Укрліт!
06.05.202514:59
І другий анонс книжкового клубу «Вчися.Медіа» на травень — із зарубіжної літератури.
📖Цього разу читаємо «Бубу» Барбари Космовської.
Цей твір вивчають за такими модельними програми:
📍 у 8-му класі – «Зарубіжна література. 5–9 класи» від авторського колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір); «Інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 7–9 класи» від колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір);
📍 у 9-му класі – «Інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 7–9 класи» від колективу Таміли Яценко (позакласне читання).
🔗 Зареєструватися на зустріч можна за посиланням: https://forms.gle/nMAgVBjwtJ5y7vvg9
🗓 Коли? 26 травня (понеділок) о 17:00.
💻 Де? Онлайн у Zoom.
Приходьте файно проводжати весну разом 🩵
📖Цього разу читаємо «Бубу» Барбари Космовської.
Цей твір вивчають за такими модельними програми:
📍 у 8-му класі – «Зарубіжна література. 5–9 класи» від авторського колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір); «Інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 7–9 класи» від колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір);
📍 у 9-му класі – «Інтегрований курс літератур (української та зарубіжної). 7–9 класи» від колективу Таміли Яценко (позакласне читання).
🔗 Зареєструватися на зустріч можна за посиланням: https://forms.gle/nMAgVBjwtJ5y7vvg9
🗓 Коли? 26 травня (понеділок) о 17:00.
💻 Де? Онлайн у Zoom.
Приходьте файно проводжати весну разом 🩵
05.05.202511:58
Невеличкий матеріал про першу українську книгарню в Дніпрі і її співзасновницю — Марію Лисиченко — від Мистецького Довгоносика. Їй-богу, це те, чого вам сьогодні бракувало 🩵
03.05.202519:53
А тепер мені треба до 11 ранку дочитати 50 сторінок Рансмайра, бо я йду на книжковий клуб Ганни Улюри. Розрахункова тривалість — три години😅
Якщо ви знаєте, за що я так оце із собою, то і мені розкажіть. А Рансмайра я дуже люблю. "Останній світ", сорі за тавтологію, перевернув мій світ у 17 років.
#не_укрліт
Якщо ви знаєте, за що я так оце із собою, то і мені розкажіть. А Рансмайра я дуже люблю. "Останній світ", сорі за тавтологію, перевернув мій світ у 17 років.
#не_укрліт
01.05.202509:51
Ну, не знаю, як людина, яка вгепала близько півроку в підготовку літсцени, я прям дуже пишаюся фактом номінації 👇🏻
28.04.202507:49
Добрий ранок. Нічого не сказала про "Зачарованих музикантів", а тим часом у нас було класне обговорення.
Сподобалася локальна впізнаваність топосу — зокрема, аж нагуглили урочище Прийма, де відбувається остання дія, і там справді дуже гарно (додаю фото з Вікі). Класно, що авторка так ретельно й послідовно працює із, умовно кажучи, темою рідного краю.
Фейрі, глюки, одержимість і незакриті рани любові теж зайшли, але не всюди пазл склався: зрештою, не для всіх другорядних чи епізодичних персонажів міра покути здалася відповідною переступу. Зокрема, щодо Миколая Р. лишилися сумні непонятки: та за шо?
Фейрячий ек(р)отероризм виходить за межу, де якось солідаризуватися з "тими, хто літають у повітрі й живіть під землею" складно: вони занадто мстиві, і любов їхня щастя не приносить.
Лишилося питання, чого саме липа і з якого святого Докія так радикально заребрендилася у фіналі. Фінал, до речі, не такий квапливий і дивний, як у "Слузі", але трохи є.
Але це гарна книжка. Закликає слухать дерева і оце все.
Сподобалася локальна впізнаваність топосу — зокрема, аж нагуглили урочище Прийма, де відбувається остання дія, і там справді дуже гарно (додаю фото з Вікі). Класно, що авторка так ретельно й послідовно працює із, умовно кажучи, темою рідного краю.
