
Реальна Війна

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Анатолий Шарий

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Лёха в Short’ах Long’ует

Україна Сейчас | УС: новини, політика

Славута, Slavuta _ _ _
新闻和媒体
Новини України та міста Славута. Важливa та актуальна інформація для жителів Славутчини.
Зв'язок з адміністрацією каналу @A_Admin_0
Зв'язок з адміністрацією каналу @A_Admin_0
关联群组
СS
Чат
354
新闻和媒体
记录
23.12.202423:59
24.1K订阅者29.02.202423:59
1538引用指数26.10.202323:59
16.3K每帖平均覆盖率01.12.202323:59
9.8K广告帖子的平均覆盖率28.12.202407:15
22.42%ER26.10.202323:59
82.53%ERR





+7
09.04.202519:32
На війні загинув 18-річний захисник Олександр Самойлович зі Славутчини 😭
У ніч з 3 на 4 квітня 2025 року Самойлович Олександр Олександрович загинув у бою. Одразу після 18-річчя він підписав контракт з 1-шим окремим штурмовим батальйоном ім.Дмитра Коцюбайла. Він був націоналістом, палким патріотом. Захоплювався історією України, особливо періодом козаччини й Холодного Яру. Улюблена книга — «Холодний Яр», а на грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання.
Народився захисник 17 вересня 2006 року в місті Славута. Загинув у віці 18 років, захищаючи Україну. Він мріяв повернутися з війни, одружитися зі своєю коханою, мати дітей і виховати їх справжніми українцями. Його найбільша мрія — жити у вільній, незалежній Україні. За цю мрію Сашко віддав власне життя. Вічна пам'ять Герою!
У ніч з 3 на 4 квітня 2025 року Самойлович Олександр Олександрович загинув у бою. Одразу після 18-річчя він підписав контракт з 1-шим окремим штурмовим батальйоном ім.Дмитра Коцюбайла. Він був націоналістом, палким патріотом. Захоплювався історією України, особливо періодом козаччини й Холодного Яру. Улюблена книга — «Холодний Яр», а на грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання.
Народився захисник 17 вересня 2006 року в місті Славута. Загинув у віці 18 років, захищаючи Україну. Він мріяв повернутися з війни, одружитися зі своєю коханою, мати дітей і виховати їх справжніми українцями. Його найбільша мрія — жити у вільній, незалежній Україні. За цю мрію Сашко віддав власне життя. Вічна пам'ять Герою!


10.04.202507:19
ВШАНУЙМО ГЕРОЯ!
Із сумом повідомляємо про те, що в бою за свободу і незалежність України загинув наш земляк, 18-річний солдат Самойлович Олександр Олександрович, 2006 року народження. Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 11 квітня орієнтовно об 11:30 за адресою: вулиця Миру, 19.
Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури. Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 11 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів, - Славутський МВК.
Із сумом повідомляємо про те, що в бою за свободу і незалежність України загинув наш земляк, 18-річний солдат Самойлович Олександр Олександрович, 2006 року народження. Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 11 квітня орієнтовно об 11:30 за адресою: вулиця Миру, 19.
Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури. Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 11 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів, - Славутський МВК.






