Вона допомагала армії, організовувала гуманітарні ініціативи й підтримувала суспільні проєкти.
Після загибелі чоловіка на війні Настя самостійно виховувала двох дітей... А потім пішла мститися за коханого.
У "Благодійному фонді Єфімова" Анастасія називала себе “захисником із тилу”.
Вона працювала в Асоціації народних волонтерів України, брала участь у діяльності Муніципальної варти Києва, очолювала департамент організації масових заходів у ВГО “Територія Жінок” і заснувала Українську ТехноСпортивну Федерацію. Також викладала в автошколі “АвтоЛеді”.
Інформацію про час і місце прощання з Анастасією її друзі обіцяють повідомити пізніше.
10.04.202508:01
🫡🇱🇹🇺🇦 На фронті, захищаючи Україну, загинув доброволець із Литви Томас Валентеліс
20-річний Томас родом із міста Біржай на півночі Литви, раніше мешкав у Великій Британії.
Він загинув 13 березня під час виконання бойового завдання у Куп’янському районі Харківської області – у своєму першому бою.
У складі Інтернаціонального легіону оборони України прослужив менш ніж пів року.
Тіло загиблого бійця вдалося евакуювати з поля бою лише в ніч на 8 квітня.
Документів і особистих речей Томаса не знайшли. Можливо, їх забрав противник.
Президент Литви Гітанас Науседа висловив співчуття у зв’язку із загибеллю литовського бійця.
“Українці борються і гинуть за свободу. Свобода України – це свобода Європи та свобода Литви. Спочивай з миром, дорогий добровольцю, який пішов воювати і за Україну, і за Литву”,
💔 Маргарита і Руслан Виноград — мати і син, які зустрілися на сьогоднішньому обміні після трьох років полону. Вони потрапили у полон в Маріуполі і відтоді нічого не знали про подальшу долю один одного. Сьогодні вони вперше за цей час змогли обійнятись і нестерпно чекають зустріч із рідними.
10.04.202518:01
🤡 На Запорізькому напрямку український ударний дрон у прямому ефірі знищив російського окупанта, який готував вечерю та паралельно вийшов поспілкуватися в чат-рулетку. ➡️ більше деталей
Тарас народився 2001 року. Навчався у Правничому коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка та у Львівському торгово-економічному інституті.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до полку “Азов”, а пізніше до лав Третьої окремої штурмової бригади.
У 2023 році Кожан отримав нагрудний знак “Золотий хрест” за відвагу та мужність, проявлені під час боїв на Бахмутському напрямку.
Про це повідомила Федерація альпінізму і скелелазіння України.
"Три роки тому Тарас добровольцем пішов захищати нашу Батьківщину.
Він був одним із найсильніших альпіністів України, членом збірної команди країни, багаторазовим чемпіоном України та СНД у скельному, технічному та зимовому класах сходжень.
Здійснив низку найскладніших першопроходжень на стіни піків Ак-су, Слєсова, Одеси, Асана, Бодхани та інші. Багато років працював інструктором альпінізму на навчально-тренувальних зборах у горах Кавказу та Паміро-Алая.
Тарас був доброзичливим, чуйним та надійним другом для всіх альпіністів Одеси. Він мріяв про відродження одеського альпінізму високих досягнень після закінчення війни",
Як повідомили у "Пласті", він прикрив собою трьох побратимів.
Пластуном Іван був з новацтва, з 2010 року.
Свою військову службу розпочав в Одеській військовій академії, проте з початком повномасштабного російського вторгнення покинув навчання і добровільно зголосився до війська у званні солдата.
Брав участь в обороні Бахмута, Часового Яру, Іванівського, Константинополя та Богатиря.
Останнє місце служби — рота ударних авіакомплексів у 24-му окремому штурмовому батальйоні "Айдар".
У загиблого воїна залишилися кохана дівчина, сестра, брат та батьки.
Сили спеціальних операцій у взаємодії з ГУР МО, Ракетними військами і артилерією знищили два ворожих вертольота Ка-52 та два Мі-8 в Білгородській області рф.
Ка-52 - ударний вертоліт, який ворог використовує для розвідки та атак цілей на землі. Транспортні вертольоти Мі-8 війська противника використовують для перевезення особового складу та вантажів, а також для підтримки наземних операцій.
Всі вертольоти знищені ракетними ударами в тил ворога, де противник створив майданчик для підскоку авіації - замасковану позицію для швидкого переміщення бортів або для несподіваних атак на Сили безпеки та оборони України.