Фейрі, глюки, одержимість і незакриті рани любові теж зайшли, але не всюди пазл склався: зрештою, не для всіх другорядних чи епізодичних персонажів міра покути здалася відповідною переступу. Зокрема, щодо Миколая Р. лишилися сумні непонятки: та за шо?
Фейрячий ек(р)отероризм виходить за межу, де якось солідаризуватися з "тими, хто літають у повітрі й живіть під землею" складно: вони занадто мстиві, і любов їхня щастя не приносить.
Лишилося питання, чого саме липа і з якого святого Докія так радикально заребрендилася у фіналі. Фінал, до речі, не такий квапливий і дивний, як у "Слузі", але трохи є.
Але це гарна книжка. Закликає слухать дерева і оце все.
20.04.202515:28
Сьогодні рівно рік, як ми почали книжково клубитися на цім каналі (то була "Недуга", і я її досі згадую з ніжністю). Отакі ми жваві.
"Зачаровані музиканти" поки що добряче меланхолійніші від "Слуги з Добромиля", але файно йдуть.
Обговорення — вже в середу, 23 квітня.
Записуватися під цим постом.
"Зачаровані музиканти" поки що добряче меланхолійніші від "Слуги з Добромиля", але файно йдуть.
Обговорення — вже в середу, 23 квітня.
Записуватися під цим постом.
06.05.202510:06
📌Хочу все-таки розповісти про "Хворобу Кітахари", бо те, наскільки ця книжка відома, не відповідає тому, наскільки вона крута.
📌Крістофа Рансмайра я для себе відкрила в 11-му класі завдяки шкільній програмі: у підручнику були уривки з його "Останнього світу". Це історія за "Метаморфозами" Овідія, яку тепер хочеться перечитати. Повністю її, на жаль, тоді вдалося знайти лише російською — власне, як і перший роман автора, "Жахіття криги та пітьми" (про австро-угорську північну експедицію, яка закінчилася украй погано). І, наскільки бачу, на відміну від "Останнього світу", українського перекладу "Жахіть" досі нема.
📌Прочитавши ці два тексти, я взялася була й до "Хвороби...", але, що вона була таки російською в піратській роздруківці 9-м кеглем, до того ж депресивна до краю, то швидко покинула цю затію. Але центральний образ уже тоді приголомшив: коли довго й пильно вдивляєшся в одну точку, замість щось реально побачити, отримуєш чорну діру у своєму світі.
Того, власне, я і пішла на книжковий клуб — дізнатися, нарешті, що та про що.
📌У цій альтернативній історії Друга світова війна насправді не закінчилася. За миром, укладеним біля Оранієнбурга, Німеччина стає аграрною країною із демонтованою важкою промисловістю, без армії, із забороною на зброю для населення, без залізниці, літаків тощо, із постійними примусовими заходами із вшанування пам'яті жертв (це швидко перетворюється на порожні вистави, на спосіб здобути плюшки від переможців). Це зветься планом Стелламура — і це втілення реального плану Моргентау, який видався людоїдським у реальному повоєнному світі. Але війна триває — і Японію, скажімо, "перемагають" уже ближче до фіналу роману, десь за 25 років від кінця Другої світової в реальності.
📌Відколи я бралася до "Хвороби..." вперше, вона не стала менш депресивною: це досі історія про пам'ять. Пам'ять жертв, які майже не промовляють за себе, але досі не можуть ментально вийти із концтабору, про пам'ять нового покоління, яке в сраці мало злочини батьків, якому незручно слухати про страждання жертв — воно-бо нічого з тих жахів не творило, то чого має сапати буряки, гинути від рук банд, ходити на "стелламурівські заходи"? Між батьками (злочинцями й мовчазними співучасниками) і дітьми немає комунікації, хоч усіх однаково карають без суду. Ми багато говорили про те, що це відбиває специфічний австрійський контекст: Австрію визнали першою жертвою Німеччини, але не звільнили від відповідальності за колаборацію з нацистами — утім, другу частину австрійці воліли не помітити. Того роман Рансмайра їх обурив.
