ОГОЛЕНІ
转发自:
hnizdo
08.05.202510:07
передминулийдикі коти не даються
почухати спину
за ніч пророслі рослини
стрижуться у схиму
небо обвалює стіни —
ніби постійно
бачиш який я спокійний —
наче покійний
ходить за вікнами місяць,
сліпий літописець
вже забуває твої
достопамʼятні риси
плюсквамперфект поцілунків
у темряві висить
між берегів очевидностей
і нісенітниць
я лицемір лицедій
оцинкований дурень
бавиться день чи то тінь —
це все хмари халтурять
нумо продовжимо далі
возводити мури
що нам з того? все мине
решта — література
#ptašyne
转发自:hnizdo
01.05.202511:28
* * *
…і раптом в тебе ввалюється світло
безцеремонно підло як інсульт
як власник що навідався в квартиру
а ти пішов кудись за хлібом чи за молоком
забравши із собою в ирій ключ
якщо впустив — будь добрий —
не канюч
настінне сонце вписане в трикутник
лінивий місяць вписаний в квадрат
так пахне бузиновий сад
так проростає калинова кістка в горлі
так ніч видавлює з грудей хрипкі хорали
так листя падає
а як же пахне бузиновий сад
я дякую за чесність
і так далі…
так значить слухай не перебивай
погані вірші потрапляють в рай
стоїть весна як в принципі повітря
найважче кажуть це завжди почати
а там побачимо між ком і літер:
холодне світло що зненацька сходить
безцеремонно як колишній друг
як свідок виборів обліплений газетами
все інше можна просто проковтнути
як кістку калинову
не помічати як брудні манжети
приховують тремтіння рук
#ptašyne
…і раптом в тебе ввалюється світло
безцеремонно підло як інсульт
як власник що навідався в квартиру
а ти пішов кудись за хлібом чи за молоком
забравши із собою в ирій ключ
якщо впустив — будь добрий —
не канюч
настінне сонце вписане в трикутник
лінивий місяць вписаний в квадрат
так пахне бузиновий сад
так проростає калинова кістка в горлі
так ніч видавлює з грудей хрипкі хорали
так листя падає
а як же пахне бузиновий сад
я дякую за чесність
і так далі…
так значить слухай не перебивай
погані вірші потрапляють в рай
стоїть весна як в принципі повітря
найважче кажуть це завжди почати
а там побачимо між ком і літер:
холодне світло що зненацька сходить
безцеремонно як колишній друг
як свідок виборів обліплений газетами
все інше можна просто проковтнути
як кістку калинову
не помічати як брудні манжети
приховують тремтіння рук
#ptašyne
26.04.202507:50
#cogito
сидів-курив
в очі дим заплив
й заплакав сном гірким як молодий чайний лист біла ніч полин білий день дав думкам думатись очі нахмурились хмари насупили білий цвіт вишні насипали снігу гірку а вітер співав співав сутри в тишу мого балкону і гнувся гібіскус на відстані твоєї руки не дістати не дотерпіти й двох днів на відстані вишні сумні думки дураку в дорогу шипшинову палицю й як смола абрикосове сонце горшину черешні з теплої вулиці на західній околиці міста що тріщинами асфальту кричить як любить своїми метеликами своїми равликами її квітами не менш з тим битим склом кольору блакиті весняного денного неба вимальовує великодні ромби весняні й пісні співають воскресе воскресе кажуть і плачуть дзвенять дзвенять й плачуть
дай бог дай бог тиху ніч тихий
день її очі спів
птахів гомін міст золотий гомін й слав сонце слав золотий промінь слав чорну землю слав
святих своїх слав святих й тихих оголених і німих
місячний пасічнику збирає мед вощатих рамок снів словом своїм серпом-місяцем і йде йде
рахувати зірки на її спині кольору чорного неба
глибокого синього моря й питати як її справи
щоденно золотим сяйвом тисячі зірок морських хвиль подивись він в ранковій росі розмовляє
дзвін золотий квіт кульбабовий мед а над ним німб ожиновий пурпуровий день мармуровий лист подивись він поміж дерев сидить поміж
інжиру чи яблуні на горіховий стовбур сперсь
він дзвенить як тепле повітря скрізь в ньому
крапельками блакить сон випаровується за мить до світанку у момент як його перший вид постає застигає врем'я.