Ворог знову думав, що в глибокому тилу є недосяжним. Ми вчергове довели, що для ССО немає недосяжного.
"Дмитро прийшов у команду ще зовсім юним і за ці роки став її невід’ємною частиною. Він був не просто талановитим спортсменом, а й щирим, світлим другом, відданим грі та своїм товаришам.
У 2021 році, в останньому матчі з американського футболу, Левицький отримав титул MVP захисту та був визнаний найкращим дібеком. Його дух боротьби та прагнення до перемоги були беззаперечними як на полі, так і в житті.
З початком повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист України. До останнього подиху боровся за свою країну, віддавши життя в бою.
Російські нелюди нищать цвіт нашої нації, нашу молодь, яка тільки починала будувати майбутнє.
Але вони ніколи не знищать нашу пам’ять. Ми завжди знатимемо, якою ціною живемо”,
Це сталося 27 березня біля селища Глеваха Фастівського рйону.
Відомо, що офіцер народився 19 квітня 1981 року.
Був на посаді начальника науково-дослідного відділу дослідження і вивчення радіоактивної та ядерної зброї науково-дослідного управління розвитку озброєння та військової техніки спеціальних військ Центрального науково-дослідного інституту озброєння і військової техніки ЗСУ.
Особисто брав участь у розмінуваннях.
Сьогодні у Хмільнику на Вінниччині прощатимуться із загиблим офіцером.
25.03.202512:33
📊 Понад 80% українців вважають, що треба продовжувати боротьбу з Росією, навіть якщо США припинять будь-яку підтримку України
“Серед українців є однозначний консенсус, що Україна, попри все, має продовжувати боротьбу – 82%. Лише 8% респондентів відповіли, що в таких умовах вони більше схиляються до прийняття капітуляції. У всіх регіонах абсолютна більшість – від 78% на Сході до 83% на Заході – вважають, що Україна має продовжувати опір і не йти на капітуляцію”,
– зазначають експерти Київського міжнародного інституту соціології.
🕯Захищаючи Україну, загинув дизайнер, активіст, військовослужбовець 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем “Птахи Мадяра” Вадим “Птах” Балановський.
“Ви точно бачили роботи Вадима Балановського у своїй стрічці. У будь-якому зображенні чи графіці, до яких він торкався, був унікальний і миттєво впізнаваний стиль. Його праці чіпляли й не давали відводити погляд, змушували розглядати кожну деталь. Багато хто з вас знав Вадима по акціях ДемСокири, сеймах та інших зустрічах активістів, які ми робили до повномасштабного вторгнення. Завжди активний, сміливий, принциповий та небайдужий, він у 2022 році, як і багато інших сокирян, долучився до війська та став на захист країни”, – розповіли в партії “Демократична сокира”.
Балановський, зокрема, працював над реверсом обігової пам’ятної монети номіналом 10 грн, введеної Нацбанком в обіг у жовтні 2022 року на честь ТрО ЗСУ (“Готові до спротиву”).
Він був бійцем 1-го батальйону Інтернаціонального легіону оборони України, до якого долучився у вересні 2024 року.
На церемонії прощання були присутні представники литовського посольства, військові, побратими Томаса. Закриту труну з його тілом урочисто покрили прапорами Литви та України.
Щоб витягти його тіло із поля бою, була проведена операція, під час якої отримали поранення троє солдатів.
“Всі в роті любили його і піклувалися про нього, як про молодшого брата”,
— каже про Томаса доброволець Вігентас Ушинскас, який організовував операцію з пошуку його тіла.
Урну з прахом Томаса мають перевезти до його рідного містечка Біржей. Там його чекає батько.
Це другий литовець, який загинув на війні в Україні.
Наші вдома – одна з найкращих новин, які можуть бути. Ще 277 воїнів повернулися додому з російського полону.
Воїни Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної спеціальної служби транспорту та прикордонники. Захищали Маріуполь та інші напрямки на Донеччині, Херсонщину, Запоріжжя, Луганщину.
Дякую всім, хто зробив можливим це повернення наших людей. Особливо вдячний Обʼєднаним Арабським Еміратам за посередництво.
Загалом від початку повномасштабної війни вдалося повернути додому з російської неволі вже 4552 людини – воїнів та цивільних.
Памʼятаємо про всіх, хто в полоні. Шукаємо кожного й кожну, хто може там бути. Маємо повернути всіх.