📌У вигаданому Моорі час ніби йде навспак, але глибокого осмислення минулого не відбувається. У центрі оповіді три герої: Собачий король Амбрас — в'язень концтабору, який потрапив туди через кохання до єврейки; Берінг — молодий коваль, син коваля, геніальний самоук, який кохається в механізмах — і однієї ночі в межах самозахисту убиває грабіжника; і Лілі — донька воєнного злочинця (її батька намагалися повісти, а потім забрали назавжди, коли їй було п'ять). Лілі прагне до Бразилії, як прагнув її тато (там неабияка німецька діаспора). Берінг хоче Лілі — а що робити зі своїм життям, він гадки не має, тож радо визнає Амбраса за Хазяїна, делегуючи йому відповідальність. А Амбрас, який повернувся до проклятого Моору, щоб тепер правити від імені режиму, дедалі глибше провалюється в особисте пекло.
📌Рансмайр пише густо, із рясними символічними римами: ось вам Лілія і маки, пташиний лет і пташині голоси — і фінальний політ героїв, і пір'я у волоссі жаданої жінки; Собачий дім і Собачий острів, залізний сад біля батькової кузні, з якого Берінг виходить, — і залізний сад в'язниці, до якого він заходить наприкінці; фото втрачених братів як єдиний зв'язок зі своїм поколінням — і фото втраченої коханої Амбраса. Якщо в першу сторінку входити складно, то далі майже неможливо відірватися.
📌Книжка ставить складні питання: що робити із переможеними? Яка різниця між помстою і відплатою? Чи можливе щире розкаяння — чи тільки імітація? І жодних простих відповідей немає — як немає, однак, і жодних закликів "пробачити й забути".
#не_укрліт
📌Крістофа Рансмайра я для себе відкрила в 11-му класі завдяки шкільній програмі: у підручнику були уривки з його "Останнього світу". Це історія за "Метаморфозами" Овідія, яку тепер хочеться перечитати. Повністю її, на жаль, тоді вдалося знайти лише російською — власне, як і перший роман автора, "Жахіття криги та пітьми" (про австро-угорську північну експедицію, яка закінчилася украй погано). І, наскільки бачу, на відміну від "Останнього світу", українського перекладу "Жахіть" досі нема.
📌Прочитавши ці два тексти, я взялася була й до "Хвороби...", але, що вона була таки російською в піратській роздруківці 9-м кеглем, до того ж депресивна до краю, то швидко покинула цю затію. Але центральний образ уже тоді приголомшив: коли довго й пильно вдивляєшся в одну точку, замість щось реально побачити, отримуєш чорну діру у своєму світі.
Того, власне, я і пішла на книжковий клуб — дізнатися, нарешті, що та про що.
📌У цій альтернативній історії Друга світова війна насправді не закінчилася. За миром, укладеним біля Оранієнбурга, Німеччина стає аграрною країною із демонтованою важкою промисловістю, без армії, із забороною на зброю для населення, без залізниці, літаків тощо, із постійними примусовими заходами із вшанування пам'яті жертв (це швидко перетворюється на порожні вистави, на спосіб здобути плюшки від переможців). Це зветься планом Стелламура — і це втілення реального плану Моргентау, який видався людоїдським у реальному повоєнному світі. Але війна триває — і Японію, скажімо, "перемагають" уже ближче до фіналу роману, десь за 25 років від кінця Другої світової в реальності.
📌Відколи я бралася до "Хвороби..." вперше, вона не стала менш депресивною: це досі історія про пам'ять. Пам'ять жертв, які майже не промовляють за себе, але досі не можуть ментально вийти із концтабору, про пам'ять нового покоління, яке в сраці мало злочини батьків, якому незручно слухати про страждання жертв — воно-бо нічого з тих жахів не творило, то чого має сапати буряки, гинути від рук банд, ходити на "стелламурівські заходи"? Між батьками (злочинцями й мовчазними співучасниками) і дітьми немає комунікації, хоч усіх однаково карають без суду. Ми багато говорили про те, що це відбиває специфічний австрійський контекст: Австрію визнали першою жертвою Німеччини, але не звільнили від відповідальності за колаборацію з нацистами — утім, другу частину австрійці воліли не помітити. Того роман Рансмайра їх обурив.
