政治
Бєнєфіціари влади🇺🇦
政治
06.05.202517:14
05.05.202518:23
Та нормальні кадри працюють на смарагдову владу. Нічого не дивує від часів кума куми Зеленського - Мецгера, який виламував разом із головою служби охорони держбанку руки журналістам і обіцяв їх обнулити. До речі, Мецеру нічого за це не було, суд виявився "печерським".
Тому погроза розбити ₴бало від речника голови КМВА Ткаченка це вже наслідки безкарності і відкритих погроз журналістам, які часто облизували владу замість критики.
І це ще не кінець.
Тому погроза розбити ₴бало від речника голови КМВА Ткаченка це вже наслідки безкарності і відкритих погроз журналістам, які часто облизували владу замість критики.
І це ще не кінець.
04.05.202513:18
Путін в інтерв'ю сказав "примирение с украинской частью российского народа неизбежно".
А наші деякі некомпетентні ЗМІ написали про неминуче перемир'я.
Це яке? Через знищення нашої української ідентичності і визнання нами частиною російської. Так цього не буде, а отже не буде примирення. Це звичайно не означає, що не буде перемир'я.
Щоб закласти передумови для перемир'я, владі потрібно посилити фінансування ЗСУ, змінити підходи в мобілізації, покращити фінансові умови для військових, а також - посилити трек міжнародної дипломатії. Тільки не силами 5-6 менеджерів, а професійних дипломатів.
Звісно, що ми вже понад рік говоримо і про уряд національної єдності, про переформатування коаліції, але це лише слова в пустоту. Зеленський не зацікавлений у зміцненні інших політиків, бо вважає себе єдиним і потужним "батьком нації", що повинен бути при владі.
Ось тому ці внутрішні протиріччя постійно відстрочують можливість завдання болючих ударів ворогу з ціллю посадити його за стіл перемовин. А відповідно влада і так залишається незмінною, а тому зовсім не зацікавлена у перемир'ї, а отже і запуску виборчої системи до проведення повоєнних виборів...
А наші деякі некомпетентні ЗМІ написали про неминуче перемир'я.
Це яке? Через знищення нашої української ідентичності і визнання нами частиною російської. Так цього не буде, а отже не буде примирення. Це звичайно не означає, що не буде перемир'я.
Щоб закласти передумови для перемир'я, владі потрібно посилити фінансування ЗСУ, змінити підходи в мобілізації, покращити фінансові умови для військових, а також - посилити трек міжнародної дипломатії. Тільки не силами 5-6 менеджерів, а професійних дипломатів.
Звісно, що ми вже понад рік говоримо і про уряд національної єдності, про переформатування коаліції, але це лише слова в пустоту. Зеленський не зацікавлений у зміцненні інших політиків, бо вважає себе єдиним і потужним "батьком нації", що повинен бути при владі.
Ось тому ці внутрішні протиріччя постійно відстрочують можливість завдання болючих ударів ворогу з ціллю посадити його за стіл перемовин. А відповідно влада і так залишається незмінною, а тому зовсім не зацікавлена у перемир'ї, а отже і запуску виборчої системи до проведення повоєнних виборів...
02.05.202512:49
Я так розумію, що спрут на місцях у вигляді поліції та ТЦК все таки утворився, а кругова порука виробилася на основі взаємодії цих двох могутніх і владних органів. І цей спрут не скрізь, але у деяких випадках починає працювати проти закону, проти людей.
В Одеській області працівниця поліції збила дитину, бо кермувала "в телефоні". А батька, свідка аварії, що прийшов дізнатися про хід розслідування ДТП, просто забрали ТЦК.
Тут явно зловживання владою у власних інтересах, це має бути покараним. На жаль, таких випадків стає більше, влада не реагує, а таке відчуття, що навіть заохочує. Адже наприклад, нічим не закінчилася історія з розглядом протизаконних дій ТЦК тимчасовою слідчою комісією парламенту. ОП та Зеленський проігнорували висновки комісії і все. Але при цьому твориться беззаконня і хаос, а ставлення суспільства до ТЦК і поліції не покращується.
Я в армії і повірте, те що тут говорять військовослужбовці про діяльність ТЦК та поліції, це зовсім не про схвалення їхньої роботи. Написав м'яко. Військові зовсім не схвалюють ні методів, ні дій ТЦК та поліції і вважають мобілізаційну політику Зеленського провальною. Змінити це влада не намагається, краще випустити позитивних блогерів, вони все виправдають.
В багатьох випадках, як і в даному - виправдання немає і бути не може. Всі, хто порушив закон мають нести відповідальність.
В Одеській області працівниця поліції збила дитину, бо кермувала "в телефоні". А батька, свідка аварії, що прийшов дізнатися про хід розслідування ДТП, просто забрали ТЦК.
Тут явно зловживання владою у власних інтересах, це має бути покараним. На жаль, таких випадків стає більше, влада не реагує, а таке відчуття, що навіть заохочує. Адже наприклад, нічим не закінчилася історія з розглядом протизаконних дій ТЦК тимчасовою слідчою комісією парламенту. ОП та Зеленський проігнорували висновки комісії і все. Але при цьому твориться беззаконня і хаос, а ставлення суспільства до ТЦК і поліції не покращується.
Я в армії і повірте, те що тут говорять військовослужбовці про діяльність ТЦК та поліції, це зовсім не про схвалення їхньої роботи. Написав м'яко. Військові зовсім не схвалюють ні методів, ні дій ТЦК та поліції і вважають мобілізаційну політику Зеленського провальною. Змінити це влада не намагається, краще випустити позитивних блогерів, вони все виправдають.
В багатьох випадках, як і в даному - виправдання немає і бути не може. Всі, хто порушив закон мають нести відповідальність.
30.04.202513:23
转发自:
Сергій Наєв
30.04.202507:05
Мені 55.
І я вперше за все життя відчуваю, що цифри більше не мають жодного значення. Бо кожен день зараз важить більше, ніж цілий рік у мирні часи.
Саме тому, у складі Тактичної групи «Вугледар» ми продовжуємо працювати заради найціннішого — життя наших побратимів. Зокрема сьогодні вчергове передаємо на один зі стабілізаційних пунктів морозильник-підігрівач компонентів крові «Вампір». Він здатний до 12 годин зберігати та транспортувати кров і її компоненти в умовах відсутності живлення.
Лише за останній місяць нашими медичними працівниками проведено 56 трансфузій крові та її компонентів важкопораненим. 56 разів ми давали шанс на життя там, де здавалося, шансів вже не було. 56 разів ми змогли вигризти життя у смерті. Завдяки цьому ми змогли не допустити жодної втрати на етапах евакуації. Ми зменшили ризик ускладнень на 30% у порівнянні з минулим місяцем. І на 100% збільшили віру в те, що ми робимо правильну справу.