winterspring25.—
сидів-курив
в очі дим заплив
й заплакав сном гірким як молодий чайний лист біла ніч полин білий день дав думкам думатись очі нахмурились хмари насупили білий цвіт вишні насипали снігу гірку а вітер співав співав сутри в тишу мого балкону і гнувся гібіскус на відстані твоєї руки не дістати не дотерпіти й двох днів на відстані вишні сумні думки дураку в дорогу шипшинову палицю й як смола абрикосове сонце горшину черешні з теплої вулиці на західній околиці міста що тріщинами асфальту кричить як любить своїми метеликами своїми равликами її квітами не менш з тим битим склом кольору блакиті весняного денного неба вимальовує великодні ромби весняні й пісні співають воскресе воскресе кажуть і плачуть дзвенять дзвенять й плачуть
дай бог дай бог тиху ніч тихий
день її очі спів
птахів гомін міст золотий гомін й слав сонце слав золотий промінь слав чорну землю слав
святих своїх слав святих й тихих оголених і німих
місячний пасічнику збирає мед вощатих рамок снів словом своїм серпом-місяцем і йде йде
рахувати зірки на її спині кольору чорного неба
глибокого синього моря й питати як її справи
щоденно золотим сяйвом тисячі зірок морських хвиль подивись він в ранковій росі розмовляє
дзвін золотий квіт кульбабовий мед а над ним німб ожиновий пурпуровий день мармуровий лист подивись він поміж дерев сидить поміж
інжиру чи яблуні на горіховий стовбур сперсь
він дзвенить як тепле повітря скрізь в ньому
крапельками блакить сон випаровується за мить до світанку у момент як його перший вид постає застигає врем'я.
winterspring25.—
08.04.202518:37
мертвий південь - B in Minor (Cheryomushky Morning)
++
вже другу весну квітень дарує мені натхнення співати разом із природою.
// april25.-
++
вже другу весну квітень дарує мені натхнення співати разом із природою.
// april25.-
04.04.202510:10
* * *
господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
17.03.202520:12
На честь Всесвітнього дня поезії запрошуємо на літературний вечір у стінах Одеського художнього в суботу, 22 березня!
Слово бринітиме, як хвиля, і огортатиме теплом одеського повітря. Ми зберемося разом, щоб почути голоси поетів, у чиїх рядках оживає наше місто, його люди, їхні думки та історія.
На вечорі прочитають свої тексти:
• Андрій Хаєцький — поет, член Українського ПЕН, автор поетичних збірок «Три крапки» та «ДеЩо»;
• Надія Глушкова — одеська поетка, журналістка;
• Данко Пташиний — поет, богемний скальд третього тисячоліття, князь занедбаних панелек, член «Оголених поетів», співтворець зіну «MUM`ця»;
• Катерина Харченко — одеська поетка, співзасновниця угрупування «Оголені поети», створює поезію раптових закоханостей і саморефлексій, філософські та інтимні замальовки, фіксує моменти степових буднів на березі моря;
• Денис Дмітрієв — поет, музикант, народжений абрикосовим сонцем та теплими літніми зливами; оголений, так само, як і його поезія; мелодекламує світло, ритмізує танок звуків, що летять крізь південний вітер та солону воду.
⏳Коли: 22 березня, 16:00
🏛 Де: Софіївська, 5а
🎟 Вартість: 150/75₴, квитки можна придбати за посиланням або одразу на касі музею.