📌У вигаданому Моорі час ніби йде навспак, але глибокого осмислення минулого не відбувається. У центрі оповіді три герої: Собачий король Амбрас — в'язень концтабору, який потрапив туди через кохання до єврейки; Берінг — молодий коваль, син коваля, геніальний самоук, який кохається в механізмах — і однієї ночі в межах самозахисту убиває грабіжника; і Лілі — донька воєнного злочинця (її батька намагалися повісти, а потім забрали назавжди, коли їй було п'ять). Лілі прагне до Бразилії, як прагнув її тато (там неабияка німецька діаспора). Берінг хоче Лілі — а що робити зі своїм життям, він гадки не має, тож радо визнає Амбраса за Хазяїна, делегуючи йому відповідальність. А Амбрас, який повернувся до проклятого Моору, щоб тепер правити від імені режиму, дедалі глибше провалюється в особисте пекло.
📌Рансмайр пише густо, із рясними символічними римами: ось вам Лілія і маки, пташиний лет і пташині голоси — і фінальний політ героїв, і пір'я у волоссі жаданої жінки; Собачий дім і Собачий острів, залізний сад біля батькової кузні, з якого Берінг виходить, — і залізний сад в'язниці, до якого він заходить наприкінці; фото втрачених братів як єдиний зв'язок зі своїм поколінням — і фото втраченої коханої Амбраса. Якщо в першу сторінку входити складно, то далі майже неможливо відірватися.
📌Книжка ставить складні питання: що робити із переможеними? Яка різниця між помстою і відплатою? Чи можливе щире розкаяння — чи тільки імітація? І жодних простих відповідей немає — як немає, однак, і жодних закликів "пробачити й забути".
#не_укрліт
05.05.202511:58
На честь Марії Лисиченко (1890 - 1933?) перейменували вулицю в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпро, колишня вулиця Героїв Громадянської війни.
П'ять фактів про Марію Лисиченко
✅ У 1913 році відкрила (разом з чоловіком Дмитром Лисиченком) першу українську книгарню "Слово" в Катеринославі.
Будинок, де була книгарня, досі існує - це історична пам' ятка "Будинок Мізка" за адресою вул. Шевченка, 59
✅ В 1917 році обиралася до Української Центральної Ради від Української соціал-демократичної робітничої партії.
✅ Була прототипом персонажки Олі Степанівни у повісті Володимира Винниченка "Босяк". Винниченко товаришував з Лисиченками, і він змалював свою Олю Степанівну тепло і з симпатією.
✅ Перекладала Джека Лондона, Джозефа Конрада, Герберта Веллса, Майн Ріда, Етель Ліліан Войнич, Фенімора Купера - і її переклади досі перевидаються!
#обличчя_вулиць #марія_лисиченко
Продовження в коментарях, бо не влазить
П'ять фактів про Марію Лисиченко
✅ У 1913 році відкрила (разом з чоловіком Дмитром Лисиченком) першу українську книгарню "Слово" в Катеринославі.
Будинок, де була книгарня, досі існує - це історична пам' ятка "Будинок Мізка" за адресою вул. Шевченка, 59
✅ В 1917 році обиралася до Української Центральної Ради від Української соціал-демократичної робітничої партії.
✅ Була прототипом персонажки Олі Степанівни у повісті Володимира Винниченка "Босяк". Винниченко товаришував з Лисиченками, і він змалював свою Олю Степанівну тепло і з симпатією.
✅ Перекладала Джека Лондона, Джозефа Конрада, Герберта Веллса, Майн Ріда, Етель Ліліан Войнич, Фенімора Купера - і її переклади досі перевидаються!
#обличчя_вулиць #марія_лисиченко
Продовження в коментарях, бо не влазить
03.05.202509:07
Я змирилася з думкою відвідувачів Аль Мору: я таки Софі. Нас таких тут штук десять є.
01.05.202509:51
Фестиваль «Аль Мор» став номінантом від України на премію «Єврокон», як «Найкраща подія або конвент, організований фанами».
Фантастична спільнота «Зоряна фортеця» опубліковала список номінантів: https://starfort.in.ua/page/eurocon-2025-nominees
Дякуємо, що ви з нами.
І пам'ятайте: «Світ не закінчується Туманним заслоном».