+6
11.04.202518:09
Славута попрощалася із 18-річним Героєм - Самойлович Олександром 😭
😞 Невимовний біль сьогодні охопив Славуту та всю Україну. 11 квітня віддали шану юному Герою з нашого міста. Війна обірвала його життя. Лише 18 років, у яких жили мрії і рішучість зробити свій вибір — стати на захист України. 💌
🇺🇦 Він вже у 16 років прийшов до лав «Правого Сектору». Не для «галочки», не заради статусу чи фотографій у соцмережах. Він прийшов готувати себе до боротьби з рф. Коли росія розпочала повномасштабну війну, Сашкові було лише 15. Він мріяв стати до лав ЗСУ, але за віком ще не міг. До повноліття готував себе до служби: проходив вишколи, вивчав тактику, медицину, військову справу. На грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання.
🕯️Він мріяв повернутися з війни, одружитися, мати дітей і виховати їх справжніми українцями. А його найбільша мрія — жити у вільній, незалежній Україні. Вічна пам’ять і слава Герою!
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈
😞 Невимовний біль сьогодні охопив Славуту та всю Україну. 11 квітня віддали шану юному Герою з нашого міста. Війна обірвала його життя. Лише 18 років, у яких жили мрії і рішучість зробити свій вибір — стати на захист України. 💌
🇺🇦 Він вже у 16 років прийшов до лав «Правого Сектору». Не для «галочки», не заради статусу чи фотографій у соцмережах. Він прийшов готувати себе до боротьби з рф. Коли росія розпочала повномасштабну війну, Сашкові було лише 15. Він мріяв стати до лав ЗСУ, але за віком ще не міг. До повноліття готував себе до служби: проходив вишколи, вивчав тактику, медицину, військову справу. На грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання.
🕯️Він мріяв повернутися з війни, одружитися, мати дітей і виховати їх справжніми українцями. А його найбільша мрія — жити у вільній, незалежній Україні. Вічна пам’ять і слава Герою!
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈


29.04.202512:29
😱 Торнадо помітили в Старокостянтинові
Україну може накрити хвиля торнадо та смерчів, все через через кліматичні зміни, які зараз відбуваються в країні.


11.04.202512:03
Славутчина втратила чергового захисника на війні 😭
Вкотре чорна хмара смутку нависла над Ганнопільською громадою. Надійшло офіційне підтвердження про загибель нашого воїна – земляка МАРЧУКА БОГДАНА ЮРІЙОВИЧА з села Понора. Життя юного Героя, який вважався безвісти зниклим. Захиснику назавжди 21 рік…
Народився Богдан Юрійович 18 січня 2003 року в селі Понора. Надзвичайно розумний та кмітливий, щирий та чуйний. Саме таким згадують хлопця його вчителі,однокласники, друзі та просто знайомі. А ще «надзвичайно доброзичливий» - всі невтомно повторюють, розповідаючи про Богдана.
Молодий юнак завжди був готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребував. У листопаді 2021 року, підписавши контракт, хлопець приєднався до лав ЗСУ у складі 130 ОРБ м.Дубно. А після повномасштабного вторгнення, мужній, вольовий та незламний, Богдан став на захист Батьківщини. Його боротьба була відчайдушною, гідною, почесною.
Та на жаль, з жовтня місяця 2024 року, Захисник перестав виходити на зв'язок та вважався безвісти зниклим. Рідні чекали бодай найменшої звістки. Сподівалися, очікували, надіялись…Та дива не сталось… Відданий військовій присязі на вірність українському народу, під час виконання бойового завдання, 25 жовтня 2024 року Богдан Юрійович загинув в районі н.п. Обуховка, Глушковського району, Курської області.
Ця клята війна забирає найкращих, нищить цвіт нашої нації.. Тих, хто мав жити, створити сім’ю, виховувати дітей, творити нову квітучу Україну. Клятий ворог обірвав юне життя, невтілені мрії. Проте, він ніколи не зможе забрати пам’ять і вічну шану про Героя, яку ми назавжди збережемо та закарбуємо золотими літерами у своїх серцях. Світла пам’ять і вічна шана Герою!
Вкотре чорна хмара смутку нависла над Ганнопільською громадою. Надійшло офіційне підтвердження про загибель нашого воїна – земляка МАРЧУКА БОГДАНА ЮРІЙОВИЧА з села Понора. Життя юного Героя, який вважався безвісти зниклим. Захиснику назавжди 21 рік…
Народився Богдан Юрійович 18 січня 2003 року в селі Понора. Надзвичайно розумний та кмітливий, щирий та чуйний. Саме таким згадують хлопця його вчителі,однокласники, друзі та просто знайомі. А ще «надзвичайно доброзичливий» - всі невтомно повторюють, розповідаючи про Богдана.
Молодий юнак завжди був готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребував. У листопаді 2021 року, підписавши контракт, хлопець приєднався до лав ЗСУ у складі 130 ОРБ м.Дубно. А після повномасштабного вторгнення, мужній, вольовий та незламний, Богдан став на захист Батьківщини. Його боротьба була відчайдушною, гідною, почесною.
Та на жаль, з жовтня місяця 2024 року, Захисник перестав виходити на зв'язок та вважався безвісти зниклим. Рідні чекали бодай найменшої звістки. Сподівалися, очікували, надіялись…Та дива не сталось… Відданий військовій присязі на вірність українському народу, під час виконання бойового завдання, 25 жовтня 2024 року Богдан Юрійович загинув в районі н.п. Обуховка, Глушковського району, Курської області.
Ця клята війна забирає найкращих, нищить цвіт нашої нації.. Тих, хто мав жити, створити сім’ю, виховувати дітей, творити нову квітучу Україну. Клятий ворог обірвав юне життя, невтілені мрії. Проте, він ніколи не зможе забрати пам’ять і вічну шану про Героя, яку ми назавжди збережемо та закарбуємо золотими літерами у своїх серцях. Світла пам’ять і вічна шана Герою!