До зустрічі в ONFAM ❤️
Слово бринітиме, як хвиля, і огортатиме теплом одеського повітря. Ми зберемося разом, щоб почути голоси поетів, у чиїх рядках оживає наше місто, його люди, їхні думки та історія.
На вечорі прочитають свої тексти:
• Андрій Хаєцький — поет, член Українського ПЕН, автор поетичних збірок «Три крапки» та «ДеЩо»;
• Надія Глушкова — одеська поетка, журналістка;
• Данко Пташиний — поет, богемний скальд третього тисячоліття, князь занедбаних панелек, член «Оголених поетів», співтворець зіну «MUM`ця»;
• Катерина Харченко — одеська поетка, співзасновниця угрупування «Оголені поети», створює поезію раптових закоханостей і саморефлексій, філософські та інтимні замальовки, фіксує моменти степових буднів на березі моря;
• Денис Дмітрієв — поет, музикант, народжений абрикосовим сонцем та теплими літніми зливами; оголений, так само, як і його поезія; мелодекламує світло, ритмізує танок звуків, що летять крізь південний вітер та солону воду.
⏳Коли: 22 березня, 16:00
🏛 Де: Софіївська, 5а
🎟 Вартість: 150/75₴, квитки можна придбати за посиланням або одразу на касі музею.
До зустрічі в ONFAM ❤️
06.05.202507:25
Даня тиждень тому :
головне не стать як коцарєв і бородін
Даня через тиждень:
я коцарев і бородін пампадурін бомбоділ
головне не стать як коцарєв і бородін
Даня через тиждень:
я коцарев і бородін пампадурін бомбоділ
转发自:hnizdo
30.04.202509:25
( * )²
НІЧ.
ЗЛИВА.
ПОРОЖНЯ КІМНАТА З СІРИМИ СТІНАМИ.
ВІДЧИНЕНЕ ВІКНО.
НА ВУЛИЦІ — ЗЕЛЕНИЙ АЛЬФАТОР.
АКТ І
ПАЦІЄНТ №1 тримає ПАЦІЄНТА №2 за руку. ПАЦІЄНТ №3 стоїть осторонь. Усі босі. Тиша.
П1:
(смикає П2 за невидимі ниточки)
Пора. Час. Йди. Вихід тут.
(дивиться вниз)
Ти бачиш бак? Він чекає.
(смикає П2 за плечі)
Ти маєш іти.
Може сьогодні.
Може потім.
П2:
(мовчить)
(не пручається)
П3:
(посміхається)
(викидає подушку у вікно)
(викидає годинник у вікно)
(підлабузнюється до П1)
ще викинути?
АКТ ІІ
Все повторюється. Знову ніч. Знову злива. Знову сцена біля вікна.
П1:
(шепоче)
Ми не можемо з цим жити. Ми не можемо з цим не жити.
П3:
(викидає табуретку)
П1:
(хапає П2. Веде до вікна)
(робить павзу, усміхається)
(відпускає П2, кидає на підлогу)
(вилазить на підвіконня)
(дивиться у зал)
Увага.
(стрибає. Тиша)
П3:
(підходить до П2)
(дивиться на нього кілька секунд. Піднімає. Викидає у вікно)
(повільно повертається на місце)
(сідає)
Довга павза. Тиша. Дощ стихає.
АКТ ІІІ
На сцену виходять КОМУНАЛЬНИК №1 і КОМУНАЛЬНИК №2
К1:
забирай
К2:
викидай
(виносять альфатор)
П3:
(на себе)
Тепер нічого не можна викинути.
(П1 і П2 повертаються)
ВСІ:
(без звуку)
(зі смутком)
ЗАВІСА НЕ ОПУСКАЄТЬСЯ.
КІНЕЦЬ.
#ptašyne
НІЧ.
ЗЛИВА.
ПОРОЖНЯ КІМНАТА З СІРИМИ СТІНАМИ.
ВІДЧИНЕНЕ ВІКНО.