Я тут, де кожен день — це виклик, де немає права на помилку, де потрібно вижити, де потрібно берегти інших. І я дивлюся на своїх бойових побратимів і розумію, що моє справжнє багатство не ордени та звання, а ці живі обличчя, ці серця, які продовжують битися. Пишаюся тим, що зміг зберегти в собі не лише навички воїна, а й серце людини.
Я тут. Я тримаю стрій!
Слава Україні!
Разом переможемо!
@SerhiyNaiev
І я вперше за все життя відчуваю, що цифри більше не мають жодного значення. Бо кожен день зараз важить більше, ніж цілий рік у мирні часи.
Саме тому, у складі Тактичної групи «Вугледар» ми продовжуємо працювати заради найціннішого — життя наших побратимів. Зокрема сьогодні вчергове передаємо на один зі стабілізаційних пунктів морозильник-підігрівач компонентів крові «Вампір». Він здатний до 12 годин зберігати та транспортувати кров і її компоненти в умовах відсутності живлення.
Лише за останній місяць нашими медичними працівниками проведено 56 трансфузій крові та її компонентів важкопораненим. 56 разів ми давали шанс на життя там, де здавалося, шансів вже не було. 56 разів ми змогли вигризти життя у смерті. Завдяки цьому ми змогли не допустити жодної втрати на етапах евакуації. Ми зменшили ризик ускладнень на 30% у порівнянні з минулим місяцем. І на 100% збільшили віру в те, що ми робимо правильну справу.
Я тут, де кожен день — це виклик, де немає права на помилку, де потрібно вижити, де потрібно берегти інших. І я дивлюся на своїх бойових побратимів і розумію, що моє справжнє багатство не ордени та звання, а ці живі обличчя, ці серця, які продовжують битися. Пишаюся тим, що зміг зберегти в собі не лише навички воїна, а й серце людини.
Я тут. Я тримаю стрій!
Слава Україні!
Разом переможемо!
@SerhiyNaiev
06.05.202517:14
Корпуси, які могли б бути: як у 2022-му Зеленський заблокував реформу Залужного
У серпні 2022 року, коли Україна стояла на порозі перелому, в штабі Валерія Залужного народилася стратегія, яка могла змінити хід війни, що насувалася. Йшлося не про чергову закупівлю БПЛА чи постачання бронежилетів. Генштаб запропонував повну зміну моделі управління Сухопутними військами: нову ієрархію — корпус-дивізія-бригада. Сучасну, гнучку, адаптовану до масштабної війни. Її підтримали британці й американці. Була пророблена титанічна робота — з логістики, зв'язку, постійного базування, системи управління. Було створено 9-й і 10-й корпуси. ДШВ готувалися до серйозної реформи.
І що далі? Далі — тиша.
Бо реформу заблокували, саме так каже Залужний. І якщо перекласти це з військової на політичну мову — з Банкової дали "стоп". Не публічно, не офіційно, але просто в якийсь момент усе зупинилося. Бо нова система — це розподіл повноважень. Це армія, де не чекають дзвінка "зверху", а діють за планом. А отже — менше ручного керування, менше простору для іміджевого піару і більше складних відповідей на незручні запитання. А головне - швидке розгортання і використання системи сил оборони.
Замість реформованої армії від влади ми отримали декоративні ротації, продовження боротьби з "неправильними генералами" і фокус на телевізійних піар меседжах.
А тоді, влітку 2022-го, ще можна було встигнути. Ще не було виснаження, ще не було критичного дефіциту техніки й людей. Було — бачення, була команда залізного генерала, підтримка партнерів. Не було лише політичної волі.
Чому? Тому що реформа — це втрата контролю для Зеленського. А для влади, яка сприймає будь-яку автономію як загрозу, краще залишити все, як є. Краще стара вертикаль, ніж нова структура. Краще контроль, ніж ефективність.
І от сьогодні травень 2025 року. Війна триває, люди продовжують гинути, а та сама модель корпус-дивізія-бригада реалізується надзвичайно повільно.
Залужний сказав: "Успіх на полі бою завтра залежить від того, наскільки якісно підготуємо органи управління сьогодні". Але сьогодні вже було. У 2022-му. І ми його втратили.
У серпні 2022 року, коли Україна стояла на порозі перелому, в штабі Валерія Залужного народилася стратегія, яка могла змінити хід війни, що насувалася. Йшлося не про чергову закупівлю БПЛА чи постачання бронежилетів. Генштаб запропонував повну зміну моделі управління Сухопутними військами: нову ієрархію — корпус-дивізія-бригада. Сучасну, гнучку, адаптовану до масштабної війни. Її підтримали британці й американці. Була пророблена титанічна робота — з логістики, зв'язку, постійного базування, системи управління. Було створено 9-й і 10-й корпуси. ДШВ готувалися до серйозної реформи.
І що далі? Далі — тиша.
Бо реформу заблокували, саме так каже Залужний. І якщо перекласти це з військової на політичну мову — з Банкової дали "стоп". Не публічно, не офіційно, але просто в якийсь момент усе зупинилося. Бо нова система — це розподіл повноважень. Це армія, де не чекають дзвінка "зверху", а діють за планом. А отже — менше ручного керування, менше простору для іміджевого піару і більше складних відповідей на незручні запитання. А головне - швидке розгортання і використання системи сил оборони.
Замість реформованої армії від влади ми отримали декоративні ротації, продовження боротьби з "неправильними генералами" і фокус на телевізійних піар меседжах.
А тоді, влітку 2022-го, ще можна було встигнути. Ще не було виснаження, ще не було критичного дефіциту техніки й людей. Було — бачення, була команда залізного генерала, підтримка партнерів. Не було лише політичної волі.
Чому? Тому що реформа — це втрата контролю для Зеленського. А для влади, яка сприймає будь-яку автономію як загрозу, краще залишити все, як є. Краще стара вертикаль, ніж нова структура. Краще контроль, ніж ефективність.
І от сьогодні травень 2025 року. Війна триває, люди продовжують гинути, а та сама модель корпус-дивізія-бригада реалізується надзвичайно повільно.
Залужний сказав: "Успіх на полі бою завтра залежить від того, наскільки якісно підготуємо органи управління сьогодні". Але сьогодні вже було. У 2022-му. І ми його втратили.
05.05.202512:41
Аналітичний ресурс "Ціна держави" пише, що їм набридли коментарі, що в Україні існує диктатура і на прикладах і рейтингах показує, що в нас просто гібридний режим).