08.04.202507:54
Сьогодні відзначається День ТЦК
ТЦК - це не лише про бронежилети й облік. Це про людей, які у складній системі мобілізації й соціального захисту намагаються зберегти порядок і людське обличчя. І хоч часто вони "у тіні", їхня робота - для всієї країни, – повідомили у Міністерстві оборони України
ТЦК - це не лише про бронежилети й облік. Це про людей, які у складній системі мобілізації й соціального захисту намагаються зберегти порядок і людське обличчя. І хоч часто вони "у тіні", їхня робота - для всієї країни, – повідомили у Міністерстві оборони України
13.04.202516:48
🕯 18 років — і ціле життя за Україну віддав Олександр Самойлович
😭 11 квітня у Славуті віддали шану не просто Захиснику, а юному Герою, серце якого палало відвагою, щирим світлом та любов’ю до України. Війна безжально обірвала його життя. Лише вісімнадцять… Вісімнадцять років, у яких жили мрії, трепетні сподівання і рішучість зробити свій вибір — стати на захист рідної землі.
✍️ 25 жовтня 2024 року, у віці 18 років, коли більшість його однолітків лише розпочинали студентське життя, Олександр підписав контракт і став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його називали «ВІНДІР», що скандинавською означає «Воїн». Під час служби мав позивний «Віллі». Юнак пройшов підготовку у Великій Британії, навчав інших, вів побратимів за собою. Йому довіряли навіть ті, хто були вдвічі старші, бо в його очах палав вогонь — вогонь свободи, вогонь непохитної віри.
💔 Олександр жив так, як ми всі мріємо — чесно, гідно, з Ідеєю в серці. І загинув так, як ми всі боїмося — молодим, красивим, усміхненим. Загинув, щоб ми могли жити. Його згадують із теплом усі, хто знав. Бо він був із тих, про кого кажуть: «найкращі йдуть першими». І сьогодні, дивлячись на портрет юного Воїна, ми розуміємо всю гіркоту цих слів.
✉️ Звістка про смерть справжнього Героя облетіла безліч інформаційних ресурсів України. Ось які спогади про нього розмістили у соціальних мережах ті, хто його знав. А також під час громадського прощання.
💬Друзі та колеги з Національно-визвольного руху «Правий Сектор», об’єднані ідеєю націоналізму, написали:
💬 У Славутському ліцеї, де навчався Олександр, згадують:
💬Директор Славутської гімназії №4 Ірина Янісевич:
💬Проректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Кваша:
Пам'ять про Героя житиме в серцях кожного, хто його знав. Бо є люди, які не потребують гучних промов. Їхні вчинки — гучніші за слова. А вчинок Олександра кричить на весь світ — за свободу треба боротися, навіть якщо ціна найвища. Вічна пам’ять і слава Захиснику!
😭 11 квітня у Славуті віддали шану не просто Захиснику, а юному Герою, серце якого палало відвагою, щирим світлом та любов’ю до України. Війна безжально обірвала його життя. Лише вісімнадцять… Вісімнадцять років, у яких жили мрії, трепетні сподівання і рішучість зробити свій вибір — стати на захист рідної землі.
✍️ 25 жовтня 2024 року, у віці 18 років, коли більшість його однолітків лише розпочинали студентське життя, Олександр підписав контракт і став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його називали «ВІНДІР», що скандинавською означає «Воїн». Під час служби мав позивний «Віллі». Юнак пройшов підготовку у Великій Британії, навчав інших, вів побратимів за собою. Йому довіряли навіть ті, хто були вдвічі старші, бо в його очах палав вогонь — вогонь свободи, вогонь непохитної віри.