НА ВУЛИЦІ — ЗЕЛЕНИЙ АЛЬФАТОР.
АКТ І
ПАЦІЄНТ №1 тримає ПАЦІЄНТА №2 за руку. ПАЦІЄНТ №3 стоїть осторонь. Усі босі. Тиша.
П1:
(смикає П2 за невидимі ниточки)
Пора. Час. Йди. Вихід тут.
(дивиться вниз)
Ти бачиш бак? Він чекає.
(смикає П2 за плечі)
Ти маєш іти.
Може сьогодні.
Може потім.
П2:
(мовчить)
(не пручається)
П3:
(посміхається)
(викидає подушку у вікно)
(викидає годинник у вікно)
(підлабузнюється до П1)
ще викинути?
АКТ ІІ
Все повторюється. Знову ніч. Знову злива. Знову сцена біля вікна.
П1:
(шепоче)
Ми не можемо з цим жити. Ми не можемо з цим не жити.
П3:
(викидає табуретку)
П1:
(хапає П2. Веде до вікна)
(робить павзу, усміхається)
(відпускає П2, кидає на підлогу)
(вилазить на підвіконня)
(дивиться у зал)
Увага.
(стрибає. Тиша)
П3:
(підходить до П2)
(дивиться на нього кілька секунд. Піднімає. Викидає у вікно)
(повільно повертається на місце)
(сідає)
Довга павза. Тиша. Дощ стихає.
АКТ ІІІ
На сцену виходять КОМУНАЛЬНИК №1 і КОМУНАЛЬНИК №2
К1:
забирай
К2:
викидай
(виносять альфатор)
П3:
(на себе)
Тепер нічого не можна викинути.
(П1 і П2 повертаються)
ВСІ:
(без звуку)
(зі смутком)
ЗАВІСА НЕ ОПУСКАЄТЬСЯ.
КІНЕЦЬ.
#ptašyne
转发自:hnizdo
26.04.202506:39
* * *
під ранок сни задушливі й рідкі
пиляться в шафі поль верлен та рільке
ах як красиво пишуться рядки
ах як красиво падає тарілка
і в оці зламком льоду пройнялось
гуде хребет мов зношене фортіссімо
і кожен рух як вивернуте щось
як вивернуте щось і в грудях тисне
нема де сісти тільки білі стіни
жують повітря і гуркоче пам’ять
кричать з-під ніг обвуглені картини
в обійми пальців скочується пам’ять
по дзеркалу розмазується тиша
на шкірі зламані слова і тиша
торкаєш шию а натомість тиша
в себе кричи поки триває
#ptašyne
під ранок сни задушливі й рідкі
пиляться в шафі поль верлен та рільке
ах як красиво пишуться рядки
ах як красиво падає тарілка
і в оці зламком льоду пройнялось
гуде хребет мов зношене фортіссімо
і кожен рух як вивернуте щось
як вивернуте щось і в грудях тисне
нема де сісти тільки білі стіни
жують повітря і гуркоче пам’ять
кричать з-під ніг обвуглені картини
в обійми пальців скочується пам’ять
по дзеркалу розмазується тиша
на шкірі зламані слова і тиша
торкаєш шию а натомість тиша
в себе кричи поки триває
#ptašyne
07.04.202512:20
брязкіт брязкіт і ще раз брязкіт
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
转发自:
mertvovodeň
25.03.202511:19
#kunstobjekt
вакації
вільгла од червеного світла маяка,
сушиш купальник над ватрою.
як заснеш на березі — вкрию тебе
синім зошитом замість покривала.
слухай-но, земле, викуплена за
каністру шабського вина, наперед
посвячена божествам старогрецьким —
затока шипить, мов стара платівка,
тож мені і додати нічого.
потім ти говорила, що з мене не буде
священик — як виявилось, мала рацію.
не можу боятися твоїм страхом, мила —
в мене є свій, залишений праотцями.
