8 квітня відзначають Міжнародний день ромів
Міжнародний день ромів відзначається щорічно 8 квітня, дата була обрана на честь Першого всесвітнього конгресу ромів, який відбувся у 1971 році в Лондоні.
Цей захід став важливою віхою в історії ромського народу, оскільки саме тоді прийняли рішення про створення Ромської міжнародної організації та підняли питання про права ромів у світі.
З того часу цей день став символом боротьби за права ромів, за збереження їхньої культури, а також за визнання і повагу до їхнього внеску у світову спадщину.
Цей день нагадує нам про багатство культури, традицій та історії ромського народу. Культура ромів, як і їх мистецтво письма, дуже різноманітна та багата. Це пов’язано з колоритною історією ромів, яка сформувалася через постійні міграції та поширення ромів територіями багатьох країн і складністю етнічного складу цієї нетериторіальної групи.
Ромські письменники то тут, то там виринали у різних куточках світу, як пасіонарні поштовхи, залишаючи по собі помітний слід в культурі не лише своєї етнічної групи, але й роблячи свій внесок у світову культуру.
Попри перешкоди та негативні фактори, ромська мова та література все-таки вижили; не припиняли своєї літературної роботи відома письменниця Сея Стойка (Ceija Stojka) (1933 – 2013), ромський оповідач Йоганн «Калітіч» Хорват (Johann “Kalitsch” Horváth) (1912-1983), сучасні ромські письменники Вальдемар Калінін (1941), Вейло Балтазар (Veijo Baltzar) (1942), Алі Краснічі (Ali Krasnići) (1952), актор, драматург та гітарист Іван Ром-Лебедєв (1903-1991), поет і перекладач Микола Панков (1895-1958), письменник Микола «Ніко» Саткевич (1917–1991), письменник та перекладач Ілля Мазоре (1938-2024) та інші ромські поети, прозаїки, драматурги.
За даними громадських організацій, до війни в Україні проживало від 200 до 400 тисяч ромів, найбільше в Закарпатській і Одеській областях, а наступними за кількістю ромів були Донецька і Харківська області.
Ромські громади мешкають на території сучасної Донецької області вже понад два століття. Вони оселилися тут унаслідок переселень та міграційних хвиль, що відбувалися у XIX–XX століттях.
Точну кількість представників ромської спільноти визначити складно через асиміляційні процеси, однак за різними оцінками їхня чисельність у Донецькій області складає кілька тисяч людей.
На превеликий жаль, у зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, вимушеними переселенцями стали також ромські сім’ї з місць компактного проживання ромської національної спільноти, а саме: м. Бахмут, м. Вугледар, м. Торецьк, м. Часів Яр, м. Краматорськ, Волноваського та Маріупольського районів.
Роми Донецької області зберігають свою самобутню культуру, що включає мову, традиції та звичаї. Вони дотримуються традиційних сімейних цінностей, серед яких - велика повага до старших, шанування родинних зв’язків і збереження звичаїв предків.
Традиційна музика і танці відіграють важливу роль у житті ромів. Вони часто беруть участь у культурних заходах, демонструючи своє мистецтво, яке є невід’ємною частиною їхньої ідентичності. Ремесла, такі як: ковальство, торгівля та ремісництво - також історично були значущими для ромської громади.
Попри численні виклики, ромські меншини в Донецькій області були і залишаються невід’ємною частиною регіону. Збереження їхньої унікальної культури та забезпечення рівних можливостей є важливим кроком до соціальної справедливості та гармонійного співіснування в багатонаціональному суспільстві.
Віримо, що невдовзі на Донеччині знову запанує мир і злагода, а всі національні меншини возз’єднаються в єдиній родині, сповненій взаємоповаги, підтримки та спільного прагнення до щасливого майбуття.
Нехай кожна культура розквітає, збагачуючи наш спільний дім теплом, традиціями та силою єдності! Нехай цей день стане святом взаємоповаги, розуміння та єдності, а також нагадуванням про важливість боротьби за права кожної людини. Адже кожна людина, незалежно від її походження, є прикрасою нашої країни, що у взаємодії створює її європейську симфонію.