💔 Олександр жив так, як ми всі мріємо — чесно, гідно, з Ідеєю в серці. І загинув так, як ми всі боїмося — молодим, красивим, усміхненим. Загинув, щоб ми могли жити. Його згадують із теплом усі, хто знав. Бо він був із тих, про кого кажуть: «найкращі йдуть першими». І сьогодні, дивлячись на портрет юного Воїна, ми розуміємо всю гіркоту цих слів.
✉️ Звістка про смерть справжнього Героя облетіла безліч інформаційних ресурсів України. Ось які спогади про нього розмістили у соціальних мережах ті, хто його знав. А також під час громадського прощання.
💬Друзі та колеги з Національно-визвольного руху «Правий Сектор», об’єднані ідеєю націоналізму, написали:
«Він прийшов до нас у 16. Юний, але вже відповідальний, ініціативний. Ми бачили у ньому силу, розум, гідність. Він умів вести за собою. Був вогнем, від якого грілись інші. Олександр не встиг пожити, але встиг стати тим, ким не кожен наважиться стати за все життя – Героєм. Справжнім. Без масок. Без штучного пафосу. Він боявся залишити маму саму. Але пішов — бо знав: його смерть врятує інших. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити. Тепер ми віримо: найкращі — справді йдуть першими. Найкращого з нас — вже нема.»
💬 У Славутському ліцеї, де навчався Олександр, згадують:
«Ще перебуваючи у ліцеї, юнак мріяв продовжити навчання за військовим напрямком. У закладі проявив себе як дуже свідомий, порядний, поміркований, патріотично налаштований хлопець. Він був розумним, сміливим, здатним на відважні рішення, можна сказати, що емоційно «гаряча голова», не боявся брати відповідальність на себе. Навколо Олександра завжди було багато друзів — молодих людей, які розділяли його патріотичні погляди та любов до України».
💬Директор Славутської гімназії №4 Ірина Янісевич:
«Звістка про загибель Олександра стала глибоким болем для всієї нашої спільноти. Ми до останнього не хотіли вірити, що це правда, сподівалися на помилку. Та, на жаль, це — гірка реальність війни. Сашко був не просто випускником — він був особистістю: допитливим, глибоким, з чіткою позицією і філософією здорового життя. Його пам’ятають як інтелектуала, як людину, що мала світле серце й власну думку. Він завжди залишатиметься з нами — у наших спогадах і вдячності. Світла йому пам’ять».
💬Проректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Кваша:
«Ми приїхали сьогодні з Києва делегацією щоби розділити з вами цей скорботний день. У дорозі ми майже не говорили, а за кілька кілометрів до місця сльози вже не стримувалися... Бо горе прийшло не лише у вашу родину — воно торкнулося всього українського народу. Шановні батьки Олександра, попри цей невимовний біль, дозвольте сказати: у цьому горі є і полум’я гордості. Ви виховали сина, яким пишаєтесь не лише ви — ним пишається наш університет, студенти, викладачі, уся Україна».
Пам'ять про Героя житиме в серцях кожного, хто його знав. Бо є люди, які не потребують гучних промов. Їхні вчинки — гучніші за слова. А вчинок Олександра кричить на весь світ — за свободу треба боротися, навіть якщо ціна найвища. Вічна пам’ять і слава Захиснику!