В Індексі демократії від The Economist ми 92-гі, але маємо статус "гібридного режиму", а не "авторитарного". Вищі ніж Грузія (94), Туреччина (103), Киргизстан (111) чи Казахстан (118).
Дивно звучить від Ціни держави, що в Україні не авторитарний режим, всього лише за крок до нього - гібридний.
Невже вони пропонують нам почекати і перетворитися на справжню автократію?
По особисто моїм відчуттям, ми дійсно за крок до авторитаризму і цей крок може бути зроблений дуже швидко, як тільки влада відчує нову загрозу для себе...
В Індексі демократії від The Economist ми 92-гі, але маємо статус "гібридного режиму", а не "авторитарного". Вищі ніж Грузія (94), Туреччина (103), Киргизстан (111) чи Казахстан (118).
Дивно звучить від Ціни держави, що в Україні не авторитарний режим, всього лише за крок до нього - гібридний.
Невже вони пропонують нам почекати і перетворитися на справжню автократію?
По особисто моїм відчуттям, ми дійсно за крок до авторитаризму і цей крок може бути зроблений дуже швидко, як тільки влада відчує нову загрозу для себе...
04.05.202511:50
Як змінилося управління ОП парламентом за роки повномасштабного вторгнення?
Від початку навали ворога і до середини 2023 року всі голосування легко забезпечувалися голосами коаліції Слуг Народу та ОПЗЖ та навіть опозиції. Корупційні речі і контраверсійні законопроекти - через кулуарні доволенності, папки Татарова, тиск через погрози ОПЗЖ. З опозицією було тяжче домовитися, тому на їхні голоси і не сподівалися.
Трохи згодом тактика Банкової навіть щодо своєї коаліції змінилася і голоси почали виманювати дозволами на виїзд за кордон, опозиції - традиційний тиск із забороною виїзду за кордон.
Потім опозиції і її лідеру - санкції, тиск погрози.
І ось вже потрібно ратифікувати угоду зі США і починається вже публічний тиск Зеленського в основному на Слуг та ОПЗЖ. Бо вже ніякі стимуляційні речі не працюють, тому йдуть фактично прямі погрози ануляцій віз в США. Але це ж зовсім не залежить від Зеленського. Тому виходить, що всі методи та інструменти, які залежали від ОП, себе вичерпали.
Це голосування стане ймовірно останнім, яке зможе організувати ОП, тиснучи на всіх депутатів парламенту. Інструменти в ОП майже скінчилися, а депутатів що не хочуть коритися тиску, шантажу стає все більше.
Від початку навали ворога і до середини 2023 року всі голосування легко забезпечувалися голосами коаліції Слуг Народу та ОПЗЖ та навіть опозиції. Корупційні речі і контраверсійні законопроекти - через кулуарні доволенності, папки Татарова, тиск через погрози ОПЗЖ. З опозицією було тяжче домовитися, тому на їхні голоси і не сподівалися.
Трохи згодом тактика Банкової навіть щодо своєї коаліції змінилася і голоси почали виманювати дозволами на виїзд за кордон, опозиції - традиційний тиск із забороною виїзду за кордон.
Потім опозиції і її лідеру - санкції, тиск погрози.
І ось вже потрібно ратифікувати угоду зі США і починається вже публічний тиск Зеленського в основному на Слуг та ОПЗЖ. Бо вже ніякі стимуляційні речі не працюють, тому йдуть фактично прямі погрози ануляцій віз в США. Але це ж зовсім не залежить від Зеленського. Тому виходить, що всі методи та інструменти, які залежали від ОП, себе вичерпали.
Це голосування стане ймовірно останнім, яке зможе організувати ОП, тиснучи на всіх депутатів парламенту. Інструменти в ОП майже скінчилися, а депутатів що не хочуть коритися тиску, шантажу стає все більше.
02.05.202504:30
Ну от у мене якесь як завжди гидке відчуття сценарної роботи креативного колективу 5-6 менеджерів ОП в зв'язку з подіями останніх днів.
Самі помисліть, а я просто докинув аргументів.
Ми мали би активно обговорювати Угоду між Україною та США. Без перебільшення доленосну, епохальну для нашої країни.
В результаті що ми обговорюємо?
Правильно: замах на Стерненка (без сарказму - дай Боже йому здоров'я) та санкції Арєстовічу, Олешко, Бондаренко.
Не буду оцінювати і аналізувати тут замах, виконавця та дії СБУ, які попередили замах (свої коментарі вже лишив під різними дописами з міні-аналізом відео та подій замаху), але сам факт співпадіння дрібних тригерних подій, що накладаються на найбільш резонансну подію, причому ми ще й дізнаємося, що угоди було 3, а не одна, то це викликає у мене професійний скептицизм.
Ніколи ж такого за цієї влади не було, правда ж).
Нас відволікають від таємних домовленостей про наше майбутнє все ті ж люди, що й у 2019 році. Нічого не змінилося, окрім подій великої руїни, які ці люди за собою притягнули...
Самі помисліть, а я просто докинув аргументів.
Ми мали би активно обговорювати Угоду між Україною та США. Без перебільшення доленосну, епохальну для нашої країни.
В результаті що ми обговорюємо?
Правильно: замах на Стерненка (без сарказму - дай Боже йому здоров'я) та санкції Арєстовічу, Олешко, Бондаренко.
Не буду оцінювати і аналізувати тут замах, виконавця та дії СБУ, які попередили замах (свої коментарі вже лишив під різними дописами з міні-аналізом відео та подій замаху), але сам факт співпадіння дрібних тригерних подій, що накладаються на найбільш резонансну подію, причому ми ще й дізнаємося, що угоди було 3, а не одна, то це викликає у мене професійний скептицизм.
Ніколи ж такого за цієї влади не було, правда ж).
Нас відволікають від таємних домовленостей про наше майбутнє все ті ж люди, що й у 2019 році. Нічого не змінилося, окрім подій великої руїни, які ці люди за собою притягнули...
30.04.202513:23
Який ганебний парадокс: в рідній країні на тебе особистим підписом президента накладають незаконні, превентивні санкції, а потім і визнають людиною з небездоганною діловою репутацією на рівні НБУ, а за кордоном ти дипломат найвищого ґатунку, президент (екс не буває) воюючої країни, який три роки широкомасштабного вторгнення зберігав єдність, готовий був підставляти плече допомоги владі, возив щотижня допомогу ЗСУ, якого поважають і цінують за твою працю на обороноздатність та інтереси країни.
