, стати інформаційною бомбою.
Але підозрюю, що цього не буде. В ефір марафону не проникне навіть згадка про цей процес. Суд тягнутиме з розглядом до останнього - наступне засідання відбудеться аж через місяць. Можливо навіть, переведуть у закритий режим, як того вимагає відповідач.
Поки що ми дізналися, що РНБО виконує виключно дорадчі функції. І те, що Зеленський на підставі їхніх дорад наклав санкції на свого головного політичного опонента - їх не стосується.
Також ми почули нове слово у політичному дискурсі: самі санкції, виявляється, були "превентивними". Це як розстріл за наміри, тільки санкції.
Я вдячна Петру Олексійовичу, що він доніс цю справу до суду. Це чималі витрати на юридичний супровід, але важливість справи складно переоцінити.
Звичайно, це матиме міжнародний резонанс, вплине на статус і становище Зеленського.
Нас теж зачепить, ми зусиллями Зеленського і ко з прапора свободи і гідності перетворюємося на недо-автократію, корупційний анклав, де суди стоять на службі режиму, де з неугодними розправляються фізично та юридично.
Але скажіть, що правильніше: бачити, що відбувається, але мовчати, щоб не зіпсувати імідж країни та її президента, чи здіймати галас, вказувати на біду та всіма силами намагатися відмити імідж країни від слідів діяльності її очільника?
Я обираю друге, бо знаю, як швидко і незворотньо може поширюватися прихована гниль. Подивіться на росіян, у них було кілька років, щоб обрати інший шлях розвитку, після чого понеслося і змінити курс стало неможливо.