15.04.202511:49
Чергова трагічна звістка надійшла з фронту на Славутчину 😭
💔З сумом повідомляємо: 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області загинув 40-річний мешканець нашого міста, сержант ОЛЕКСАНДР ВЕНГЕРИЦЬ.
🥺 Майже півтора року родина чекала Воїна…Години, дні, місяці болю, неймовірної сили… Життя в постійних муках і розпачі… Життя, сповнене надії і віри.. Але, на превеликий жаль, дива не сталося…
🥀Щирі співчуття родині.
Вічна пам'ять Герою! 🕯️
💔З сумом повідомляємо: 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області загинув 40-річний мешканець нашого міста, сержант ОЛЕКСАНДР ВЕНГЕРИЦЬ.
🥺 Майже півтора року родина чекала Воїна…Години, дні, місяці болю, неймовірної сили… Життя в постійних муках і розпачі… Життя, сповнене надії і віри.. Але, на превеликий жаль, дива не сталося…
🥀Щирі співчуття родині.
Вічна пам'ять Герою! 🕯️


18.04.202514:40
Славутчина втратила чергового захисника на війні 😭
😥 З глибоким сумом та скорботою повідомляємо — на полі бою, в боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини, за наше з вами життя, загинув Воїн Світла, наш незламний Захисник, уродженець села Соснівка— КОРНІЙЧУК МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ. Життя Героя обірвалось в запеклому бою за рідну землю 15 квітня 2025 року, в районі н.п Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
🛡️ Михайло загинув, тримаючи оборону на передовій. Там, де земля дихає вогнем, де кожна хвилина — це бій за майбутнє. Він стояв до останнього. Він не відступив. Він став щитом для всіх нас. І віддав найдорожче — своє життя. Він не мріяв про славу. Він просто не міг стояти осторонь. Війна вирвала його з мирного життя, та не змогла зламати дух.
😓 Це не просто втрата. Це рана, яка болітиме вічно. Клята війна лишила життя турботливого сина та брата, коханого чоловіка, люблячого батька, хорошого друга та вірного побратима. А ще Людину з великим серцем, щирою усмішкою та неймовірною силою волі. Ім’я полеглого Воїна Світла назавжди буде серед тих, хто творив історію ціною власної крові.
💔 Висловлюємо найщиріші співчуття родині Михайла Павловича. Низько схиляємо голови перед подвигом полеглого Захисника! Світла Пам'ять та Вічна Шана!
😥 З глибоким сумом та скорботою повідомляємо — на полі бою, в боротьбі за свободу та незалежність Батьківщини, за наше з вами життя, загинув Воїн Світла, наш незламний Захисник, уродженець села Соснівка— КОРНІЙЧУК МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ. Життя Героя обірвалось в запеклому бою за рідну землю 15 квітня 2025 року, в районі н.п Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
🛡️ Михайло загинув, тримаючи оборону на передовій. Там, де земля дихає вогнем, де кожна хвилина — це бій за майбутнє. Він стояв до останнього. Він не відступив. Він став щитом для всіх нас. І віддав найдорожче — своє життя. Він не мріяв про славу. Він просто не міг стояти осторонь. Війна вирвала його з мирного життя, та не змогла зламати дух.
😓 Це не просто втрата. Це рана, яка болітиме вічно. Клята війна лишила життя турботливого сина та брата, коханого чоловіка, люблячого батька, хорошого друга та вірного побратима. А ще Людину з великим серцем, щирою усмішкою та неймовірною силою волі. Ім’я полеглого Воїна Світла назавжди буде серед тих, хто творив історію ціною власної крові.
💔 Висловлюємо найщиріші співчуття родині Михайла Павловича. Низько схиляємо голови перед подвигом полеглого Захисника! Світла Пам'ять та Вічна Шана!






+5
25.04.202518:06
😭 Славутська громада попрощалася із молодим Захисником Артуром Калюжним
😓 Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом торкнувся Славутської громади. Сьогодні попрощалися із Захисником України – Калюжним Артуром Івановичем, чиє молоде життя обірвала кривава війна. Нашому Герою цього року виповнилося лише 23 роки…
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈
🕯️Вічна і світла пам’ять Герою!
😓 Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом торкнувся Славутської громади. Сьогодні попрощалися із Захисником України – Калюжним Артуром Івановичем, чиє молоде життя обірвала кривава війна. Нашому Герою цього року виповнилося лише 23 роки…
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈
🕯️Вічна і світла пам’ять Герою!