Виходить, що немає пророка у своїй Батьківщині.
Дивно, що з таким підходом ми взагалі вистояли, адже всі дії влади всередині країни були скоріше всупереч інтересам країни, аніж на користь...
Виходить, що немає пророка у своїй Батьківщині.
Дивно, що з таким підходом ми взагалі вистояли, адже всі дії влади всередині країни були скоріше всупереч інтересам країни, аніж на користь...
30.04.202505:29
06.05.202511:50
Може мені хтось пояснить з приводу інформаційного кілерства Яніною Соколовою, яка оголосила про ботоферму опозиційного лідера на Гавела 4: от яка інструкція в роботі журналіста, якщо вона має докази (ну не буде ж без доказів поважний журналіст так просто брехати, правда ж) роботи такої ботоферми?
Мені видається, що у разі отримання доказів журналістом, він має звернутися до Національної поліції України, відділ боротьби з кібезлочинністю, написати заяву та сприяти слідчим діям з ціллю встановлення законності.
А не кричати про ботоферму. Адже це призведе до того, що якщо така ботоферма і працює, то в разі такого публічного викриття, вона припиняє свою діяльність і виїжджає у невідомому напрямку.
Тобто, Соколова таким вчинком сприяла зникненню ботоферми і доказів її існування. Якщо вона була. А якщо її там не було, то Яніна скаже, що ботоферма зникла, бо ж вона її "викрила". Дуже зручно, я вам скажу.
Ось чому я вважаю, що від початку і до кінця - це провокація Соколової проти опозиції. Бо треба, щоб була комплексна атака: незаконні санкції, обмеження волонтерської діяльності, інформаційні атаки.
А взагалі я вже сотні разів писав наскільки це низько і цинічно використовувати воєнний стан, щоб закручувати гайки, переслідувати опозицію та усувати політичних конкурентів...
Мені видається, що у разі отримання доказів журналістом, він має звернутися до Національної поліції України, відділ боротьби з кібезлочинністю, написати заяву та сприяти слідчим діям з ціллю встановлення законності.
А не кричати про ботоферму. Адже це призведе до того, що якщо така ботоферма і працює, то в разі такого публічного викриття, вона припиняє свою діяльність і виїжджає у невідомому напрямку.
Тобто, Соколова таким вчинком сприяла зникненню ботоферми і доказів її існування. Якщо вона була. А якщо її там не було, то Яніна скаже, що ботоферма зникла, бо ж вона її "викрила". Дуже зручно, я вам скажу.
Ось чому я вважаю, що від початку і до кінця - це провокація Соколової проти опозиції. Бо треба, щоб була комплексна атака: незаконні санкції, обмеження волонтерської діяльності, інформаційні атаки.
А взагалі я вже сотні разів писав наскільки це низько і цинічно використовувати воєнний стан, щоб закручувати гайки, переслідувати опозицію та усувати політичних конкурентів...
05.05.202504:18
А ви кажете, що Трамп не дуже й трансформується)
Трамп заявив, що не виключає можливості підписання законопроєкту сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який передбачає посилення санкцій проти РФ.
"Досягнення мирної угоди між Україною та РФ може виявитися неможливим через велику ненависть між сторонами", — Трамп
Ну не знаю. Вже все таки краще - від поширення наративів ворога до хоч часткового усвідомлення, що треба санкції і допомога (нехай і платна, але ж не її блокування).
І це означає, що тиск на путіна продовжиться, тільки в іншій площині - з перемовинами не виходить, переходимо до воєнного тиску до змушування укласти перемир'я...
Трамп заявив, що не виключає можливості підписання законопроєкту сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який передбачає посилення санкцій проти РФ.
"Досягнення мирної угоди між Україною та РФ може виявитися неможливим через велику ненависть між сторонами", — Трамп
Ну не знаю. Вже все таки краще - від поширення наративів ворога до хоч часткового усвідомлення, що треба санкції і допомога (нехай і платна, але ж не її блокування).
І це означає, що тиск на путіна продовжиться, тільки в іншій площині - з перемовинами не виходить, переходимо до воєнного тиску до змушування укласти перемир'я...
03.05.202505:48
01.05.202510:04
Можна звісно сприймати Трампа як зажерливого капіталіста, що руйнує демократичну підтримку США всього світу, але не варто сприймати його цілковитим ідіотом, що у Ватикані не зміг зрозуміти, що Зеленський готовий посунути червоні лінії щодо Криму.
Питання тільки в тому: в замін чого це буде зроблено.
Оскільки угоду США дотиснули і тепер Трамп може записати собі її у досягнення перших ста днів, то ймовірно йдеться про особисті гарантії безпеки для Зеленського і 5-6 менеджерів. Ну і якщо гарантії безпеки для країни не надані, бо обсяг зобов'язань за ними Трамп тягнути не збирається, то дотримання особистих гарантій не коштує Трампу майже нічого.
А от для країни це може коштувати занадто дорого, включаючи питання Криму.
Подивимося, як будуть розвиватися події...
Питання тільки в тому: в замін чого це буде зроблено.
Оскільки угоду США дотиснули і тепер Трамп може записати собі її у досягнення перших ста днів, то ймовірно йдеться про особисті гарантії безпеки для Зеленського і 5-6 менеджерів. Ну і якщо гарантії безпеки для країни не надані, бо обсяг зобов'язань за ними Трамп тягнути не збирається, то дотримання особистих гарантій не коштує Трампу майже нічого.
А от для країни це може коштувати занадто дорого, включаючи питання Криму.
Подивимося, як будуть розвиватися події...
30.04.202509:21
30.04.202505:29
Сьогодні генерал Сергій Наєв святкує 55-річчя.
Це не просто дата — це можливість згадати, хто саме тримав лінію оборони тоді, коли країна стояла за крок від катастрофи. У найважчі моменти генерал Наєв не чекав вказівок — діяв самостійно, рішуче, спираючись на власний досвід і військову інтуїцію.
Коли історія писалася не в кабінетах, а на передовій, Наєв став одним із тих командирів, хто сам приймав рішення. Ще до перших вибухів він наказав висувати війська в райони загрози — крок, що здивував багатьох, але зрештою зірвав плани ворога. Він став єдиним, хто офіційно санкціонував такі дії у перші години загрози, коли ні Генштаб, ні цивільне керівництво ще не діяли рішуче.
Наєв був єдиним командиром, хто наважився письмово (!) дати наказ на висування бригад у райони майбутніх бойових дій.
Цього не зробили ні Генштаб, ні тодішнє керівництво держави.
Не маючи прямих розвідданих — інтуїтивно, досвідом, воєнним чуттям — передбачив: ворог вдарить 24 лютого зранку.