вакації
вільгла од червеного світла маяка,
сушиш купальник над ватрою.
як заснеш на березі — вкрию тебе
синім зошитом замість покривала.
слухай-но, земле, викуплена за
каністру шабського вина, наперед
посвячена божествам старогрецьким —
затока шипить, мов стара платівка,
тож мені і додати нічого.
потім ти говорила, що з мене не буде
священик — як виявилось, мала рацію.
не можу боятися твоїм страхом, мила —
в мене є свій, залишений праотцями.
16.03.202514:46
Надія Глушкова, Андрій Хаєцький, угрупування «Оголені поети» у форматі Глядач на сцені в рамках Національного Тижня поезії почитають свою, улюблену й поезію тих, хто вже не з нами. Поговоримо з авторами про роль поезії в часи війни, модеруватиме Світлана Бондар.
А завдяки Маестро Вадиму Бессарабу та неймовірній виконавиці й бандуристці Ользі Леоненко почуємо, як поезія живе в музиці: рядки, сповнені сили та ніжності, переплетуться з мелодіями, щоб зазвучати по-новому.
У час, коли слова набувають ваги сталі, а рими стають відлунням серцебиття країни, будемо раді бачити вас на нашому вечорі поезії. Це буде розмова про силу слова, про біль і надію, про голоси, що не змовкають навіть у темряві.
Вхід вільний, реєстрація обов'язкова за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1C0oF9LoSvKtKWBavrG0C1awtZrbg2_xOzJNEspzKWeg/edit
Приходьте — слухати, відчувати, говорити. Бо поезія жива й цілюща навіть у часи війни.
🔺19 березня 18:00
📍Пастера, 15
А завдяки Маестро Вадиму Бессарабу та неймовірній виконавиці й бандуристці Ользі Леоненко почуємо, як поезія живе в музиці: рядки, сповнені сили та ніжності, переплетуться з мелодіями, щоб зазвучати по-новому.
У час, коли слова набувають ваги сталі, а рими стають відлунням серцебиття країни, будемо раді бачити вас на нашому вечорі поезії. Це буде розмова про силу слова, про біль і надію, про голоси, що не змовкають навіть у темряві.
Вхід вільний, реєстрація обов'язкова за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1C0oF9LoSvKtKWBavrG0C1awtZrbg2_xOzJNEspzKWeg/edit
Приходьте — слухати, відчувати, говорити. Бо поезія жива й цілюща навіть у часи війни.
🔺19 березня 18:00
📍Пастера, 15
04.05.202516:18
Ἀποκάλυψις
\ \ \ \ \ \
\ \ \ \
\ \ \
\ \ \ \ \ \
\ \ \
\ \ \ \ \ \
Дощ стікає конденсатом по стінах міста
Як ліфт у новобудові — гарно, але затісно,
По сходах назовні, та рано або запізно
Арктичний циклон насувається, льодові глиби линуть
Летять наввипередки задорно ручні бойові машини
Б'ється з ними навпомацки п'яна кліматична зміна
Тоне та захлинається в часопросторі Атлантида
Ріки уявних спогадів лишають на склі розводи
Сонце відбивається у краплинах — це жовті води
Льодовик мокрішає, щирить свої принади
Падає водо напів роз / спадом
Крап
Сухі дороги розмиваються в гірські тропки
Солоне море замінюється швидкою річкою
Крап Крап
Дощ спадає сльозами, потом, міськими стоками
Кинутими образами
Невиконаними обіцянками Крап
Крап
Забутий всіма пророками
Схований під номерними знаками
Сенс невгамовно зникає
Розчиняється у калюжах
Шепоче останнє слово
Крап
Крап
Дощ посилюється
Б’ється о вечірнє проміння
Виписує заповіти
Відмолює, відпрацьовує
Повертає свої борги
Крап
Коротке причастя заходу
Весняне всепрощення
Крап
Крап
Крап Крап
І шрами затягуються
Крап
Крап
Крап
Крап Крап
Вода затікає до рота
І більше не доводиться нічого доводити
Дощ сповільнюється
Сходить сонце
Останній льодовик тане
Крап
Крап
Крап-
ка.