16.04.202508:06
😭 Пам’ятаємо, сумуємо... Герої-земляки, що назавжди залишаться у строю
Війна не лише калічить землю — вона рве на шматки серця. Вона приносить мовчання в оселі й невимовний біль у душі. Сьогодні ми пишемо про тих, хто так і не повернувся на малу батьківщину. Про наших Героїв, чия загибель підтверджена офіційно, але чиї тіла залишилися на полі бою — не повернуті додому через вороже свавілля.
Їх не зустріли рідні, не попрощалася громада. Але ми знаємо — вони вже вдома. У нашій пам’яті. У нашій вдячності. У нашому спільному болі. Їхні імена будуть вписані в Алею Пам’яті «Наші Герої» — і шепіт вітру нестиме ці імена крізь роки.
🕯Косік Владислав Павлович: Солдат. Парашутист-розвідник. 11.06.1981 – 17.03.2022. Владислав народився у селі Миньківці, де з ранніх років пізнавав, що таке праця і любов до рідної землі. Після школи працював на Романінському цегельному заводі та згодом на Славутському підприємстві «Будфарфор». У 2000-му — пішов служити, і залишився вірним присязі назавжди. Він загинув 17 березня 2022 року поблизу села Топольське на Харківщині. Це був бій, у якому він до останнього боровся за своїх побратимів і за нас із вами. Його тіло не змогли повернути — лінія вогню тримала позиції, але ми повертаємо його ім’я.
Ім’я, що житиме вічно серед нас.
🕯Матвійчук Олександр Миколайович: Солдат. Гранатометник. 29.12.1988 – 18.01.2023. Олександр народився і виріс у Славуті. Закінчив школу №4, потім працював за кордоном. Та коли країна покликала, він не вагався. У вересні 2022 року повернувся в Україну і став до лав ЗСУ. Був гранатометником у 214 окремому батальйоні OPFOR. Захищаючи рідну землю від лютого ворога мужній Воїн завжди залишався добрим, щирим, життєрадісним. Його улюблені слова — «Все буде добре» — тепер відлунює болем у серцях тих, хто його знав. 18 січня 2023 року він загинув у бою біля Бахмута. Там, де земля вже не вміщує сліз, а небо — Героїв. І хоч ворог забрав у нас його тіло, він не зможе забрати найцінніше — нашу пам’ять і нашу любов.
🕯Марчук Богдан Юрійович: Солдат. Оператор-радіотелефоніст. 18.01.2003 – 25.10.2024. Богдан народився в селі Понора. Ще змалечку в його очах жевріло світло — допитливість, ніжність, віра в добро. У школі — завжди усміхнений, у ліцеї — завзятий до роботи. Після завершення ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей» він міг стати чудовим зварювальником, міг жити довго і щасливо. Але обрав інакше — обрав Батьківщину. У 18 років став до лав ЗСУ. Молодий, відважний, мов буревій, який несе надію. Пройшов курсову підготовку із застосування іноземного озброєння. У розвідці був тим, на кого завжди можна покластись. 25 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Обуховки на Курщині, він загинув. Але ворог не дав можливості повернути тіло. Родина чекала… місяці тиші, місяці болю. І лише згодом — судове визнання загибелі.
Йому було всього 21… Та він уже навіки в строю. Про нього говорять, як про сонце у дощовий день — щирий, добрий, вірний. Його ім’я буде в серці Ганнопільської та Славутської громад — і в серці кожного, хто не забув, за що борються найкращі.
💔 Їх могили — на небі. Їх тіла — досі на війні. А ми — тут, з їхнім болем, із їхніми посмішками в пам’яті. Вічна пам'ять та шана нашим Героям!