І не просто здогадався — підготувався.
Привів війська у повну бойову готовність.
Мінування Чорного моря, маневри авіації, ППО - саме ці рішення не дали ворогу висадити десант, не дали захопити весь південь.
У координації з Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним та іншими генералами, Наєв забезпечував управління бригадами безпосередньо на місцях, що дозволило у найважчі місяці 2022 року не допустити великих втрат і підготувати умови для майбутніх успішних операцій.
Побачив ключову ціль ворога — Вознесенськ.
І за одну ніч перекинув туди усе необхідне: батальйон 80-ї, авіацію, арту, ракетників. Це не дало рашистам зламати фронт і вийти до Одеси.
Особисто керував бойовими діями з пунктів управління бригад і завдяки цьому в найважчі місяці на Донбасі — квітень-червень 2022 — ми не втратили найбільш боєздатні частини.
На Ізюмському, Білогорівському, Попаснянському напрямках — знищував ворога, вміло управляв військами.
Змусив ворога вичерпати резерви і цим створив умови для майбутнього звільнення Харківщини та частини Луганщини.
Він одним із перших запровадив тактику мобільних вогневих груп — підхід, який став стандартом для сучасних бойових дій.
Тактика, яка тепер стала стандартом. Але тоді це була революція і вона спрацювала.
На півночі — від Волині до Сумщини — в рази посилив фортифікації.
І якщо сьогодні там спокійніше, ніж могло бути — це завдяки тій системній роботі.
А тепер — про сьогодні.
Останні три місяці, за наказом президента та призначенням Міноборони, генерал Наєв командує тактичною групою.
І навіть тут, з новими офіцерами, без попередньої співпраці — він об'єднав, мотивував, змусив працювати як одне ціле.
Налагодив взаємодію між бригадами: від спільної розвідки, мінування, використання БПЛА, артилерії — скоординовано, чітко, ефективно.
Такого рівня злагодженості немає в жодному іншому ОТУ, жодній іншій ТГр на ОСУВ "Хортиця".
Завдяки цій роботі: ворог несе колосальні втрати, не може реалізувати жоден серйозний наступ. Ефективність нашої розвідки та вогневого ураження — зросла в рази.
Завдяки співпраці з бізнесом та волонтерами Наєв забезпечує підрозділи дронами, автівками, медичним обладнанням.
І кожен комбриг знає: якщо звернешся до Наєва — він допоможе, але і спитає. Жорстко, по-справжньому, бо це війна, а не гра, як багатьом видається.
За якихось три місяці — згуртував навколо себе людей, підняв боєздатність, покращив управління, вивів підрозділи на інший рівень.
І зроблено це від душі — як воїн, як офіцер, як командир.
Наєв залишився вірним присязі, не заховався у тіні.
Він на передку, там, де боляче. Там, де вирішується доля України.
З ювілеєм, Генерале!
Із шаною — від тих, хто знає правду.
Це не просто дата — це можливість згадати, хто саме тримав лінію оборони тоді, коли країна стояла за крок від катастрофи. У найважчі моменти генерал Наєв не чекав вказівок — діяв самостійно, рішуче, спираючись на власний досвід і військову інтуїцію.
Коли історія писалася не в кабінетах, а на передовій, Наєв став одним із тих командирів, хто сам приймав рішення. Ще до перших вибухів він наказав висувати війська в райони загрози — крок, що здивував багатьох, але зрештою зірвав плани ворога. Він став єдиним, хто офіційно санкціонував такі дії у перші години загрози, коли ні Генштаб, ні цивільне керівництво ще не діяли рішуче.
Наєв був єдиним командиром, хто наважився письмово (!) дати наказ на висування бригад у райони майбутніх бойових дій.
Цього не зробили ні Генштаб, ні тодішнє керівництво держави.
Не маючи прямих розвідданих — інтуїтивно, досвідом, воєнним чуттям — передбачив: ворог вдарить 24 лютого зранку.
І не просто здогадався — підготувався.
Привів війська у повну бойову готовність.
Мінування Чорного моря, маневри авіації, ППО - саме ці рішення не дали ворогу висадити десант, не дали захопити весь південь.
У координації з Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним та іншими генералами, Наєв забезпечував управління бригадами безпосередньо на місцях, що дозволило у найважчі місяці 2022 року не допустити великих втрат і підготувати умови для майбутніх успішних операцій.
Побачив ключову ціль ворога — Вознесенськ.
І за одну ніч перекинув туди усе необхідне: батальйон 80-ї, авіацію, арту, ракетників. Це не дало рашистам зламати фронт і вийти до Одеси.
Особисто керував бойовими діями з пунктів управління бригад і завдяки цьому в найважчі місяці на Донбасі — квітень-червень 2022 — ми не втратили найбільш боєздатні частини.
На Ізюмському, Білогорівському, Попаснянському напрямках — знищував ворога, вміло управляв військами.
Змусив ворога вичерпати резерви і цим створив умови для майбутнього звільнення Харківщини та частини Луганщини.
Він одним із перших запровадив тактику мобільних вогневих груп — підхід, який став стандартом для сучасних бойових дій.
Тактика, яка тепер стала стандартом. Але тоді це була революція і вона спрацювала.
На півночі — від Волині до Сумщини — в рази посилив фортифікації.
І якщо сьогодні там спокійніше, ніж могло бути — це завдяки тій системній роботі.
А тепер — про сьогодні.
Останні три місяці, за наказом президента та призначенням Міноборони, генерал Наєв командує тактичною групою.
І навіть тут, з новими офіцерами, без попередньої співпраці — він об'єднав, мотивував, змусив працювати як одне ціле.
Налагодив взаємодію між бригадами: від спільної розвідки, мінування, використання БПЛА, артилерії — скоординовано, чітко, ефективно.
Такого рівня злагодженості немає в жодному іншому ОТУ, жодній іншій ТГр на ОСУВ "Хортиця".
Завдяки цій роботі: ворог несе колосальні втрати, не може реалізувати жоден серйозний наступ. Ефективність нашої розвідки та вогневого ураження — зросла в рази.
Завдяки співпраці з бізнесом та волонтерами Наєв забезпечує підрозділи дронами, автівками, медичним обладнанням.
І кожен комбриг знає: якщо звернешся до Наєва — він допоможе, але і спитає. Жорстко, по-справжньому, бо це війна, а не гра, як багатьом видається.
За якихось три місяці — згуртував навколо себе людей, підняв боєздатність, покращив управління, вивів підрозділи на інший рівень.
І зроблено це від душі — як воїн, як офіцер, як командир.