Квітень-травень 2025
\ \ \ \ \ \
\ \ \ \
\ \ \
\ \ \ \ \ \
\ \ \
\ \ \ \ \ \
Дощ стікає конденсатом по стінах міста
Як ліфт у новобудові — гарно, але затісно,
По сходах назовні, та рано або запізно
Арктичний циклон насувається, льодові глиби линуть
Летять наввипередки задорно ручні бойові машини
Б'ється з ними навпомацки п'яна кліматична зміна
Тоне та захлинається в часопросторі Атлантида
Ріки уявних спогадів лишають на склі розводи
Сонце відбивається у краплинах — це жовті води
Льодовик мокрішає, щирить свої принади
Падає водо напів роз / спадом
Крап
Сухі дороги розмиваються в гірські тропки
Солоне море замінюється швидкою річкою
Крап Крап
Дощ спадає сльозами, потом, міськими стоками
Кинутими образами
Невиконаними обіцянками Крап
Крап
Забутий всіма пророками
Схований під номерними знаками
Сенс невгамовно зникає
Розчиняється у калюжах
Шепоче останнє слово
Крап
Крап
Дощ посилюється
Б’ється о вечірнє проміння
Виписує заповіти
Відмолює, відпрацьовує
Повертає свої борги
Крап
Коротке причастя заходу
Весняне всепрощення
Крап
Крап
Крап Крап
І шрами затягуються
Крап
Крап
Крап
Крап Крап
Вода затікає до рота
І більше не доводиться нічого доводити
Дощ сповільнюється
Сходить сонце
Останній льодовик тане
Крап
Крап
Крап-
ка.
Квітень-травень 2025
转发自:hnizdo
28.04.202509:02
dadaistischētüden
1
сіль на
столі
навіть чорнило
ДЕ:
2
горнилі <strike>такі</strike> слова Твої
anticipated due to
живий
Ніхто не просить залишити
слів забутих як бути крім
цим світом
бо навіки
тіло яке
Ніхто не просить залишити як
modern art . INSTRUCTION Plug
each pancake . NEWS The
3
море / обличчя кошика він Ніхто
Розсій вишн собі
навіки бо інша рухається
було радій його
до нечітким бо густі
кохана Голос
/ володарювати червоною
просить абрикоси ще
Ти з бо р и буде
що залишити не Розсій
4
повіві отуманними губами вздовж
буду живий коли знову перед
на подивися в мої
буде всієї на подивися в
of
КО передпліччі як колись
#ptašyne
1
сіль на
столі
3/4 рідких унції
— їж! —навіть чорнило
ДЕ:
долиною тіні смертної
2
горнилі <strike>такі</strike> слова Твої
anticipated due to
битися борсатись хлюпатись бурмотіти в
живий
що вже казати про
Ніхто не просить залишити
Plug in the washer and
слів забутих як бути крім
цим світом
Твоїмитоплять кораблі
бо навіки
тіло яке
котяться до смарагдовогоНіхто не просить залишити як
modern art . INSTRUCTION Plug
даремно намагаєшся навести фокус в
each pancake . NEWS The
3
море / обличчя кошика він Ніхто
Розсій вишн собі
навіки бо інша рухається
було радій його
втримати
забутих Об’яв реченьдо нечітким бо густі
кохана Голос
/ володарювати червоною
просить абрикоси ще
Ти з бо р и буде
що залишити не Розсій
і яке
любов4
повіві отуманними губами вздовж
буду живий коли знову перед
two eggs and mix with
на подивися в мої
буде всієї на подивися в
як битися борсатись хлюпатись
of
КО передпліччі як колись
#ptašyne
转发自:mertvovodeň
06.04.202511:01
#kunstobjekt
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
24.03.202514:51
pictura topiaria
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
转发自:mertvovodeň
22.02.202519:20
#kunstobjekt
Сон в макавейську ніч: на Привозі
— розпродаж свячених ножів.