©️Пресслужба Славутського МВК.
Війна не лише калічить землю — вона рве на шматки серця. Вона приносить мовчання в оселі й невимовний біль у душі. Сьогодні ми пишемо про тих, хто так і не повернувся на малу батьківщину. Про наших Героїв, чия загибель підтверджена офіційно, але чиї тіла залишилися на полі бою — не повернуті додому через вороже свавілля.
Їх не зустріли рідні, не попрощалася громада. Але ми знаємо — вони вже вдома. У нашій пам’яті. У нашій вдячності. У нашому спільному болі. Їхні імена будуть вписані в Алею Пам’яті «Наші Герої» — і шепіт вітру нестиме ці імена крізь роки.
🕯Косік Владислав Павлович: Солдат. Парашутист-розвідник. 11.06.1981 – 17.03.2022. Владислав народився у селі Миньківці, де з ранніх років пізнавав, що таке праця і любов до рідної землі. Після школи працював на Романінському цегельному заводі та згодом на Славутському підприємстві «Будфарфор». У 2000-му — пішов служити, і залишився вірним присязі назавжди. Він загинув 17 березня 2022 року поблизу села Топольське на Харківщині. Це був бій, у якому він до останнього боровся за своїх побратимів і за нас із вами. Його тіло не змогли повернути — лінія вогню тримала позиції, але ми повертаємо його ім’я.
Ім’я, що житиме вічно серед нас.
🕯Матвійчук Олександр Миколайович: Солдат. Гранатометник. 29.12.1988 – 18.01.2023. Олександр народився і виріс у Славуті. Закінчив школу №4, потім працював за кордоном. Та коли країна покликала, він не вагався. У вересні 2022 року повернувся в Україну і став до лав ЗСУ. Був гранатометником у 214 окремому батальйоні OPFOR. Захищаючи рідну землю від лютого ворога мужній Воїн завжди залишався добрим, щирим, життєрадісним. Його улюблені слова — «Все буде добре» — тепер відлунює болем у серцях тих, хто його знав. 18 січня 2023 року він загинув у бою біля Бахмута. Там, де земля вже не вміщує сліз, а небо — Героїв. І хоч ворог забрав у нас його тіло, він не зможе забрати найцінніше — нашу пам’ять і нашу любов.
🕯Марчук Богдан Юрійович: Солдат. Оператор-радіотелефоніст. 18.01.2003 – 25.10.2024. Богдан народився в селі Понора. Ще змалечку в його очах жевріло світло — допитливість, ніжність, віра в добро. У школі — завжди усміхнений, у ліцеї — завзятий до роботи. Після завершення ДПТНЗ «Славутський професійний ліцей» він міг стати чудовим зварювальником, міг жити довго і щасливо. Але обрав інакше — обрав Батьківщину. У 18 років став до лав ЗСУ. Молодий, відважний, мов буревій, який несе надію. Пройшов курсову підготовку із застосування іноземного озброєння. У розвідці був тим, на кого завжди можна покластись. 25 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Обуховки на Курщині, він загинув. Але ворог не дав можливості повернути тіло. Родина чекала… місяці тиші, місяці болю. І лише згодом — судове визнання загибелі.
Йому було всього 21… Та він уже навіки в строю. Про нього говорять, як про сонце у дощовий день — щирий, добрий, вірний. Його ім’я буде в серці Ганнопільської та Славутської громад — і в серці кожного, хто не забув, за що борються найкращі.
💔 Їх могили — на небі. Їх тіла — досі на війні. А ми — тут, з їхнім болем, із їхніми посмішками в пам’яті. Вічна пам'ять та шана нашим Героям!
©️Пресслужба Славутського МВК.