Наєв залишився вірним присязі, не заховався у тіні.
Він на передку, там, де боляче. Там, де вирішується доля України.
З ювілеєм, Генерале!
Із шаною — від тих, хто знає правду.
06.05.202504:23
Дивно і страшно від ідеалізації позитивними блогерами фотографії Зеленського і українок-біженок, які вимушені були втікати від війни, а тепер працювати на чужині прибиральницями.
Насправді це страшна фотографія, яка показує долю багатьох людей, їхні поневіряння і того, хто дотичний до їхньої долі. Дотичний, бо попри безліч попереджень союзницької розвідки, наш "потужний державник" не зробив при загрозі того, що зробив "барига" Порошенко - не ввів воєнний стан, не перекрнав РНБО навіть у останній день, що загроза не просто на порозі, а вже однією ногою на нашій землі.
Дотичний, бо не ввів наказ про застосування сил оборони, не розпочав завчасно мобілізацію, чим призвів до розвитку подій, що сталися і які привели жінок і його до вчорашньої фотографії.
Чи зможу я колись це забути? Ні. До скону пам'ятатиму всі події, які передували широкомасштабному вторгненню: від закликів до шашликів до "якщо дамо гроші на армію, то не зможемо будувати дороги", від "нагнітання гірше скабєєвої" до "я вам натякав у чорному від Данілова".
На жаль, я злий і пам'ять у мене добре. А в жіночок за кордоном може й не бути такої пам'яті, бо вони вже давно не живуть українським порядком денним і це реальність. Вони не бігають в укриття і не виходять провести в останню путь Героя, що загинув за Україну. У них своє, інше життя. І скоріш за все вони не повернуться в зранену країну, але можу дуже гарно нам наголосувати за тих, хто дотичний до зміни їхньої долі...
Насправді це страшна фотографія, яка показує долю багатьох людей, їхні поневіряння і того, хто дотичний до їхньої долі. Дотичний, бо попри безліч попереджень союзницької розвідки, наш "потужний державник" не зробив при загрозі того, що зробив "барига" Порошенко - не ввів воєнний стан, не перекрнав РНБО навіть у останній день, що загроза не просто на порозі, а вже однією ногою на нашій землі.
Дотичний, бо не ввів наказ про застосування сил оборони, не розпочав завчасно мобілізацію, чим призвів до розвитку подій, що сталися і які привели жінок і його до вчорашньої фотографії.
Чи зможу я колись це забути? Ні. До скону пам'ятатиму всі події, які передували широкомасштабному вторгненню: від закликів до шашликів до "якщо дамо гроші на армію, то не зможемо будувати дороги", від "нагнітання гірше скабєєвої" до "я вам натякав у чорному від Данілова".
На жаль, я злий і пам'ять у мене добре. А в жіночок за кордоном може й не бути такої пам'яті, бо вони вже давно не живуть українським порядком денним і це реальність. Вони не бігають в укриття і не виходять провести в останню путь Героя, що загинув за Україну. У них своє, інше життя. І скоріш за все вони не повернуться в зранену країну, але можу дуже гарно нам наголосувати за тих, хто дотичний до зміни їхньої долі...
04.05.202517:29
Зараз з'явився якийсь просто абсурдний наратив: війна це наслідок дій Порошенка і Мінських угод.
Це пишуть люди, які для припинення "злочинної діяльності" і війни обрали неофіта Зеленського, що підписав формулу Штанмаєра, відводив війська, розміновував території, скорочував темпи переозброєння та зрештою спускав гроші на велике крадівництво. А для практичного відпрацювання Мінських угод, які виявляється не працювали у варіанті, підписаному попередньою владою, і путін не міг нам втюхати гнійник лднр, були плідні оманські, парижські та інші перемовини.
Виходить зупинити війну взявся Зеленський, але не впорався, а винен все одно Порох.
Але люди без критичного мислення нехай просто зададуть собі питання: якщо останні три роки до широкомасштабного вторгнення і три роки після Зеленський і 5-6 менеджерів займаються міжнародною політикою і не мають жодних миротворчих результатів, як обіцяли, то хто відповідальний за те, в якому стані країна?
Патологічна ненависть наглухо закриває людям можливість критично мислити і навіть елементарно логічно. Ось що дивно в нашій ситуації. І ці люди спробують повторити свій успіх 2019 року на емоційних, нелогічних основах свого мислення...
Це пишуть люди, які для припинення "злочинної діяльності" і війни обрали неофіта Зеленського, що підписав формулу Штанмаєра, відводив війська, розміновував території, скорочував темпи переозброєння та зрештою спускав гроші на велике крадівництво. А для практичного відпрацювання Мінських угод, які виявляється не працювали у варіанті, підписаному попередньою владою, і путін не міг нам втюхати гнійник лднр, були плідні оманські, парижські та інші перемовини.
Виходить зупинити війну взявся Зеленський, але не впорався, а винен все одно Порох.
Але люди без критичного мислення нехай просто зададуть собі питання: якщо останні три роки до широкомасштабного вторгнення і три роки після Зеленський і 5-6 менеджерів займаються міжнародною політикою і не мають жодних миротворчих результатів, як обіцяли, то хто відповідальний за те, в якому стані країна?
Патологічна ненависть наглухо закриває людям можливість критично мислити і навіть елементарно логічно. Ось що дивно в нашій ситуації. І ці люди спробують повторити свій успіх 2019 року на емоційних, нелогічних основах свого мислення...
03.05.202505:48
Знаю, що тема Трампа, окрім хейтингу його і звеличення при цьому супротиву Зеленським, не викликає особливих емоцій в Фейсбук сегменті, але я все таки напишу, що пацієнт Трамп, який часто поширював дуже близькі ворогові наративи, почав всій шлях трансформації і ймовірно - переусвідомлення.
Доказами цього можуть бути і його слова, що путін зупинись бити ракетами по мирних містах, коли ми намагаємося домовитися про припинення вогню, і також підготовлений на підпис Трампу пакет нових санкцій щодо рф.
Також доказом може бути і погодження Україні нового платного пакету допомоги на 310 млн доларів.
Чи свідчить це про те, що пацієнт пішов на одужання, я не знаю. Але знаю, що політика не робиться в білих рукавичках і що питання компромісів має межу, перш за все терпіння.
Тому з обережним оптимізмом можемо говорити, що Трамп почав розуміти суть цієї війни від путіна і необхідність підтримки України.
Тому не все втрачено в стосунках з Трампом, потрібно просто відмовитися від кварталівсько-гопницької міжнародної політики і довірити рутинну міжнародну роботу професіоналам, а не Єрмаку.