Солом'яні ідоли перед собором.
Пес завмирає посеред дороги:
— Не слухається?
— Ні, всього-на-всього осліп,
наново вчиться всьому, що вмів до того.
Утримай вуха свої від навушників
і вуста свої від голосників.
Прийди і слухай: навчать тебе страху.
Коли побачив я острів твій, сказав:
Господь хранит пришельці
і всі скарги з гарячої лінії задовільняє.
Сон в макавейську ніч: на Привозі
— розпродаж свячених ножів.
Солом'яні ідоли перед собором.
Пес завмирає посеред дороги:
— Не слухається?
— Ні, всього-на-всього осліп,
наново вчиться всьому, що вмів до того.
Утримай вуха свої від навушників
і вуста свої від голосників.
Прийди і слухай: навчать тебе страху.
Коли побачив я острів твій, сказав:
Господь хранит пришельці
і всі скарги з гарячої лінії задовільняє.
转发自:mertvovodeň
02.05.202520:19
#kunstobjekt
весна проїжджає швидше, ніж повторний шлюб: витягни голову до віконця видачі
із впевненістю, що хмарка з тої сторони помітить.
хтось з моїм іменем, мов з дірявим пальто —
мерзне й жалкує, що не у всіх є вино.
ми збузковані, навіть бджоли нас оминають; добре хоча б свято дотримуємося режиму безсоння.
не встиг засвітити — твоє оголене плече засвітилося, наче серпнева затока.
ледве не впав до тої води.
пройдімося потатуйованим полем, зустрінемо веприцю;
хай уві сні хрумкотять паркети, поки
ми стоїмо в довгій черзі за чимось невизначеним.
весна проїжджає швидше, ніж повторний шлюб: витягни голову до віконця видачі
із впевненістю, що хмарка з тої сторони помітить.
хтось з моїм іменем, мов з дірявим пальто —
мерзне й жалкує, що не у всіх є вино.
ми збузковані, навіть бджоли нас оминають; добре хоча б свято дотримуємося режиму безсоння.
не встиг засвітити — твоє оголене плече засвітилося, наче серпнева затока.
ледве не впав до тої води.
пройдімося потатуйованим полем, зустрінемо веприцю;
хай уві сні хрумкотять паркети, поки
ми стоїмо в довгій черзі за чимось невизначеним.
26.04.202520:14
Такі вони сучасні поети: брудні, немиті волоцюги...
08.04.202518:37
05.04.202517:45
ну він і стане як костенко: «ляляля блядь тополя», а людям заходить, людям заходить
20.03.202518:50
21.01.202519:42
одеська партитура
це сталося у брудному пабі на преображенській
з-під столів тхнуло недопалками й кислим пивом
чергова хороша росіянка кутаючись у шаль із газет
пила кріплену хванчкару й доводила шось про ідентичність
я спробував-мо щось сказати здавалося мій голос
щоразу падав між нею та липкою стіною
розмова вже давно була нікому не цікава
як морозиво оточене мурахами
на старенькому екрані позаду неї обдовбаний маск викидав руку вперед
ніби тряс термометр чи
дрочив монобанк чи
пасував блакитний мʼячик у старечі долоні дядька дональда
боже бережи вівіан дженну вілсон
зі сторони бару чулося глухе хрипотіння
здоровань чий шлунок кипів від дешевого пива розведеного рому і ще чогось
що точно не мало заходити всередину
поклявся врятувати цей вечір
всадити його намагалися двоє
один ніби хворий на рак худючий граф орлок і
підсліпуватий набрякший доцент
чеширський кіт який забув на зйомній квартирі зуби
я допив пиво і став дивитись
як здоровань бореться з ламінарним потоком що проситься назовні
він похитнувся
з поламаного крану рота зацебеніло на барну стійку
а втомленощока вусата барменша продовжувала повільно протирати келих
ніби все це велике діяння
частина древнього
ритуалу хай йому
в цьому теж є поезія думав я
йобаний сука мотор прорепетував на диво вправно беззубий доцент
так скрипить гравій коли ним закидають свіжу яму
здоровань зігнувся над стійкою мов кульгава шкапа
його руки стискали дерев’яний край так ніби це рятувальне коло або диск гіакинта або що
сонечко
— прошу?