#альмор #allmor
Фантастична спільнота «Зоряна фортеця» опубліковала список номінантів: https://starfort.in.ua/page/eurocon-2025-nominees
Дякуємо, що ви з нами.
І пам'ятайте: «Світ не закінчується Туманним заслоном».
#альмор #allmor
27.04.202512:05
Учора на "Книжковій країні" була напівадекватна й дуже змерзла. Фотографій маю мало, сходила лише на чотири події (дві з яких були мої), але дуже втішена всіма.
Ігор Стамбол дуже класно розповідав про свій роман про Бориса Грінченка, хапаю читать.
Під час розмов про малу прозу й фантастичних істот ми якось прямо безупинно гнали, аж ніби все ок і вітер не видув останні три клітини сірої речовини.
Мене несподівано прийшли підтримати читачки з Дніпра, колеги із "Вчися.Медіа" і ледь не половина команди "Аль Мор". Це було дуже зворушливо.
Решту часу ми лазили по локаціях із адмінками каналів "Зоряна фортеця" і "страшно середньовічне", а також співали із видавчинею на ескалаторі "Ісусе, довіряю тобі".
Сьогодні я сплю і дуже сподіваюсь, що не розхворіюся в кізяки. А вам гарного фінального дня на КК)
Ігор Стамбол дуже класно розповідав про свій роман про Бориса Грінченка, хапаю читать.
Під час розмов про малу прозу й фантастичних істот ми якось прямо безупинно гнали, аж ніби все ок і вітер не видув останні три клітини сірої речовини.
Мене несподівано прийшли підтримати читачки з Дніпра, колеги із "Вчися.Медіа" і ледь не половина команди "Аль Мор". Це було дуже зворушливо.
Решту часу ми лазили по локаціях із адмінками каналів "Зоряна фортеця" і "страшно середньовічне", а також співали із видавчинею на ескалаторі "Ісусе, довіряю тобі".
Сьогодні я сплю і дуже сподіваюсь, що не розхворіюся в кізяки. А вам гарного фінального дня на КК)
20.04.202508:02
Із Великоднем усіх, хто святкує!
(Паски не печу, не дуже-то і їм, тож ось квіточка. Але радо полайкаю ваші))
(Паски не печу, не дуже-то і їм, тож ось квіточка. Але радо полайкаю ваші))
05.05.202505:13
За останній тиждень мене стільки разів питали, чи я читала, що вирішила здатися.
Враховуючи, що слухаю я переважно пів години вранці під зарядку, ждіть відгуку десь під Новий рік.
#сучасне #фантастичне
Враховуючи, що слухаю я переважно пів години вранці під зарядку, ждіть відгуку десь під Новий рік.
#сучасне #фантастичне
02.05.202513:58
Ти ба, якими білими стають
Підошви ніг,
Якщо відмити добре!
Одзакі Хосай, 1926 рік.
І не поспориш!
До речі, приходьте завтра на Міядзакі Дей 😅
#не_укрліт
Підошви ніг,
Якщо відмити добре!
Одзакі Хосай, 1926 рік.
І не поспориш!
До речі, приходьте завтра на Міядзакі Дей 😅
#не_укрліт
30.04.202508:39
Лагідне нагадування: сьогодні о 17:00 в нас зустріч книжкового клубу "Вчися.Медіа" про "Володаря мух", то, раптом ви не зареєструвалися, а надумали, маякніть мені під постом: скину лінк в особисті.
25.04.202511:39
Привіт. Якщо я нічого не наплутала, міняючи квитки, то завтра буду весь день на "Книжковій Країні". На афішах — події за моєї участі. Усе в 7 павільйоні. Приходьте обійматися і оце от все.
Також нарешті маємо наклад "Бугуртів і маневрів", то радо буду продавать.
(Сьогодні примірник можна знайти під стільцем на стенді "Пірнай у слово". Я так і не зрозуміла, чи можна мені це писати, чи заборонено, тож про всякий випадок на пишу: під стільцем! Питайте в господарів😅)
Також нарешті маємо наклад "Бугуртів і маневрів", то радо буду продавать.