Думаєте впораються?
Доказами цього можуть бути і його слова, що путін зупинись бити ракетами по мирних містах, коли ми намагаємося домовитися про припинення вогню, і також підготовлений на підпис Трампу пакет нових санкцій щодо рф.
Також доказом може бути і погодження Україні нового платного пакету допомоги на 310 млн доларів.
Чи свідчить це про те, що пацієнт пішов на одужання, я не знаю. Але знаю, що політика не робиться в білих рукавичках і що питання компромісів має межу, перш за все терпіння.
Тому з обережним оптимізмом можемо говорити, що Трамп почав розуміти суть цієї війни від путіна і необхідність підтримки України.
Тому не все втрачено в стосунках з Трампом, потрібно просто відмовитися від кварталівсько-гопницької міжнародної політики і довірити рутинну міжнародну роботу професіоналам, а не Єрмаку.
Думаєте впораються?
01.05.202506:07
Коли інвестиція — не лише в економіку, а й частково у суб’єктність. Сьогодні вночі під гул шахедів була підписана Угода про створення Інвестиційного фонду між Україною та США.
Сама Угода про створення Інвестиційного фонду відбудови — річ по-своєму показова. Вона важлива не тим, хто дає гроші, а тим, як їх дають: без боргів, без диктату, без “темників” з боку великих друзів. 50 на 50 — формат, рідкісний не лише у міжнародній політиці, а й у наших внутрішніх справах, де партнерство зазвичай трактується як тиха згода із запропонованими умовами.
Контроль над надрами залишається за Україною. Державні підприємства — не під приватизацію, жодних заплутаних формул, жодних загадкових “інвесторів із майбутнього”. Усе досить прозоро: нові ліцензії — нові доходи — спільний Фонд. США можуть вкладатися фінансово, а можуть й системами ППО. Ми — частиною надходжень від використання ресурсів. Всі інвестиції — виключно в Україну.
Тут цікавіше інше. Документ ніби натякає, що з Україною можна мати справу на умовах поваги. Не як з об’єктом для порятунку чи полігоном для реформ, а як з рівним. Погодьтеся, нечасте ставлення навіть усередині країни, де “рівноправне партнерство” зазвичай означає “ти слухай, а я розповім, що робити”.
Угода ще має пройти парламент. Це, мабуть, буде найскладніший етап. Бо ж коли немає з чого “вичавити на своє”, інтерес до реформ традиційно спадає.
Сама Угода про створення Інвестиційного фонду відбудови — річ по-своєму показова. Вона важлива не тим, хто дає гроші, а тим, як їх дають: без боргів, без диктату, без “темників” з боку великих друзів. 50 на 50 — формат, рідкісний не лише у міжнародній політиці, а й у наших внутрішніх справах, де партнерство зазвичай трактується як тиха згода із запропонованими умовами.
Контроль над надрами залишається за Україною. Державні підприємства — не під приватизацію, жодних заплутаних формул, жодних загадкових “інвесторів із майбутнього”. Усе досить прозоро: нові ліцензії — нові доходи — спільний Фонд. США можуть вкладатися фінансово, а можуть й системами ППО. Ми — частиною надходжень від використання ресурсів. Всі інвестиції — виключно в Україну.
Тут цікавіше інше. Документ ніби натякає, що з Україною можна мати справу на умовах поваги. Не як з об’єктом для порятунку чи полігоном для реформ, а як з рівним. Погодьтеся, нечасте ставлення навіть усередині країни, де “рівноправне партнерство” зазвичай означає “ти слухай, а я розповім, що робити”.
Угода ще має пройти парламент. Це, мабуть, буде найскладніший етап. Бо ж коли немає з чого “вичавити на своє”, інтерес до реформ традиційно спадає.
30.04.202509:21
Сто днів брехні, сто днів невизначеності - сто днів Трампа.
Минає символічна межа — перші сто днів після повернення Дональда Трампа до великої політики. І вже зараз можна сказати головне: у цій адміністрації немає жодної чіткої політичної лінії щодо війни в Україні. Ні стратегічного бачення, ні базового плану, ні навіть примари консенсусу. Є лише невизначеність, і в умовах війни це не просто політична вада, а загроза.
Сполучені Штати — супердержава без чіткої зовнішньої політики. Президент говорить одне, віце-президент — інше, радники — щось зовсім третє. Іноді політику визначають не аналітики, а настрій Трампа за ранковою кавою. Усе зводиться до твіту або телевізійного шоу. Рішення ухвалюються не фактами, а емоціями.
Це дає простір для гри і путін цинічно використовує американську дезорієнтацію. Україна — намагається на тлі хаосу втримати єдність західної коаліції. У центрі всього — боротьба не лише за землю, а й за смтсли, за порядок, у якому цінності не продаються за барель нафти чи новий контракт з китайським підрядником.
Та на фоні американського сум’яття прокидається доволі незграбна Європа. Бо якщо Америка вагається, то Європа починає брати на себе те, чого роками уникала: відповідальність, фінансування виготовлення зброї і своїх збройних сил. Хочеться вірити, що дійсно народжується нова система безпеки. І в її центрі — Україна як партнер.
Нові союзи, спільні програми озброєнь, ріст оборонних бюджетів, політична мобілізація — усе це ми спостерігаємо вже сьогодні. І це відповідь на запитання: що буде, якщо Америка знову повернеться до своєї традиційної ізоляції?
Трамп - той самий політик, який за сто днів встиг лише наговорити, що війна ніколи б не почалася, якби він був при владі. Хоча саме його слабкість і загравання з Кремлем стали однією з причин агресії. Брешe, що саме він озброїв Україну — хоча головна частина летальної допомоги надійшла вже за Байдена. Він наголошує, що готовий зупинити війну — хоча щоразу, коли міг допомогти, саботував підтримку. Зупинка війни допоки була лише проблемою України, а не Трампа і путіна.
Коли він каже, що «путін готовий до компромісу» — він знову говорить неправду. путін готовий лише до затягування й нових ударів. А коли Трамп заявляє, що в України немає козирів — він просто не бачить очевидного: мільйонну армію, стійкість нації, союзників, які попри все не здалися.
І більше того — ми стаємо наріжним каменем нової європейської архітектури безпеки. Трамп цього не розуміє, але світ уже це усвідомив.
Так, попереду у Трампа або відмова від посередництва у переговорах про мир, або посилення тиску на путіна і зміцнення підтримки України.
На шахівниці для Трампа не так багато доступних ходів...