вигоряє навіть сонечко
здоровань важко підняв камʼяну голову
його очі блищали як розбиті пляшки
він обвів мутним поглядом барменшу хорошу росіянку доцента залишки хванчкари маска морозиво з мурахами
ще рикнув щось нерозбірливе
я зрозумів це як
мені більше нема чим горіти залиште мене у спокої світ це великий компост а ми пліснява що повзе по поверхні й намагається щось сказати десь у ядрі цього великого компосту дихає мʼяке тепло яке зжирає тебе ізсередини
світ це великий компост
величезна купа лайна
добриво для чогось
що ніколи не проросте
навіть граф сука орлок
який раніше всіх мусив зрозуміти ціну вічності
сухотно викашляв дим і сказав
завтра не буде
колись штучний інтелект напише за мене вірш про це
#ptašyne
це сталося у брудному пабі на преображенській
з-під столів тхнуло недопалками й кислим пивом
чергова хороша росіянка кутаючись у шаль із газет
пила кріплену хванчкару й доводила шось про ідентичність
я спробував-мо щось сказати здавалося мій голос
щоразу падав між нею та липкою стіною
розмова вже давно була нікому не цікава
як морозиво оточене мурахами
на старенькому екрані позаду неї обдовбаний маск викидав руку вперед
ніби тряс термометр чи
дрочив монобанк чи
пасував блакитний мʼячик у старечі долоні дядька дональда
боже бережи вівіан дженну вілсон
зі сторони бару чулося глухе хрипотіння
здоровань чий шлунок кипів від дешевого пива розведеного рому і ще чогось
що точно не мало заходити всередину
поклявся врятувати цей вечір
всадити його намагалися двоє
один ніби хворий на рак худючий граф орлок і
підсліпуватий набрякший доцент
чеширський кіт який забув на зйомній квартирі зуби
я допив пиво і став дивитись
як здоровань бореться з ламінарним потоком що проситься назовні
він похитнувся
з поламаного крану рота зацебеніло на барну стійку
а втомленощока вусата барменша продовжувала повільно протирати келих
ніби все це велике діяння
частина древнього
ритуалу хай йому
в цьому теж є поезія думав я
йобаний сука мотор прорепетував на диво вправно беззубий доцент
так скрипить гравій коли ним закидають свіжу яму
здоровань зігнувся над стійкою мов кульгава шкапа
його руки стискали дерев’яний край так ніби це рятувальне коло або диск гіакинта або що
сонечко
— прошу?
вигоряє навіть сонечко
здоровань важко підняв камʼяну голову
його очі блищали як розбиті пляшки
він обвів мутним поглядом барменшу хорошу росіянку доцента залишки хванчкари маска морозиво з мурахами
ще рикнув щось нерозбірливе
я зрозумів це як
мені більше нема чим горіти залиште мене у спокої світ це великий компост а ми пліснява що повзе по поверхні й намагається щось сказати десь у ядрі цього великого компосту дихає мʼяке тепло яке зжирає тебе ізсередини
світ це великий компост
величезна купа лайна
добриво для чогось
що ніколи не проросте
навіть граф сука орлок
який раніше всіх мусив зрозуміти ціну вічності
сухотно викашляв дим і сказав
завтра не буде
колись штучний інтелект напише за мене вірш про це
#ptašyne
显示 1 - 24 共 27
登录以解锁更多功能。