Зʼїж книгу
Аргументовані книжкові відгуки, книжкова поліція та ексклюзив від українських митців 💚
Для зв‘язку — @krilistva
Для зв‘язку — @krilistva
关联群组
З‘їж книгу Chat
14
"Зʼїж книгу" 群组最新帖子
13.05.202515:31
(трошки розбігаються очі щодо того чим зайнятись сьогодні ввечері, ваші варіанти! потрібна допомога!💪)
13.05.202512:05
Для всіх, хто любить біг та книги
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
Ніхто й ніколи не заохочував мене стати письменником, навпаки — від цієї ідеї здебільшого відраджували. Я сам цього хотів — і здійснив своє бажання. Так само ніхто не стане бігуном тільки тому, що хтось дасть йому таку пораду. Люди зазвичай бігають, бо хочуть цього
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
Один, що особливо мені запам'ятався, — це пробіжка 1983 року в Центральному парку з письменником Джоном Ірвінґом. Тоді я перекладав книжку «Випусти ведмедів на волю» і, коли був у Нью-Йорку, попрохав його про інтерв'ю. Він сказав, що зайнятий, але якщо я прийду вранці до Центрального парку, де він бігає, то ми зможемо поговорити на ходу. Бігаючи в парку рано-вранці, ми говорили про все на світі. Я не записував нашу розмову на диктофон і не міг робити нотаток, тож зараз лишився тільки радісний спомин про те, як ми двоє бігаємо на свіжому ранковому повітрі.
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
13.05.202507:35
У 2019 році сталося сенсаційне відкриття: у приватній колекції, що десятиліттями зберігалася в таємниці, було знайдено сотні малюнків Франца Кафки (1883–1924). Більшість із них були створені під час його студентських років (1901–1907) і відкривають нову, раніше невідому грань цього видатного модерніста. Малюнки засвідчують «подвійний талант» Кафки — як письменника й художника — який уперше повноцінно представлено в каталозі, що містить понад 240 ілюстрацій
+2
13.05.202507:35
13.05.202506:30
Анпекінг книжкового подарунку, про який я не мріяла💚
13.05.202506:30
12.05.202519:52
Одеса, 2025💪
12.05.202519:47
Другий том епопеї «У пошуках втраченого часу» у вигляді коміксу (перший тут )
На відміну від першої частини графічного роману, друга вже достатньо сильно скорочена. Комікс починається з поїздки оповідача в Бальбек, проте в першоджерелі це майже середина книги. Енівей – в бажанки!
На четвертій картинці один з улюблених моментів книги, коли оповідач приходить в майстерню до художника:
На відміну від першої частини графічного роману, друга вже достатньо сильно скорочена. Комікс починається з поїздки оповідача в Бальбек, проте в першоджерелі це майже середина книги. Енівей – в бажанки!
На четвертій картинці один з улюблених моментів книги, коли оповідач приходить в майстерню до художника:
Але твори Ельстіра складалися з тих рідкісних моментів, коли природу бачать такою, як вона є, поетично. Однією з найчастіших метафор у маринах, що стояли й висіли в цей час навколо нього, була саме та, якою, порівнюючи землю з морем, він стирав між ними будь-яке розмежування. І це порівняння, мовчазно й невтомно повторюване в одному полотні, уводило в нього багатоманітну й міцну єдність, яка, хоч і не завжди ясно помічена ними, викликала захоплення в деяких шанувальників живопису Ельстіра.
+2
12.05.202519:47
12.05.202506:29
Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях! (Рубрика по понеділках)
На фінішній прямій другого тому «У пошуках втраченого часу» (ще не вирішила, чи буде після нього тайм аут; як ви читали?). Також готую (міні) відгуки на «Арабески» Жадана та мемуари Муракамі
На фінішній прямій другого тому «У пошуках втраченого часу» (ще не вирішила, чи буде після нього тайм аут; як ви читали?). Також готую (міні) відгуки на «Арабески» Жадана та мемуари Муракамі
12.05.202506:29
已删除12.05.202506:31
转发自:
UFO
11.05.202514:00
В Нью Йорку є класний букіністичний магазин під назвою CLIMAX. Давно слідкую за їх інстаграмом і завжди дізнаюсь звідти про стильні видання, на які, здається, ніколи б не натрапила в іншому місці
Так ось. Сьогодні вони обублікували альбом з фотороботами українського митця Бориса Михайлова (💪🇺🇦). Це книга-хроніка розквіту, занепаду й падіння Радянського Союзу та його наслідків, до якої увійшло понад три десятиліття найвпливовіших проєктів
Класна річ!
Так ось. Сьогодні вони обублікували альбом з фотороботами українського митця Бориса Михайлова (💪🇺🇦). Це книга-хроніка розквіту, занепаду й падіння Радянського Союзу та його наслідків, до якої увійшло понад три десятиліття найвпливовіших проєктів
Класна річ!