+4
12.04.202517:53
😭 У Славуті попрощалися із захисником Сергієм Савченком
🥺 Сьогодні Славутська громада знову в жалобі… У глибокій скорботі славутчани віддали шану захиснику, своєму земляку Савченку Сергію Володимировичу.
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈
🕯️Вічна пам'ять і шана Герою!
🥺 Сьогодні Славутська громада знову в жалобі… У глибокій скорботі славутчани віддали шану захиснику, своєму земляку Савченку Сергію Володимировичу.
Детальніше у Instagram 👈
Детальніше у Facebook 👈
🕯️Вічна пам'ять і шана Герою!


11.04.202513:17
ВШАНУЙМО ГЕРОЯ!
Із сумом повідомляємо про те, що зупинилося серце нашого земляка, захисника України, старшого солдата Савченка Сергія Володимировича, 1970 року народження.
Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 12 квітня орієнтовно об 11:30 за адресою: вулиця П. Орлика, 1.
Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури.
Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 12 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів, - Славутський МВК.
Із сумом повідомляємо про те, що зупинилося серце нашого земляка, захисника України, старшого солдата Савченка Сергія Володимировича, 1970 року народження.
Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 12 квітня орієнтовно об 11:30 за адресою: вулиця П. Орлика, 1.
Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури.
Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 12 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів, - Славутський МВК.


24.04.202507:38
ВШАНУЙМО ГЕРОЯ!
Із сумом повідомляємо про те, що в бою за свободу і незалежність України загинув наш земляк, старший солдат Калюжний Артур Іванович, 2002 року народження.
Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 25 квітня, орієнтовно об 11:30, за адресою: вулиця Коцюбинського, 2а. Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури.
Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 25 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів.
Із сумом повідомляємо про те, що в бою за свободу і незалежність України загинув наш земляк, старший солдат Калюжний Артур Іванович, 2002 року народження.
Прощання із загиблим Героєм за місцем проживання відбудеться 25 квітня, орієнтовно об 11:30, за адресою: вулиця Коцюбинського, 2а. Загальноміське прощання розпочнеться орієнтовно о 12:00 у міському Палаці культури.
Заупокійна панахида за захисником України розпочнеться орієнтовно о 13:00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Покровська, 16-А). Поховання Героя відбудеться на «Новому кладовищі».
Відповідно до розпорядження міського голови, 25 квітня на території Славутської громади оголошується Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим захисником Батьківщини просимо приспустити Державний Прапор України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також обмежити проведення розважальних заходів.


21.04.202511:18
Ще один Герой повертається на Славутчину на щиті 😭
🥀 З глибоким сумом повідомляємо, що до рідної домівки повертається на щиті наш земляк, захисник України – солдат Щербаков Руслан Миколайович, який загинув 13.04.2025 року під час виконання бойового завдання на захист нашої держави в районі н.п. Гуєво, Суджанського району, Курської області (рф).
💌 Народився Руслан 2 березня 1990 року у селі Лисиче. Він відстоював свободу власної держави, боровся на фронті стикаючись із небезпекою в обличчя та не повернувсь живим із поля бою 💔
📌 24 квітня 2025 року орієнтовно об 11:00-11:30 відбудеться зустріч Героя на в’їзді до громади зі сторони Славути і до храму Божої матері Троєручиці села Крупець де відбудеться поминальна панахида за захисником. 🇺🇦 Просимо долучитися до живого коридору пошани – з прапорами, лампадками, квітами.
🥀 Церемонія прощання із тілом полеглого захисника відбудеться о 13:00 у селі Лисиче біля сільського клубу. Поховання – на місцевому кладовищі рідного села Лисиче. Закликаємо усіх з гідністю провести Героя в останню путь.
💔 Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях.
🇺🇦Вічна слава Герою!
🥀 З глибоким сумом повідомляємо, що до рідної домівки повертається на щиті наш земляк, захисник України – солдат Щербаков Руслан Миколайович, який загинув 13.04.2025 року під час виконання бойового завдання на захист нашої держави в районі н.п. Гуєво, Суджанського району, Курської області (рф).
💌 Народився Руслан 2 березня 1990 року у селі Лисиче. Він відстоював свободу власної держави, боровся на фронті стикаючись із небезпекою в обличчя та не повернувсь живим із поля бою 💔
📌 24 квітня 2025 року орієнтовно об 11:00-11:30 відбудеться зустріч Героя на в’їзді до громади зі сторони Славути і до храму Божої матері Троєручиці села Крупець де відбудеться поминальна панахида за захисником. 🇺🇦 Просимо долучитися до живого коридору пошани – з прапорами, лампадками, квітами.
🥀 Церемонія прощання із тілом полеглого захисника відбудеться о 13:00 у селі Лисиче біля сільського клубу. Поховання – на місцевому кладовищі рідного села Лисиче. Закликаємо усіх з гідністю провести Героя в останню путь.
💔 Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях.
🇺🇦Вічна слава Герою!
频道变更历史
登录以解锁更多功能。