Минає символічна межа — перші сто днів після повернення Дональда Трампа до великої політики. І вже зараз можна сказати головне: у цій адміністрації немає жодної чіткої політичної лінії щодо війни в Україні. Ні стратегічного бачення, ні базового плану, ні навіть примари консенсусу. Є лише невизначеність, і в умовах війни це не просто політична вада, а загроза.
Сполучені Штати — супердержава без чіткої зовнішньої політики. Президент говорить одне, віце-президент — інше, радники — щось зовсім третє. Іноді політику визначають не аналітики, а настрій Трампа за ранковою кавою. Усе зводиться до твіту або телевізійного шоу. Рішення ухвалюються не фактами, а емоціями.
Це дає простір для гри і путін цинічно використовує американську дезорієнтацію. Україна — намагається на тлі хаосу втримати єдність західної коаліції. У центрі всього — боротьба не лише за землю, а й за смтсли, за порядок, у якому цінності не продаються за барель нафти чи новий контракт з китайським підрядником.
Та на фоні американського сум’яття прокидається доволі незграбна Європа. Бо якщо Америка вагається, то Європа починає брати на себе те, чого роками уникала: відповідальність, фінансування виготовлення зброї і своїх збройних сил. Хочеться вірити, що дійсно народжується нова система безпеки. І в її центрі — Україна як партнер.
Нові союзи, спільні програми озброєнь, ріст оборонних бюджетів, політична мобілізація — усе це ми спостерігаємо вже сьогодні. І це відповідь на запитання: що буде, якщо Америка знову повернеться до своєї традиційної ізоляції?
Трамп - той самий політик, який за сто днів встиг лише наговорити, що війна ніколи б не почалася, якби він був при владі. Хоча саме його слабкість і загравання з Кремлем стали однією з причин агресії. Брешe, що саме він озброїв Україну — хоча головна частина летальної допомоги надійшла вже за Байдена. Він наголошує, що готовий зупинити війну — хоча щоразу, коли міг допомогти, саботував підтримку. Зупинка війни допоки була лише проблемою України, а не Трампа і путіна.
Коли він каже, що «путін готовий до компромісу» — він знову говорить неправду. путін готовий лише до затягування й нових ударів. А коли Трамп заявляє, що в України немає козирів — він просто не бачить очевидного: мільйонну армію, стійкість нації, союзників, які попри все не здалися.
І більше того — ми стаємо наріжним каменем нової європейської архітектури безпеки. Трамп цього не розуміє, але світ уже це усвідомив.
Так, попереду у Трампа або відмова від посередництва у переговорах про мир, або посилення тиску на путіна і зміцнення підтримки України.
На шахівниці для Трампа не так багато доступних ходів...
29.04.202518:39
СБУ затримала ключових фігурантів корупційної схеми, пов’язаної з постачанням неякісних і недокомплектованих мін. Серед затриманих Леонід Шиман — генеральний директор підприємства, що стало фігурантом найгучнішої справи в оборонному секторі з початку повномасштабного вторгнення та представники Міноборони.
Протягом останнього року публічна комунікація навколо проблем із мінометними боєприпасами була зосереджена на виправданнях: мовляв, масштабування виробництва неминуче призводить до браку, проблеми є і в імпортних виробників, а скандал — це інструмент політичної боротьби проти влади. Така риторика мала один ефект — зміщення фокусу з реальної суті проблеми.
А суть виявилася гранично простою: класична корупція. Заради зиску під час війни підприємство свідомо економило на комплектуючих, випускаючи мінімально придатні до використання боєприпаси. При цьому йшлося не про одиничні помилки, а про системну схему із завідомо заниженими стандартами якості.
Особливу увагу варто звернути на персоналії. Генеральний директор підприємства Шиман, затриманий СБУ, вже давно фігурує в матеріалах НАБУ. Його репутація в оборонному секторі не була таємницею, і тим не менш, у 2023 році саме йому було довірено контракт на постачання 500 тисяч мін — обсяг, який з самого початку викликав сумніви щодо реалістичності виконання.
Результати таких рішень очевидні: затримки у виробництві снарядів, втрати на фронті, недопоставлені обсяги, які прямо вплинули на боєздатність української армії. Втрачені позиції та людські життя — це пряма відповідальність не лише виконавців схеми, а й тих, хто ухвалював рішення про контракт.
Зараз Мінстратегпром повідомляє про заміну 40 тисяч мін, тоді як СБУ оперує цифрою у 120 тисяч. Ймовірно, йдеться про різні методики обліку. Проте це технічна деталь. Головне — визначити, як такі схеми стали можливими і що потрібно змінити, щоб вони не повторювались.
Корупція в тилу під час війни — це загроза не менш небезпечна, ніж атаки противника. І допоки на такі випадки реагуватимемо лише після розголосу, система залишатиметься вразливою і корупційною.
Протягом останнього року публічна комунікація навколо проблем із мінометними боєприпасами була зосереджена на виправданнях: мовляв, масштабування виробництва неминуче призводить до браку, проблеми є і в імпортних виробників, а скандал — це інструмент політичної боротьби проти влади. Така риторика мала один ефект — зміщення фокусу з реальної суті проблеми.
А суть виявилася гранично простою: класична корупція. Заради зиску під час війни підприємство свідомо економило на комплектуючих, випускаючи мінімально придатні до використання боєприпаси. При цьому йшлося не про одиничні помилки, а про системну схему із завідомо заниженими стандартами якості.
Особливу увагу варто звернути на персоналії. Генеральний директор підприємства Шиман, затриманий СБУ, вже давно фігурує в матеріалах НАБУ. Його репутація в оборонному секторі не була таємницею, і тим не менш, у 2023 році саме йому було довірено контракт на постачання 500 тисяч мін — обсяг, який з самого початку викликав сумніви щодо реалістичності виконання.
Результати таких рішень очевидні: затримки у виробництві снарядів, втрати на фронті, недопоставлені обсяги, які прямо вплинули на боєздатність української армії. Втрачені позиції та людські життя — це пряма відповідальність не лише виконавців схеми, а й тих, хто ухвалював рішення про контракт.
Зараз Мінстратегпром повідомляє про заміну 40 тисяч мін, тоді як СБУ оперує цифрою у 120 тисяч. Ймовірно, йдеться про різні методики обліку. Проте це технічна деталь. Головне — визначити, як такі схеми стали можливими і що потрібно змінити, щоб вони не повторювались.
Корупція в тилу під час війни — це загроза не менш небезпечна, ніж атаки противника. І допоки на такі випадки реагуватимемо лише після розголосу, система залишатиметься вразливою і корупційною.
显示 1 - 24 共 1 976
登录以解锁更多功能。