10.05.202508:05
В травні учасники книжкового клубу Дуа Ліпи будуть читати книгу «Єдина донька» Ґуадалупе Неттель. З тексту анонсу (прочитайте💔):
(книга є і в українському перекладі)
Лаура й Аліна — подруги трохи за тридцять, які живуть у Мехіко. Обидві твердо переконані, що не хочуть мати дітей, вважаючи материнство пасткою патріархату. Та раптом Аліна змінює свою думку. Можливо, ви подумаєте, що саме тут їхні шляхи розходяться, але справжній поворот у цій книзі — несподіваний для всіх.
Життя Аліни перевертається з ніг на голову, коли вона дізнається про важкий медичний діагноз своєї ще ненародженої доньки. Її дружба з Лаурою стає важливішою, ніж будь-коли.
Маленька Інес не помирає, як боялися її батьки, — вона народжується живою, попри всі прогнози. Але ця історія не уникає складних реалій виховання дитини з тяжкими інвалідностями — навпаки, вона зосереджена на піднесеній силі любові, коли батьки починають по-справжньому пізнавати свою доньку. Цей досвід стає трансформаційним для всіх, хто піклується про Інес.
Піклування, у всіх його проявах, зображене в цій книзі надзвичайно чуттєво — чи то Лаура без зайвих слів бере на себе турботу про травмовану дитину по сусідству, чи то голуби на балконі ніжно вирощують зозуленя у своєму гнізді. І, як ви дізнаєтесь, жодна дрібниця не пройде повз увагу голуба!
Ця книга водночас надихає й розриває серце. Якщо ви стикаєтесь із подібними проблемами, читайте її у власному темпі. У своїй основі це історія про різні форми сім’ї, і вона змусила мене замислитися над тим, якою честю є турбота про того, кого ти справді любиш
(книга є і в українському перекладі)
09.05.202509:47
рубрика супер #ЗК_офтоп
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
06.05.202518:18
(всі ми іноді трошки
Педро Паскаль🙂)
Педро Паскаль🙂)
06.05.202505:08
🏆Пулітцерівську премію 2025 отримав Персіваль Еверетт за роман «Джеймс» (який скоро має вийти українською мовою!)
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
12.05.202519:52
Одеса, 2025💪
13.05.202506:30
+3
30.04.202506:43
06.05.202506:29
Анпекінг💚
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
10.05.202508:05
В травні учасники книжкового клубу Дуа Ліпи будуть читати книгу «Єдина донька» Ґуадалупе Неттель. З тексту анонсу (прочитайте💔):
(книга є і в українському перекладі)
Лаура й Аліна — подруги трохи за тридцять, які живуть у Мехіко. Обидві твердо переконані, що не хочуть мати дітей, вважаючи материнство пасткою патріархату. Та раптом Аліна змінює свою думку. Можливо, ви подумаєте, що саме тут їхні шляхи розходяться, але справжній поворот у цій книзі — несподіваний для всіх.
Життя Аліни перевертається з ніг на голову, коли вона дізнається про важкий медичний діагноз своєї ще ненародженої доньки. Її дружба з Лаурою стає важливішою, ніж будь-коли.
Маленька Інес не помирає, як боялися її батьки, — вона народжується живою, попри всі прогнози. Але ця історія не уникає складних реалій виховання дитини з тяжкими інвалідностями — навпаки, вона зосереджена на піднесеній силі любові, коли батьки починають по-справжньому пізнавати свою доньку. Цей досвід стає трансформаційним для всіх, хто піклується про Інес.
Піклування, у всіх його проявах, зображене в цій книзі надзвичайно чуттєво — чи то Лаура без зайвих слів бере на себе турботу про травмовану дитину по сусідству, чи то голуби на балконі ніжно вирощують зозуленя у своєму гнізді. І, як ви дізнаєтесь, жодна дрібниця не пройде повз увагу голуба!
Ця книга водночас надихає й розриває серце. Якщо ви стикаєтесь із подібними проблемами, читайте її у власному темпі. У своїй основі це історія про різні форми сім’ї, і вона змусила мене замислитися над тим, якою честю є турбота про того, кого ти справді любиш
(книга є і в українському перекладі)
13.05.202512:05
Для всіх, хто любить біг та книги
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
Ніхто й ніколи не заохочував мене стати письменником, навпаки — від цієї ідеї здебільшого відраджували. Я сам цього хотів — і здійснив своє бажання. Так само ніхто не стане бігуном тільки тому, що хтось дасть йому таку пораду. Люди зазвичай бігають, бо хочуть цього
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
Один, що особливо мені запам'ятався, — це пробіжка 1983 року в Центральному парку з письменником Джоном Ірвінґом. Тоді я перекладав книжку «Випусти ведмедів на волю» і, коли був у Нью-Йорку, попрохав його про інтерв'ю. Він сказав, що зайнятий, але якщо я прийду вранці до Центрального парку, де він бігає, то ми зможемо поговорити на ходу. Бігаючи в парку рано-вранці, ми говорили про все на світі. Я не записував нашу розмову на диктофон і не міг робити нотаток, тож зараз лишився тільки радісний спомин про те, як ми двоє бігаємо на свіжому ранковому повітрі.
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
05.05.202506:31
Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях. (Рубрика по понеділках)
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
09.05.202509:47
рубрика супер #ЗК_офтоп
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
登录以解锁更多功能。