(Сьогодні примірник можна знайти під стільцем на стенді "Пірнай у слово". Я так і не зрозуміла, чи можна мені це писати, чи заборонено, тож про всякий випадок на пишу: під стільцем! Питайте в господарів😅)
17.04.202514:59
Почала слухати "Легенди та лате" вранці під зарядку (прикиньте, уже місяць роблю зарядку, організм у шокови). Поки що переживаю, чи відкрила Вів ФОП, бо воно, звісно, Ісусе, довіряю тобі, але ж податкова не дріма!
А "Завтра, завтра, завтра..." Ґабріель Зевін вистачило аж на два дні. Загалом зайшло. Яскравий приклад того, що бути геніальним у певній галузі не = бути мудрою людиною і будувати успішне соціальне життя. Словом, це історія про обдарованих печальних лохів, які, замість поговорити словами через рот, припускають найгірше і роблять дивовижну метафоричну херню.
Не складно здогадатися, що моїм улюбленим героєм був суперпритомний Маркс — попри всрате ім'я, я за ним неабияк побивалася.
Зачепив монолог наприкінці: мовляв, без знань про травми, апропріацію, екзотизацію і таке інше було легше жить. Він дуже щемливий і показовий: про різницю поколінь, про тугу за нібито простішим світом — який насправді не був ні простим, ні хорошим. І герої це розуміють, але хто не хотів би повернути юність.
#не_укрліт
А "Завтра, завтра, завтра..." Ґабріель Зевін вистачило аж на два дні. Загалом зайшло. Яскравий приклад того, що бути геніальним у певній галузі не = бути мудрою людиною і будувати успішне соціальне життя. Словом, це історія про обдарованих печальних лохів, які, замість поговорити словами через рот, припускають найгірше і роблять дивовижну метафоричну херню.
Не складно здогадатися, що моїм улюбленим героєм був суперпритомний Маркс — попри всрате ім'я, я за ним неабияк побивалася.
Зачепив монолог наприкінці: мовляв, без знань про травми, апропріацію, екзотизацію і таке інше було легше жить. Він дуже щемливий і показовий: про різницю поколінь, про тугу за нібито простішим світом — який насправді не був ні простим, ні хорошим. І герої це розуміють, але хто не хотів би повернути юність.
#не_укрліт
05.05.202515:01
Без зайвих преамбул — анонс книжкового клубу з укрліту від "Вчися.Медіа" на травень!
📖 Що читаємо? Повість Андрія Бачинського «140 децибелів тиші».
🔗Зареєструватися на зустріч — за посиланням: https://forms.gle/1jKqqSMcpDSoWU2t5
🗓 Коли? 20 травня (вівторок) о 17:00.
💻 Де? Онлайн у Zoom.
📌 За якими програмами цей твір вивчають і коли:
▪️у 7-му класі за модельними програмами з української літератури та з інтегрованого курсу літератур від авторського колективу Таміли Яценко (позакласне читання);
▪️у 9-му класі – за програмою з української літератури від колективу Олександра Заболотного (обов’язковий твір);
▪️у 9-му класі – за модельною програмою з інтегрованого курсу літератур від колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір).
Наприкінці розіграємо "Коротку історію української літератури" від Остапа Українця та "Видавництва"😘
Приєднуйтеся! 🤗
📖 Що читаємо? Повість Андрія Бачинського «140 децибелів тиші».
🔗Зареєструватися на зустріч — за посиланням: https://forms.gle/1jKqqSMcpDSoWU2t5
🗓 Коли? 20 травня (вівторок) о 17:00.
💻 Де? Онлайн у Zoom.
📌 За якими програмами цей твір вивчають і коли:
▪️у 7-му класі за модельними програмами з української літератури та з інтегрованого курсу літератур від авторського колективу Таміли Яценко (позакласне читання);
▪️у 9-му класі – за програмою з української літератури від колективу Олександра Заболотного (обов’язковий твір);
▪️у 9-му класі – за модельною програмою з інтегрованого курсу літератур від колективу Ольги Ніколенко (твір на вибір).
Наприкінці розіграємо "Коротку історію української літератури" від Остапа Українця та "Видавництва"😘
Приєднуйтеся! 🤗
04.05.202515:28
На травень учасники й учасниці, які відвідали квітневий клуб, обрали "Над Чорним морем" Нечуя-Левицького.
Нагадую, як це працює наразі:
🐟 записуватися на клуб можна в коментарях до цього поста;
🐟вранці 27 травня ви отримаєте лінк на зум в особисті (якщо ви заблокували змогу писати вам певній категорії користувачів — можете не отримати, на жаль);
🐟після обговорення радо долучу вас до спільноти, яка обирає тексти, якщо ви цього захочете.
Після 19:00 27 травня навряд чи перевірятиму повідомлення на каналі, тож можу не побачити, якщо ви запрагнете приєднатися в останній момент. Заздалегідь перепрошую, але так є.
Нехай море хлюпається 💙
Нагадую, як це працює наразі:
🐟 записуватися на клуб можна в коментарях до цього поста;
🐟вранці 27 травня ви отримаєте лінк на зум в особисті (якщо ви заблокували змогу писати вам певній категорії користувачів — можете не отримати, на жаль);
🐟після обговорення радо долучу вас до спільноти, яка обирає тексти, якщо ви цього захочете.
Після 19:00 27 травня навряд чи перевірятиму повідомлення на каналі, тож можу не побачити, якщо ви запрагнете приєднатися в останній момент. Заздалегідь перепрошую, але так є.
Нехай море хлюпається 💙
02.05.202509:18
Не дуже укрлітно, але не без того: На Детектор.медіа вийшов матеріал про нашу редакцію 🩵
🔗Лінк для охочих
"Вчися.Медіа" працює вже три місяці, <strike>і багато хто думає, що нас там людей 15, </strike> і на фото в матеріали ви можете бачити, які ми численні й експертні ондатри!
📌Пишемо про дошкільну, середню, професійно-технічну, фахову передвищу, вищу освіту. Про позашкілля теж пишемо. Не гребуємо рубрикою #учений_стид. Намагаємося пояснювати нормативку людською мовою, гуртуємо спільноту, зокрема на книжкових клубах, залучаємо експертів та експерток для розвінчування міфів.
🐖Також наша новинарка Настя полюбляє зателефонувать до вишу, який потрапив у Регіоналіті, і спитать, нащо їм сто свиней. Обожнюю подібні кейси. Де ви ще дізнаєтеся про сто свиней і реформу дошкілля? Отож.
Facebook: https://www.facebook.com/vchysia.media
Instagram: https://www.instagram.com/vchysia.media/
#не_укрліт
🔗Лінк для охочих
"Вчися.Медіа" працює вже три місяці, <strike>і багато хто думає, що нас там людей 15, </strike> і на фото в матеріали ви можете бачити, які ми численні й експертні ондатри!
📌Пишемо про дошкільну, середню, професійно-технічну, фахову передвищу, вищу освіту. Про позашкілля теж пишемо. Не гребуємо рубрикою #учений_стид. Намагаємося пояснювати нормативку людською мовою, гуртуємо спільноту, зокрема на книжкових клубах, залучаємо експертів та експерток для розвінчування міфів.
🐖Також наша новинарка Настя полюбляє зателефонувать до вишу, який потрапив у Регіоналіті, і спитать, нащо їм сто свиней. Обожнюю подібні кейси. Де ви ще дізнаєтеся про сто свиней і реформу дошкілля? Отож.
Facebook: https://www.facebook.com/vchysia.media
Instagram: https://www.instagram.com/vchysia.media/
#не_укрліт
29.04.202516:30
Сиджу на "Безталанній" театру Франка. Ощущаєцця дето так:
В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура. Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях.
В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура. Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях.
23.04.202508:49
Чемерисова "Анна Київська — королева Франції" — украй дивна книжка. Як нуднющій фанфік, який на 90 % складається з інфодампу, а решта — то крінжа, анахронічні пісні і шок-контент.
Приходьте завтра на клуб, ми із запрошеним істориком плануємо волать.
Приходьте завтра на клуб, ми із запрошеним істориком плануємо волать.
显示 1 - 24 共 85
登录以解锁更多功能。